ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про адміністративну процедуру»
Стаття 1. Предмет Закону
Цей Закон визначає порядок здійснення адміністративних процедур органами державної влади та місцевого самоврядування при розгляді справ щодо прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб. Дія цього Закону поширюється на всі органи публічної влади, їх посадових осіб та інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції (НПУ, ВРУ, МОЗ, СБУ, ЗСУ).
Стаття 2. Визначення термінів
Адміністративна процедура — встановлений законом порядок розгляду та вирішення справ органами публічної влади;
Адміністративне провадження — сукупність дій органу влади та учасників, спрямованих на прийняття адміністративного акта;
Адміністративний акт — індивідуальне рішення органу влади, що породжує, змінює або припиняє права чи обов’язки особи;
Суб’єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування або посадова особа, що здійснює управлінські функції;
Заявник — фізична або юридична особа, яка подає звернення щодо реалізації своїх прав чи інтересів;
Заінтересована особа — особа, права або обов’язки якої можуть бути зачеплені рішенням у справі;
Скарга — звернення щодо порушених прав та законних інтересів громадян;
Докази — будь-які дані, на підставі яких встановлюються обставини справи;
Строк адміністративного провадження — визначений законом або органом влади період для розгляду справи;
Електронна форма — форма подання документів із використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Стаття 3. Основні принципи адміністративної процедури
Адміністративна процедура ґрунтується на принципах:
1. законності;
2. рівності перед законом;
3. неупередженості;
4. відкритості та прозорості;
5. своєчасності;
6. пропорційності;
7. добросовісності.
Стаття 4. Учасники адміністративного провадження
Учасниками є:
1. заявник;
2. заінтересовані особи;
3. орган адміністративного провадження;
4. інші особи, визначені законом.
Стаття 5. Право на звернення
Кожна особа має право звернутися до органу влади із заявою, скаргою або клопотанням щодо реалізації своїх прав та інтересів.
Стаття 6. Початок адміністративного провадження
Адміністративне провадження розпочинається на підставі заяви особи.
Стаття 7. Строки розгляду справи
1. Справи розглядаються у розумний строк, але не більше 3 календарних днів.
2. У складних випадках строк може бути продовжений до 6 днів із повідомленням заявника.
Стаття 8. Збір та оцінка доказів
Орган адміністративного провадження зобов’язаний всебічно дослідити обставини справи та всебічно дослідити обставини справи.
Стаття 9. Право бути вислуханим
Кожна особа має право надати пояснення, докази та заперечення до прийняття рішення у справі.
Стаття 10. Адміністративний акт
1. Рішення органу влади оформлюється адміністративним актом.
2. Адміністративний акт повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 11. Повідомлення про рішення
Особа повинна бути повідомлена про прийняте рішення у письмовій або електронній формі не пізніше 3 днів після його прийняття.
Стаття 12. Оскарження адміністративних актів
Адміністративні акти можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Стаття 13. Виконання адміністративного акта
Адміністративний акт підлягає обов’язковому виконанню з моменту набрання ним чинності.
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи несуть відповідальність за:
1. порушення строків;
2. незаконні рішення;
3. зловживання повноваженнями.
Стаття 15. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з моменту його прийняття.
