Розділ ІІ
ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
Стаття 6. Початок досудового розслідування
1. Розслідування починається з моменту коли:
- Підставами для внесення можуть бути: заява потерпілого, повідомлення з інших джерел, самостійне виявлення злочину правоохоронцями;
- Після реєстрації розпочинається збір доказової бази: огляд місця події, допити, обшуки, експертизи;
- У разі наявності достатніх доказів особі повідомляється про підозру.
Стаття 7. Завершення досудового розслідування
1. Після завершення досудового розслідування прокурор складає обвинувальний акт і направляє його до суду для розгляду. Передача справи до суду відбувається після того, як прокурор вирішив, що зібрані докази є достатніми для підтримання обвинувачення в суді.
2. Основні етапи передання кримінального провадження до суду:
- Завершення досудового розслідування;
- Складання обвинувального акту;
- Передача обвинувального акта та доданих матеріалів до суду.
Стаття 8. Передача справи до прокуратури
- Після завершення досудового розслідування органи досудового розслідування передають справу до прокуратури для перевірки законності та обґрунтованості висунутих обвинувачень;
- Прокурор перевіряє матеріали справи, вирішує питання направлення справи до суду або її повернення для додаткового розслідування;
- У разі виявлення порушень законодавства під час перевірки прокурор може вимагати від органів досудового розслідування виправлення недоліків або повернення справи на додаткове розслідування.
Стаття 9. Передача справи до суду
- Після складання прокурором обвинувального акта та прийняття рішення про передачу справи до суду, прокурор подає справу до відповідного суду, в якому буде здійснено судовий розгляд;
- Справу до суду передають у відповідності з підсудністю, визначеною кримінальним процесуальним законодавством;
- У разі порушення процесуальних норм або недостатності доказів, прокурор має право повернути справу до органів досудового розслідування для проведення додаткових слідчих дій.
Розділ VI
ПОРЯДОК ЗАТРИМАННЯ
Стаття 13. Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається працівником правоохоронного органу в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на обмежений термін.
Стаття 13-1. Порядок затримання:
1. Під час затримання кожен співробітник, який його проводить, повинен вести відеофіксацію, на якій має бути видно скоєння злочину затриманим та процес самого затримання. У разі відсутності відеофіксації з боку співробітника, тобто доказів затримання - воно вважається незаконним і має бути припиненим.
2. Відеофіксація повинна зберігатися протягом 72 годин з початку затримання особи.
3. У разі якщо суд, або інший уповноважений орган запросив відеофіксацію дій, то строк зберігання продовжується ще на 72 години.
4. При затриманні особи, працівник правоохоронного органу повинен дотримуватись чіткого переліку поступових дій при затриманні:
- Представитися затриманому;
- Показати посвідчення за потребою;
- Роз'яснити причину затримання;
- Зачитати міранду;
- Встановити особистість затриманого ( запитати паспорт, а якщо немає-встановити особистість іншим чином);
- Виконати права затриманого за потребою;
- Провести поверхневу перевірку за потребою;
- Провести бесіду з адвокатом;
- Прийти до спільного рішення;
- Посадити людину до ІТТ за потребою.
5. Співробітник, який проводить затримання зобов’язаний провести його якомога безпечно, тобто без необхідності не використовувати тайзер, інші нелетальні засоби або летальну зброю.
Стаття 14. Підстави для затримання:
- Особа спіймана в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння працівником правоохоронних органів;
- На підозрюваному або його одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину;
- Є фото чи відеофіксація скоєння злочину цією особою;
- Є ухвала суду про затримання особи;
- Є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу;
- Особа ухиляється від співпраці зі слідством після офіційного виклику;
- Якщо особа носить зброю у відкритому вигляді;
- Затримання проводиться для перевірки наявності ліцензії та/або дозволу;
- Якщо існує підозра скоєння злочину то дозволяється затримання для подальшої перевірки.
Стаття 15. Правило Міранди — це юридична вимога, згідно з якою під час затримання затримуваний повинен бути повідомлений про свої права.
1. Текст Міранди: “Ви маєте право зберігати мовчання, все, що ви скажете може і буде використано проти Вас. Також Ви маєте право на один телефонний дзвінок та на адвоката. Також Ви маєте право на конфіденційну бесіду з адвокатом. Вам зрозумілі Ваші права?”.
2. Якщо правило міранди було порушене будь-яким чином, то це неналежне виконання прав людини.
3. Міранда зачитується на місці затримання, якщо немає загрози життю затриманому та/або працівнику.
4. Міранда зачитується двічі, після чого працівник правоохоронного органу не зобов'язаний проговорювати її.
5. Затриманий має право не свідчити проти себе та своїх близьких і не визнавати провину будь-яким чином.
6. Затриманий має право на один телефонний дзвінок, максимальна довжина якого не може перевищувати 5 хвилин.
7. Затриманий має право на державного або приватного адвоката.
Стаття 15-1. Якщо затриманий зробить відповідний запит на державного адвоката, то особа, яка проводить затримання, зобов'язується у суворій формі, викладеній нижче, запросити державного адвоката. Цей запит здійснюється через міжфракційну хвилю. Склад запиту повинен включати безпосередній запит державного адвоката, місце, куди було доставлено затриманого:
- Після приїзду державного адвоката, співробітник повинен перевірити його через Єдиний Державний Реєстр Адвокатів України;
- Якщо державний адвокат не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката;
- Якщо державний адвокат відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
Стаття 15-2. Якщо затриманий зробить відповідний запит на приватного адвоката, то особа, яка проводить затримання, зобов'язується надати можливість затриманому викликати приватного адвоката:
- Після приїзду приватного адвоката, співробітник повинен перевірити його через Єдиний Державний Реєстр Адвокатів України;
- Якщо приватний адвокат не приїхав на місце протягом 10 хвилин з моменту надання можливості викликати приватного адвоката - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
Стаття 15-3. Якщо затриманий запросив державного адвоката, але він не відповів або не приїхав. Затриманий має право запросити приватного адвоката та навпаки.
Стаття 15-4. Якщо затриманий вимагає державного адвоката, але якщо затриманий при приїзді адвоката відмовляється від нього. То це рахується як використання права на адвоката, та адвокат у праві не захищати затриманого.
Стаття 16. Затриманий має право на конфіденційну розмову зі своїм адвокатом. На конфіденційній розмові між затриманим та адвокатом можуть бути присутніми лише перелічені вище особи. Адвокат не має права поширювати, без згоди затриманого, суть та склад розмови.
Стаття 16-1. Під час конфіденційної розмови працівники зобов'язані покинути кімнату допиту. У разі відмови працівників - зараховується не виконання прав людини.
Стаття 17. Затриманий має право зберігати мовчання протягом усього процесу затримання. Ніщо не може і не зобов'язує його свідчити проти себе та своїх близьких.
Стаття 18. Якщо при розмові працівників з адвокатом, працівники не згодні із рекомендацією адвоката, викликається прокурор для подальшого вирішення ситуації.
Стаття 18-1. Якщо прокурор не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката.
Стаття 18-2. Якщо прокурор відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката.
Стаття 19. Якщо під час затримання правоохоронець отримав інформацію, що затриманий є державним службовцем, він зобов’язаний дати форму в міжфракційну хвилю: Затримано держ. службовця [Ім'я Прізвище] [Організація]. Викликати його керівництво (9 та вище порядкове звання) і прокурора.
Стаття 19-1. Для затримання будь-якого державного службовця, співробітник, який проводить затримання, повинен мати вагомі підстави та докази порушення законодавства.
Стаття 19-2. Якщо прокурор та керівництво затриманого не відповіли на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності прокурора та керівництва.
Стаття 19-3. Якщо прокурор та керівництво затриманого відповіли на запит, але не приїхали протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без прокурора та керівництва.
Стаття 20. Підстави звільнення підозрюваного:
- Не підтвердилась підозра у скоєнні злочину;
- За порушення не передбачено запобіжних заходів у вигляді взяття під варту;
- Затримання було здійснено з порушенням Кримінально-процесуального кодексу;
- Не надано доказів адвокату;
- Пройшло 30 хв від початку затримання.
Стаття 21. Процес передачі процесуальних дій:
- Представитися, шляхом демонстрації посвідчення співробітника, який проводить процесуальні дії, та співробітника, який приймає процесуальні дії;
- Роз'яснити підстави для затримання, перерахувати статті, за якими підозрюється затриманий;
- Продемонструвати та передати відеофіксацію злочину з боку затриманого працівнику, який приймає процесуальні дії.
Стаття 21-1. Якщо співробітник, якому передають процесуальні дії, має відеофіксацію із злочином зі сторони затриманого, пункт із демонстрацією відеофіксації можна проігнорувати.
Стаття 21-2. Після передачі процесуальних дій, співробітник, якому передали процесуальні дії, може продовжити процес затримання з того пункту, на якому зупинився ініціатор затримання, попередньо ідентифікувавши себе перед затриманим.
Стаття 22. Суб'єкти та процесуальні гарантії
1. У кімнаті затримання допускаються лише: затримувач та до 2 помічників, затриманий, 1 адвокат, 1 прокурор, керівництво органу/затриманого, медик (за потреби) та спецпідрозділи КОРД/Альфа (за згодою всіх сторін). Всі сторонні зобов'язані відійти від місця процесуальних дій на відстань від 5 метрів або покинути кімнату.
Стаття 23. Представник Офісу Генерального Прокурора, в праві втручитися в процесуальні дії, та перевірити законність дій працівників правоохоронних органів. Після чого він переглядає фіксацію затримання та виносить свій вирок.
Стаття 24. Рішення прокурора є остаточним в процесуальних діях, не дотримання рішення прокурора, являється перевещенням службових обов'язків.
Останнє редагування: