Характер: Обєктивний, любить когда ему говорять правду і сам не боіться сказати правду в очи. Але есть одна риса характеру яка йому заважае знайомитися з дівчатами це соромязливість а так хлоп дуже дружелюбний
Хобі. Любить рибачити
Основний текст біографії:
Дитинцві
Олександр народився 23 червня 2000 року. У м. Харків
Мати Олександра працювала бухгалтером.
Батька в Олександра не було.
Олександр був не звичайною дитиною. З дитинства він любив спостерігати за роботою місцевих поліцейських. Інші дітки цьому дуже дивувалися.
Мама Олександр одразу зрозуміла, що син хоче вирости поліцейським.
Для того, щоб втілити мрію сина у реальність, мати вирішила віддати у підлітковому віці до поліцейської академії.
Ситуація з дитинства одного разу з другом поїхали кататися на великах і проїжали біля одного дому і на них напав злий пес він схватив його за нону і він упав з велика і почав лупцювати пса він в тік олесандр подивився на ногу а там ного в крові він потеряв свідомість а очнувся уже у лікарні окозалось що у нього був шрам який залишився на все житя
ЮНІСТЬ
Юність Олександра проходила зовсім не нудно. Він дуже любив дивитися фільми із поліцейським сценарієм, спостерігати за роботою поліцейських.
Одного дня, коли я вийшов погуляти. Олександр побачив як поліцейські сковували наркобаригу. Він одразу почав спостерігати за всім процесом, щоб надалі робити так само.
Характер:
Коли йому виповнилося 7 років, Олександр пішов у перший клас.
Навчався він дуже добре. Був найкращим із найкращих у класі.
Після того, як мати побачила його прагнення до навчання, вона сказала йому, що якщо так і триватиме до 5-го класу, то вона віддасть його до поліцейської академії.
Після цієї новини. Олександр став весь день сидіти за уроками, читати книги, він зовсім не виходив на вулицю через те, що хотів вступити до академії.
У 11 років мама хотіла його вже записувати в поліцейську академію тому, що за всі 5 класів у Олександра не було жодної 3, було навіть дуже мало 4. У році виходили одні 5.
Із записом до поліцейської академії сталася проблема. Там не було місць.
Армія
У 18 років, за власним бажанням Олександра забрали до армії.
Перші дні в армії були просто незабутні.
О 6 ранку підйом. На те, щоб ти одягнувся, тобі давали максимум 30 секунд. Поки що горить сірник.
О 7-й ранку був сніданок.
Після сніданку ми виходили надвір, нас перераховували і ми бігли на ранкову пробіжку.
Після пробіжки нам треба було проходити смуги проблем, віджиматися, підтягуватися.
Ранок проходив дуже складно, але день і вечір давалися легко.
Після так скажемо тренування нас відправляли на обід, після чого у нас був вільний час, а тих, хто косячили, відправляли бити туалети або чистити картоплю.
Увечері ми вечеряли, після вечері було вечірнє тренування, на якому ми робили ті самі вправи, що і вранці. Після всіх тренувань нас відправляли до казарми і ми лягали спати.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Відслуживши в Армії, Олександр отримав військовий квиток, після чого він почав обирати місце роботи, намагався Олексадр влаштуватися і до В'язниці Суворого режиму, і до Поліції м. Харків, але туди він не міг потрапити через відсутність досвіду в Міністерстві Юстиції.
Через цю ситуацію йому довелося йти працювати звичайним Адміністратором у магазині.
Після того, як він відпрацював 2 роки Адміністратором, Олексадр набрався досвіду на роботі, продовжував стежити за роботою поліцейських, але вже у місті Харків. місто найпопулярніше, тут більше чисельність злочинності. Через це мало не щодня Олексадр спостерігав за арештами.
Коли йому виповнився 21 рік, олексадр, гортаючи офф.портал, натрапив на те, що йде набір співробітників у мерію Дніпра. Олексадр вирішив не упускати свій шанс і відправив ел.заяву.
Відповідь він отримав через 2 дні після подачі. Олексадр дуже боявся відкривати пошту тому, що думав, що там буде відмова, але, зібравшись з думками, він відкрив пошту і там була схвалена заява.
Олексадр дуже зрадів цьому,
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Наразі Роман ніде не працює. Його мрія потрапити до Прокуратури.
Вже протягом року Роман спостерігаю за роботою поліцейських у різних містах, вивчаючи їхні помилки, аби надалі карати порушників. Роман уже встиг купити собі BMW M4 G82 і тепер збирає додому.
Хобі. Любить рибачити
Основний текст біографії:
Дитинцві
Олександр народився 23 червня 2000 року. У м. Харків
Мати Олександра працювала бухгалтером.
Батька в Олександра не було.
Олександр був не звичайною дитиною. З дитинства він любив спостерігати за роботою місцевих поліцейських. Інші дітки цьому дуже дивувалися.
Мама Олександр одразу зрозуміла, що син хоче вирости поліцейським.
Для того, щоб втілити мрію сина у реальність, мати вирішила віддати у підлітковому віці до поліцейської академії.
Ситуація з дитинства одного разу з другом поїхали кататися на великах і проїжали біля одного дому і на них напав злий пес він схватив його за нону і він упав з велика і почав лупцювати пса він в тік олесандр подивився на ногу а там ного в крові він потеряв свідомість а очнувся уже у лікарні окозалось що у нього був шрам який залишився на все житя
ЮНІСТЬ
Юність Олександра проходила зовсім не нудно. Він дуже любив дивитися фільми із поліцейським сценарієм, спостерігати за роботою поліцейських.
Одного дня, коли я вийшов погуляти. Олександр побачив як поліцейські сковували наркобаригу. Він одразу почав спостерігати за всім процесом, щоб надалі робити так само.
Характер:
Коли йому виповнилося 7 років, Олександр пішов у перший клас.
Навчався він дуже добре. Був найкращим із найкращих у класі.
Після того, як мати побачила його прагнення до навчання, вона сказала йому, що якщо так і триватиме до 5-го класу, то вона віддасть його до поліцейської академії.
Після цієї новини. Олександр став весь день сидіти за уроками, читати книги, він зовсім не виходив на вулицю через те, що хотів вступити до академії.
У 11 років мама хотіла його вже записувати в поліцейську академію тому, що за всі 5 класів у Олександра не було жодної 3, було навіть дуже мало 4. У році виходили одні 5.
Із записом до поліцейської академії сталася проблема. Там не було місць.
Армія
У 18 років, за власним бажанням Олександра забрали до армії.
Перші дні в армії були просто незабутні.
О 6 ранку підйом. На те, щоб ти одягнувся, тобі давали максимум 30 секунд. Поки що горить сірник.
О 7-й ранку був сніданок.
Після сніданку ми виходили надвір, нас перераховували і ми бігли на ранкову пробіжку.
Після пробіжки нам треба було проходити смуги проблем, віджиматися, підтягуватися.
Ранок проходив дуже складно, але день і вечір давалися легко.
Після так скажемо тренування нас відправляли на обід, після чого у нас був вільний час, а тих, хто косячили, відправляли бити туалети або чистити картоплю.
Увечері ми вечеряли, після вечері було вечірнє тренування, на якому ми робили ті самі вправи, що і вранці. Після всіх тренувань нас відправляли до казарми і ми лягали спати.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Відслуживши в Армії, Олександр отримав військовий квиток, після чого він почав обирати місце роботи, намагався Олексадр влаштуватися і до В'язниці Суворого режиму, і до Поліції м. Харків, але туди він не міг потрапити через відсутність досвіду в Міністерстві Юстиції.
Через цю ситуацію йому довелося йти працювати звичайним Адміністратором у магазині.
Після того, як він відпрацював 2 роки Адміністратором, Олексадр набрався досвіду на роботі, продовжував стежити за роботою поліцейських, але вже у місті Харків. місто найпопулярніше, тут більше чисельність злочинності. Через це мало не щодня Олексадр спостерігав за арештами.
Коли йому виповнився 21 рік, олексадр, гортаючи офф.портал, натрапив на те, що йде набір співробітників у мерію Дніпра. Олексадр вирішив не упускати свій шанс і відправив ел.заяву.
Відповідь він отримав через 2 дні після подачі. Олексадр дуже боявся відкривати пошту тому, що думав, що там буде відмова, але, зібравшись з думками, він відкрив пошту і там була схвалена заява.
Олексадр дуже зрадів цьому,
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Наразі Роман ніде не працює. Його мрія потрапити до Прокуратури.
Вже протягом року Роман спостерігаю за роботою поліцейських у різних містах, вивчаючи їхні помилки, аби надалі карати порушників. Роман уже встиг купити собі BMW M4 G82 і тепер збирає додому.
