РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА СТРУКТУРА
1.1. Міністерство охорони здоров’я Чорноморського краю є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, медичного обслуговування, санітарно-епідеміологічного благополуччя та надання кваліфікованої медичної допомоги населенню.
1.2. Діяльність МОЗ спрямовується та координується Кабінетом Міністрів / Парламентом через Міністра охорони здоров’я відповідно до законодавства Чорноморського краю.
Стаття 2. Завдання Міністерства охорони здоров’я
Завданнями МОЗ є надання медичних послуг та здійснення діяльності у таких сферах:
2.1. збереження життя, здоров'я та забезпечення медичного обслуговування громадян Чорноморського краю;
2.2. організація та надання екстреної, планової, хірургічної та спеціалізованої медичної допомоги;
2.3. забезпечення медичного супроводу та допомоги особовому складу Збройних Сил та іншим силовим структурам;
2.4. здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контроль за санітарним станом об'єктів;
2.5. підготовка, атестація та підвищення кваліфікації медичних кадрів;
2.6. реагування на надзвичайні ситуації, виклики громадян через спецлінію 103 та проведення профілактичних медичних заходів.
Стаття 3. Правова основа діяльності МОЗ
3.1. У своїй діяльності Міністерство охорони здоров’я керується Конституцією, Основами законодавства про охорону здоров’я, цим Законом, Статутом МОЗ та іншими нормативно-правовими актами Чорноморського краю.
Стаття 4. Взаємодія МОЗ з державними органами та установами
4.1. МОЗ у межах своїх повноважень взаємодіє з державними органами, установами та організаціями з метою забезпечення ефективного виконання покладених на нього завдань.
4.2. Така взаємодія здійснюється, зокрема, з:
— Національною поліцією;
— Збройними Силами;
— Службою безпеки;
— Державною кримінально-виконавчою службою;
— Державною службою з надзвичайних ситуацій;
— Засобами Масової Інформації;
— ВРУ / Парламентом;
— іншими органами та установами відповідно до законодавства.
Стаття 5. Використання інформаційних ресурсів
5.1. МОЗ має оперативний доступ до медичних баз даних, реєстрів пацієнтів та спеціалізованих інформаційних ресурсів державних органів за обов’язковим дотриманням Закону "Про захист персональних даних".
Стаття 6. Чітка вертикаль підпорядкування
6.1. МОЗ функціонує на основі чіткого єдиноначальства та суворої підпорядкованості.
6.2. Ієрархія підпорядкування Міністерства охорони здоров’я (від вищого посадовця до нижчого):
— Президент Чорноморського краю;
— Прем'єр-міністр;
— Радник Президента з медичних питань;
— Міністр охорони здоров'я;
— Головний лікар МОЗ Чорноморського краю;
— Заступники Головного лікаря;
— Керівники спеціалізованих підрозділів (ВМД, СЕС, Департамент хірургії, ДДМА);
— Лікарський та молодший медичний персонал.
6.3. Накази, розпорядження та вказівки вищих посадових осіб у цій вертикалі є обов'язковими для виконання нижчестоящими співробітниками.
Стаття 7. Порядок призначення та звільнення Головного лікаря
7.1. Головний лікар МОЗ Чорноморського краю є керівником закладу охорони здоров'я та призначається на посаду наказом Міністра охорони здоров'я за погодженням із Президентом або Прем'єр-міністром.
7.2. На посаду Головного ліра призначається особа з числа вищого медичного персоналу, яка має необхідну кваліфікаційну категорію, досвід управління та пройшла конкурсний відбір/атестацію.
7.3. Звільнення Головного лікаря з посади здійснюється рішенням Прем'єр-міністра або Міністра охорони здоров'я у таких випадках:
— за власним бажанням (із заздалегідь поданим рапортом);
— закінчення терміну дії контракту/каденції;
— систематичне невиконання або неналежне виконання службових обов’язків;
— вчинення грубого дисциплінарного проступку чи кримінального правопорушення;
— за станом здоров’я, що унеможливлює продовження виконання обов’язків.
РОЗДІЛ II. СИСТЕМА МОЗ, ПРАВА ТА СТАТУТ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
8.1. Систему Міністерства охорони здоров'я Чорноморського краю складають:
— Центральна лікарня м. Київ Чорноморського краю;
— Спеціалізовані підрозділи та установи, підконтрольні Центральній лікарні та керівництву МОЗ.
8.2. До складу МОЗ Чорноморського краю входять такі основні підрозділи:
— Військово-медична допомога (ВМД ЗСУ) — спеціалізований підрозділ для медичного забезпечення Збройних Сил;
— Санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) — контролюючий підрозділ санітарного нагляду та профілактики;
— Департамент хірургії — підрозділ високоспеціалізованої оперативної та реанімаційної допомоги;
— Дніпровська Домедична Академія (ДДМА) — навчальний та підготовчий підрозділ МОЗ.
8.3. Організаційна структура та внутрішній розпорядок МОЗ Чорноморського краю визначаються Головним лікарем МОЗ Чорноморського краю.
Стаття 9. Права Міністерства охорони здоров’я
Для виконання покладених завдань МОЗ має право:
9.1. Здійснювати перевірку санітарно-епідеміологічного стану підприємств, державних установ, підрозділів ЗСУ, НПУ, ДКВС та ДСНС.
9.2. Вимагати від керівників організацій усунення виявлених порушень санітарних норм чи медичного законодавства.
9.3. Запитувати від державних органів інформацію, необхідну для епідеміологічних розслідувань чи надання ефективної медичної допомоги.
9.4. Встановлювати карантинні обмеження або санітарно-протиепідемічні режими на об'єктах у разі виникнення загрози епідемії.
9.5. Ініціювати притягнення до відповідальності осіб, які перешкоджають діяльності медичного персоналу або порушують санітарне законодавство.
Стаття 10. Медичний працівник та його статус
10.1. Медичним працівником МОЗ є громадянин, який пройшов встановлену процедуру добору на службу, склав присягу/підписав контракт та отримав відповідне спеціальне звання (посаду).
10.2. Медичний працівник зобов'язаний мати при собі службове посвідчення та бейдж (медичну картку) встановленого зразка.
10.3. Медичному працівнику забороняється виконувати злочинні або явно незаконні накази чи розпорядження.
10.4. Під час виконання службових обов'язків медичний працівник діє від імені держави та перебуває під її правовим захистом.
Стаття 11. Права медичних працівників
Медичний працівник під час виконання службових обов'язків має право:
11.1. На безпечні умови праці, належне матеріально-технічне та медичне забезпечення.
11.2. Вимагати від цивільних та службових осіб звільнення зони проведення реанімаційних чи евакуаційних заходів.
11.3. Відмовитися від проведення медичного втручання (крім невідкладних станів, що загрожують життю), якщо пацієнт проявляє агресію, створює загрозу життю/здоров'ю лікаря або грубо порушує порядок.
11.4. Безперешкодно проходити на території державних органів, силових структур та закритих об'єктів у разі виклику для надання екстреної медичної допомоги.
11.5. Використовувати спеціальні звукові та світлові сигнали на службовому транспорті під час виїзду на терміновий виклик (103) та відступати від окремих правил дорожнього руху за умов безпеки.
11.6. Здійснювати відео- та аудіофіксацію службових дій для захисту власних прав та підтвердження правомірності дій.
Стаття 12. Обов'язки медичного працівника
Медичний працівник зобов'язаний:
12.1. неухильно дотримуватися чинного законодавства, Лікарської таємниці, Клятви Гіппократа та діяти в межах своїх повноважень;
12.2. якісно та сумлінно виконувати службові обов'язки відповідно до вимог цього Закону та внутрішніх нормативних актів МОЗ;
12.3. поважати права і свободи громадян, виявляти гуманізм та не допускати їх порушення;
12.4. надавати невідкладну медичну допомогу особам, які перебувають у критичному для життя чи здоров’я стані, незалежно від їхнього соціального статусу чи переконань;
12.5. здійснювати фото-, відео- або аудіофіксацію своїх службових дій у разі виникнення спірних ситуацій для підтвердження правомірності дій;
12.6. повідомляти керівництво про обставини, що можуть вплинути на подальше проходження служби або займану посаду;
12.7. під час звернення до громадянина представитися, назвавши свою посаду, спеціальне звання (ранг), ім'я та прізвище, а також на вимогу пред'явити службове посвідчення для ознайомлення.
Стаття 13. Відповідальність медичних працівників
13.1. У разі вчинення протиправних дій або халатності медичні працівники несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність згідно із законодавством.
13.2. До медичних працівників можуть застосовуватись такі види дисциплінарного стягнення:
— попередження;
— догана;
— пониження у посаді/званні;
— звільнення з посади;
— звільнення зі служби в МОЗ.
13.3. Вибір виду відповідальності здійснюється відповідно до тяжкості вчиненого порушення.
Стаття 14. Порядок оскарження дисциплінарних стягнень
14.1. Медичний працівник, який вважає, що дисциплінарне стягнення було накладено безпідставно чи з порушенням процедури, має право оскаржити його протягом 3 діб з моменту винесення рішення.
14.2. Скарга подається у письмовій (або електронній) формі до:
— Головного лікаря МОЗ (якщо стягнення накладено керівником підрозділу чи заступником);
— Міністра охорони здоров'я або до Суду (якщо стягнення накладено Головним лікарем).
14.3. Скарга повинна містити обґрунтування та докази (фото/відеофіксацію, свідчення) незаконності стягнення.
14.4. Скарга розглядається у термін до 24 годин. На час розгляду скарги дія стягнення може бути призупинена рішенням уповноваженої особи.
14.5. За результатами розгляду стягнення може бути скасоване повністю, пом'якшене або залишене без змін.
РОЗДІЛ III. ПОВНОВАЖЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ ТА МЕДИЧНА ТАЄМНИЦЯ
15.1. Військово-медична допомога (ВМД ЗСУ):
— здійснює постійне чергування на території військових об'єктів та дислокацій ЗСУ;
— надає невідкладну медичну допомогу та здійснює медичну евакуацію поранених у зонах проведения спеціальних операцій чи бойових дій;
— проводити медичний огляд та військово-лікарську експертизу громадян під час призову та наборів до ЗСУ;
— проводить навчально-практичні заняття з домедичної допомоги для особового складу військових частин.
15.2. Санітарно-епідеміологічна служба (СЕС):
— проводити планові та позапланові перевірки дотримання санітарно-гігієнічних норм у державних організаціях (НПУ, ДСНС, ЗСУ, ДКВС, ВРУ тощо) та приватних підприємствах;
— організовує масову вакцинацію населення та працівників державних служб;
— здійснює епідеміологічний нагляд, запроваджує карантинні заходи та ліквідовує наслідки біологічних чи епідемічних загроз.
15.3. Департамент хірургії:
— забезпечує цілодобове чергування в операційних блоках та реанімаційних відділеннях;
— проводити планові та екстрені хірургічні операції високої складності для цивільних осіб та співробітників державних структур;
— надає спеціалізовану допомогу при важких вогнепальних, проникаючих пораненнях, травмах унаслідок ДТП та вибухів.
15.4. Дніпровська Домедична Академія (ДДМА):
— здійснює первинну підготовку, адаптацію інтернів та підвищення кваліфікації діючого медичного персоналу;
— приймає кваліфікаційні іспити (перевірка знань Статуту, медичних протоколів, тен-кодів, правил надання ПМД);
— проводити практичні тренування та атестацію працівників для подальшого переведення у спеціалізовані підрозділи (ВМД, СЕС, Хірургія).
Стаття 16. Порядок проведення перевірок Санітарно-епідеміологічною службою (СЕС)
16.1. СЕС здійснює планові та позапланові перевірки державних органів (НПУ, ДСНС, ЗСУ, ДКВС, ВРУ) та приватних об'єктів.
16.2. Планові перевірки проводяться за затвердженим графіком, але не частіше ніж 1-2 рази на тиждень для однієї організації. Керівництво об’єкта повідомляється про планову перевірку заздалегідь (щонайменше за 30-60 хвилин).
16.3. Позапланові перевірки проводяться за наявності:
— скарг від громадян чи співробітників на незадовільний санітарний стан;
— спалаху інфекційних захворювань чи отруєнь;
— розпорядження Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністра або Міністра охорони здоров'я.
16.4. Перевірка здійснюється комісією СЕС у складі не менше 2 співробітників за обов'язкової наявності відеофіксації.
16.5. Під час перевірки оцінюється: санітарний стан приміщень, наявність та терміни придатності аптечок, наявність медичних карток/медоглядів у співробітників, дотримання гігієнічних норм.
16.6. За результатами перевірки складається Акт санітарно-епідеміологічної перевірки. У разі виявлення порушень керівництву об'єкта надається строк на їх усунення або виписується штраф відповідно до нормативів.
Стаття 17. Положення про медичну таємницю
17.1. Медичною таємницею є факт звернення особи за медичною допомогою, стан її здоров'я, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.
17.2. Медичним працівникам та іншим особам, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу чи медичне обстеження, забороняється розголошувати ці відомості.
17.3. Передача відомостей, що становлять медичну таємницю, допускається без згоди пацієнта або його законних представників виключно:
— на офіційний письмовий запит органів досудового розслідування (НПУ, СБУ, ДКВС), Прокуратури або Суду у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ;
— за загрози поширення інфекційних хвороб (повідомлення в СЕС);
— якщо пацієнт перебуває у безтомному стані, а надання відомостей необхідне для порятунку його життя.
17.4. Розголошення медичної таємниці без законних підстав тягне за собою дисциплінарну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Стаття 18. Загальні медичні заходи та виклики
18.1. Медичні працівники виїжджають на виклики громадян за спецлінією 103 та запити інших державних служб у порядку пріоритетності.
18.2. Медичний працівник має право вимагати від сторонніх осіб звільнити місце проведення реанімаційних заходів або медичної евакуації, якщо це перешкоджає порятунку життя пацієнта.
18.3. Під час реагування на терміновий виклик 103 водій карети швидкої медичної допомоги має право на відступ від правил дорожнього руху за умови увімкнених спецсигналів (проблискових маячків та звукового сигналу).
Стаття 19. Використання спеціальних засобів фіксації
19.1. МОЗ має право використовувати технічні засоби фото-, відео- та аудіофіксації під час надання медичної допомоги, проведення перевірок СЕС та іспитів у ДДМА з метою фіксації дій працівників та доказової бази у разі виникнення конфліктних ситуацій.
19.2. Матеріали та докази, отримані за допомогою засобів фіксації, підлягають зберіганню протягом 7 діб з моменту їх отримання.
Стаття 20. Підпорядкування МОЗ
20.1. Міністерство охорони здоров'я Чорноморського краю підпорядковується:
— Президенту;
— Прем'єр-міністру;
— Раднику Президента;
— Міністру охорони здоров'я;
— Головному лікарю МОЗ Чорноморського краю.
РОЗДІЛ IV. СЛУЖБА В МІНІСТЕРСТВІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ВЗАЄМОДІЯ З ОРГАНАМИ
21.1. Служба в Міністерстві охорони здоров’я є державною службою особливого характеру та полягає у професійній діяльності медичних працівників щодо виконання покладених на МОЗ завдань і повноважень.
Стаття 22. Контрактна служба та обов’язки
22.1. Кожна особа, яка вступає до лав Міністерства охорони здоров’я, проходить службу на умовах контракту та зобов’язується виконувати його умови.
22.2. Мінімальний строк відпрацювання після вступу до служби становить 3 дні.
22.3. Після присвоєння чергового спеціального звання (посади) працівник МОЗ зобов’язаний відпрацювати щонайменше 3 дні з моменту підвищення.
22.4. У разі порушення умов контракту або вимог службового статуту працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, включно зі звільненням зі служби.
22.5. Рапорти на звільнення розглядаються керівництвом у максимально короткі строки відповідно до внутрішнього порядку.
Стаття 23. Порядок взаємодії з Національною поліцією (НПУ)
23.1. НПУ забезпечує охорону громадського порядку та безпеку медичних працівників під час роботи на місцях ДТП, перестрілок, масових заворушень та викликів за спецлінією 103 у небезпечних районах.
23.2. За запитом медиків екіпаж НПУ зобов'язаний супроводити карету швидкої допомоги з критичним пацієнтом до медустанови.
23.3. Медичні працівники зобов'язані негайно повідомляти НПУ про всі випадки надходження пацієнтів з вогнепальними, ножовими пораненнями або травмами, що мають кримінальний характер.
23.4. МОЗ здійснює медичний огляд затриманих осіб за запитом НПУ для встановлення стану сп'яніння або наявності тілесних ушкоджень.
Стаття 24. Порядок взаємодії зі Збройними Силами (ЗСУ)
24.1. Підрозділ Військово-медичної допомоги (ВМД) забезпечує медичний супровід особового складу ЗСУ на базах, полігонах та в зонах проведення бойових/спеціальних операцій.
24.2. На підставі запиту командування ЗСУ, МОЗ організовує роботу військово-лікарських комісій (ВЛК) для проведення призову та прийому на контрактну службу.
24.3. Під час ведення бойових дій або надзвичайного стану медичний персонал ВМД підпорядковується військово-оперативному командуванню в питаннях евакуації та сортування поранених.
Стаття 25. Порядок взаємодії з Державною кримінально-виконавчою службою (ДКВС)
25.1. МОЗ забезпечує надання планової та екстреної медичної допомоги ув'язненим і затриманим особам, які утримуються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС.
25.2. Працівники ДКВС забезпечують належну охорону та безпеку медичного персоналу МОЗ під час перебування чергових бригад або комісій СЕС на території пенітенціарних установ.
25.3. При необхідності госпіталізації засудженого чи затриманого до цивільного медичного закладу, ДКВС організовує його конвоювання та цілодобову охорону в палаті медустанови.
25.4. МОЗ та ДКВС спільно проводять обов'язкові санітарно-протиепідемічні заходи та профілактичні медичні огляди ув'язнених з метою запобігання поширенню небезпечних інфекційних захворювань.
Стаття 26. Порядок взаємодії з Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС)
26.1. При виникненні пожеж, завалів, техногенних катастроф чи надзвичайних ситуацій, МОЗ та ДСНС діють спільно відповідно до протоколів ліквідації НС.
26.2. Співробітники ДСНС здійснюють деблокування та вилучення постраждалих із небезпечних зон і передають їх бригадам швидкої медичної допомоги МОЗ.
26.3. МОЗ розгортає мобільні госпіталі або пункти надання першої домедичної допомоги безпосередньо поблизу зони НС під охороною та координацією ДСНС.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
