Закон України
"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
РОЗДІЛ 1: Загальні положення
Стаття 1. Мета Закону
Цей Закон спрямований на створення дієвої системи мобілізаційної готовності держави, забезпечення національної безпеки, оборони та ефективної реалізації завдань у разі загрози чи виникнення збройного конфлікту, агресії або надзвичайної ситуації.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі вживаються такі основні терміни:
- Мобілізація — комплекс заходів з переведення держави, її економіки, Збройних Сил України та інших військових формувань на функціонування в умовах воєнного стану.
- Мобілізаційна підготовка — завчасне планування, організація і практична реалізація заходів щодо забезпечення мобілізації.
- Загальна мобілізація — мобілізація всіх категорій громадян, що підлягають військовому обов’язку.
- Часткова мобілізація — мобілізація окремих категорій громадян або в окремих регіонах держави.
- Військовозобов’язаний — громадянин України, який відповідно до закону зобов’язаний проходити військову службу у разі мобілізації.
Стаття 3. Суб’єкти мобілізаційної підготовки
1. До суб’єктів мобілізаційної підготовки належать:
- Президент України;
- Верховна Рада України;
- Кабінет Міністрів України;
- Генеральний штаб Збройних Сил України;
- Міністерства, центральні та місцеві органи виконавчої влади;
- підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;
- громадяни України.
1. Планування здійснюється на основі державної програми мобілізаційної підготовки, що розробляється Кабінетом Міністрів України.
2. Органи державної влади та підприємства зобов’язані розробляти власні мобілізаційні плани відповідно до державної програми.
3. Мобілізаційні плани мають містити заходи щодо забезпечення особового складу, техніки, ресурсів, зв’язку та логістики.
Стаття 5. Резерв людських і матеріальних ресурсів
1. Військовозобов’язані громадяни вносяться до Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних.
2. Забороняється самовільне зняття з військового обліку без відповідного рішення уповноваженого органу.
3. Підприємства повинні формувати мобілізаційний резерв техніки та матеріалів.
РОЗДІЛ 3: Мобілізація
Стаття 6. Види мобілізації
1. В Україні можуть проводитися:
- загальна мобілізація;
- часткова мобілізація;
- цільова мобілізація (у конкретній галузі або секторі).
Стаття 7. Організація мобілізації
1. У разі оголошення мобілізації органи військового управління розгортають пункти збору військовозобов’язаних.
2. Військовозобов’язані зобов’язані з’явитися до пунктів збору протягом строків, визначених у повістці.
3. Працівники підприємств, які мають бронювання, звільняються від мобілізації на період дії бронювання.
Стаття 8. Права та обов’язки громадян у період мобілізації
1. Громадяни мають право на:
- грошове забезпечення згідно з чинним законодавством;
- збереження робочого місця на час проходження служби;
- соціальні гарантії, визначені державою.
- з’явитися за викликом військкомату;
- не перешкоджати мобілізаційним заходам;
- зберігати мобілізаційні документи.
Стаття 9. Фінансування мобілізації
1. Фінансування здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.
2. У разі необхідності допускається тимчасове перерозподілення бюджетних коштів на користь оборонного сектору.
Стаття 10. Залучення підприємств і організацій
1. Підприємства, установи та організації зобов’язані надавати техніку, майно, транспорт відповідно до мобілізаційного плану.
2. Підприємства, що виконують оборонні замовлення, переходять на особливий режим роботи.
Стаття 11. Контроль і відповідальність
1. Контроль за виконанням мобілізаційних заходів здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони, СБУ, військовими.
2. Особи, винні в ухиленні від мобілізації, неналежному виконанні мобілізаційного плану, притягуються до адміністративної.
РОЗДІЛ 5: Прикінцеві положення
Стаття 12. Гарантії учасникам мобілізації
1. Учасники мобілізації користуються всіма правами та гарантіями, передбаченими законами України.
2. Після демобілізації особа має право на:
- повернення на попереднє місце роботи або рівнозначну посаду;
- соціальну реабілітацію та психологічну підтримку;
- першочергове медичне обслуговування.
Україна має право залучати міжнародну допомогу для забезпечення мобілізаційної готовності, у тому числі у вигляді фінансів, техніки, фахівців.
Стаття 14. Втрата чинності іншими актами
З моменту набрання чинності цим Законом втрачають чинність всі інші акти, що суперечать його положенням.
Стаття 15. Набрання чинності
Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.