Єгор Вентеро
"Працюєм не для Слави а для Держави"
- Реєстрування
- 16 Лют 2025
- Дописи
- 194
- Реакції
- 74
- Бали
- 73
Хуан Абашидзе народився 14 березня 2000 року у місті Київ у родині освітян. Його батько, Андрій Абашидзе, викладав історію України в гімназії, а мати, Марина, працювала медсестрою в обласній клініці. Від батька Хуан успадкував жагу до знань і гідність, від матері — турботливість і самовідданість.
Батько подарував йому книжку про козаків, і це стало для нього справжнім натхненням. Після цього Хуан почав збирати міні-бібліотеку з історії військової справи, вчив напам’ять дати й цитати гетьманів. На відміну від однолітків, він обожнював ранкові підйоми — щоб встигнути потренуватися ще до школи.
Брав участь у численних олімпіадах: з історії, правознавства, української мови. Його твори часто цитували на шкільних лінійках. А ще він був волонтером: допомагав у лікарнях, сортував гуманітарну допомогу, організовував толоки.
Його головна мрія на той час: «Віддати сили державі, а серце — людям».
На другому курсі його обрали до складу курсової ради, де він займався покращенням побутових умов у гуртожитках. Він не терпів несправедливості — і щоразу доводив правоту спокійно, аргументовано, без конфліктів.
Також пройшов курс тактичної медицини, відвідав кілька відкритих конференцій НАТО в Румунії та Грузії, де виступав із доповіддю про «Роль молодих лідерів у безпеці громад».
Хуан ввів новий підхід: він не командував згори, а працював разом із людьми — у грязюці, на штурмі, під дощем. Його поважали й слухались не з обов’язку, а з віри в нього.
Одного разу під час польових навчань його група втратила зв'язок і змушена була виживати в умовах лісу 36 годин. Хуан вивів усіх без єдиної втрати, з дотриманням умов безпеки. Після цього про нього почали говорити як про «стального сержанта з людським серцем».
Хуан реформує внутрішній розпорядок: запроваджує фітнес-години, роботу з психологом, регулярні стратегічні сесії. Рівень втоми серед патрульних знижується, мотивація зростає.
Його запрошують на телебачення, у подкасти, на зустрічі з молоддю. Він зберігає скромність і відмовляється від комерційних угод: «Слава — це не мета. Це побічний ефект правильної праці».
Проводить реформу патрульної комунікації — тепер кожен патруль має чат зв’язку з головами будинкових ОСББ. Відгуки — захоплені: люди знову відчули, що поліція — з ними.
Його ім’я стає відомим у профсередовищі як синонім слова "стабільність".
Глава I — Початок шляху
Вже у 5 років Хуан знав, що хоче бути військовим або поліцейським. Він не просто грався в солдатиків, а розробляв мініатюрні сценарії битв, робив замітки в зошитах і малював схеми «операцій».Батько подарував йому книжку про козаків, і це стало для нього справжнім натхненням. Після цього Хуан почав збирати міні-бібліотеку з історії військової справи, вчив напам’ять дати й цитати гетьманів. На відміну від однолітків, він обожнював ранкові підйоми — щоб встигнути потренуватися ще до школи.
Глава II — Юність
У школі Хуан здобув репутацію «тихого лідера». Він не кричав, не вимагав — за ним ішли самі. Створив молодіжний клуб, де підлітки займалися самооборони, турнірами з шахів і читанням військової літератури.Брав участь у численних олімпіадах: з історії, правознавства, української мови. Його твори часто цитували на шкільних лінійках. А ще він був волонтером: допомагав у лікарнях, сортував гуманітарну допомогу, організовував толоки.
Його головна мрія на той час: «Віддати сили державі, а серце — людям».
Глава III — Академія
Після школи Хуан з відмінними балами вступив до Львівської військової академії. З першого дня став лідером курсу — не формальним, а моральним. Він організовував пробіжки, нічні тренування, брав участь у розробці нової системи командного реагування.На другому курсі його обрали до складу курсової ради, де він займався покращенням побутових умов у гуртожитках. Він не терпів несправедливості — і щоразу доводив правоту спокійно, аргументовано, без конфліктів.
Також пройшов курс тактичної медицини, відвідав кілька відкритих конференцій НАТО в Румунії та Грузії, де виступав із доповіддю про «Роль молодих лідерів у безпеці громад».
Глава IV — Підрозділ
Після випуску Хуан був направлений до 95-ї десантно-штурмової бригади. Його команда за перші три місяці провела 12 навчальних рейдів, відзначилась у всіх бойових маневрах і стала найкращою групою кварталу.Хуан ввів новий підхід: він не командував згори, а працював разом із людьми — у грязюці, на штурмі, під дощем. Його поважали й слухались не з обов’язку, а з віри в нього.
Одного разу під час польових навчань його група втратила зв'язок і змушена була виживати в умовах лісу 36 годин. Хуан вивів усіх без єдиної втрати, з дотриманням умов безпеки. Після цього про нього почали говорити як про «стального сержанта з людським серцем».
Глава V — Професійний злет
Його запрошують на курси оперативного управління до Києва. Там він отримує нові знання: про міську безпеку, кіберзагрози, аналіз даних та кримінологію. Після курсів — перехід у новий підрозділ: патруль поліції швидкого реагування.Хуан реформує внутрішній розпорядок: запроваджує фітнес-години, роботу з психологом, регулярні стратегічні сесії. Рівень втоми серед патрульних знижується, мотивація зростає.
Глава VI — Відкритість
Починає вести відкритий блог: «Служба — це про людей», де ділиться історіями про патрулювання, щоденні виклики та прості добрі справи. Стає популярним серед молоді, бо не грає «героя», а говорить просто: про відповідальність, чесність і силу в характері.Його запрошують на телебачення, у подкасти, на зустрічі з молоддю. Він зберігає скромність і відмовляється від комерційних угод: «Слава — це не мета. Це побічний ефект правильної праці».
Глава VII — Розвиток служби
Хуан очолює оперативний відділ нового патрульного округу. Вводить власну методику адаптації новобранців, систему ротацій для уникнення вигорання, співпрацює з громадами на рівні кварталівПроводить реформу патрульної комунікації — тепер кожен патруль має чат зв’язку з головами будинкових ОСББ. Відгуки — захоплені: люди знову відчули, що поліція — з ними.
Глава VIII — Успіх без шоу
Без помпи та камер він щодня виконує роботу: допомагає дітям, розрулює ДТП, супроводжує швидку. За рік — понад 500 виїздів, 100+ врегулюваних конфліктів, десятки відкритих тренінгів. І все — без жодного скандалу, без піару.Його ім’я стає відомим у профсередовищі як синонім слова "стабільність".