Номер вашої картки: 120682
Дата подання документа: 29.08.2025
Загальна частина
Дата подання документа: 29.08.2025
Загальна частина
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
1.1. Кримінальний кодекс України створений для захисту прав і свобод людини, власності, громадського порядку, безпеки, довкілля та конституційного устрою України. Він також допомагає підтримувати мир і безпеку та запобігати кримінальним правопорушенням.
1.2. Кодекс визначає, які суспільно небезпечні дії є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до тих, хто їх вчинив.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
2.1. Людина несе кримінальну відповідальність тільки за таке діяння, яке є суспільно небезпечним і має склад кримінального правопорушення, передбачений цим Кодексом.
2.2. Особа вважається невинною, поки її вину не буде доведено в законному порядку й не буде винесено обвинувальний вирок суду.
2.3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.
Стаття 3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
3.1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через одразу з моменту його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Розділ II. Кримінальне правопорушення, його види та стадії
Стаття 4. Поняття кримінального правопорушення
4.1. Кримінальне правопорушення — це суспільно небезпечна дія або бездіяльність, вчинена винною особою, передбачена цим Кодексом.
4.2. Не вважається кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча і має ознаки злочину, але через малозначність не завдала і не могла завдати істотної шкоди людині, організації, суспільству чи державі.
Стаття 5. Класифікація кримінальних правопорушень
5.1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
5.2. Кримінальний проступок — це діяння, за яке передбачено штраф до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадянина або інше покарання без позбавлення волі.
5.3. Злочини бувають трьох видів:
- Нетяжкі злочини — штраф до двадцяти тисяч мінімумів або до п'яти років позбавлення волі.
- Тяжкі злочини — штраф до двадцяти п’яти тисяч мінімумів або до десяти років позбавлення волі.
- Особливо тяжкі злочини — штраф понад двадцять п’ять тисяч мінімумів, понад десять років позбавлення волі.
Якщо злочин передбачає і штраф, і ув'язнення, ступінь тяжкості визначається за строком позбавлення волі.
6.1. Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
6.2. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
Стаття 7. Готування до кримінального правопорушення
7.1. Готування — це дії для підготовки злочину: пошук засобів, змова, усунення перешкод або створення інших умов для вчинення злочину.
7.2. За готування до проступку або злочину, за який передбачене м’яке покарання (наприклад, 2 роки), кримінальна відповідальність не настає.
Стаття 8. Замах на кримінальне правопорушення
8.1. Замах — це коли особа з прямим умислом почала чинити злочин, але не довела його до кінця з причин, що не залежали від неї.
8.2. Замах буває:
- Закінченим — коли зроблені всі потрібні дії, але злочин не завершився.
- Незакінченим — коли особа не встигла зробити все, що планувала, через зовнішні причини.
Стаття 9. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення
9.1. Особа несе відповідальність за готування або замах згідно зі статтями 8 і 9 цього Кодексу, а також за статтею, яка передбачає відповідальність за закінчене правопорушення.
Стаття 10. Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні
10.1. Добровільна відмова — це коли особа за власним бажанням припиняє підготовку чи замах і не доводить злочин до кінця, хоча могла б.
10.2. Така особа не несе відповідальності за незакінчене правопорушення, але відповідатиме, якщо під час підготовки вчинила інший злочин.
Розділ III. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт кримінального правопорушення)
Стаття 11. Суб'єкт кримінального правопорушення
11.1. Суб'єктом кримінального правопорушення є людина, яка осудна і досягла віку, з якого за законом настає кримінальна відповідальність.
11.2. Службові особи — це ті, хто працює в державних органах і має певні владні або керівні обов'язки, навіть тимчасово або за спеціальним призначенням.
Стаття 12. Осудність
12.1. Осудною є людина, яка під час вчинення правопорушення розуміла свої дії і могла ними керувати.
12.2. Якщо людина через психічне захворювання не розуміла своїх дій або не могла їх контролювати (наприклад, через хронічну хворобу чи тимчасовий розлад психіки), вона вважається неосудною і не несе кримінальної відповідальності. До такої особи суд може застосувати лікування у спеціальних закладах.
12.3. Якщо людина захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, але до вироку, її спочатку лікують, а потім можуть притягнути до відповідальності після одужання.
Стаття 13. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
13.1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Розділ IV. Вина та її форми
Стаття 14. Вина
14.1. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Стаття 15. Умисел і його види
15.1. Умисел буває прямий і непрямий.
- Прямий умисел — коли людина знала, що робить щось погане, розуміла можливі наслідки і хотіла, щоб вони настали.
- Непрямий умисел — коли людина знала, що робить щось небезпечне, розуміла, що можуть бути погані наслідки, і допускала, що вони можуть статися, хоча й не сильно цього хотіла.
16.1. Необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість:
- Самовпевненість — коли людина розуміла, що може статися щось погане, але легковажно вірила, що все буде добре.
- Недбалість — коли людина навіть не думала, що можуть бути погані наслідки, хоча повинна була і могла це передбачити.
Розділ V. Співучасть у кримінальному правопорушенні
Стаття 17. Поняття співучасті
17.1. Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Стаття 18. Види співучасників
18.1. Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
18.2. Види співучасників:
- Виконавець — це той, хто сам вчинив злочин або зробив це разом з іншими.
- Організатор — той, хто придумав і керував підготовкою або здійсненням злочину.
- Підбурювач — той, хто умовив або змусив іншого вчинити злочин (наприклад, погрозами чи грошима).
- Пособник — той, хто допоміг зробити злочин порадами, надав знаряддя, прибрав перешкоди або обіцяв допомогти сховатися.
Стаття 19. Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
19.1. Кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
- Група осіб — коли кілька людей вчинили злочин разом, але без заздалегідь обговореної змови.
- Група за змовою — коли кілька людей попередньо домовилися про спільне вчинення злочину.
- Організована група — коли троє і більше людей заздалегідь об'єдналися у стійке угруповання для злочинів.
- Злочинна організація — це вже велике угруповання (п'ять і більше осіб) із чіткою структурою і керівництвом, створене для постійного вчинення тяжких злочинів.
20.1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.
20.2. Організатор, підбурювач і пособник відповідають за той злочин, який здійснив виконавець, якщо вони знали і погодилися на це.
20.3. Якщо виконавець зробив щось, чого інші не планували, — вони за це не відповідають.
Стаття 21. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації
21.1. Організатор відповідає за всі злочини, які вчинили його група чи організація, якщо він знав про них і хотів цього.
21.2. Інші учасники відповідають за ті злочини, в яких вони безпосередньо брали участь.
Розділ VI. Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння
Стаття 22. Необхідна оборона
22.1. Якщо людина захищає себе, інших людей, суспільні або державні інтереси від нападу — і шкодить нападнику лише стільки, скільки потрібно для захисту — вона не винна.
Стаття 23. Уявна оборона
23.1. Якщо людина помилково подумала, що на неї нападають, і завдала шкоди, вона не винна, якщо мала підстави так вважати.
Стаття 24. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення
24.1. Якщо людина затримує злочинця відразу після злочину і не перевищує необхідних заходів, — це не злочин.
Стаття 25. Крайня необхідність
25.1. Якщо людина заподіяла шкоду, щоб уникнути великої небезпеки, яку інакше не можна було б відвернути, — вона не винна.
Стаття 26. Фізичний або психічний примус
26.1. Якщо людина діяла під примусом (її змушували фізично так, що вона не могла чинити інакше), вона не винна.
Стаття 27. Виконання наказу або розпорядження
27.1. Якщо людина діяла, виконуючи законний наказ чи розпорядження, — вона не винна.
Стаття 28. Діяння, пов'язане з ризиком
28.1. Якщо людина заподіяла шкоду в процесі ризикованих дій для великої користі (наприклад, рятуючи життя) — це не злочин.
Стаття 29. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації
29.1. Якщо людина, працюючи на державу, під прикриттям у злочинній групі змушена завдати шкоди для викриття злочинців, вона не винна.
Розділ VII. Звільнення від кримінального відповідальності
Стаття 30. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
30.1. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
30.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Стаття 31. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
31.1. Людину можуть звільнити, якщо:
- Вона вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин (крім корупції та ДТП у стані сп'яніння).
- Вона щиро покаялася, допомогла розкрити злочин, відшкодувала збитки або усунула шкоду.
Стаття 32. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
32.1. Людину можуть звільнити, якщо:
- Вона вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин (знову ж — без корупції та сп'яніння за кермом).
- Вона помирилася з потерпілим і відшкодувала збитки або усунула шкоду.
Поправка:
Розділ XIII. Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язані з наданням публічних послуг
Стаття 108. Зловживання владою або службовим становищем
108.1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається позбавленням волі 120 хв з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця, із штрафом 600000 грн.
108.2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строком 10 років (100 хв) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 місяці, зі штрафом від 100000 грн.
Стаття 109. Здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України
109.1. Умисне здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України (неособисте голосування) - карається штрафом 500000 грн.
Стаття 110. Перевищення влади або службових повноважень працівником державних органів
110.1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, - карається позбавленням волі на строк 7 років (70хв), з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця.
110.2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, - караються позбавленням волі на строк 11 років (110 хв) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1.5 місяця.
110.3. Дї, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 15 років (150 хв) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 місяця.
Стаття 111. Службове підроблення
111.1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом 400.000 грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця.
111.2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк 170 хв з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця, зі штрафом від 600000 грн.
Стаття 112. Службова недбалість
112.1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від 200.000 до 400.000 грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця.
112.2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від 7 роки (70 хв) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1.5 місяця та зі штрафом 400.000 грн.
112.3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило загибель людини, - карається позбавленням волі на строк від 9 років (90 хв) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця та зі штрафом 500.000 грн.
Стаття 113. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
113.1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - карається штрафом 500.000 грн та позбавленням волі на строк від 3 роки (30 хв), чи/або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1 місяця.
113.2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, - карається позбавленням волі на строк 4 роки (40 хв) чи/або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 1.5 місяця .
113.3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - карається позбавленням волі на строк 6 років (60 хв) чи/або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 місяця.
113.4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, - карається позбавленням волі на строк 7 років (70хв) хв чи/або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 місяця.
Стаття 114. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
114.1. Пропозиція, обіцянка або надання хабара службовій особі чи третій особі за дії/бездіяльність у своїх інтересах — караються штрафом від 200.000 до 500.000 грн або/та позбавленням волі від 30 хв до 60 хв. - БЕЗ ЗМІН
114.2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, - караються позбавленням волі на строк 6 років (60хв) із штрафом від 300.000 до 600.000 грн. -
114.3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, - караються позбавленням волі на строк від 80 хв, та сплатою штрафа у розмірі 900.000 грн.
114.4. Діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинені організованою групою осіб чи її учасником, - караються позбавленням волі на строк 100 хв, та сплатою штрафа у розмірі 1.500.000 грн.
Стаття 115. Зловживання впливом
115.1. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - караються штрафом від 200.000 до 400.000 грн або/та позбавленням волі на строк до 20 хв. - БЕЗ ЗМІНИ
115.2. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди - караються штрафом від 200.000 до 600.000 грн або позбавленням волі на строк від 20 хв до 50 хв - БЕЗ ЗМІНИ
115.3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, - караються позбавленням волі на строк від 30 хв до 80 хв. - БЕЗ ЗМІН
Стаття 116. Провокація підкупу
116.1. Коли службова особа навмисно спонукає когось запропонувати чи дати хабар — тільки щоб потім його викрити, це вже не боротьба з корупцією, а окрема форма зловживання. Карається — позбавлення волі строком 7 років (70 хв) та штраф 500.000 грн.
Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, - карається позбавленням волі на строк від 7 до 9 років (70-90хв) та зі штрафом від 700.000 грн.
Останнє редагування:
