Схвалено Центральна Україна #01 | Закон України "Про Збройні Сили України"

[Нікіта Родителев]

​

ЗАКОН УКРАЇНИ​

«ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ»​

​

​

РОЗДІЛ I​

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ​

Тлумачення абревіатур та термінів​

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

ЗСУ — Збройні Сили України.
ВЧ — Військова частина.
ГШ — Генеральний штаб.
МУ — Міністерство оборони України.
ШПК - Штатно-посадова категорія
ВК (Військкомат) — Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
КПП — Контрольно-пропускний пункт.
КС — Командний склад.
НС — Начальницький склад.
СО — Службова особа.
ДЧ — Дисциплінарна частина.
БП — Бойовий підрозділ
ППД — Пункт постійної дислокації.
ВСП - Військова служба правопорядку

Стаття 1. Правовий статус Збройних Сил України

1. Збройні Сили України (далі — ЗСУ) є державним військовим формуванням, на яке покладається оборона держави, захист її суверенітету та забезпечення національної безпеки.
2. ЗСУ діють на засадах верховенства права, законності, централізованого керівництва, єдиноначальності та суворої військової дисципліни.
   
   Стаття 2. Ієрархія нормативно-правових актів у сфері діяльності ЗСУ
   Правовою основою діяльності ЗСУ є:
   
   
   1. Конституція України;
   2. закони України;
   3. укази та розпорядження Президента України;
   4. постанови Верховної Ради України;
   5. акти Кабінету Міністрів України;
   6. нормативні накази Міністерства оборони України;
   7. директиви та накази Генерального штабу;
   8. накази командувачів оперативних командувань;
   9. накази командирів військових частин;
   10. внутрішні статути та положення військових частин.
3. У разі колізії нормативних актів застосовується акт вищої юридичної сили.
4. Наказ командира, виданий у межах компетенції, є обов’язковим до виконання підлеглими.
5. Виконання явно злочинного наказу забороняється та тягне персональну відповідальність.

Стаття 3. Правова основа діяльності Збройних Сил України

1. Збройні Сили України (далі — ЗСУ) у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України , постановами Верховної Ради України , актами Кабінету Міністрів України , наказами Міністерства оборони , Генерального штабу , а також цим Законом.
   
   Діяльність ЗСУ ґрунтується на принципах:
   
   
   1. верховенства права;
   2. законності та військової дисципліни;
   3. єдиноначальності та централізованого управління;
   4. безумовного виконання законних наказів;
   5. політичної нейтральності
   6. персональної відповідальності військовослужбовця за свої дії чи бездіяльність.
2. Органи військового управління та командири всіх рівнів зобов’язані діяти виключно в межах наданих їм повноважень та не допускати перевищення службових прав.
3. Накази командирів є обов’язковими до виконання підлеглими, за винятком явно злочинних наказів. У разі отримання такого наказу військовослужбовець зобов’язаний негайно повідомити вищестояще командування.
4. Будь-яке втручання сторонніх осіб у службову діяльність ЗСУ забороняється та тягне відповідальність, передбачену внутрішніми нормативними актами сервера.

​

РОЗДІЛ II​

ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ​

Стаття 4. Основні завдання Збройних Сил України​

1. Основним призначенням ЗСУ є забезпечення оборони держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
   
   До основних завдань ЗСУ належать:
   
   
   1. охорона та оборона стратегічних, військових та державних об'єктів;
   2. підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності;
   3. реагування на загрози національній безпеці;
   4. участь у заходах правового режиму воєнного або надзвичайного стану;
   5. забезпечення пропускного та внутрішнього режиму у військових частинах;
   6. взаємодія з правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством
   7. організація та проведення військових навчань, бойових тренувань та перевірок.
      
      ЗСУ можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, масових заворушень та інших подій, що становлять загрозу державній безпеці, виключно на підставі відповідного рішення уповноважених органів державної влади.
      Забороняється використання ЗСУ для обмеження прав і свобод громадян, окрім випадків, прямо передбачених режимом воєнного або надзвичайного стану.

​

​

РОЗДІЛ III​

ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЯ​

Стаття 5. Територія військової частини​

1. Територія військової частини (далі — ВЧ) є режимним, стратегічним об'єктом з особливим правовим статусом.
2. Межі території ВЧ визначаються внутрішніми документами та позначаються відповідними попереджувальними знаками.
3. Прохід та проїзд на територію ВЧ здійснюється виключно через контрольно-пропускний пункт (КПП) за наявності:
   
   - службового посвідчення;
   - перепустки встановленого зразка;
   - дозволу командира частини або чергового по частині.
4. Незаконне проникнення на територію ВЧ, спроба фото- чи відеофіксації режимних об'єктів, провокаційні або насильницькі дії розцінюються як загроза військовій безпеці та можуть бути підставою для затримання або застосування сили в межах законодавства.
5. На території ВЧ встановлюється внутрішній розпорядок дня, обов’язковий для виконання всіма військовослужбовцями та особами, що перебувають на її території.

Стаття 6. Структура військової частини​

1. Військова частина є структурною одиницею ЗСУ та діє на підставі затвердженого штатного розпису.
2. До складу ВЧ входять:
   
   
   • Командування;
   • Штаб;
   • Бойові підрозділи;
   • Підрозділи забезпечення;
   • Медична служба;
   • Тилові служби;
   • Підрозділи військової служби правопорядку (за наявності).
3. Командир військової частини здійснює повне керівництво та несе персональну відповідальність за бойову готовність, дисципліну і порядок.

​

РОЗДІЛ IV​

НАЦІОНАЛЬНА ТА ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА​

Стаття 7. Державна символіка у ЗСУ​

1. ЗСУ використовують Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн України відповідно до законодавства.
2. Державний Прапор обов’язково встановлюється на території кожної військової частини.
3. Порядок підняття, спуску та використання визначається статутами.

Стаття 8. Бойовий Прапор військової частини​

1. Бойовий Прапор військової частини є символом честі, доблесті та бойової слави.
2. Бойовий Прапор:
   
   - вручається частині в урочистій обстановці;
   - зберігається у визначеному місці під охороною;
   - виноситься під час урочистих заходів та шикувань.
3. Втрата або пошкодження Бойового Прапора є надзвичайною подією та підставою для службового розслідування.
4. Умисна наруга над Бойовим Прапором тягне максимальну дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Стаття 9. Правова кваліфікація наруги​

1. Наруга над державною або військовою символікою — це умисні дії, спрямовані на:
   
   - публічне знищення;
   - пошкодження;
   - осквернення;
   - приниження авторитету державних або військових символів.

Стаття 10. Види відповідальності​

1. За вчинення дій, передбачених статтею 9, застосовуються:
   
   
   1. дисциплінарні стягнення;
   2. пониження у званні;
   3. звільнення зі служби;
   4. передача справи до військового трибуналу;
   5. довічна заборона служби у ЗСУ.
2. Якщо наруга здійснена цивільною особою — матеріали передаються до компетентного судового органу.

​

РОЗДІЛ V​

ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ ТА ЗБРОЇ​

Стаття 11. Загальні засади застосування сили​

1. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї військовослужбовцями ЗСУ є крайнім заходом впливу та допускається виключно:
   
   - у межах наданих законом повноважень;
   - за наявності правових підстав;
   - з дотриманням принципів необхідності, пропорційності та мінімізації шкоди.
2. Військовослужбовець зобов’язаний обирати такі способи впливу, які є достатніми для припинення правопорушення або нейтралізації загрози.
3. Забороняється застосування сили з мотивів особистої неприязні, помсти або зловживання службовим становищем.

Стаття 12. Стадії застосування сили​

Застосування сили здійснюється поетапно (ескалаційна модель):

I Стадія — Вербальне попередження​

1. Висування законної вимоги припинити протиправні дії.
2. Попередження про можливе застосування сили.
3. Надання часу для добровільного виконання вимоги (якщо дозволяє ситуація).

II Стадія — Демонстрація готовності​

1. Приведення зброї або спеціальних засобів у бойову готовність.
2. Зайняття тактичної позиції.
3. Виклик підкріплення або оголошення тривоги.

III Стадія — Фізичний вплив​

1. Застосування прийомів рукопашного бою.
2. Використання кайданків або інших засобів обмеження руху.
3. Затримання особи.

IV Стадія — Спеціальні засоби​

1. Використання нелетальних засобів (димові, світлошумові,тайзер тощо).
2. Блокування транспорту або примусова зупинка.

V Стадія — Застосування вогнепальної зброї​

Допускається у випадках:

1. Збройного нападу на військову частину;
2. Безпосередньої загрози життю військовослужбовця;
3. Спроби захоплення військової техніки або зброї;
4. Прориву через КПП;
5. Порушення гарнізону;
6. Під час режиму воєнного стану — при активній фазі збройного конфлікту.
   
   Стаття 13. Особливості застосування сили під час воєнного стану
7. У період воєнного стану допускається спрощена процедура ескалації сили.
8. У разі очевидної збройної загрози дозволяється негайне відкриття вогню без попередження.
9. Рішення про застосування сили підлягає службовій перевірці, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
   
   Стаття 14. Заборонені методи

Забороняється:

1. Застосування сили щодо осіб, які припинили опір;
2. Використання зброї без встановленої необхідності;
3. Перевищення меж необхідної оборони;
4. Умисне завдання надмірної шкоди.

Порушення цих положень тягне дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

РОЗДІЛ VI
КЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ​

Стаття 15. Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України

1. Керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.
2. Президент України:
   
   
   1. визначає стратегічні напрями розвитку ЗСУ;
   2. затверджує військову доктрину та стратегічні плани;
   3. вводить воєнний або надзвичайний стан у встановленому порядку;
   4. приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію;
   5. призначає та звільняє Головнокомандувача ЗСУ;
   6. присвоює вищі військові звання;
   7. видає обов’язкові до виконання укази і директиви у сфері оборони.
3. Акти Президента України з питань оборони є обов’язковими до виконання всіма органами військового управління та військовими частинами.
4. У період воєнного стану повноваження Верховного Головнокомандувача можуть реалізовуватися у спрощеному процедурному порядку з метою забезпечення оперативності управління.
   
   Стаття 16. Система керівництва Збройними Силами України
   Система керівництва ЗСУ складається з:
   
   
   1. Президента України — Верховного Головнокомандувача;
      Міністерства оборони України;
   2. Генерального штабу ЗСУ;
   3. Головнокомандувача ЗСУ;
   4. командувачів оперативних напрямків;
   5. командирів військових частин та підрозділів.
      
      Частина 1. Міністр оборони України
      
      Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України.
      Міністр оборони:
      
      
      1. забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оборони;
      2. координує діяльність Генерального штабу;
      3. організовує ресурсне, матеріальне та фінансове забезпечення ЗСУ;
      4. здійснює контроль за дотриманням законності у ЗСУ;
      5. подає Президенту України кандидатури на вищі військові посади.

Частина 2. Головнокомандувач Збройних Сил України​

1. Головнокомандувач ЗСУ (Генерал ЗСУ) є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
   Головнокомандувач:
   
   
   1. здійснює безпосереднє військове управління ЗСУ;
   2. організовує стратегічне планування оборони;
   3. віддає накази та директиви обов’язкові для виконання;
   4. забезпечує бойову готовність і боєздатність військ;
   5. координує діяльність усіх родів та видів військ.
2. Накази Головнокомандувача мають обов’язкову силу для всіх військовослужбовців.
   
   Частина 3. Заступник Головнокомандувача
3. Заступник Головнокомандувача ЗСУ (Полковник ЗСУ) забезпечує виконання завдань, покладених на Головнокомандувача, та виконує його повноваження у разі відсутності.
4. Заступник має право видавати накази в межах делегованих повноважень.
   
   Стаття 17. Повноваження Міністерства оборони України у сфері управління Збройними Силами України
   Міністерство оборони України:
   
   • здійснює військово-політичне та адміністративне управління ЗСУ;
   • реалізує державну політику у сфері оборони;
   • розробляє принципи побудови та розвитку ЗСУ;
   • визначає напрями стратегічної та оперативної підготовки;
   • забезпечує функціонування, життєдіяльність та бойову готовність ЗСУ;
   • організовує мобілізаційну підготовку;
   • забезпечує комплектування особового складу;
   • здійснює постачання озброєння та військової техніки;
   • організовує модернізацію та технічне обслуговування військового майна;
   • провадить інформаційно-аналітичну та розвідувальну діяльність у межах компетенції;
   • взаємодіє з іншими органами державної влади та громадськими організаціями;
   • здійснює контроль за дотриманням законодавства у ЗСУ;
   • розглядає звернення громадян та проводить особистий прийом.
     Акти Міністерства оборони, прийняті в межах компетенції, є обов’язковими для виконання військовими частинами та посадовими особами.

​

​

ДОПОВНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ VI​

СТАТУС ГЕНЕРАЛА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ​

Стаття 18. Генерал Збройних Сил України як окрема військово-правова фігура​

1. Генерал Збройних Сил України (далі — Генерал ЗСУ) є вищою військовою посадовою особою стратегічного рівня управління та самостійним суб’єктом військово-правових відносин у системі ЗСУ.
2. Статус Генерала ЗСУ визначається:
   
   
   1. Конституцією України;
   2. цим Законом;
   3. актами Президента України;
   4. нормативними актами Міністерства оборони України.
3. Генерал ЗСУ реалізує повноваження безпосереднього військового керівництва всіма військовими формуваннями, що входять до складу ЗСУ.

Стаття 19. Правовий характер повноважень Генерала ЗСУ​

Генерал ЗСУ:

- є носієм вищої військової влади в межах компетенції;
- здійснює стратегічне та оперативне командування;
- має право видавати накази та директиви, обов’язкові для всіх військових частин без винятку;
- координує діяльність Генерального штабу;
- приймає рішення щодо введення рівнів бойової готовності (у межах делегованих повноважень);
- ініціює проведення службових розслідувань щодо командного складу.

1. Акти Генерала ЗСУ мають вищу силу щодо актів командирів військових частин та оперативних командувань.
2. Наказ Генерала ЗСУ може бути скасований виключно:
   
   
   1. Президентом України;
      рішенням військового трибуналу у разі встановлення перевищення повноважень.

Стаття 20. Гарантії незалежності Генерала ЗСУ​

1. Генерал ЗСУ у межах наданих йому повноважень є незалежним у прийнятті військово-стратегічних рішень.
   Забороняється:
   
   
   1. незаконне втручання у діяльність Генерала ЗСУ;
   2. тиск з боку посадових осіб або цивільних структур;
   3. публічне дискредитування військового керівництва без належних правових підстав.
2. Генерал ЗСУ перебуває під державною охороною та користується службовими гарантіями безпеки.

Стаття 21. Персональна відповідальність Генерала ЗСУ​

Генерал ЗСУ несе персональну відповідальність за:

1. стратегічні рішення у сфері оборони;
2. стан бойової готовності військ;
3. законність виданих наказів;
4. дотримання принципів міжнародного гуманітарного права.
5. У разі перевищення повноважень або зловживання владою може бути ініційовано:
   
   
   1. службове розслідування;
   2. парламентський контроль;
   3. розгляд справи військовим трибуналом(комісії).

Стаття 22. Процедура призначення та припинення повноважень​

1. Генерал ЗСУ призначається на посаду указом Президента України.
   Повноваження припиняються у разі:
   
   
   1. видання відповідного указу Президента;
   2. добровільної відставки;
   3. набрання чинності обвинувальним рішенням військового трибуналу;
   4. грубого порушення військової дисципліни або присяги.

Стаття 23. Особливий правовий режим під час воєнного стану​

У період воєнного стану Генерал ЗСУ:

1. здійснює централізоване управління всіма військовими підрозділами;
2. має право видавати оперативні накази з негайним виконанням;
3. може тимчасово розширювати повноваження командирів підрозділів;
4. ініціює застосування особливих режимів безпеки.
5. Рішення Генерала ЗСУ в умовах активної фази збройного конфлікту підлягають виконанню негайно.

Стаття 24. Генерал ЗСУ як особливий суб’єкт державної безпеки​

1. Генерал Збройних Сил України (далі — Генерал ЗСУ) визнається особливим суб’єктом державної безпеки та стратегічного військового управління.
   Особливий статус Генерала ЗСУ передбачає:
   
   
   1. наділення його виключними повноваженнями у сфері оборони;
   2. функціональну незалежність у межах визначеної компетенції;
   3. розширений службовий імунітет;
   4. особливий порядок притягнення до відповідальності.
2. Генерал ЗСУ є ключовою фігурою у системі забезпечення обороноздатності держави та несе стратегічну відповідальність за функціонування ЗСУ.

Стаття 25. Розширений функціональний імунітет​

1. Генерал ЗСУ користується функціональним імунітетом щодо рішень та дій, прийнятих у межах службових повноважень.
   Імунітет поширюється на:
   
   
   1. видані накази та директиви;
   2. рішення щодо застосування військ;
   3. визначення рівнів бойової готовності;
   4. кадрові рішення стратегічного рівня;
   5. оперативні рішення в умовах воєнного стану.
2. Генерал ЗСУ не може бути затриманий, усунений від виконання обов’язків або притягнутий до дисциплінарної відповідальності без спеціальної процедури, визначеної цим Законом.
   Імунітет не поширюється на:
   
   
   1. умисне перевищення повноважень;
      державну зраду;
   2. дії, що мають ознаки тяжкого військового злочину.

Стаття 26. Особливий порядок притягнення до відповідальності Генерала ЗСУ​

1. Ініціювання процедури притягнення Генерала Збройних Сил України до дисциплінарної або службової відповідальності здійснюється виключно:

1. Президент України;
2. Міністерство оборони України — за результатами проведення спеціальної військової перевірки або службового розслідування.

2. Розгляд справи здійснюється Вищою військовою комісією.

3. До складу Вищої військової комісії можуть входити представники найвищого керівництва Військова служба правопорядку у складі Міністерство оборони України.

4. Члени Вищої військової комісії не можуть брати участі у розгляді справи у разі наявності конфлікту інтересів, особистої заінтересованості, службової залежності або інших обставин, що можуть вплинути на його неупередженість. У такому випадку член комісії підлягають самовідводу або може бути відведений рішенням більшості складу учасників.

5. На період розгляду справи Генерал Збройних Сил України може бути тимчасово відсторонений від виконання повноважень указом Президент України.
6. Тимчасове відсторонення не є визнанням вини та діє до ухвалення остаточного рішення Вищої військової комісії.

Стаття 27. Повноваження Військової служби правопорядку​

​

1. Військова служба правопорядку у межах сервера здійснює:

1. проведення службових перевірок щодо військовослужбовців;
2. фіксацію дисциплінарних та кримінальних правопорушень;
3. затримання військовослужбовців у випадках, передбачених цим Законом;
4. забезпечення охорони військових об’єктів та конвоювання затриманих осіб;
5. підготовку матеріалів для передачі до Вищого військового трибуналу.

2. ВСП не має права самостійно притягувати до відповідальності Генерала Збройних Сил України без процедури, передбаченої статтею 26 цього Закону.

3. Представники ВСП зобов’язані діяти виключно в межах повноважень та з дотриманням принципів законності, неупередженості та військової субординації.

4.ВСП не підпорядковується командирам військових частин у питаннях кримінальних проваджень та розслідувань.

5. В оперативних питаннях у районі бойових дій ВСП підпорядковується відповідному командувачу.
6. Втручання інших силових структур у діяльність ВСП забороняється, окрім випадків, передбачених законом або узгоджених з МО.

Стаття 28. Повноваження в умовах воєнного стану​

У період воєнного стану Генерал ЗСУ:

1. здійснює централізоване управління всіма родами військ;
2. має право видавати накази негайного виконання;
3. може тимчасово змінювати структуру управління військами;
4. ініціює введення особливих режимів безпеки.
5. Рішення Генерала ЗСУ у бойовій обстановці не можуть бути оскаржені до завершення активної фази операції.

Стаття 29. Межі повноважень та баланс влади​

1. Особливий статус Генерала ЗСУ не скасовує принципу верховенства права.
2. Усі дії Генерала ЗСУ мають відповідати Конституції України та цьому Закону.
3. Порушення принципів законності є підставою для застосування процедури, визначеної статтею 27 цього Закону.

Стаття 30. Прикінцеві та перехідні положення

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень, для яких цим розділом встановлено інший строк набрання чинності.​

З дня набрання чинності цим Законом визнати таким, що втратив чинність,Центральна Україна #01 | Закон України "Про Збройні Сили України"(у попередній редакції).

Автор закону - Головнокомандувач ЗС України
Генерал ЗС України Нікіта РОДИТЕЛЕВ

Погоджено - Міністром Оборони
Андрієм Беновим

​

 

[Кіріл Мусангович]

​

Вітаю! Ваш законопроєкт зареєстрований та буде розглянутий на Парламентському засідання Очікуємо на Вас в залі проведення Парламенту для обговорення законопроєкту! Дату про засідяння я тут повідомлю але пізніше очікуйте!​

 

[Нікіта Родителев]

Закон прийнято на засіданні Парламенту від 31.01.2026 року.

З повагою,
Президент України
Родителев Н.В

​