1. ПІБ: Форест Київський Олександрович
2. Батько- Олесандр Київський Богданович
3. Мати - Олена Київська Олексіївна
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 19 Липня 2000 року
6. Вік: 26 років
7. Місце народження: Україна, місто Київ
8. Національність: Українець
9. Місце проживання: Голосієвський Район
10. Зріст: 188 см / 82 кг
11. Фото людини: Додано до особистої справи
12. Захоплення: Ліс, слідопитство, народна медицина, нічні прогулянки, тиша
13. Сімейний стан: Неодружений
14. Відмітні знаки: Вицвіле татуювання дубового листка з тризубом на лівому передпліччі, дрібні шрами на руках
I. Дитинство
Форест Київський з’явився на світ 19 Липня 2000 року в пологовому будинку на Лівому березі Києва. Батько, Олександр, працював лісником у Голосіївському лісі й майже все своє життя провів серед дерев. Мати, Олена, викладала історію в одній із київських шкіл і завжди намагалася прищепити синові любов до книг і знань. З самого раннього віку хлопчик більше тягнувся до лісу, ніж до двору. Поки інші діти гасали по майданчиках, Форест міг годинами сидіти під дубом і просто слухати, як шелестить листя. Батько часто брав його з собою на обходи. Саме тоді хлопець навчився розрізняти сліди тварин, розуміти, куди йде вітер, і відчувати, коли в лісі щось не так. Дитинство проходило спокійно, але не без втрат. Коли Форесту виповнилося дев’ять, у Голосіївському лісі сталася сильна пожежа. Офіційно її назвали нещасним випадком, але Олександр загинув, намагаючись врятувати тварин і не дати вогню перекинутися на житлові будинки. Після цього мати надовго замкнулася в собі, а хлопець остаточно «пішов» у ліс. Він став мовчазнішим, серйознішим і почав проводити в лісі майже весь вільний час.
II. Підліткове Життя
У підлітковому віці Форест навчався в звичайній київській школі, але ніколи не був серед лідерів чи компанії. Він не конфліктував, не шукав слави й рідко відповідав, якщо його не питали. Вчителі характеризували його як «тихого, але дуже уважного». Після школи він часто зникав на кілька днів. Мати вже не питала, куди він іде — знала відповідь. Ліс став для нього і домом, і вчителем. Він вивчав рослини, вчився надавати першу допомогу, орієнтуватися в темряві й рухатися так, щоб його майже не було чути. У сімнадцять років Форест вперше допоміг знайти зниклу дитину. Дівчинку шукали кілька днів, а він знайшов її за кілька годин, орієнтуючись лише на зламані гілки та відбитки. Після цього до нього почали звертатися люди, які втратили когось у лісі. Він ніколи не брав грошей і рідко говорив більше, ніж потрібно.
III. Доросле життя
Після смерті матері Форест остаточно оселився на околиці Голосієва. Офіційно він ніде не працював постійно, але іноді підробляв гідом по київських парках і лісах, допомагав пошуковим групам і рятувальникам. Люди, які його знали, казали, що він може з’явитися саме тоді, коли його потребують, і так само тихо зникнути. Кілька разів його підозрювали в тому, що він пов’язаний із різними тіньовими історіями, але жодних доказів ніколи не знаходили. Форест не любив місто. Натовп, шум і бетонні стіни викликали в нього майже фізичний дискомфорт. Він повертався в Київ лише тоді, коли цього вимагали обставини, і завжди прагнув якнайшвидше знову опинитися серед дерев. За останні роки він здобув репутацію людини, яка «знає ліс краще за будь-кого». Дехто вважав його диваком, інші — майже міфічною постаттю. Сам Форест ніколи не коментував чутки. Він просто жив так, як вважав правильним.
IV. Характер
Форест — людина спокійна, стримана й дуже спостережлива. Він рідко підвищує голос і майже ніколи не витрачає слова даремно. Якщо щось обіцяє — виконує. Якщо мовчить — значить, так треба. Сильні сторони: витривалість, інтуїція, вміння читати людей і ситуації, абсолютна відданість тим, кого вважає своїми. Слабкості: нелюбов до закритих просторів і великих скупчень людей, схильність занадто довго мовчати, глибокий страх знову втратити когось близького. Ліс для нього — і притулок, і важкий спогад водночас. Він не шукає влади, слави чи грошей. Його головна цінність — тиша, свобода і можливість бути собою. У світі, де все навколо постійно змінюється й шумить, Форест Київський залишається людиною, яка вміє слухати.
2. Батько- Олесандр Київський Богданович
3. Мати - Олена Київська Олексіївна
4. Стать: Чоловіча
5. Дата народження: 19 Липня 2000 року
6. Вік: 26 років
7. Місце народження: Україна, місто Київ
8. Національність: Українець
9. Місце проживання: Голосієвський Район
10. Зріст: 188 см / 82 кг
11. Фото людини: Додано до особистої справи
12. Захоплення: Ліс, слідопитство, народна медицина, нічні прогулянки, тиша
13. Сімейний стан: Неодружений
14. Відмітні знаки: Вицвіле татуювання дубового листка з тризубом на лівому передпліччі, дрібні шрами на руках
I. Дитинство
Форест Київський з’явився на світ 19 Липня 2000 року в пологовому будинку на Лівому березі Києва. Батько, Олександр, працював лісником у Голосіївському лісі й майже все своє життя провів серед дерев. Мати, Олена, викладала історію в одній із київських шкіл і завжди намагалася прищепити синові любов до книг і знань. З самого раннього віку хлопчик більше тягнувся до лісу, ніж до двору. Поки інші діти гасали по майданчиках, Форест міг годинами сидіти під дубом і просто слухати, як шелестить листя. Батько часто брав його з собою на обходи. Саме тоді хлопець навчився розрізняти сліди тварин, розуміти, куди йде вітер, і відчувати, коли в лісі щось не так. Дитинство проходило спокійно, але не без втрат. Коли Форесту виповнилося дев’ять, у Голосіївському лісі сталася сильна пожежа. Офіційно її назвали нещасним випадком, але Олександр загинув, намагаючись врятувати тварин і не дати вогню перекинутися на житлові будинки. Після цього мати надовго замкнулася в собі, а хлопець остаточно «пішов» у ліс. Він став мовчазнішим, серйознішим і почав проводити в лісі майже весь вільний час.
II. Підліткове Життя
У підлітковому віці Форест навчався в звичайній київській школі, але ніколи не був серед лідерів чи компанії. Він не конфліктував, не шукав слави й рідко відповідав, якщо його не питали. Вчителі характеризували його як «тихого, але дуже уважного». Після школи він часто зникав на кілька днів. Мати вже не питала, куди він іде — знала відповідь. Ліс став для нього і домом, і вчителем. Він вивчав рослини, вчився надавати першу допомогу, орієнтуватися в темряві й рухатися так, щоб його майже не було чути. У сімнадцять років Форест вперше допоміг знайти зниклу дитину. Дівчинку шукали кілька днів, а він знайшов її за кілька годин, орієнтуючись лише на зламані гілки та відбитки. Після цього до нього почали звертатися люди, які втратили когось у лісі. Він ніколи не брав грошей і рідко говорив більше, ніж потрібно.
III. Доросле життя
Після смерті матері Форест остаточно оселився на околиці Голосієва. Офіційно він ніде не працював постійно, але іноді підробляв гідом по київських парках і лісах, допомагав пошуковим групам і рятувальникам. Люди, які його знали, казали, що він може з’явитися саме тоді, коли його потребують, і так само тихо зникнути. Кілька разів його підозрювали в тому, що він пов’язаний із різними тіньовими історіями, але жодних доказів ніколи не знаходили. Форест не любив місто. Натовп, шум і бетонні стіни викликали в нього майже фізичний дискомфорт. Він повертався в Київ лише тоді, коли цього вимагали обставини, і завжди прагнув якнайшвидше знову опинитися серед дерев. За останні роки він здобув репутацію людини, яка «знає ліс краще за будь-кого». Дехто вважав його диваком, інші — майже міфічною постаттю. Сам Форест ніколи не коментував чутки. Він просто жив так, як вважав правильним.
IV. Характер
Форест — людина спокійна, стримана й дуже спостережлива. Він рідко підвищує голос і майже ніколи не витрачає слова даремно. Якщо щось обіцяє — виконує. Якщо мовчить — значить, так треба. Сильні сторони: витривалість, інтуїція, вміння читати людей і ситуації, абсолютна відданість тим, кого вважає своїми. Слабкості: нелюбов до закритих просторів і великих скупчень людей, схильність занадто довго мовчати, глибокий страх знову втратити когось близького. Ліс для нього — і притулок, і важкий спогад водночас. Він не шукає влади, слави чи грошей. Його головна цінність — тиша, свобода і можливість бути собою. У світі, де все навколо постійно змінюється й шумить, Форест Київський залишається людиною, яка вміє слухати.
