Дитинство
Юра народився у заможній сім’ї в 1992 році. Він був найстаршим із чотирьох братів. Його мама, Анна Хохлова, звільнилася з роботи, аби повністю присвятити себе вихованню дітей. Батько, Іван Хохлов, мав сумнівну репутацію — був відомим авторитетом у кримінальному світі Дніпра. Через свою діяльність він рідко бував удома, і виховання дітей лягло на плечі матері.
Час від часу біля їхнього приватного будинку з’являлися інші бандити, з якими батько обговорював справи щодо "кришування" міста. Юра зростав, пішов до школи, де почав переймати поведінкові звички батька. У восьмирічному віці він уперше вкрав гроші в однокласника й поділився ними з братами. Цей випадок справив на нього велике враження — хлопець уперше відчув смак «легких» грошей. Разом із братами вони реалізовували просту схему: один відвертав увагу, інший — забирав кошти з рюкзака.
Батькові не подобалося, що сини йдуть його шляхом, але він постійно прикривав їх перед директором. З віком брати все більше прагнули бути схожими на нього. Однак усе змінилося після трагедії — батька вбили під час однієї з «справ». Це стало великим ударом для всієї родини. Брати усвідомили, що кримінальний світ — це дорога в нікуди. Хлопчик деякий час зовсім не ходив до школи, про цю подію знала вся школа, тепер всі знають фамілію "Хохлов" адже про смерть батька повідомили навіть у новинах. Оговтавшись та розібравшись у собі, юнак вирішив, що він покінчить зі злочинністю в Україні, щоб йому це не коштувало.
Згодом Юра закінчив школу. Одразу після цього брати Тарас та Вітя переїхали до Америки, якомога далі від болючих спогадів. Юра ж вирішив вступити до юридичного університету. Мав мету стати адвокатом для потерпілих від бандитських злочинів. Він старанно готувався, майже не спав ночами — усе заради того, щоб віддячити матері за її турботу. Після смерті чоловіка вона замкнулася в собі, щодня плакала в кімнаті…
Молодість
Вступивши до мрійного університету, Юра одразу знайшов собі подругу, з якою разом виконували домашні та практичні завдання. Влада підтримувала його після минулого життя та мотивувала надалі покращуватись. Без неї Юра не уявляв навчання, сумував, коли вона брала лікарняний. Вона була надзвичайно гарна, і Юра закохався. Та він боявся зізнатися їй у своїх почуттях, аби не втратити дорогоцінну дружбу.
Минали дні, місяці. І в один весняний день, коли сонце світило особливо яскраво, Юра з букетом червоних троянд прийшов до Влади й зізнався: «Я тебе кохаю…». Цього дня їхня дружба завершилася, почалося кохання. Влада відповіла взаємністю. Хлопець був на сьомому небі від щастя, очі заблищали після відповіді.
Вони були чудовою парою. Їх об'єднувало багато: гумор, спільні цілі, взаєморозуміння. У них були великі плани на майбутнє, але наближення іспитів змусило їх відкласти мрії. Юра не міг зосередитися на підготовці — думки про Владу не залишали його, та він знав: диплом необхідний для побудови щасливого майбутнього.
Після успішного закінчення університету Юра отримав запрошення на навчання в Академії СБУ в рідному Дніпрі. Не вагаючись, він прийняв його. Мрією Юри було зробити Україну кращою.
Він навчався наполегливо, після чого вступив до лав СБУ. Його тепло прийняли в команду, він одразу зрозумів, що СБУ – покликання життя. Він проявляв лідерські якості, брав участь у спецопераціях, командував групами. За свою справедливу службу, довіру та досягнення Юра отримав звання підполковника і посаду начальника Центру спеціальних операцій «Альфа», який бореться з бандитськими угрупованнями. З цього моменту він почав втілювати давні мрії у життя.
Теперішній час
Нині Юра обіймає посаду першого заступника Генерала СБУ в місті Дніпро та має звання полковника. Він активно розвиває рідне місто, бореться зі злочинністю і щодня робить усе можливе, аби Україна ставала кращою. Особовий склад став йому другою родиною. Підлеглі допомагають і підтримують свого керівника.
Юра та Влада вже мають доньку, яку безмежно люблять. Для Юри найголовніше — щаслива родина. Він готовий на все, щоб захистити її та подарувати краще майбутнє. Чоловік бажає й надалі розвиватись у своїй сфері: навчати курсантів, покращувати атмосферу в команді та виконувати службову діяльність на вищому рівні.
