Розділ 1. Народження
Фрідріх Генріх Ріхтер народився 18 березня 1980 року у місті Берлін. У сім'ї психіатрів Мері та Генріха Ріхтеров. На час пологів Фрідріха, Матері було 20 років, а батькові 32 роки, незважаючи на молодий вік матері, пологи проходили важко, але були успішними, і після кількох хірургічних втручань здоров'ю Фрідріха та Мері нічого не загрожувала. Народжений син, за деякими джерелами, був небажаний. Про це може свідчити запис та спроба аборту, в якому було відмовлено через пізній термін плоду.
Відразу після пологів, внаслідок сильної зайнятості батьків, він був майже відразу відданий на виховання прислуги. З цього приводу не було знайдено жодних коментарів Фрідріха у його щоденниках. Тільки одна з прислуг дала коротку письмову відповідь на це, в якій розповіла, що народження дитини не надто позначилося на їхніх батьках. Їхній стиль життя не змінився, ніби дитину зовсім немає. А бачилися вони не більше одного разу на тиждень після закінчення періоду грудного вигодовування. Ще вона помітила що дитина була дуже тиха, дуже рідко плакала і в основному мовчки лежала, дивлячись за все, що її оточувало.
Розділ 2. Батьки
Познайомилися Мері та Генріх під час навчання в університеті у 1960 році, на факультеті психології. На той час Генріх був змушений зайнятися викладацькою діяльністю у зв'язку з деякими проблемами у науковій роботі та розбіжностями з керівництвом проектів. Викладав він практичну психотерапію та наркологію кілька разів на тиждень. Цього та кількох зустрічей поза роботою вистачило що б вони відразу ж узаконили стосунки.
Мері та Генріх Ріхтери весь свій час присвячували роботі і практично не спілкувалися один з одним. Це були стосунки зовсім іншого рівня. Складно сказати чи було в них кохання, скоріше їхні стосунки були просто вигідними обом.
Уся наукова праця Генріха лягала в роботу з нервово-паралітичними та психотропними газами, які були розроблені та застосовувалися у війні 1939 - 1945 роках. Покращуючи структури для військових розробок, він отримував підтримку влади, завдяки чому міг не відмовляти собі в експериментах і був фінансово забезпеченим.
Мері ж після закінчення навчання пішла на роботу до психіатричної лікарні, де іноді перетиналася з Генріхом, беручи опосередковану участь у розробках. За деякими зі звітів можна відзначити надзвичайно дивний підхід до лікування хворих з боку Мері Ріхтер. Більшість пацієнтів помирали під час лікування. Але, незважаючи на це, все було в рамках закону.
Декілька рядків про ставлення до батьків можна було знайти в особистих записах із щоденника Фрідріха.
Розділ 3. Дошкільний період
Відсутність іграшок та інших розваг, оскільки прислуга були зайняті й іншою роботою, він був наодинці з книгами. Спочатку він розглядав краніки анатомічних будов мозку, тіла та структури хімічних елементів. Іноді ті, хто стежив за ним, навчали його читати. Таким чином, через мало спілкування з людьми у нього почала розвиватися соціофобія, як і інтерес до книг. Весь дошкільний період розум Фрідріха був поглинений книгами.
Розділ 4. Шкільні роки
Шкільний період був одним із найпродуктивніших в отриманні знань Фрідріхом, проте з погляду соціалізації він ніяк на ньому не позначився. За весь шкільний період він не обзавівся друзями та знайомими. Пропускаючи зустрічі після школи однокласників, він йшов додому, де продовжував навчатися.
У навчанні він ніяк особливо не відрізнявся. Хіба що з біології та хімії він досяг успіху і був найкращим у класі, але по всьому іншому він був близький до двієчників. Не сказати що але не міг дати раду програмі, просто його не особливо цікавили інші предмети.
Вдома ж він продовжував досліджувати бібліотеку батьків, яка постійно поповнювалася новими книгами, даючи йому нові знання. Відсутність контролю за ним у цьому віці розв'язала йому руки у пізнанні світу. Окрім читання книг він уже починав робити досліди та дослідження живих організмів. Піддослідними, звичайно ж, були щури і всякі дрібні тварини.
Батькова лабораторія давала потрібні інструменти, а книги знання. Так і почалися перші експерименти із застосуванням хімії та електрики для відстеження реакцій тварин на них. Слуги особняка не перешкоджали вивали йому, як і батьки яким насправді було все одно на нього. З кожним роком навчання в школі досліди ставали витонченішими включаючи в себе тепер і розтин. Школа була ним закінчена без особливих нагород, дивно, що він зміг її закінчити, хоча був на межі виключення через оцінки. Але статус батька та його втручання дозволило Фрідріху закінчити її.
У лабораторії особняка були знайдені уривки з його щоденника, в якому він записував перебіг експериментів і свої думки.
Розділ 5. Університет
Після закінчення школи Фрідріх вступив до одного з медичних університетів Берліна на факультет психіатрії.
Не дивлячись на не найкращі оцінки зі школи він зміг скласти вступні іспити, звичайно не без допомоги батька, хоча він навіть не просив про це. Сам його родовід був уже як вступний іспит.
Навчання в університеті давалося набагато легше, ніж у школі завдяки більшій кількості предметів, які йому подобалися. Тоді ж він увійшов до числа найкращих учнів, показуючи свій потенціал.
Тоді він став розуміти як важливо вміння спілкуватися і знаходити спільну мову з людьми. Тому крім вивчення медицини він глибше почав вивчати психологію шукаючи спільну мову з одногрупниками які були йому приємнішими співрозмовниками, ніж однокласники в школі. Знаходячи нові контакти він поступово став соціалізуватися, хоч і залишався замкнутий у собі не підтримуючи великі скупчення людей і не приходячи на вечірки.
За правилами університету вибір та вивчення другої мови на вибір було обов'язковим. Вибір Фрідріха впав саме російською завдяки великим російським вченим у сфері психології. Благо знання він засвоював досить швидко, та й читати книги в оригіналі давали більше інформації, ніж у перекладі.
Усі практичні заняття проходили у Російських клініках даючи Фрідріху нові знання. Після повернення на батьківщину він уже застосовував свої нові знання з практичного боку у не дуже гуманних експериментах.
Розділ 6. Доросле життя
30 травня 2007 року Фрідріх Генріх Ріхтер у віці 27 років закінчив навчання в університеті та отримав ліцензію психіатра. Одразу ж він заступив на роботу до психіатричної лікарні, де його батько обіймав посаду головного лікаря.
Перші роки роботи щодо нього був претензій з погляду етики стосовно пацієнтам. Звичайно його роботи були не надто гуманні, але благо він умів вибирати пацієнтів, які вже навряд чи зможуть вийти з цієї установи або скаржитися родичам.
Робота його тривала 15 років, поки у БНД не почав ставити незручні питання та підозри у питаннях щодо його роботи та збільшення смертності з періоду початку його роботи.У зв'язку з чим Фрідріх почав акуратніше працювати, намагаючись не привертати до себе великої уваги. Залишки зв'язків батька дозволило йому дізнатися про своє становище та докази проти себе які є в уряду, після чого він у терміновому порядку залишив територію Німеччини ховаючись з поля зору. Подальша його доля була невідома.
(PS. Сторінки із щоденника) -
Сторінки із щоденника до розділу 2
Сторінки із щоденника до розділу 3
Сторінки із щоденника до розділу 4
Сторінки із щоденника до розділу 5
Сторінки із щоденника до розділу 6
