Юра Задверняк
⚖️🕵️| 01 |
- Реєстрування
- 28 Чер 2023
- Дописи
- 413
- Реакції
- 800
- Бали
- 138
Закон України «Про прокуратуру»
Метою законопроєкту є удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури, підвищення ефективності виконання покладених на них функцій, забезпечення незалежності прокурорів, зміцнення внутрішнього контролю та дисципліни, а також приведення положень законодавства у відповідність до сучасних потреб правозастосовної практики та стандартів верховенства права.
Розділ I
ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 1. ПрокуратураМетою законопроєкту є удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури, підвищення ефективності виконання покладених на них функцій, забезпечення незалежності прокурорів, зміцнення внутрішнього контролю та дисципліни, а також приведення положень законодавства у відповідність до сучасних потреб правозастосовної практики та стандартів верховенства права.
Розділ I
ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ
1. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Стаття 2. Функції прокуратури
1. На прокуратуру покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
3) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
2. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.
Стаття 3. Засади діяльності прокуратури
1. Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:
1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;
2) законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;
3) територіальності;
4) презумпції невинуватості;
5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;
6) політичної нейтральності прокуратури;
7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;
8) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;
9) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;
10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Стаття 4. Здійснення функцій прокуратури виключно прокурорами
1. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Виключення: За відсутністю складу прокуратури взагалі, дозволяється призначати будь-яку уповноважену особу з Верховної Ради України на момент здійснення повноважень прокурора або повноважень Генерального Прокурора.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 5. Система прокуратури УкраїниОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОКУРАТУРИ
1. Систему прокуратури України становлять:
1) Офіс Генерального прокурора;
2) Регіональні прокуратури;
3) Спеціалізована антикорупційна прокуратура;
4) Військова прокуратура;
2. У разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах регіональних прокуратур, на правах підрозділу регіональної прокуратури. Це правило не поширюється на випадок утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
-Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
3. Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 6-1 цього Закону.
Рішення про утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури приймається Генеральним прокурором, визначення структури і штату Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
4. Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних прокуратур.
5. Єдність системи прокуратури України забезпечується:
1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;
2) єдиним статусом прокурорів;
3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;
4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;
5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.
6. У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.
Стаття 6. Офіс Генерального прокурора
1. Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
2. Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та не більше п’яти заступників, у тому числі заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
3. У структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.
Стаття 6-1. Спеціалізована антикорупційна прокуратура
1. Порядок діяльності та повноваження підрозділу внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначаються положенням, яке затверджує заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки).
Підрозділ внутрішнього контролю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводить у порядку, затвердженому заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки), таємну перевірку доброчесності прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
На прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури поширюються положення розділу 6 "Дисциплінарна відповідальність прокурора" цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною.
2. На Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру покладаються такі функції:
1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;
2) підтримання державного обвинувачення в суді у відповідних провадженнях;
3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями, а також представництво у межах компетенції інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
3. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки) підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору.
4. Нагляд за досудовим розслідуванням корупційних кримінальних правопорушень у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснює прокурор, який визначається Генеральним прокурором із числа своїх заступників (крім заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або керівників департаментів Офісу Генерального прокурора.
5. Заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки) здійснює такі повноваження:
1) представляє прокуратуру у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями та іноземними органами влади;
2) організовує діяльність прокуратури, у тому числі шляхом видання наказів та доручень у межах повноважень;
3) затверджує штатний розпис та кошторис;
4) розподіляє обов’язки між першим заступником та заступником керівника;
5) призначає та звільняє прокурорів і працівників на посади відповідно до закону;
6) визначає прокурора у конкретному кримінальному провадженні та, за потреби, групу прокурорів і старшого прокурора для складних справ;
7) повідомляє у десятиденний строк про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад;
8) контролює статистику, узагальнює практику застосування законодавства та забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку підлеглих;
9) вживає заходів щодо захисту інформації з обмеженим доступом, дотримання законодавства про публічну інформацію та захист персональних даних;
10) забезпечує підвищення кваліфікації прокурорів;
11) виконує інші повноваження, передбачені законами України.
Стаття 7. Повноваження Генерального прокурора
1. Генеральний прокурор:
1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, регіональних у частині виконання конституційних функцій;
3) призначає прокурорів на посади та звільняє їх з посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
4) у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора регіональної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора;
5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
6) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;
7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу;
7-1) затверджує стратегію розвитку прокуратури;
7-2) затверджує положення про систему індивідуального оцінювання якості роботи прокурорів та систему оцінювання якості роботи прокурорів;
7-3) затверджує порядок вимірювання та регулювання навантаження на прокурорів;
8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Офісу Генерального прокурора;
9) визначає порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної посади;
10) Проводить щотижневе звітування у відповідному розділі державного порталу про стан діяльності правоохоронної і процесуальної сфери.
11) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
2. Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
-Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
-Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до обласного суду в порядку, встановленому законом.
3. У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора.
Стаття 8. Регіональні прокуратури
1. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури.
2. Регіональні прокуратури очолює керівник регіональної прокуратури.
3. Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація регіональних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Стаття 9. Повноваження керівника регіональної прокуратури
1. Керівник регіональної прокуратури:
1) представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;
2) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних прокуратур у встановленому цим Законом порядку;
3) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів регіональної прокуратури;
4) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
2. Керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його повноважень.
3. У разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.
Розділ III
СТАТУС ПРОКУРОРА
Стаття 10. Статус прокурораСТАТУС ПРОКУРОРА
1. Прокурором органу прокуратури є:
1) Генеральний прокурор;
2) перший заступник Генерального прокурора;
3) заступник Генерального прокурора;
4) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
4-1) перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
4-2) заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора;
6) прокурор Офісу Генерального прокурора;
7) прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
8) керівник регіональної прокуратури;
9) перший заступник керівника регіональної прокуратури;
10) заступник керівника регіональної прокуратури;
11) прокурор регіональної прокуратури;
2. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Стаття 11. Гарантії незалежності прокурора
1. Незалежність прокурора забезпечується:
1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;
3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;
4) встановленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;
5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;
6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування;
7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
2. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцієюта законами України.
3. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
4. Про початок кримінального провадження стосовно прокурора негайно повідомляється Генеральний прокурор.
5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов’язків або прийняття ним незаконного рішення.
Стаття 12. Підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок
1. Прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.
Підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.
2. Генеральний прокурор має право видавати письмові накази, що є обов’язковими до виконання всіма прокурорами.
Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази, що є обов’язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.
-Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов’язків мають право видавати письмові накази, що є обов’язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.
3. Під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.
-Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.
Прокурором вищого рівня є:
1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;
2) для керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Офісу Генерального прокурора - Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;
3) для першого заступника та заступника Генерального прокурора - Генеральний прокурор.
Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки.
4. Надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.
Стаття 13. Вимоги щодо несумісності
1. Перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.
Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій.
2. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені ЗУ "Про запобігання корупції".
3. Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.
Стаття 14. Загальні права та обов’язки прокурора
1. Прокурор має право:
1) Ініціювати розслідування кримінальних справ, у тому числі проти посадових осіб та органів влади.
2) Здійснює контроль за дотриманням конституційного ладу та може ініціювати розслідування щодо порушень конституційних прав громадян або держави.
3) Затримувати осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, та ініціювати їхній арешт за рішенням суду.
4) Ініціювати перегляд судових рішень у випадку виявлення порушень законності або нововиявлених обставин.
5) Контролює виконання судових рішень, зокрема у кримінальних справах, і може ініціювати заходи щодо примусового виконання рішень.
6) Ініціювати проведення службового розслідування відносно співробітників державних організацій.
7) Вимагати негайного надання будь-яких документів, матеріалів, інформації незалежно від грифу секретності.
8) Вносити обов’язкові до розгляду подання щодо усунення порушень закону.
9) Ініціювати прокурорські перевірки, службові розслідування та відсторонення посадових осіб.
10) Призначати міжвідомчі слідчо-наглядові групи з повноваженням дій на всій території держави.
11) Скликати обов’язкові брифінги органів досудового розслідування, спецслужб та інших установ з наданням повної звітності.
12) Накладати обов’язкові приписи на органи слідства та дізнання.
13) Зупиняти дії процесуальних рішень, що суперечать закону.
14) Призначати експертизи, ревізії, аудит, незалежно від підпорядкування обʼєктів.
15) Надавати вказівку на проведення оперативно-розшукових заходів.
16) Виступати в суді як публічний обвинувач у всіх кримінальних провадженнях.
17) Порушувати кримінальні провадження щодо будь-яких суб’єктів, незалежно від статусу.
18) Втручатися в будь-яку стадію кримінального провадження з метою забезпечення законності.
19) Координувати діяльність усіх правоохоронних органів.
20) Здійснювати моніторинг дотримання прав людини в системі правосуддя.
21) Проводити антикорупційний нагляд, у тому числі в органах влади.
22) Ініціювати скасування актів органів влади, що порушують закон або права
23) Проводити щотижневу оцінку діяльності слідчих, оперативних підрозділів, суддів.
24) Вимагати притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників будь-яких державних органів.
25) Контролювати дотримання режиму законності в установах виконання покарання
26) Направляти зобов’язальні приписи органам місцевого самоврядування.
27) Вносити кандидатури для призначення слідчих, та інших осіб органів досудового розслідування
28) Скликати термінові наради з питань національної безпеки та правопорядку.
29) Призупиняти роботу органів влади в разі системного порушення закону.
30) Звертатися до суду щодо забезпечення захисту свідків і прокурорів;
31) Бути присутнім під час процесуальних дій, а також припиняти їх у разі порушення закону;
32) Звертатися до суду з проханням залучити до розгляду справи експертів, свідків тощо;
33) Схвалювати та затверджувати кримінальні провадження, ордери на арешт, повідомлення про підозру, службові розслідування та інші процесуальні документи, а також вручати їх підозрюваному/обвинуваченому відповідно до КПК.
2. Прокурор зобов’язаний:
1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Стаття 15. Відповідальність прокурора
1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.
2. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.
Стаття 16. Посвідчення прокурора
1. Прокурори мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором.
Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА З ВИКОНАННЯ ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ФУНКЦІЙ
Стаття 17. Підтримання державного обвинувачення в судіПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА З ВИКОНАННЯ ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ФУНКЦІЙ
1. Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Стаття 18. Представництво інтересів громадянина або держави в суді
1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Стаття 19. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство
1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки передбачені цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
-Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню
-Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
2. Генеральний прокурор, керівники відповідних прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Основною формою координації є проведення координаційних нарад з керівниками правоохоронних органів, на яких заслуховується інформація щодо їхньої діяльності у сфері протидії злочинності. Рішення координаційної наради є обов’язковим до виконання всіма зазначеними в ньому правоохоронними органами. Порядок та інші форми координації затверджуються наказом Генерального прокурора.
Стаття 20. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:
1) у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;
2) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайомлюватися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
3) знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;
4) вимагати від посадових осіб пояснення щодо порушень, їх усунення, а також притягнення винних до відповідальності;
5) ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити виписки, копії та оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;
6) вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих органів, установ попереднього ув’язнення, виконання покарань та інших відповідних місць.
7) звертатися до суду з позовом (заявою) у визначених законом випадках.
Розділ V
ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ ПРОКУРОРА ТА ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРА З ПОСАДИ
Стаття 21. Вимоги до кандидатів на посаду прокурораПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ ПРОКУРОРА ТА ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРА З ПОСАДИ
Не може бути призначена на посаду прокурора особа, яка:
1) має судимість за вчинення злочинів середньої чи тяжкої значимості або на яку було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Стаття 22. Присяга прокурора
1. Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту:
"Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:
-неухильно додержуватися Конституції та законів України;
-сумлінним виконанням своїх службових обов’язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
-захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;
-постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов’язки, з гідністю нести високе звання прокурора".
Стаття 23. Порядок призначення прокурора на посаду
1. Посадами в Офісі Генерального прокурора, регіональних прокуратурах є посади:
1) Генерального прокурора;
2) першого заступника Генерального прокурора;
3) заступника Генерального прокурора;
4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора;
5) керівника регіональної прокуратури;
6) першого заступника керівника регіональної прокуратури;
3. Посадами у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Офісу Генерального прокурора України є посади:
1) заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
2) першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
3) заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
4. Перебування прокурора посаді у прокуратурі не звільняє його від здійснення повноважень прокурора відповідної прокуратури, передбачених цим Законом.
Стаття 24. Призначення Генерального прокурора
1. Генеральний прокурор призначається на посаду Президентом України.
Стаття 25. Порядок звільнення прокурора посади та припинення його повноважень на цій посаді
1. Звільнення прокурора з посади, передбаченої частиною першою статті 23 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав:
1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на посаді за власним бажанням;
2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури;
3) неналежне виконання прокурором, який обіймає посаду, посадових обов’язків, установлених для відповідної посади;
Стаття 26. Підстави звільнення Генерального прокурора з посади та припинення його повноважень на цій посаді
1. Генеральний прокурор звільняється з посади Президентом України за згодою Офісу Президента України:
1) у зв’язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на посаді за власним бажанням;
2) висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з цієї посади;
3) за поданням Президента України;
Розділ VI
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА
Стаття 27. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальностіДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА
1. Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
5) систематичне (два і більше разів протягом місяця) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
6) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
7) незаконне втручання або вплив прокурора на діяльність інших прокурорів, посадових осіб чи суддів, у тому числі через публічні висловлювання щодо їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності ознак правопорушення;
8) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
2. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Стаття 28. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження
1. Дисциплінарне провадження проводиться органом, визначеним законодавством як уповноважений на його здійснення.
Стаття 29. Види дисциплінарних стягнень
1. На прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) звільнення з посади в органах прокуратури.
2. Прокурор протягом 14 діб з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. До закінчення 14 денного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов’язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури.
Стаття 30. Оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження
1. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до обласного суду протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Розділ VII
ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРА З ПОСАДИ, ПРИПИНЕННЯ, ЗУПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ НА ПОСАДІ
Стаття 31. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді
1. Прокурор звільняється з посади у разі:
1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 13 цього Закону;
3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної чи кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
5) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
6) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;
2. Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є:
1) Генеральний прокурор - стосовно прокурорів усіх ланок прокуратури;
1-1) керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - стосовно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
2) керівник регіональної прокуратури - стосовно прокурорів відповідної регіональної прокуратури.
Прикінцеві та перехідні положення Закону:
- Цей Закон набирає чинності з дня його прийняття та підписання Президентом України.
- З дня набрання чинності цим Законом визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про прокуратуру» (у попередній редакції).