Номер вашої картки: 120682
Дата подання документа: 29.08.2025
Загальна частина
Номер вашої картки: 120682
Дата подання документа: 29.08.2025
Загальна частина
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
1.1. Кримінальний кодекс України створений для захисту прав і свобод людини, власності, громадського порядку, безпеки, довкілля та конституційного устрою України. Він також допомагає підтримувати мир і безпеку та запобігати кримінальним правопорушенням.
1.2. Кодекс визначає, які суспільно небезпечні дії є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до тих, хто їх вчинив.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
2.1. Людина несе кримінальну відповідальність тільки за таке діяння, яке є суспільно небезпечним і має склад кримінального правопорушення, передбачений цим Кодексом.
2.2. Особа вважається невинною, поки її вину не буде доведено в законному порядку й не буде винесено обвинувальний вирок суду.
2.3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.
Стаття 3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
3.1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через одразу з моменту його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Розділ II. Кримінальне правопорушення, його види та стадії
Стаття 4. Поняття кримінального правопорушення
4.1. Кримінальне правопорушення — це суспільно небезпечна дія або бездіяльність, вчинена винною особою, передбачена цим Кодексом.
4.2. Не вважається кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча і має ознаки злочину, але через малозначність не завдала і не могла завдати істотної шкоди людині, організації, суспільству чи державі.
Стаття 5. Класифікація кримінальних правопорушень
5.1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
5.2. Кримінальний проступок — це діяння, за яке передбачено штраф до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадянина або інше покарання без позбавлення волі.
5.3. Злочини бувають трьох видів:
- Нетяжкі злочини — штраф до двадцяти тисяч мінімумів або до п'яти років позбавлення волі.
- Тяжкі злочини — штраф до двадцяти п’яти тисяч мінімумів або до десяти років позбавлення волі.
- Особливо тяжкі злочини — штраф понад двадцять п’ять тисяч мінімумів, понад десять років позбавлення волі.
Якщо злочин передбачає і штраф, і ув'язнення, ступінь тяжкості визначається за строком позбавлення волі.
6.1. Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
6.2. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
Стаття 7. Готування до кримінального правопорушення
7.1. Готування — це дії для підготовки злочину: пошук засобів, змова, усунення перешкод або створення інших умов для вчинення злочину.
7.2. За готування до проступку або злочину, за який передбачене м’яке покарання (наприклад, 2 роки), кримінальна відповідальність не настає.
Стаття 8. Замах на кримінальне правопорушення
8.1. Замах — це коли особа з прямим умислом почала чинити злочин, але не довела його до кінця з причин, що не залежали від неї.
8.2. Замах буває:
- Закінченим — коли зроблені всі потрібні дії, але злочин не завершився.
- Незакінченим — коли особа не встигла зробити все, що планувала, через зовнішні причини.
Стаття 9. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення
9.1. Особа несе відповідальність за готування або замах згідно зі статтями 8 і 9 цього Кодексу, а також за статтею, яка передбачає відповідальність за закінчене правопорушення.
Стаття 10. Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні
10.1. Добровільна відмова — це коли особа за власним бажанням припиняє підготовку чи замах і не доводить злочин до кінця, хоча могла б.
10.2. Така особа не несе відповідальності за незакінчене правопорушення, але відповідатиме, якщо під час підготовки вчинила інший злочин.
Розділ III. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт кримінального правопорушення)
Стаття 11. Суб'єкт кримінального правопорушення
11.1. Суб'єктом кримінального правопорушення є людина, яка осудна і досягла віку, з якого за законом настає кримінальна відповідальність.
11.2. Службові особи — це ті, хто працює в державних органах і має певні владні або керівні обов'язки, навіть тимчасово або за спеціальним призначенням.
Стаття 12. Осудність
12.1. Осудною є людина, яка під час вчинення правопорушення розуміла свої дії і могла ними керувати.
12.2. Якщо людина через психічне захворювання не розуміла своїх дій або не могла їх контролювати (наприклад, через хронічну хворобу чи тимчасовий розлад психіки), вона вважається неосудною і не несе кримінальної відповідальності. До такої особи суд може застосувати лікування у спеціальних закладах.
12.3. Якщо людина захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, але до вироку, її спочатку лікують, а потім можуть притягнути до відповідальності після одужання.
Стаття 13. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
13.1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Розділ IV. Вина та її форми
Стаття 14. Вина
14.1. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Стаття 15. Умисел і його види
15.1. Умисел буває прямий і непрямий.
- Прямий умисел — коли людина знала, що робить щось погане, розуміла можливі наслідки і хотіла, щоб вони настали.
- Непрямий умисел — коли людина знала, що робить щось небезпечне, розуміла, що можуть бути погані наслідки, і допускала, що вони можуть статися, хоча й не сильно цього хотіла.
16.1. Необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість:
- Самовпевненість — коли людина розуміла, що може статися щось погане, але легковажно вірила, що все буде добре.
- Недбалість — коли людина навіть не думала, що можуть бути погані наслідки, хоча повинна була і могла це передбачити.
Розділ V. Співучасть у кримінальному правопорушенні
Стаття 17. Поняття співучасті
17.1. Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Стаття 18. Види співучасників
18.1. Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
18.2. Види співучасників:
- Виконавець — це той, хто сам вчинив злочин або зробив це разом з іншими.
- Організатор — той, хто придумав і керував підготовкою або здійсненням злочину.
- Підбурювач — той, хто умовив або змусив іншого вчинити злочин (наприклад, погрозами чи грошима).
- Пособник — той, хто допоміг зробити злочин порадами, надав знаряддя, прибрав перешкоди або обіцяв допомогти сховатися.
Стаття 19. Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
19.1. Кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
- Група осіб — коли кілька людей вчинили злочин разом, але без заздалегідь обговореної змови.
- Група за змовою — коли кілька людей попередньо домовилися про спільне вчинення злочину.
- Організована група — коли троє і більше людей заздалегідь об'єдналися у стійке угруповання для злочинів.
- Злочинна організація — це вже велике угруповання (п'ять і більше осіб) із чіткою структурою і керівництвом, створене для постійного вчинення тяжких злочинів.
20.1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.
20.2. Організатор, підбурювач і пособник відповідають за той злочин, який здійснив виконавець, якщо вони знали і погодилися на це.
20.3. Якщо виконавець зробив щось, чого інші не планували, — вони за це не відповідають.
Стаття 21. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації
21.1. Організатор відповідає за всі злочини, які вчинили його група чи організація, якщо він знав про них і хотів цього.
21.2. Інші учасники відповідають за ті злочини, в яких вони безпосередньо брали участь.
Розділ VI. Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння
Стаття 22. Необхідна оборона
22.1. Якщо людина захищає себе, інших людей, суспільні або державні інтереси від нападу — і шкодить нападнику лише стільки, скільки потрібно для захисту — вона не винна.
Стаття 23. Уявна оборона
23.1. Якщо людина помилково подумала, що на неї нападають, і завдала шкоди, вона не винна, якщо мала підстави так вважати.
Стаття 24. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення
24.1. Якщо людина затримує злочинця відразу після злочину і не перевищує необхідних заходів, — це не злочин.
Стаття 25. Крайня необхідність
25.1. Якщо людина заподіяла шкоду, щоб уникнути великої небезпеки, яку інакше не можна було б відвернути, — вона не винна.
Стаття 26. Фізичний або психічний примус
26.1. Якщо людина діяла під примусом (її змушували фізично так, що вона не могла чинити інакше), вона не винна.
Стаття 27. Виконання наказу або розпорядження
27.1. Якщо людина діяла, виконуючи законний наказ чи розпорядження, — вона не винна.
Стаття 28. Діяння, пов'язане з ризиком
28.1. Якщо людина заподіяла шкоду в процесі ризикованих дій для великої користі (наприклад, рятуючи життя) — це не злочин.
Стаття 29. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації
29.1. Якщо людина, працюючи на державу, під прикриттям у злочинній групі змушена завдати шкоди для викриття злочинців, вона не винна.
Розділ VII. Звільнення від кримінального відповідальності
Стаття 30. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
30.1. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
30.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Стаття 31. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
31.1. Людину можуть звільнити, якщо:
- Вона вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин (крім корупції та ДТП у стані сп'яніння).
- Вона щиро покаялася, допомогла розкрити злочин, відшкодувала збитки або усунула шкоду.
Стаття 32. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
32.1. Людину можуть звільнити, якщо:
- Вона вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин (знову ж — без корупції та сп'яніння за кермом).
- Вона помирилася з потерпілим і відшкодувала збитки або усунула шкоду.
Розділ VIII. Покарання та його види
Стаття 33. Поняття покарання та його мета
33.1. Покарання – це захід примусу, що застосовується судом до особи, визнаної винною в кримінальному правопорушенні, із обмеженням її прав. Мета покарання – не тільки покарання, але й виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Стаття 34. Види покарань
34.1. Суд може призначити такі покарання: штраф, позбавлення звання, посади, права обіймати певні посади чи займатися діяльністю, позбавлення волі.
Поправка:
Розділ XII. Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів
Стаття 91. Наруга над державними символами
91.1. Наруга над Державним Прапором, Гербом чи Гімном України карається штрафом 5000000 грн позбавленням волі строком 20 років (200 хв)
Стаття 92. Перешкоджання організації зборів
92.1. Незаконне перешкоджання мітингам чи зборам, вчинене службовою особою або із застосуванням насильства, карається позбавленням волі з 150 років (150 хв), та видачею штрафа 1000000 грн.
Стаття 93. Захоплення будівель
93.1. Захоплення будівель органів влади чи громадських установ з метою незаконного користування або перешкоджання роботі карається позбавленням волі 15 років (150 хв). штраф від 700000 до 2000000 грн.
Стаття 94. Опір владі
94.1. Опір представникові влади, працівнику правоохоронного органу, члену громадського формування або військовослужбовцю карається штрафом від 800000 до 2000000 грн, та ув'язнення 12 років (120 хв)
94.2. Якщо дії супроводжуються насильством — 20 років (200 хв)
Стаття 95. Втручання в діяльність правоохоронців
95.1. Вплив на працівника правоохоронного органу, що перешкоджає виконанню ним обов’язків, карається штрафом від 400000 до 800000 грн
Якщо це вплинуло на затримання злочинця карається штрафом 100000 грн
Стаття 96. Втручання в діяльність державного діяча
96.1. Незаконний вплив на високопосадових осіб (Президента, депутатів, суддів тощо) карається позбавленням волі строком 10 років (100 хв.)
Стаття 97. Погроза або насильство щодо правоохоронців
97.1. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів у зв’язку з виконанням службових обов’язків карається позбавленням волі від 7-10 років (70-100хв.)
Стаття 98. Погроза або насильство щодо журналіста
98.1. Погроза або насильство щодо журналіста чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням професійних обов'язків карається позбавленням волі від 6 до 8 (60-80 хв).
Стаття 99. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
99.1. Погроза або насильство щодо державного діяча у зв'язку з його діяльністю карається позбавленням волі від 6 до 8 років (60-80 хв)
Стаття 100. Знищення або пошкодження майна правоохоронців
100.1. Знищення або пошкодження майна правоохоронця чи його близьких родичів у зв’язку з виконанням службових обов’язків карається штрафом 300000 грн/або позбавленням волі строком 5 років (50 хв)
Стаття 101. Знищення або пошкодження майна журналіста
101.1. Знищення або пошкодження майна журналіста чи його близьких родичів у зв’язку з професійною діяльністю карається штрафом 400 000 грн
Стаття 102. Посягання на життя працівника правоохоронного органу
102.1. Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу або військовослужбовця карається позбавленням волі від 6 до 9 років (60-90хв), та видачи штрафу у розмірі 1000000 грн.
Стаття 103. Посягання на життя журналіста
103.1. Вбивство або замах на вбивство журналіста карається позбавленням волі від 7 до 12 років (70-120 хв), та видачи штрафу у розмірі 400000 грн
Стаття 104. Захоплення представника влади як заручника
104.1. Захоплення представника влади чи працівника правоохоронного органу як заручника карається позбавленням волі 12 років (120 хв.)
Стаття 105. Захоплення журналіста як заручника
105.1. Захоплення журналіста як заручника карається позбавленням волі від 6 до 8 років (60-80 хв.)
Стаття 106. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок
106.1. Погроза чи насильство щодо службової особи або громадянина, який виконує обов'язки, карається позбавленням волі 3 роки (30 хв.) Насильство — 6 років (60 хв), тяжке тілесне ушкодження — від 9 років (90 хв.)
Стаття 107. Перешкоджання діяльності депутатів
107.1. Перешкоджання роботі народного депутата чи депутата місцевої ради карається штрафом від 300000 до 500000 грн, та позбавленням волі строком 5 років (50 хв.)
Останнє редагування:
