Григорій Бандаренко
Кошовий отаман
- Реєстрування
- 10 Кві 2023
- Дописи
- 129
- Реакції
- 88
- Бали
- 33
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Мета законопроєкту Метою цього Закону є забезпечення конституційного права громадян на отримання своєчасної правової допомоги, врегулювання процесуального статусу адвоката як учасника кримінального провадження та встановлення додаткових гарантій захисту осіб, які перебувають під вартою.
Розділ II. Внесення змін до кодексу
Стаття 2. Доповнення Статті 11 Процесуального Кодексу України Розділ 2, Статтю 11 «Порядок затримання особи», підрозділ «Додаткові гарантії» доповнити новим пунктом 3.1 такого змісту:
Стаття 1. Мета законопроєкту Метою цього Закону є забезпечення конституційного права громадян на отримання своєчасної правової допомоги, врегулювання процесуального статусу адвоката як учасника кримінального провадження та встановлення додаткових гарантій захисту осіб, які перебувають під вартою.
Розділ II. Внесення змін до кодексу
Стаття 2. Доповнення Статті 11 Процесуального Кодексу України Розділ 2, Статтю 11 «Порядок затримання особи», підрозділ «Додаткові гарантії» доповнити новим пунктом 3.1 такого змісту:
«3.1. Для забезпечення реалізації права затриманої особи на захист та безперешкодного доступу адвоката до місця утримання громадянина, будь-який співробітник правоохоронних органів (НПУ/СБУ), який перебуває при виконанні службових обов'язків у будівлі чи на території Головного Управління (ГУНП), зобов'язаний на першу усну вимогу адвоката надати йому особистий супровід до Ізолятора Тимчасового Тримання (ІТТ) протягом 3 хвилин з моменту звернення.
- Примітка 1: Відсутність на місці або перебування поза зоною доступу співробітника, який безпосередньо проводив затримання або оформлення справи, не звільняє інших співробітників правоохоронного органу, які перебувають у холі, на КПП чи чергують у будівлі, від обов'язку надати особистий супровід адвокату.
- Примітка 2: Відмова будь-якого вільного співробітника від надання супроводу адвокату або навмисне затягування процесу прирівнюється до умисного обмеження права на захист і тягне за собою кримінальну відповідальність за Статтею 46 ККУ (Службова недбалість)».