Стаття 1. Визначення понять і термінів
Охорона праці — система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Роботодавець — власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган, незалежно від форми власності…, а також фізична особа, яка використовує найману працю.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, та на всіх працівників.
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, інших законів та нормативно-правових актів.
Стаття 4. Державна політика у галузі охорони праці
Державна політика спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, та базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників.
Розділ II. Гарантії прав громадян на охорону праці
Стаття 5. Права працівників на охорону праці
Працівники мають право на безпечні умови праці, відмову від виконання роботи у разі загрози життю чи здоров’ю, а також на відшкодування шкоди у разі нещасного випадку.
Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору
При прийнятті на роботу роботодавець повинен поінформувати працівника про умови праці та наявні небезпечні чи шкідливі фактори.
Стаття 7. Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах
Передбачаються скорочений робочий час, додаткові відпустки, підвищена оплата праці тощо.
Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків
Працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
Розділ III. Організація охорони праці на підприємстві
Стаття 9. Організація роботи з охорони праці
Роботодавець створює систему управління охороною праці та забезпечує її функціонування.
Стаття 10. Служба охорони праці
На підприємствах з чисельністю понад 50 працівників створюється служба охорони праці.
Стаття 11. Інструктажі та навчання з охорони праці
Працівники проходять інструктажі, навчання та перевірку знань з охорони праці.
Розділ IV. Стимулювання охорони праці
Стаття 12. Економічне стимулювання
Підприємства заохочуються до поліпшення умов праці через податкові та інші пільги.
Розділ V. Державне управління охороною праці
Стаття 13. Органи державного управління
До них належать Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Розділ VI. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
Стаття 14. Державний нагляд
Його здійснюють спеціально уповноважені органи, зокрема Державна служба України з питань праці.
Стаття 15. Громадський контроль
Проводять профспілки та уповноважені найманими працівниками особи.
Розділ VII. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
Стаття 16. Види відповідальності
Винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної чи кримінальної відповідальності.
Розділ VIII. Прикінцеві положення
Установлюється порядок набуття чинності, а також завдання Кабінету Міністрів та інших органів щодо реалізації закону.
Останнє редагування модератором:
