Тип документа: Закон
Номер вашої картки: 16 79 44
Дата подання документа: 03.09.2025
Номер вашої картки: 16 79 44
Дата подання документа: 03.09.2025
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Національна поліція України
1. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та Радниками Президента з питань внутрішніх справ через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Стаття 2. Завдання поліції
1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;
5) приймати звернення громадян.
Стаття 3. Правова основа діяльності поліції
1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яка була надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та актами Радників Президента з питань внутрішніх справ, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 4. Міжнародне співробітництво поліції
1. Взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
2. Поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій, іноземних держав як представники поліції з метою забезпечення координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції.
3. Поліцейські можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 5. Взаємодія поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування
1. Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Стаття 5.1. Використання найменування та ознак належності до поліції
1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
2. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та громадськими об’єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, має наслідком відповідальність відповідно до закону.
Розділ ІІ
ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
Стаття 6. Основні повноваження поліції
1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
5.1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання або від виконання обов’язків, визначених законом для суб’єктів пробації, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я якщо вміє надавати допомогу;
15) вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом; здійснює відбір біологічного матеріалу осіб та встановлює його генетичні ознаки (геномну інформацію) у випадках, передбачених законодавством;
16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;
17) вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;
18) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
19) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності, а також об’єктів критичної інфраструктури, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброїє
22) здійснює у визначеному законодавством порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин та алкогольних речовин;
23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначений зоні радіоактивного забруднення;
24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості;
24-1) здійснює у визначеному законом порядку протидію злочинним посяганням на об’єкти критичної інфраструктури, які загрожують безпеці громадян і порушують функціонування систем життєзабезпечення; захист об’єктів критичної інфраструктури, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі, здійснює заходи із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів проти об’єктів критичної інфраструктури;
25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України;
26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;
27) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), здійснює привід осіб за рішенням тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, представників уповноважених органів з питань пробації під час відвідування суб’єктів пробації, здійснює привід у виконавчому провадженні, а також суб’єктів пробації, що ухиляються від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації, здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду. Залучення для проведення виконавчих дій поліцейських здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. Відмова у залученні поліції для проведення виконавчих дій допускається лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень під час дії воєнного стану, а також для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, небезпечних подій, у тому числі аварій, епідемій;
28) здійснює конвоювання осіб, затриманих за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, узятих під варту, обвинувачених або засуджених до позбавлення волі, а також охороняє їх у залі суду.
Стаття 6-1. Патрулювання
6.1. Патрулювання — це форма постійного або періодичного поліцейського контролю за дотриманням публічного порядку, здійснювана поліцейськими у пішому порядку або за допомогою службового транспорту.
6.2. Патрулювання здійснюється з метою:
- запобігання кримінальним і адміністративним правопорушенням;
- забезпечення негайного реагування на правопорушення, події чи звернення громадян;
- підтримання постійної присутності поліції у публічних місцях;
- охорони життя, здоров’я та майна громадян;
- посилення довіри населення до правоохоронних органів.
- перевіряти документи у передбачених законом випадках;
- здійснювати поверхневу перевірку;
- зупиняти транспортні засоби;
- проводити опитування;
- застосовувати інші превентивні заходи згідно із законодавством.
- у визначених районах населених пунктів;
- на вулицях, у парках, скверах, набережних, біля громадських закладів;
- на вокзалах, ринках, у торгових центрах, поблизу навчальних закладів;
- в інших публічних місцях, де існує потенційна загроза правопорядку.
- Синім кольором позначена територія для патрулювання працівників НПУ міста Києва;
- Червоним кольором позначена територія для патрулювання працівників підрозділу НПУ міста Харкова;
- Жовтим кольором позначена територія для патрулювання працівників підрозділу НПУ міста Дніпра.
Натисніть, щоби розкрити...
Примітка: працівникам свого регіону заборонено виїжджати до “чужої” території без поважної на то причини. Порушення цієї примітки буде розглядатися як порушення закону про Національну Поліцію України.
6.6. Склад патрулів та їх маршрути визначаються керівником підрозділу поліції відповідно до ситуаційної обстановки, статистики правопорушень та стратегій превентивної роботи.
6.7. У разі виявлення правопорушення під час патрулювання, поліцейські зобов’язані негайно:
- вжити заходів щодо його припинення;
повідомити чергову частину; - задокументувати подію у встановленому порядку.
Стаття 7. Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення
1. Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
2. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;
2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;
3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;
4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями;
Стаття 8. Відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів
1. Поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
2. Поліцейські та особи, які відповідно до цього Закону мають доступ до інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та інших інформаційно-комунікаційних систем (інформаційних ресурсів), несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
Розділ ІІІ
ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ
ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ
Стаття 9. Вимоги до поліцейського заходу
1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
Стаття 10. Види поліцейських заходів
1. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені КУпАП та КПКУ, на підставі та в порядку, визначених законом.
2. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
3. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
4. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.
Стаття 11. Превентивні поліцейські заходи
1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
1) перевірка документів особи;
2) опитування особи;
3) поверхнева перевірка і огляд;
4) зупинення транспортного засобу;
5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
11) поліцейське піклування.
2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
3. Поліція діє на засадах верховенства права, поваги до прав і свобод людини, пропорційності, законності, процедурної визначеності, неупередженості, прозорості та відповідальності. Усі дії поліцейських мають бути чітко обґрунтовані, фіксовані у встановленому законом порядку та мають бути зрозумілі для осіб, щодо яких вони застосовуються.
Стаття 12. Перевірка документів особи
1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
2. У період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред’явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Стаття 13. Опитування особи
1. Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.
Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення.
2. Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.
Стаття 14. Поверхнева перевірка
1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.
3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Стаття 15. Зупинення транспортного засобу
1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
12) у випадку їзди без номерних знаків.
Стаття 16. Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію
1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.
2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.
Стаття 17. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю
1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені КУ, КПКУ, КУпАП, а також іншими законами України.
2. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
3. У випадках, визначених частиною другою цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів сім’ї.
4. Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.
Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених КУ, КПКУ, КУпАП.
5. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.
6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.
Стаття 18. Проникнення до житла чи іншого володіння особи
1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
3) припиненням кримінального правопорушення, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.
2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.
3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складається протокол.
Стаття 19. Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення
1. Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Стаття 20. Поліцейські заходи примусу
1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
1) фізичний вплив (сила);
2) застосування спеціальних засобів;
3) застосування вогнепальної зброї.
2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.
4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:
1) гумові та пластикові кийки;
2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо);
4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;
5) засоби примусової зупинки транспорту;
6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;
7) службові собаки та службові коні;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;
10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;
11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;
13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби;
14) засоби та/або пристрої, призначені для виявлення, припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, у тому числі для перехоплення сигналів дистанційного керування, пошкодження чи знищення таких суден та/або складових частин безпілотних авіаційних систем.
5. Під час дії воєнного стану, у разі необхідності відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров’ю поліцейського або іншої особи, а також усунення небезпеки у стані крайньої необхідності або при затриманні особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському, поліцейський має право використати підручні засоби.
6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).
7. Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Стаття 21. Порядок застосування поліцейських заходів примусу
1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
4. Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
Стаття 22. Застосування фізичної сили
1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Стаття 23. Застосування спеціальних засобів
1. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
2. Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
2) гумові та пластикові кийки застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського;
в) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
4) засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров’ю людини;
5) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень застосовуються для:
а) затримання особи;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні;
6) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров’ю особи чи поліцейського;
7) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби застосовуються для:
а) маркування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень з метою подальшого виявлення осіб та затримання, а також контролю за переміщенням речей;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного та мікрохвильового впливу застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка чинить збройний опір, або з метою примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;
в) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні;
9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для:
а) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
б) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей;
в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися;
г) затримання озброєної особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:
а) захисту від нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
б) відбиття збройного нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;
в) затримання особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
г) затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
ґ) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
д) подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;
е) знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
є) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
ж) відбиття групового нападу, що загрожує життю чи здоров’ю людей;
11) засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами, застосовуються для:
а) забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка чинить збройний опір, або для того, щоб примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на якій вона перебуває;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи;
12) службовий собака застосовується під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
в) під час конвоювання (доставлення) затриманої або заарештованої особи;
г) для відбиття нападу на особу та/або поліцейського;
13) службовий кінь застосовується під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
14) засоби та/або пристрої, призначені для виявлення, припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, у тому числі для перехоплення сигналів дистанційного керування, пошкодження чи знищення таких суден та/або складових частин безпілотних авіаційних систем, застосовуються під час:
а) припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі судна використовуються для вчинення правопорушення або становлять загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;
б) охорони визначеної території чи об’єкта із спеціальним режимом, об’єкта критичної інфраструктури або місця здійснення спеціального поліцейського контролю, а також у разі участі у здійсненні державної охорони органів державної влади та посадових осіб.
4. Поліції (поліцейському) заборонено:
1) наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт;
2) під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини;
4) застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C;
5) застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
6) застосовувати кайданки більше ніж 30 хв безперервного використання або без послаблення їх тиску.
Стаття 24. Застосування вогнепальної зброї
1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.
4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;
2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;
3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;
5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;
8) для примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що таке судно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського, шляхом пошкодження чи знищення безпілотного повітряного судна та/або складових частин безпілотної авіаційної системи.
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.
9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
Стаття 25. Видача ліцензії на стратоскоп
1.Працівники Національної поліції України (НПУ), починаючи з сьомого порятункового звання та вище, наділяються повноваженнями щодо видачі ліцензії на використання стратоскопу.
2.Вартість видачі ліцензії встановлюється у межах від 100 000 тисяч до 300 000 тисяч гривень залежно від визначених умов та порядку, затвердженого відповідними нормативно-правовими актами.
3.Строк видачі ліцензії становить від 7 до 14 календарних днів з моменту подання повного пакета документів та проходження перевірки заявника.
4.Ліцензія на використання стратоскопу є офіційним документом, що підтверджує право особи або організації на його правомірне застосування відповідно до чинного законодавства України.
Примітка:
- Використання стратоскопу забороняється на:
- блокпостах;
- закритих охоронюваних територіях;
- поблизу де є скупчення державних установ;
- під час проведення масових заходів.
Розділ IV. ПОЛОЖЕННЯ
про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України
Розділ 1. Загальні положення
про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 26. Департамент внутрішньої безпеки є міжрегіональним органом у складі Кримінальної поліції України, який здійснює свою діяльність у напрямі внутрішньої безпеки України.
Стаття 27. Дотримання внутрішньої безпеки в Україні реалізується шляхом внутрішнього контролю та забезпечення власної безпеки державних органів і полягає у здійсненні комплексу правових, організаційних та практичних заходів спрямованих на виявлення, запобігання, попередження та припинення фактів порушення поліцейськими, державними службовцями та громадянами України у виконанні покладених на них завдань та обов’язків, а також виявлення та усунення інших чинників, які негативно впливають на державу, діяльність державних органів, економіку та правовий порядок в державі.
Стаття 28. Департамент внутрішньої безпеки Національної Поліції України (далі - ДВБ) згідно із законодавством здійснює оперативно-розшукову діяльність, здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення керівництва та органів державної влади про стан вирішення питань.
Стаття 29. ДВБ підпорядковується безпосередньо Президенту, Прем'єр міністру, Генералу та іншим згідно чинного законодавства.
Стаття 30. Структура, штатний розпис ДВБ затверджуються Головою у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 31. У своїй діяльності ДВБ керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, принципам незалежності та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 32. Керівник ДВБ призначається на посаду та звільняється з посади Генералом НПУ. На звiльнення має бути обґрунтована причина, та докази порушення.
7.1 Заступники керівника ДВБ та начальники підпорядкованих структурних підрозділів ДВБ призначаються на посаду та звільняються з посади керівником ДВБ відповідно до законодавства України.
Стаття 33. Діловодство та заходи щодо забезпечення режиму секретності у ДВБ здійснюються відповідно до вимог законодавства України.
Стаття 34. ДВБ самостійно здійснює заходи з кадрового забезпечення підпорядкованих внутрішніх підрозділів.
Стаття 35. Ознайомлення з матеріалами особових справ поліцейських ДВБ здійснюється у випадках, передбачених законодавством України, та з дозволу керівника ДВБ.
Стаття 36. Взаємодія підрозділів ДВБ із підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції та інших порушень законодавства державних органів, підприємств, установ та організацій, Міністерством внутрішніх справ здійснюється на підставах та в порядку, передбачених законодавством України.
Стаття 37. Перевірка службової діяльності підрозділу ДВБ здійснюється лише за наказом керівника ДВБ, або особи яка виконує його обов’язки.
Стаття 38. У службових приміщеннях ДВБ запроваджується пропускний та внутрішньооб’єктовий режим.
Повідомлення про діяльність ДВБ систематично оприлюднюється на офіційному веб-сайті/телеграмі/спец.рації “Discord” Національної поліції України або її підрозділів.
Окрім справ, які мають гриф ТАЄМНО.
Розділ 2. Основні завдання ДВБ
Стаття 39. Формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в країні.
Стаття 40. Запобігання, виявлення, попередження і припинення кримінальних, корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, що готуються або вчинені поліцейськими, державними службовцями, громадянами, учасниками Організованого Злочинного Угрупування.
Стаття 41. Організація і здійснення заходів захисту поліцейських, державних службовців, громадян Українів від перешкоджання їм у виконанні службових або законних обов’язків.
Розділ 3. Функції ДВБ
Стаття 42.Виявлення фактів втягнення поліцейських, державних службовців та громадян України у злочинну діяльність, здійснення профілактичних заходів стосовно них, а за наявності достатніх законних підстав документування вказаних протиправних дій.
Стаття 43.Здійснення в межах компетенції організаційних та практичних заходів щодо реалізації та дотримання вимог антикорупційного, кримінального та інших галузей права, які прописані в законодавстві України.
Стаття 44. Координація та проведення заходів щодо протидії фактам поширення завідомо неправдивих відомостей, які дискредитують посадових осіб, а також систему НПУ.
Стаття 45. Виконання письмових доручень слідчого, прокурора щодо здійснення слідчих(розшукових) та негласних слідчих(розшукових) дій у кримінальному провадженні, а також з питань здійснення оперативно-розшукової діяльності за напрямами роботи ДВБ.
Стаття 46.Запобігання, виявлення та попередження фактів незаконного використання поліцейськими, державними службовцями та громадянами України імітаційних засобів, а також засобів забезпечення оперативно-розшукової діяльності, які зашифровують особу чи відомчу належність поліцейських і т/з оперативних підрозділів НПУ.
Стаття 47. Запобігання, виявлення та реагування в межах компетенції на дії керівників державних органів, щодо умисного створення для підлеглих умов, що можуть призвести до вчинення правопорушень.
Стаття 48. Виконання інших функцій, що випливають з покладених на ДВБ завдань.
Розділ 4. Права ДВБ
Стаття 49. ДВБ для виконання покладених на них завдань і функцій в установленому порядку має право:
- Перевіряти дотримання законності та вимог кримінального, антикорупційного та інших законів України в системі державних служб та громадян України.
- Отримувати в органах поліції, Служби Безпеки України інформацію щодо їх територіальної дислокації, розташування адміністративних приміщень, кількості їх особового складу та особові справи працівників та будь-яку інформацію щодо осіб які там працюють або працювали на момент правопорушення.
- Здійснювати перевірки за фактами скоєння будь-яких осіб перебуваючих на території України (У тому числі і державних службовців) пов’язаних з корупційних правопорушень, кримінальних в загальному, дисциплінарних, адміністративних.
- Відповідно законодавства України викликати та опитувати працівників поліції та інших державних служб під час проведення перевірки організації службової діяльності, за дорученням слідчого чи прокурора.
- При виконанні службових повноважень, безперешкодно, у будь-який час доби, відвідувати органи та підрозділи будь-яких державних та не офіційних організацій, підприємства, установи та заклади та здійснювати їх перевірки за всіма напрямами службової діяльності незалежно від підпорядкування та призначення.
Стаття 50. Під час виконання завдань, покладених на ДВБ, з метою перевірки інформації про можливе вчинення кримінальних, корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень державними службовцями та громадянами України:
- Ознайомлюватися з матеріалами оперативно-розшукової діяльності та оперативною інформацією органів та підрозділів державних служб;
- Вивчати службову документацію органів та підрозділів державних служб, підприємств, установ чи закладів, за необхідності отримувати завірені копії цих документів;
- Вилучати за наявності законних та не зовсім підстав документи, інші носії інформації та предмети;
- За наявності законних підстав ознайомлюватись з матеріалами особових справ та іншими відомостями щодо проходження служби державних службовців, а в разі потреби письмовими запитами отримувати вказані справи;
- З метою збереження доказів протиправної діяльності уповноважений працівник ДВБ може тимчасово обмежити доступ до приміщень, транспортних засобів, територій що використовуються державними службами, підприємствами, закладами чи установами;
- Отримувати та обробляти інформацію і звернення юридичних і фізичних осіб.
- Одержувати на конфіденційній основі інформацію, державні таємниці про вчинення або готування до вчинення правопорушень будь-якими особами.
- За дорученням керівника ДВБ або особи, яка виконує його обов’язки, перевіряти стан виконання розпорядчих документів державних служб.
- Ініціювати перед процесуальними керівниками підрозділів досудового розслідування органів державної служби проведення уповноваженими особами перевірок законності та обгрунтованості прийняття слідчими цих підрозділів процесуальних рішень у кримінальних провадженнях.
- Відповідно до законодавства України використовувати кошти державного бюджету на здійснення оперативно-розшукових заходів.
- Під час судового розгляду кримінальних справ ДВБ здійснює представництво своїх інтересів у суді.
- ДВБ має право вести справу з грифом ТАЄМНО, такі справи не можуть бути передані нікому окрім керівництва ДВБ та розглядаються у закритому судовому провадженні.
- Керівник ДВБ, або особа яка виконує його обов’язки залишає за собою право, при відкритті кримінального провадження відсторонити особу від виконання службових обов’язків або припинити її повноваження шляхом тимчасового пониження звання відповідно до Законодавства України.
- Співробітники ДВБ мають право відхилятися від статуту Національної Поліції України, в питанні їзди на ОТЗ і не більше.
Примітка 2: право на патрулювання на ОТЗ мають право інспектори контролю, спец-агенти, слідчі та керівничий склад.
- Співробітники ДВБ мають право встановлювати пристрої для шпигунства, використовувати для встановлення місцезнаходження радіо-локаційні пристрої, використовувати відео та фото пристрої, звукозапис, перехват телефонних розмов та розмов у спец. раціях по типу “Discord”.
- Співробітники ДВБ мають право у складі від 5-ти осіб проводити рейд місць де ймовірно знаходяться злочинці.
Розділ 5. Організація діяльності ДВБ
Стаття 51. Керівник ДВБ організовує роботу ДВБ, забезпечує виконання та несе персональну відповідальність за виконання на ДВБ завдань і функцій:
Керівник ДВБ:
1) здійснює загальне керівництво діяльністю ДВБ відповідно до цього Положення, організовує і спрямовує роботу підпорядкованих структурних та територіальних підрозділів ДВБ.
2) розподіляє і затверджує функціональні обов’язки заступників керівника та працівників ДВБ, а також їх начальників.
3) У разі відсутності керівника ДВБ його обов’язки виконує один з його наступників, визначений Керівником.
4) ДВБ є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
5) ДВБ є юридичною, правовою особою, має самостійний баланс, має свої ідентифікаційні знаки та штампи.
Розділ 6. Структура ДВБ
Стаття 52. ДВБ має свою структуру в НПУ.
- Керівник ДВБ
- Заступник керівника - начальник кадрового відділу
- Заступник керівника - начальник слідчого відділу
- Заступник керівника - начальник відділу таємних або засекречених справ
- Головний слідчий ДВБ
- Заступник головного слідчого ДВБ
- Спец-агент ДВБ
- Співробітники слідчого управління ДВБ
- Інспектори за МВС,МО,ОЗУ
- Інструктор
1) Керівник ДВБ.
2) Заступник керівника ДВБ.
3) Співробітник слідчого управління ДВБ.
4) Спец-агент ДВБ.
5) Інспектор контролю за ОЗУ в ДВБ.
6) Інспектор контролю МВС в ДВБ.
7) Інспектор контролю МО в ДВБ..
8) Головний інструктор ДВБ.
9) Заступник головного інструктора ДВБ.
10) Інструктор ДВБ.
11) Оперуповноважений співробітник. ДВБ
Стаття 53. Співробітники ДВБ відповідно до посад мають такі права:
- Усі дії відносно ДВБ, з деякими обмеженнями.
- Для того щоб змінити положення потрібна згода Парламента.
- Призначати та звільняти співробітників ДВБ, за згодою інших заступників або керівника ДВБ, представляти інтереси ДВБ у суді, проводити навчання, тренування, лекції, видавати та забирати догани, призначати завдання, користуватися усіми правами співробітника ДВБ.
- Дозволяється використання усіх прав передписаних главою 4 Права співробітників ДВБ.
Розділ V. Про повноваження СБУ та НПУ у сфері проведення таємних операцій та облав
Розділ I. Загальні Положення
Розділ I. Загальні Положення
Стаття 54. Мета та Сфера Дії
- Цей Закон має на меті регулювати повноваження Служби Безпеки України (СБУ) та Національної Поліції України (НПУ) у проведенні таємних операцій та облав з метою забезпечення національної безпеки та боротьби зі злочинністю.
- У цьому Законі застосовуються такі терміни з наступними визначеннями:
Облава - це спеціальна операція, що полягає у виявленні, затриманні або арешті осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів або порушенні закону, здійснена за певних умов та застосовуючи спеціальні таємні методи.
Розділ II. Повноваження Служби Безпеки України та Національної Поліції України
Стаття 56. Проведення Таємних Операцій
- Служба Безпеки України та Національна Поліція України мають право проводити таємні операції з метою збору інформації, запобігання та викриття злочинів, а також забезпечення національної безпеки.
- Під час проведення таємних операцій, працівники Служби Безпеки України та Національної Поліції України мають право використовувати спеціальні прийоми та засоби, включаючи переодягання, встановлення зв'язків з підозрюваними особами, а також здійснення покупок товарів, що використовуються в скоєнні злочинів або порушенні закону.
- Проведення таємних операцій та облав здійснюється виключно в рамках закону та з дотриманням принципів правової держави.
- Служба Безпеки України та Національна Поліція України не мають права здійснювати таємні операції та облави, які порушують права та свободи громадян, включаючи право на приватне життя, користування власністю та свободу вибору.
- Проведення таємних операцій та облав контролюється відповідними органами, включаючи парламент, правозахисні організації та громадські об'єднання, з метою забезпечення дотримання прав та свобод громадян.
- Порушення цього Закону або зловживання повноваженнями під час проведення таємних операцій та облав, що призводить до порушення прав громадян або порушення законності, тягне за собою відповідальність перед законом, включаючи дисциплінарні, цивільно-правові та кримінальні санкції, згідно із встановленими законом процедурами.
Розділ III. Заключні Положення
Стаття 59. Введення в Дію
- Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
- Відміняється будь-яке законодавство, яке суперечить цьому Закону.
Розділ VIII Положення про діяльність Управління патрульної поліції
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 88. Статус підрозділу Управління патрульної поліції 1.1. Управління патрульної поліції (УПП) є ключовим підрозділом у складі Національної поліції України, створеним для забезпечення безпеки дорожнього руху та громадського порядку в населених пунктах. 1.2. Підрозділ УПП підпорядковується безпосередньо Голові Національної поліції України.
Розділ 2. Повноваження та особливі права
Стаття 89. Ідентифікація працівників: 1.1. Працівники УПП під час виконання завдань, пов’язаних із забезпеченням порядку на дорогах та в громадських місцях, мають право: 1.2. Не пред’являти службове посвідчення лише в ситуаціях, коли це може загрожувати їхньому життю або життю інших осіб, а також під час проведення спеціальних операцій. 1.3. Приховувати ідентифікаційні знаки для запобігання ідентифікації лише під час виконання завдань під прикриттям, санкціонованих керівництвом.Стаття 90. Керівництво під час масових заходів Під час проведення масових заходів, за умови офіційної авторизації Головою Національної поліції України: 1.1. Усі працівники державних організацій, що залучені до забезпечення громадського порядку (крім Збройних Сил України), підпорядковуються безпосередньо керівництву УПП. 1.2. Керівництво УПП діє за прямими вказівками Голови Національної поліції України.
Стаття 91. Відповідальність за дії підрозділу За дії працівників УПП під час виконання службових обов’язків, що проводяться в межах офіційної операції, дисциплінарна та інша юридична відповідальність не настає, якщо ці дії були санкціоновані керівництвом та Головою Національної поліції України.
Стаття 92. Використання сили УПП має право застосовувати будь-які засоби впливу, включно із вогнепальною зброєю, у випадках, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», а також спеціальними наказами Голови Національної поліції під час масових заходів.
Стаття 93. Використання транспортних засобів 1.1. Під час проведення санкціонованих операцій УПП може використовувати особисті службові транспортні засоби без номерних знаків у випадках, передбачених нормативними актами. 1.2. Зупинка службових транспортних засобів УПП іншими підрозділами чи особами забороняється протягом дії офіційної операції.
Стаття 94. Виконання наказів 1.1. УПП зобов’язане виконувати накази свого керівництва та Голови Національної поліції України в межах санкціонованих операцій. 1.2. За потреби, підрозділ може здійснювати дії, що виходять за межі стандартних процедур, якщо це передбачено спеціальним наказом Голови Національної поліції.
Стаття 95. Використання військової техніки За рішенням Голови Національної поліції України підрозділ УПП може використовувати спеціальну техніку інших підрозділів (наприклад, броньовані автомобілі) під час виконання санкціонованих завдань.
Стаття 96. Затримання осіб УПП має право затримувати осіб у разі порушення громадського порядку або вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, без попереднього ордера, але з подальшим оформленням відповідно до чинного законодавства.
Розділ 3. Проведення спеціальних операцій та зональний контроль
Стаття 97. Зони оперативного контролю У ході спеціальних операцій УПП може визначати периметр оперативного контролю, у межах якого: 1.1. Може бути обмежено рух транспорту та пішоходів. 1.2. Особи, що заважають виконанню завдань, можуть бути вилучені з території. 1.3. Доступ сторонніх осіб може бути обмежений.
Розділ 4. Нагороди та заохочення
Стаття 99. Матеріальне заохочення 1.1. За успішне виконання завдання підрозділ УПП може претендувати на премію у розмірі, визначеному внутрішніми положеннями, що розподіляється між усіма працівниками, задіяними у виконанні цього завдання.
Розділ 5. Імунітет та захист персоналу
Стаття 100. Конфіденційність інформації 1.1. Забороняється публікація імен та фотографій працівників УПП, які виконують спеціальні завдання, у будь-яких відкритих джерелах, крім випадків офіційних скарг або дозволу керівництва.
Розділ 6. Дія поза періодом операцій
Стаття 101. Повноваження у мирний час 1.1. У періоди, коли не проводяться спеціальні операції, УПП виконує функції патрульної служби та діє відповідно до законодавства України та Статуту Національної поліції України. 1.2. У такі періоди спеціальні повноваження, передбачені цим Положенням, не застосовуються.Розділ ІХ Положення про діяльність Управління патрульної поліції
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 102. Статус підрозділу Управління патрульної поліції 1.1. Управління патрульної поліції (УПП) є ключовим підрозділом у складі Національної поліції України, що створений для забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху в містах і на автошляхах. 1.2. Підрозділ УПП підпорядковується безпосередньо Голові Національної поліції України.
Розділ 2. Повноваження та особливі права
Стаття 103. Ідентифікація працівників: 1.1. Працівники УПП під час виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням порядку на дорогах та в громадських місцях, мають право: 1.2. Не пред'являти службове посвідчення в ситуаціях, де це може загрожувати їхньому життю або життю інших осіб, а також під час проведення спеціальних операцій. 1.3. Приховувати ідентифікаційні знаки для запобігання ідентифікації лише під час виконання завдань під прикриттям, санкціонованих керівництвом.Стаття 104. Керівництво під час масових заходів Під час проведення масових заходів, за умови офіційної авторизації Головою Національної поліції України: 1.1. Усі працівники державних організацій, що залучені до забезпечення громадського порядку, підпорядковуються безпосередньо керівництву УПП. 1.2. Керівництво УПП діє за прямими вказівками Голови Національної поліції України.
Стаття 105. Відповідальність за дії підрозділу За дії працівників УПП під час виконання службових обов'язків, що проводяться в межах офіційної операції, дисциплінарна та інша юридична відповідальність не настає, якщо ці дії були санкціоновані керівництвом та Головою Національної поліції України.
Стаття 106. Використання сили УПП має право застосовувати будь-які засоби впливу, включно з вогнепальною зброєю, у випадках, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», а також спеціальними наказами Голови Національної поліції.
Стаття 107. Використання транспортних засобів 1.1. Під час проведення санкціонованих операцій УПП може використовувати службові транспортні засоби без номерних знаків у випадках, передбачених нормативними актами. 1.2. Зупинка службових транспортних засобів УПП іншими підрозділами чи особами забороняється протягом дії офіційної операції.
Стаття 108. Виконання наказів 1.1. УПП зобов'язане виконувати накази свого керівництва та Голови Національної поліції України в межах санкціонованих операцій. 1.2. За потреби, підрозділ може здійснювати дії, що виходять за межі стандартних процедур, якщо це передбачено спеціальним наказом Голови Національної поліції.
Стаття 109. Використання спеціальної техніки За рішенням Голови Національної поліції України підрозділ УПП може використовувати спеціальну техніку інших підрозділів (наприклад, броньовані автомобілі чи дрони) під час виконання санкціонованих завдань.
Стаття 110. Затримання осіб УПП має право затримувати осіб у разі порушення громадського порядку, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення без попереднього ордера, але з подальшим оформленням відповідно до чинного законодавства.
Розділ 3. Проведення спеціальних операцій та зональний контроль
Стаття 111. Зони оперативного контролю У ході спеціальних операцій УПП може визначати периметр оперативного контролю, у межах якого: 1.1. Може бути обмежено рух транспорту та пішоходів. 1.2. Особи, що заважають виконанню завдань, можуть бути вилучені з території. 1.3. Доступ сторонніх осіб може бути обмежений.
Розділ 4. Нагороди та заохочення
Стаття 112. Матеріальне заохочення 1.1. За успішне виконання завдання підрозділ УПП може претендувати на премію у розмірі, визначеному внутрішніми положеннями, що розподіляється між усіма працівниками, задіяними у виконанні цього завдання.
Розділ 5. Імунітет та захист персоналу
Стаття 113. Конфіденційність інформації 1.1. Забороняється публікація імен та фотографій працівників УПП, які виконують спеціальні завдання, у будь-яких відкритих джерелах, крім випадків офіційних скарг або дозволу керівництва.
Розділ 6. Дія поза періодом операцій
Стаття 114. Повноваження у мирний час 1.1. У періоди, коли не проводяться спеціальні операції, УПП виконує функції патрульної служби та діє відповідно до законодавства України та Статуту Національної поліції України. 1.2. У такі періоди спеціальні повноваження, передбачені цим Положенням, не застосовуються.Розділ XI Положення про діяльність підрозділу ТОР
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 128. Статус підрозділу ТОР 1.1. ТОР (тактико-оперативне реагування) є спеціалізованим підрозділом у складі Управління патрульної поліції, що призначений для вирішення ситуацій підвищеної небезпеки та підтримки порядку під час масових заходів. 1.2. Підрозділ ТОР підпорядковується безпосередньо Голові Національної поліції України.
Розділ 2. Повноваження та особливі права
Стаття 129. Ідентифікація працівників: 1.1. Працівники підрозділу ТОР під час виконання тактичних завдань, пов'язаних із затриманням небезпечних осіб або забезпеченням порядку під час масових заходів, мають право: 1.2. Не пред'являти службове посвідчення за наявності загрози безпеці працівника чи успішному виконанню завдання. 1.3. Приховувати обличчя та інші ідентифікаційні ознаки для запобігання ідентифікації в умовах підвищеної небезпеки.Стаття 130. Керівництво під час масових заходів Під час проведення масових заходів, за умови офіційної авторизації Головою Національної поліції України: 1.1. Усі працівники державних організацій, що залучені до забезпечення громадського порядку, підпорядковуються безпосередньо керівництву підрозділу ТОР. 1.2. Керівництво ТОР діє за прямими вказівками Голови Національної поліції України.
Стаття 131. Відповідальність за дії підрозділу За дії працівників ТОР під час масових заходів, що проводяться в межах офіційної операції, дисциплінарна та інша юридична відповідальність не настає, якщо ці дії були санкціоновані керівництвом та Головою Національної поліції України.
Стаття 132. Використання сили ТОР має право застосовувати будь-які засоби впливу, включно з вогнепальною зброєю, у випадках, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», а також спеціальними наказами Голови Національної поліції під час масових заходів.
Стаття 133. Використання транспортних засобів 1.1. Під час проведення санкціонованих операцій ТОР може використовувати особисті транспортні засоби (ОТЗ) без державних номерних знаків. 1.2. Зупинка транспортних засобів ТОР іншими підрозділами чи особами забороняється протягом дії офіційної операції.
Стаття 134. Виконання наказів 1.1. ТОР зобов'язаний виконувати накази свого керівництва та Голови Національної поліції України в межах санкціонованих операцій. 1.2. За потреби, підрозділ може здійснювати дії, що виходять за межі стандартних процедур, якщо це передбачено спеціальним наказом Голови Національної поліції.
Стаття 135. Використання військової техніки За рішенням Голови Національної поліції України підрозділ ТОР може командувати та застосовувати техніку Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших підрозділів під час виконання санкціонованих завдань.
Стаття 136. Затримання осіб ТОР має право затримувати осіб, що перебувають на масових заходах, у разі загрози громадському порядку або безпеці, без попереднього ордера, але з подальшим оформленням відповідно до чинного законодавства.
Розділ 3. Проведення спеціальних операцій та зональний контроль
Стаття 137. Зони оперативного контролю У ході спеціальних операцій ТОР може визначати периметр оперативного контролю, у межах якого: 1.1. Може бути обмежено рух транспорту. 1.2. Особи, що заважають виконанню завдань, можуть бути вилучені з території. 1.3. Доступ журналістів, громадських діячів та сторонніх осіб може бути обмежений.
Розділ 4. Нагороди та заохочення
Стаття 138. Матеріальне заохочення 1.1. За успішне виконання завдання підрозділ ТОР може претендувати на премію у розмірі, що розподіляється між усіма працівниками, задіяними у виконанні цього завдання.
Розділ 5. Імунітет та захист персоналу
Стаття 139. Конфіденційність інформації 1.1. Забороняється публікація імен та фотографій бійців ТОР у будь-яких відкритих джерелах, крім випадків офіційних скарг.
