Дитинство
Ярослав Лисовський народився 27.01.1997 року в Україні в місті Одеса. Мого батька звати Юрій, а мати Ірина. В час майдану 2013 року ми вирішили переїхати до Іспанії. В новому місті мої батьки не змогли найти добре оплачуєму роботу. Але ж мати почала підробляти касиром у магазині. Через те, що батько не працював, а мама отримувала 3.000 євро на місяць. Згодом в мене почались проблеми в житті, а саме у освіті, та з друзями. Річь у тім, що місцеві хлопці не звали мене грати в баскетбол, через що у віці 13 років я почав заробляти самостійно. Моя мрія була стати поліцейським як тато мого друга.
Шкільні роки
Я вчився у бідній школі де не могли дати нормальної освіти. Зі мною ніхто не дружив і через це піддвався щоденному булінгу через надмірну вагу та невеличкий зріст. Зі мною не говорили дівчата, хлопці не звали курити цигарки та іншим поганим звичкам у підлітковому віці. Одне що врятувало від самотності це компʼютерні ігри, та книжки. Я ходив по безкоштовним біблеотекам де і набирався знання. Закінчивши 9 класів я нарешті отримав золоту медаль. У віці 15 років я поступив у Інститут на бюджет.
Студентські роки
01.09.2015 почався 1 курс де мене прийняли не як непотріб і зацькованою дитиною, а як студента. Я продовжував отримувати освіту і підробляти прибиральником в офісі. Моя мати звільнилась з магазину та пішла на роботу у новозбудовану молодшу школу у рідному місті Одеса. І нарешті закінчив курс Національної Академії Державної Служби з Надзвичайних Ситуацій та 21.05.2020 отримав звання Лейтинанта. Натомість я пішов отримав освіту юриста.
Доросле життя
Я вирішив проводити це життя самостійно. Ставши вже чоловіком я почав заробляти собі на хліб самостійно, так як він довго не міг працевлаштуватись у ДСНС я був вимушений працювати курє’ром на Укрпошті. Після року роботи на Укрпошті прийшов новий генерал, який почав активно набирати склад міцних бійців. Я не пропустивши цю новину прийшов на співбесіду, і після позитивного результату щодо роботи моє життя дуже змінилось. Літом 2021 року я знайшов свою любов, завів дітей і нарешті живу звичайним життям до 2022 року.
Наші дні
Зараз працюю у лавах ДСНС по місту Бориспіль. Займаю посаду полковника та куратора підрозділу. Моя остання мета це Генерал,найвища посада про яку я мрію.
Для цієї мрії я продовжую працювати не покладаючи рук,підвищую знання, допомагаю колегам і багато іншого...
Я - кваліфікована особа,яка має великий досвід та знання!
Ярослав Лисовський народився 27.01.1997 року в Україні в місті Одеса. Мого батька звати Юрій, а мати Ірина. В час майдану 2013 року ми вирішили переїхати до Іспанії. В новому місті мої батьки не змогли найти добре оплачуєму роботу. Але ж мати почала підробляти касиром у магазині. Через те, що батько не працював, а мама отримувала 3.000 євро на місяць. Згодом в мене почались проблеми в житті, а саме у освіті, та з друзями. Річь у тім, що місцеві хлопці не звали мене грати в баскетбол, через що у віці 13 років я почав заробляти самостійно. Моя мрія була стати поліцейським як тато мого друга.
Шкільні роки
Я вчився у бідній школі де не могли дати нормальної освіти. Зі мною ніхто не дружив і через це піддвався щоденному булінгу через надмірну вагу та невеличкий зріст. Зі мною не говорили дівчата, хлопці не звали курити цигарки та іншим поганим звичкам у підлітковому віці. Одне що врятувало від самотності це компʼютерні ігри, та книжки. Я ходив по безкоштовним біблеотекам де і набирався знання. Закінчивши 9 класів я нарешті отримав золоту медаль. У віці 15 років я поступив у Інститут на бюджет.
Студентські роки
01.09.2015 почався 1 курс де мене прийняли не як непотріб і зацькованою дитиною, а як студента. Я продовжував отримувати освіту і підробляти прибиральником в офісі. Моя мати звільнилась з магазину та пішла на роботу у новозбудовану молодшу школу у рідному місті Одеса. І нарешті закінчив курс Національної Академії Державної Служби з Надзвичайних Ситуацій та 21.05.2020 отримав звання Лейтинанта. Натомість я пішов отримав освіту юриста.
Доросле життя
Я вирішив проводити це життя самостійно. Ставши вже чоловіком я почав заробляти собі на хліб самостійно, так як він довго не міг працевлаштуватись у ДСНС я був вимушений працювати курє’ром на Укрпошті. Після року роботи на Укрпошті прийшов новий генерал, який почав активно набирати склад міцних бійців. Я не пропустивши цю новину прийшов на співбесіду, і після позитивного результату щодо роботи моє життя дуже змінилось. Літом 2021 року я знайшов свою любов, завів дітей і нарешті живу звичайним життям до 2022 року.
Наші дні
Зараз працюю у лавах ДСНС по місту Бориспіль. Займаю посаду полковника та куратора підрозділу. Моя остання мета це Генерал,найвища посада про яку я мрію.
Для цієї мрії я продовжую працювати не покладаючи рук,підвищую знання, допомагаю колегам і багато іншого...
Я - кваліфікована особа,яка має великий досвід та знання!
