Ім’я: Дмитро "Дима" Тихтий
Вік: 27 років
Місце народження: Харків, Україна
Рід занять: Машиніст метрополітену, технік-інженер, ентузіаст віртуального транспорту
Характер: Стриманий, спостережливий, технічно обдарований, з почуттям гумору
Вік: 27 років
Місце народження: Харків, Україна
Рід занять: Машиніст метрополітену, технік-інженер, ентузіаст віртуального транспорту
Характер: Стриманий, спостережливий, технічно обдарований, з почуттям гумору
Дитинство на рейках
Дмитро Тихтий народився в індустріальному серці Харкова — на Салтівці, в сім’ї багаторічного працівника залізничного депо. Його дитинство минало не у дворі з м’ячем, а в шумі гальмівних колодок і запаху машинного масла. Першим словом Дими не було «мама» чи «тато», як жартома казала родина, а «дизель».
З ранніх років він знав, що таке ходити «на другу зміну», що означає «затримка на ділянці» та як на слух відрізнити ТЕП70 від ЧС2. У шість років він вже збирав старі прилади управління, які тато приносив із депо. У десять — збирав власні макети залізниць з дротами, які мерехтіли лампочками, коли він запускав свою гру в "диспетчера".
З ранніх років він знав, що таке ходити «на другу зміну», що означає «затримка на ділянці» та як на слух відрізнити ТЕП70 від ЧС2. У шість років він вже збирав старі прилади управління, які тато приносив із депо. У десять — збирав власні макети залізниць з дротами, які мерехтіли лампочками, коли він запускав свою гру в "диспетчера".
Освіта і шлях у метро
Після школи Дима без вагань подався до Харківського транспортного коледжу, обравши напрямок «Експлуатація залізничного транспорту». Він міг би піти у велику залізничну компанію, але натомість вибрав інший напрям — метрополітен. Його приваблювали тунелі, підземні станції та ідея точності, яка була критичною для руху у місті.
Закінчивши коледж, він вирушив до Києва. Це був не просто крок — це був виклик. Столиця, велике метро, нові технології. Перші місяці працював черговим у депо, мив скла і підлоги вагонів, вивчав документацію у вільний час, а на вихідних — їздив по всіх трьох лініях столичного метро, занотовуючи кожну деталь. Поступово доріс до помічника машиніста, а згодом і до самостійного управління поїздом.
Закінчивши коледж, він вирушив до Києва. Це був не просто крок — це був виклик. Столиця, велике метро, нові технології. Перші місяці працював черговим у депо, мив скла і підлоги вагонів, вивчав документацію у вільний час, а на вихідних — їздив по всіх трьох лініях столичного метро, занотовуючи кожну деталь. Поступово доріс до помічника машиніста, а згодом і до самостійного управління поїздом.
Людина системи
На відміну від багатьох колег, які просто виконували інструкції, Дима завжди прагнув розуміти систему. Він сам вивчав схемотехніку керування поїздом, знав усі слабкі місця кожної моделі рухомого складу, міг зібрати гальмівну магістраль із підручних засобів. Коли одна з систем автоматичного контролю дала збій на лінії, саме Дима за 12 хвилин обійшов кабіну, виявив несправність і фактично врятував вечірню годину пік.
Колеги його поважали: не гучно, не показово — але на Диму завжди можна було покластися. Він не любив пафосу, не брав участі в плітках, але завжди міг поділитися порадою, допомогти молодшим, пояснити, чому саме так працює динамічне гальмування.
Колеги його поважали: не гучно, не показово — але на Диму завжди можна було покластися. Він не любив пафосу, не брав участі в плітках, але завжди міг поділитися порадою, допомогти молодшим, пояснити, чому саме так працює динамічне гальмування.
Друга реальність — Minecraft
Та справжня магія починалася ввечері. Вдома, у невеликій квартирі біля Лук’янівки, Дима запускав свою віртуальну карту України. Він створив її у Minecraft, встановивши десятки модів: Immersive Railroading, TrackAPI, власноруч адаптовані ресурспаки з моделями вагонів метро на базі Київського і Харківського зразка.
Його мапа — не просто гра. Це цифрова Україна з підземними тунелями, реалістичним розкладом, навіть мапами аварійного регулювання. Він реконструював всі лінії київського метрополітену, додав перспективні станції, а в Харкові відтворив зниклу станцію "Одеська", яка в реальному житті так і не була добудована. Для Львова він вигадав унікальну L-подібну систему, а в Дніпрі створив другий пересадочний вузол, якого ніколи не було.
Свої проєкти він публікував на форумах фанатів залізниць, під ніком Dimetro_UA, а згодом навіть відкрив свій сервер, де кожен міг запустити маршрут за графіком. Там були навіть інструкторські завдання: пройти поїздом зі зменшеним тиском у магістралі, об’їхати аварію, зупинити вагон без енергоживлення.
Його мапа — не просто гра. Це цифрова Україна з підземними тунелями, реалістичним розкладом, навіть мапами аварійного регулювання. Він реконструював всі лінії київського метрополітену, додав перспективні станції, а в Харкові відтворив зниклу станцію "Одеська", яка в реальному житті так і не була добудована. Для Львова він вигадав унікальну L-подібну систему, а в Дніпрі створив другий пересадочний вузол, якого ніколи не було.
Свої проєкти він публікував на форумах фанатів залізниць, під ніком Dimetro_UA, а згодом навіть відкрив свій сервер, де кожен міг запустити маршрут за графіком. Там були навіть інструкторські завдання: пройти поїздом зі зменшеним тиском у магістралі, об’їхати аварію, зупинити вагон без енергоживлення.
Мрії, які рухають
Дима мріє не просто про реалістичну гру. Він бачить у цьому спосіб зберегти інженерну культуру України. Віртуальні станції, які не були збудовані в реальності, живуть у його мапах. Колеги по серверу вже прозвали його "цифровим головним інженером".
У майбутньому він хоче створити публічний онлайн-музей метрополітенів України у форматі Minecraft-реальності. Там будуть виставлені не лише потяги, а й історії будівництва, економічні труднощі, проєкти, що не були реалізовані. Це має стати не просто грою, а платформою для дослідження міського транспорту — навіть у школах.
У майбутньому він хоче створити публічний онлайн-музей метрополітенів України у форматі Minecraft-реальності. Там будуть виставлені не лише потяги, а й історії будівництва, економічні труднощі, проєкти, що не були реалізовані. Це має стати не просто грою, а платформою для дослідження міського транспорту — навіть у школах.
Особисте
У Дими немає гучних історій з клубів чи вечірок. Він не любить натовпу, вважає за краще тишу, книги з технічної історії або вечірнє катання в Minecraft. У нього є кіт на ім’я Контактор, який любить спати на клавіатурі.
Він підтримує зв’язок із батьками, іноді відвідує депо в Харкові, де все починалося. І хоча його життя здається багатьом одноманітним — воно наповнене змістом, системністю і турботою про майбутнє. Такі люди не потрапляють в новини — але саме на них тримається місто.
Він підтримує зв’язок із батьками, іноді відвідує депо в Харкові, де все починалося. І хоча його життя здається багатьом одноманітним — воно наповнене змістом, системністю і турботою про майбутнє. Такі люди не потрапляють в новини — але саме на них тримається місто.
