Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Верховна Рада України – це сукупність органів державної влади, які виконують різні функції своєї діяльності.
Стаття 1.1. Завдання кожної сфери діяльності Верховної Ради України.
Стаття 1.1.1. Основним завданням Офісу Президента України є забезпечення здійснення конституційних повноважень Глави держави, підготовка та реалізація рішень Президента, координація взаємодії Президента з органами державної влади, громадськістю та міжнародними партнерами.
Стаття 1.1.2. Кабінет Міністрів України орган виконавчої влади забезпечує розроблення та реалізацію державної політики, організацію виконання законів та актів Президента України, здійснення економічного, соціального, культурного та адміністративного розвитку держави.
Стаття 1.1.3. Судова влада України здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, а також організацій, гарантує справедливий, неупереджений та незалежний розгляд справ.
Стаття 1.1.4. Парламент є єдиним органом законодавчої влади, основним завданням якого є прийняття законів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України та контроль за його виконанням.
Стаття 1.1.5. Генеральна прокуратура України здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, нагляд за дотриманням законів органами досудового розслідування, захист прав і свобод людини, а також представництво інтересів держави у визначених законом випадках.
Стаття 1.1.6. Колегія адвокатів України забезпечує надання професійної правничої допомоги громадянам та організаціям, здійснює захист прав, свобод і законних інтересів осіб, сприяє забезпеченню доступу до правосуддя та розвитку правової культури суспільства.
Стаття 1.2. Верховна Рада України веде свою діяльність на основі Конституції, Кодексів, Законів та указів Президента України.
Стаття 1.3. Верховна Рада України у своїй діяльності керується принципами верховенства Конституції України, Кодексами, Законами, а також принципами народовладдя, відповідальності, гласності, забезпечення права і свободи людини і громадянина, єдності системи публічної влади.
Розділ ІІ. Склад Верховної Ради України
Стаття 2. Склад Офісу Президента України:
- Президент України
- Радник президента
- Прем'єр міністр
- Міністр внутрішніх справ
- Міністр оборони
- Міністр охорони здоров'я
- Міністр надзвичайних ситуацій
- Міністр юстиції
- Міністр культури та інформаційної політики України
- Міністр розвитку громад територій та інфраструктури України
- Міністр фінансів
- Верховний суд
- Окружний суд
- Голова
- Депутати
- Генеральний прокурор
- Заступник генерального прокурора
- Прокурор
- Голова колегії адвокатів
- Заступник голови колегії адвокатів
- Адвокат
- Секретар
- Охоронний
- Водій
Розділ ІІІ. Діяльність Офісу Президента
Стаття 3. Президент України
Стаття 3.1. Президент є найвищим посадовцем України і здійснює керівництво відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 3.2. Президент України є гарантом Конституції України і слідкує за чітким виконанням Конституції та законів України.
Стаття 3.3. Президент України призначає та звільняє з посади Прем'єр міністра, Міністрів, суддів, генерального прокурора.
Стаття 3.4. Президент України є Верховним головнокомандувачем збройних сил України.
Стаття 3.5. Президент України підписує та оприлюднює закони, видає нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти Президент України є обов'язковими для виконання на всій території країни. Нормативно-правові акти Президент України не повинні суперечити Конституції та законам України.
Стаття 3.6. Президент України затверджує військову доктрину країни. Президент України в особливих обставинах вводить по всій території країни або в окремих місцевостях надзвичайний чи воєнний стан.
Стаття 3.7. Президент має право вимагати надання інформації, що стосується виконання ним своїх обов'язків від державних службовців та державних органів.
Стаття 3.8. До Офісу Президента України також входить Радник Президента, діяльність якого регулюється виключно президентом. Радник Президента України призначається та звільняється з посади виключно Президент України відповідним указом.
Стаття 3.9.1. Радник Президента здійснює загальний нагляд за урядом країни.
Стаття 3.9.2. Радник президента має право консультувати президента України з будь-яких питань.
Стаття 3.9.3. Радник президента вправі вирішувати питання між організаціями.
Стаття 3.10. Президент є найвищою посадовою особою України, має право керувати державними структурами України, за необхідності має право розформувати той чи інший відділ державної структури країни.
Стаття 3.11. Укази Президента країни є обов'язковими для виконання на всій території країни.
Стаття 3.12. Президент має право скасувати силу будь-якого локального акта виконавчої влади, якщо такий суперечить чинному законодавству чи суперечить Конституції та обмежує права громадян.
Розділ ІV. Кабінет Міністрів
Стаття 4. Міністерство – орган управління з окремою сферою діяльності. Міністерства очолюють Міністри.
Стаття 4.1. Міністри призначаються на посаду Президентом України та Прем'єр міністром України.
Стаття 4.2. Кожне міністерство незалежно одне від одного.
Стаття 4.3. Прем'єр міністр здійснює управління кабінетом міністрів.
Стаття 4.4. Прем'єр міністр України має такі ж повноваження та обов'язки, що й Президент України, але залишається у його безпосередньому підпорядкуванні.
Стаття 4.5. Прем'єр міністр організує збори, конференції.
Стаття 4.6. Прем'єр міністр України очолює кабінет міністрів.
Стаття 4.7. Прем'єр міністр – призначається Президентом на невизначений термін та звільняється з посади ним же, очолює Кабінет Міністрів країни.
Стаття 4.8. Міністерства на підставі та виконання Конституції України, Кодексів, Законів, а також указів, постанов та інших нормативно-правових актів Президентом України видає свої постанови, накази та інші нормативно-правові акти у межах свого міністерства та повноважень, а також забезпечує чи призначає відповідальних осіб за їх виконання.
Стаття 4.9. Накази Міністерств, мають нормативний характер, видаються у вигляді постанов або наказів. Накази Міністерств з оперативних та інших поточних питань, що мають нормативний характер, видаються розпорядженнями чи наказами.
Стаття 4.10. Накази Міністерства набувають чинності одночасно на всій території України, якщо такими наказами не передбачено іншого порядку набуття ним чинності, а також якщо вони не порушують законодавство країни.
Стаття 4.11. Накази окремих Міністерств не можуть бути спрямовані на сферу діяльності іншого Міністерства, яке не підвладне першому.
Стаття 4.12. Накази Уряду країни можуть бути скасовані Президентом України у разі суперечності Конституції України, Кодексам, Законам, нормативно-правовим актам Президента України.
Стаття 4.13. Міністри своєю постановою чи наказом мають право затверджувати локальні акти свого міністерства для професійного та ефективного виконання службових обов'язків, затверджувати різні графіки, що стосуються їхньої роботи.
Розділ V. Діяльність Міністерства Юстиції
Стаття 5. Міністерство юстиції наглядає за виконанням Конституції, законів, кодексів та інших нормативно-правових актів усередині країни.
Стаття 5.1. До структури Міністерства юстиції входять:
- Міністр Юстиції
Стаття 5.2.1. Організації, за якими міністр юстиції має право наглядати та контролювати:
- Державна кримінальна виконавча служба
- Верховна Рада України
Стаття 5.3. Міністр Юстиції очолює правоохоронну систему країни.
Стаття 5.4. Діяльність Міністерства юстиції здійснюється за такими напрямами:
- Нормотворча діяльність;
- Правове забезпечення діяльності органів влади;
- Сфера кримінально-виконавчої системи.
- Кримінально-виконавча система та пробація;
- Міжнародна діяльність;
- Правова освіта та безоплатна правова допомога;
- Нормотворча діяльність.
- Здійснювати контроль за виконанням законодавства у сфері, що належить до компетенції;
- Представляти Міністерство у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями;
- Вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері юстиції;
- Затверджувати кошториси витрат апарату Міністерства та підпорядкованих органів;
- Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій;
- Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури.
Розділ VІ. Діяльність Міністервства Внутрішніх Справ
Стаття 6. Загальні положення міністерства Внутрішніх Справ. Керівництво діяльністю міністерства Внутрішніх Справ здійснює Міністр Внутрішніх Справ України.
Стаття 6.1. Міністерство внутрішніх справ – це орган виконавчої влади, який відповідає за забезпечення безпеки життя та здоров'я громадян країни, а також співробітників Уряду та посадових осіб, які мають статус недоторканності, забезпечення територіальної цілісності країни, кібербезпеки, протидії корупції.
Стаття 6.2. Міністерство внутрішніх справ підпорядковане Президенту та Прем'єр міністру.
Стаття 6.3. Правова основа діяльності Міністерства Внутрішніх Справ - Конституція, Закон "Про Національну поліцію України" [НПУ], та інші закони та нормативно-правові акти країни.
Стаття 6.4. Міністр Внутрішніх Справ здійснює керівництво та нагляд за Національною поліцією України.
Стаття 6.5. Діяльність Міністерства внутрішніх справ здійснюється за такими напрямами:
- Координація та контроль діяльності підвідомчих, підлеглих та входять до складу державних структур;
- Протидія тероризму та забезпечення національної безпеки;
- Запобігання надзвичайним ситуаціям.
Стаття 6.6. Повноваження Міністра внутрішніх справ:
- Організація діяльності силових структур, а також служб екстреної допомоги під час воєнного стану;
- Забезпечення взаємодії між силовими структурами;
- Керівництво заходами щодо протидії тероризму та корупції;
- Складання програм забезпечення національної безпеки;
- Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури;
- Координувати сили підвідомчих та підконтрольних державних організацій.
- Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій
- Іншими повноваженнями, передбаченими законами країни та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 6.7. Права Міністра внутрішніх справ:
- Проведення регулярних перевірок усіх силових структур;
- Проведення службових розглядів усередині особового складу силових структур;
- Погодження дій підлеглих, підвідомчих та структур, що входять до складу;
- Перевірка скарг громадян на працівників підпорядкованих відомств;
- Міністр внутрішніх справ здійснює нормативно-правове регулювання у сфері компетенції Міністерства, видають правові та нормативні правові акти, обов'язкові для виконання співробітниками державних структур та іншими особами, згаданими в акті;
- Формування та зміна списку стратегічно важливих об'єктів (будівель, будівель та територій), які визнані охоронюваними та знаходяться під захистом підвідомчих та входять до структури Міністерства внутрішніх справ державних структур;
- Ухвалення рішення (в т. ч. видання правового акта), організація та контроль за проведенням спільних спеціальних та інших операцій за участю підвідомчих та державних структур, що входять до структури Міністерства внутрішніх справ, в ході яких їм може бути надано дозвіл на:
- перекриття певних ділянок трас; оточення будівель, будівель та територій;
- обшук громадян країни та їх транспортних засобів, що перебувають у межах перекритої території;
- інші процесуальні та слідчі дії, передбачені законодавством.
Примітка: В оточенні та перекритті розуміється тимчасове позбавлення громадян країни можливості перебувати на певних територіях, будинках, будинках та територіях.
Розділ VІІ. Діяльність Міністервства Оборони
Стаття 7. Загальні положення міністерства Оборони. Керівництво діяльністю міністерства Оборони здійснює Міністр Оборони України.
Стаття 7.1. Міністерство Оборони – це орган виконавчої влади, який відповідає за забезпечення безпеки життя та здоров'я громадян, захищати країну зовні та внутрішнє, а також співробітників Уряду та посадових осіб, які мають статус недоторканності, забезпечення територіальної цілісності країни.
Стаття 7.2. Міністерство Оборони підпорядковане Президенту та Прем'єр міністру.
Стаття 7.3. Правова основа діяльності Міністерства Оборони - Конституція, Закон "Про Збройні сили України" [ЗСУ], та інші закони та нормативно-правові акти країни.
Стаття 7.4. Міністр Оборони здійснює керівництво та нагляд за Збройними силами Українами.
Стаття 7.5. Діяльність Міністерства оборони здійснюється за такими напрямами:
- Координація та контроль діяльності підвідомчих, підлеглих та входять до складу державних структур;
- Протидія тероризму та забезпечення національної безпеки;
- Запобігання надзвичайним ситуаціям.
- Організація діяльності силових структур, а також служб екстреної допомоги під час воєнного стану;
- Забезпечення взаємодії між силовими структурами;
- Керівництво заходами щодо протидії тероризму та корупції;
- Складання програм забезпечення національної безпеки;
- Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури;
- Координувати сили підвідомчих та підконтрольних державних організацій.
- Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій
- Іншими повноваженнями, передбаченими законами країни та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 7.7. Права Міністерства оборони:
- Проведення регулярних перевірок усіх силових структур;
- Проведення службових розглядів усередині особового складу силових структур;
- Погодження дій підлеглих, підвідомчих та структур, що входять до складу;
- Перевірка скарг громадян на працівників підпорядкованих відомств;
- Міністр внутрішніх справ здійснює нормативно-правове регулювання у сфері компетенції Міністерства, видають правові та нормативні правові акти, обов'язкові для виконання співробітниками державних структур та іншими особами, згаданими в акті;
- Формування та зміна списку стратегічно важливих об'єктів (будівель, будівель та територій), які визнані охоронюваними та знаходяться під захистом підвідомчих та входять до структури Міністерства внутрішніх справ державних структур;
- Ухвалення рішення (в т. ч. видання правового акта), організація та контроль за проведенням спільних спеціальних та інших операцій за участю підвідомчих та державних структур, що входять до структури Міністерства внутрішніх справ, в ході яких їм може бути надано дозвіл на:
- перекриття певних ділянок трас; оточення будівель, будівель та територій;
- обшук громадян країни та їх транспортних засобів, що перебувають у межах перекритої території;
- інші процесуальні та слідчі дії, передбачені законодавством.
Розділ VІІІ. Діяльність Міністерства Фінансів
Стаття 8. Загальні засади Міністерства фінансів. Керівником діяльності Міністерства є міністр фінансів України.
Стаття 8.1. Основні напрямки діяльності Міністерства фінансів:
- Має право запитати звіт про будь-яку фінансову операцію, яка була виконана за кошти з бюджету країни.
- Має право відстежувати складську звітність у всіх державних структурах країнах.
- Управління Державною фінансовою системою країни;
- Збирання податків та фінансування діяльності Державних органів;
- Контроль фальшивих грошових знаків;
- Управління фінансовою діяльністю Уряду та Державним боргом країни;
- Нагляд за банками та ощадними установами;
- Забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансів;
- Ініціанувати розслідування та кримінальне переслідування тих, хто ухиляється від сплати податків;
- Видання Державної фінансової звітності;
- Проведення економічних досліджень у країні;
- Проведення та контроль державних замовлень;
- Контроль за Державними коштами у підпорядкованих Уряду країни відомствах;
- Проведення фінансових перевірок та аудитів у всіх організаціях та структурних підрозділах.
Стаття 8.2. Обов'язки Міністерства фінансів:
- Контроль доходів та витрат Уряду країни;
- Збирання інформації про співробітників державних структур для забезпечення преміальною частиною за підсумками робочого тижня;
- Запит звітності та відстеження поповнення державного бюджету грошима, отриманими з видачі ліцензій;
- Розподіл коштів Уряду країни для забезпечення проведення культурних заходів та інших запитів фінансування;
- Контроль та збирання податків з підприємств, які здійснюють підприємницьку діяльність на території країни;
- Ведення звітності щодо зборів податків.
Стаття 8.3. До повноважень та обов'язків міністра фінансів входить:
- Контроль скарбниці країни;
- Розподіл фінансів серед державних організацій;
- Реєстрація корпорацій та бізнесу на території країни;
- Забезпечення безпеки Державних архівів;
- Управління Державною фінансовою системою країни;
- Збирання податків та фінансування діяльності Державних структур;
- Забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансів;
- Контроль за відшкодуванням збитків та відшкодуванням податків до бюджету Уряду;
- Видання Державної фінансової звітності;
- Проведення економічних досліджень у країні;
- Розробка пропозицій та реалізації політики, спрямованої на поповнення скарбниці штату, у рамках чинного Законодавства;
- Проведення та контроль Державних замовлень;
- Консультування губернатора з питань фінансів/фінансування.
Розділ ІХ. Діяльність Міністерства Охорони Здоров'я
Стаття 9. Загальні положення Міністерства охорони здоров'я. Керівником діяльності Міністерства є міністр охорони здоров'я України.
Стаття 9.1. Основні напрямки діяльності Міністерства охорони здоров'я:
- Уповноважений організовувати перевірки медичних, санітарних норм;
- Уповноважений здійснювати контроль за діяльністю працівників МОЗ під час проведення перевірок медичних, санітарних норм;
- Встановлювати та схвалювати цінову політику медичних послуг країни.
Стаття 9.2. Обов'язки Міністерства Охорони Здоров'я:
- Вправі створювати соціальні програми та здійснювати нагляд за їх проведенням;
- Проводити регулярні перевірки якості роботи лікарень, медичних закладів, а також випускати накази або постанови, які є обов'язковими для виконання в рамках медичної діяльності;
- Боротьба з масовими захворюваннями та епідеміями на території країни;
Стаття 9.3. Повноваження та обов'язки Міністра Охорони Здоров'я:
- Здійснює нагляд та організацію діяльності Міністерства Охорони Здоров'я;
- Організовувати перевірки медичних, санітарних норм;
- Розробка соціальних програм та контроль за їх виконанням;
- Нагляд за дотриманням медичних стандартів лікарнями, службами, які надають медичну допомогу, приватними медичними закладами;
- Контроль за здійсненням охорони здоров'я на всій території країни;
- Правове регулювання в галузі охорони здоров'я та медичного страхування у країні;
- Виписувати штрафи організаціям за відмову чи ухилення від перевірок чи незадовільний стан перевірок;
- Виписати штраф організації МОЗ за відмову від проведення перевірок;
- Запитувати в організації МОЗ фізичну чи електронну документацію.
Розділ Х. Діяльність Міністерства з Надзвичайних Ситуацій
Стаття 10. Загальні положення Міністерства з надзвичайних ситуацій. Керівником діяльності Міністерства є міністр з надзвичайних ситуацій України.
Стаття 10.1. Основні напрямки діяльності Міністерства з надзвичайних ситуацій:
- Уповноважений організовувати перевірки пожежної безпеки та знань особового складу іншої організації по пожежній теорії;
- Уповноважений здійснювати контроль за діяльністю працівників ДСНС під час проведення перевірок пожежної безпеки та знань особового складу своєїорганізації по пожежній теорії;
Стаття 10.2. Обов'язки Міністерства з Надзвичайних Ситуацій:
- Вправі створювати соціальні програми та здійснювати нагляд за їх проведенням;
- Проводити регулярні перевірки якості роботи Державних Рятувальних Пожежних Частин, а також випускати накази або постанови, які є обов'язковими для виконання в рамках медичної діяльності;
- Боротьба з масовими пожежами та надзвичайними ситуаціями на території країни;
Стаття 10.3. Повноваження та обов'язки Міністра з Надзвичайних Ситуацій:
- Здійснює нагляд та організацію діяльності Міністерства з Надзвичайних Ситуацій;
- Організовувати перевірки Державних Рятувальних Пожежних Частин;
- Розробка соціальних програм та контроль за їх виконанням;
- Нагляд за дотриманням пожежної безпеки та знань особового складу та своєї організації по пожежній теорії;
- Контроль за ліквідацій надзвичайних ситуацій на всій території країни;
- Правове регулювання в галузі надзвичайних ситуацій;
- Виписувати штрафи організаціям за відмову чи ухилення від перевірок чи незадовільний стан перевірок;
- Виписати штраф організації ДСНС за відмову від проведення перевірок;
- Запитувати в організації ДСНС фізичну чи електронну документацію.
Розділ ХІ. Діяльність Міністерства Культури та Інформаційної Політики України
Стаття 11. Загальні положення Міністерства культури та інформаційної політики України. Керівником діяльності Міністерства є міністр культури та інформаційної політики України.
Стаття 11.1 Організації, за якими міністр Культури та Інформаційної Політики України має право наглядати та контролювати:
- Засоби Масової Інформації
Стаття 11.2. Основні напрямки діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України:
- Формування та реалізація державної політики у сфері культури;
- Збереження та охорона культурної спадщини;
- Мовна політика та популяризація української мови;
- Міжнародне культурне співробітництво.
- Охорона культурної спадщини;
- Забезпечення розвитку та популяризації української мови;
- Фінансування та підтримка культурних проектів;
- Забезпечення доступності культури для всіх громадян;
- Формування історичної пам’яті та національної ідентичності.
- Управління підпорядкованими органами та установами;
- Представництво Міністерства - представляє Міністерство у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями, міжнародними структурами;
- Фінансово-бюджетні повноваження - контролює ефективне використання державних коштів на реставрацію/будівництво културної спадщини.
Розділ ХІІ. Діяльність Генеральної прокуратури
Стаття 12.1. Основні напрямки діяльності Генеральної прокуратури:
- Генеральна прокуратура у межах своєї компетенції здійснює нагляд над виконанням нормативно-правових актів державними організаціями;
- Невід'ємною складовою діяльності Генеральної прокуратури є контроль та нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, а також за відповідністю законам правових актів, що ними видаються, та указів;
- Генеральна прокуратура здійснює контроль та нагляд за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та попереднє слідство;
- Генеральна прокуратура проводить розслідування та займається підготовкою справ за позовами, які підлягають розгляду у Судах.
- Контроль за сумлінністю виконання обов'язків співробітника Генеральної прокуратури займається безпосередньо сам Генеральний Прокурор
- Здійснювати нагляд за діяльністю будь-яких державних організацій з метою виявлення та запобігання злочинам та правопорушенням, діючи у суворій відповідності до законодавства України
- Виступати у суді як державний обвинувач, відображаючи інтереси держави
- Розглядати та виносити рішення щодо заяв, скарг та інших звернень, що містять відомості про порушення закону
- Забезпечувати рівний правовий захист учасникам розслідування
- Складати обвинувальний акт, формувати доказову основу
- Вести діловодство та здійснювати представництво сторони обвинувачення у кримінальних, адміністративних справах.
- Запитувати докази у громадян та співробітників державних організацій, як СБУ, ЗСУ, НПУ, МОЗ, ЗМІ, ДКВС, ДСНС та УЗ.
- Викликати посадових осіб та громадян для допиту, свідоцтва, пояснень та інших процесуальних дій у рамках чинного законодавства.
- Ухвалювати кримінальні справи від слідчих підрозділів перед судовими слуханнями для подальшого подання прокурором справи до суду.
- Припиняти діловодство у випадках, коли неможливе подальше розслідування та в інших випадках, передбачених законодавством.
- Звільняти своєю ухвалою осіб, незаконно підданих адміністративному затриманню на підставі рішень несудових органів.
- Звільняти своєю ухвалою осіб, незаконно взятих під варту або заарештованих на підставі рішень несудових органів.
- Проводити позапланові та контрольні перевірки державних служб та організацій, а також відділів державних структур на знання чинного законодавства та внутрішніх статутів, а також підзаконних актів.
- Співробітник Генеральної Прокуратури при розгляді заяви до прокуратури за наявністю порушень, у повноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
- Генеральний прокурор та його заступники завжди на службі, навіть перебуваючи у цивільному одязі.
- Співробітник Генеральної Прокуратури при виявлені правопорушення зі сторони громадян, або співробітників державних організацій у будь-якому вигляді, уповноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
- Співробітник Генеральної Прокуратури при розгляді заяви до прокуратури за наявністю порушень, у повноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
- У разі потреби за вказівкою Генерального Прокурора або його заступників до проведення прокурорської перевірки або сприяння здійсненню інших завдань Генеральної прокуратури можуть залучатися інші працівники державних правоохоронних органів.
- Генеральний прокурор
- Заступник генерального прокурора
- Прокурор
Стаття 12.6. Діяльність Генральної прокуратури регулюється у рамках закону України "Про прокуратуру".
Розділ ХІІІ. Діяльність Судової Влади
Стаття 13. Загальні положення щодо судової влади. Судді підпорядковуються лише закону.
Стаття 13.1. Суддя призначається лише Президентом.
Стаття 13.2. Судова влада поділяється на:
- Верховний суд
- Окружний суд
- кримінальні справи, передані у провадження Верховного суду від Окружного суду;
- кримінальні справи про злочини осіб, які обіймають вищі державні посади;
- апеляційні скарги, у разі оскарження рішення обласного суду;
- кримінальні справи про державні зради, співробітництво державних службовців зі злочинними угрупованнями;
- справи, які з виходять з конституційних суперечок.
Стаття 13.4.1. Окружний суд розглядає всі порушення нормативно-правових актів України, якщо злочин було вчинено в межах України. Виняток становлять кримінальні справи про злочини осіб, які займають вищі державні посади, що випливають із конституційних спорів.
Стаття 13.5. Розгляд справ є відкритим.
Стаття 13.6. Органом, відповідальним за посередництво між Судовою владою та народом, є Прокуратура.
Стаття 13.7. Неупередженість судді при прийнятті ним рішень забезпечується недоторканністю судді, яка гарантується Конституцією та законами.
Стаття 13.8. Суддя після винесення рішення не має права його змінити будь-яким способом.
Стаття 13.9. Вироки судових інстанцій є обов'язковими до виконання. Невиконання та недотримання судових актів тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Максимальний допустимий час виконання рішення суду- 24 години.
Стаття 13.9.1. Виняток Ордера, Максимальний допустимий час виконання ордера - 48 годин.
Стаття 13.10. Судді мають право видавати ордери за клопотанням до суду.
Стаття 13.11. Обов'язки судової влади:
- Здійснювати правосуддя відповідно до закону;
- Дотримуватися принципів верховенства права та справедливості;
- Дотримуватися суддівської етики та неупередженості;
- Забезпечувати об’єктивність;
- Декларувати доходи та уникати корупції;
- Забезпечувати повагу до учасників процесу та гідність людини.
- Здійснення правосуддя;
- Тлумачення та застосування закону;
- Захист прав і свобод людини та громадянина;
- Конституційні гарантії;
- Процесуальні повноваження.
Розділ ХІV. Діяльність Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України
Стаття 14. Загальні положення Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України. Керівником діяльності Міністерства є розвитку громад територій та інфраструктури України.
Стаття 14.1. Основні напрямки діяльності міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України:
- Житлово-комунальне господарство та житлова політика;
- Будівництво та архітектура;
- Транспортна політика та інфраструктура;
- Інфраструктура відновлення та реконструкції.
- Координація відбудови та реконструкції;
- Забезпечення розвитку територій та громад;
- Управління транспортною та комунальною інфраструктурою;
- Розвиток житлово-комунальної сфери та енергоефективності;
- Міжнародне співробітництво та євроінтеграція.
- Звітує перед Кабінетом Міністрів України про діяльність Міністерства;
- Представляє Міністерство у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями;
- Розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на діяльність Міністерства;
- Розробляє та затверджує у межах компетенції накази, інші нормативно-правові акти Міністерства;
- Виступає від імені України у міжнародних відносинах, бере участь у переговорах, підписує міжнародні документи у межах компетенції.
- Укрзалізниця
Розділ ХV. Діяльність Колегії Адвокатів
Стаття 15. Загальні положення щодо Колегії адвокатів. Керівництво діяльністю Колегії адвокатів здійснюється Головою Колегії Адвокатів.
Стаття 15.1. Основні напрямки діяльності Колегії адвокатів:
- Представляти права та інтереси громадян, що звернулися за юридичною допомогою, у судах, державних органах, інших організаціях та перед фізичними особами;
- Залучати у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам за його згодою перекладачів, патентних повірених та інших спеціалістів;
- Самостійно збирати та подавати відомості, що стосуються обставин справи;
- Примітка: Якщо відомості не суперечать Державній таємниці;
- Запитувати довідки, характеристики та інші документи, необхідні у зв'язку з наданням юридичної допомоги, державні органи та інші організації, які зобов'язані в установленому порядку видавати ці документи або їх копії;
- Запитувати за згодою громадян думки фахівців для вирішення питань, що виникли у зв'язку з наданням юридичної допомоги та потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва та інших сфер діяльності;
- Безперешкодно та конфіденційно спілкуватися наодинці зі своїм клієнтом;
- Заявляти клопотання, подавати в установленому порядку скарги дії суду, державних органів та інших організацій, посадових осіб, які обмежують права, свободи та інтереси Клієнта, а також права адвоката під час здійснення ним професійних обов'язків;
- Застосовувати у своїй професійній діяльності технічні засоби (комп'ютери, відео- та звукозаписну апаратуру, фото- та кіноапаратуру, розмножувальну та іншу техніку) з урахуванням вимог, встановлених процесуальним законодавством.
Стаття 15.2. Обов'язки Колегії адвокатів:
- Точно та неухильно дотримуватись законодавства, статути Колегії адвокатів, використовувати всі передбачені законом засоби та способи захисту прав, свобод та інтересів клієнтів;
- Надавати юридичну допомогу у справах відповідно до законодавчих актів про призначення через колегію адвокатів на вимогу органу, який веде кримінальний процес, інші види юридичної допомоги за рахунок коштів колегій адвокатів;
- Дотримуватись правил професійної етики адвоката;
- Відраховувати кошти у формі внесків на утримання колегії адвокатів;
- Постійно вдосконалювати свої знання та підвищувати свою кваліфікацію;
- Проходити атестацію;
- Виконувати рішення колегій адвокатів, прийняті в межах їхньої компетенції;
- Забезпечувати умови дотримання адвокатської таємниці;
Стаття 15.3. Повноваження та обов'язки Колегії адвокатів:
- Організує в установленому порядку юридичні консультації та керує їх діяльністю; проводить перевірки роботи юридичних консультацій та окремих адвокатів;
- Приймає до членів колегії та до складу стажистів;
- Організовує проходження стажування, розподіляє адвокатів з юридичних консультацій та вирішує питання їх переведення з однієї консультації до іншої, а також відраховує та виключає з членів колегії та зі стажистів;
- Проводить заходи щодо підвищення ідейно-політичного рівня та юридичної кваліфікації членів колегії;
- Здійснює контроль за якістю роботи адвокатів, узагальнює та поширює позитивний досвід роботи юридичних консультацій та адвокатів, розробляє та видає методичні посібники з адвокатської діяльності;
- Здійснює контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку колегії адвокатів, вживає заходів заохочення, розглядає справи про дисциплінарні провини членів колегії та накладає на винні дисциплінарні стягнення;
- Здійснює контроль за дотриманням встановленого порядку розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян у юридичних консультаціях;
Стаття 15.4. До складу Колегії адвокатів входять:
- Голова колегії адвокатів
- Заступник колегії адвокатів
- Адвокат
Стаття 15.5. Діяльнясть Колегії адвокатів регулюється у рамках закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
Розділ ХVІ. Діяльність парламенту
Стаття 16.1.1. Спікер Парламенту (або голова парламенту) - це посадова особа, яка очолює засідання парламенту та виконує низку адміністративних та представницьких функцій.
Стаття 16.1.2. Парламентар – це депутат або працівник з державної організації, який здійснює законодавчу діяльність, бере участь у засіданнях парламенту, голосує за законопроекти.
Стаття 16.2. Парламент проводиться у будинку Верховної ради або у офіційному спец.зв’язку.
Стаття 16.2.1. Мовою роботи Парламента, її органів та посадових осіб є державна мова.
Стаття 16.3. Уповноваженим державним представником у парламенті можуть виступати:
- Генерали, Полковники, Підполковники:
- Національної поліції України;
- Служби Безпеки України;
- Збройних Сил України;
- Державна кримінально-виконавча служба;
- Державна служба з надзвичайних ситуацій;
- Міністерство Охорони Здоров’я;
- Укрзалізниця;
- Засоби Масової Інформації;
Стаття 16.5. Спікер Парламенту України призначається на посаду та звільняється з посади виключно указом Президентом України.
Стаття 16.6. Повноваження Спікера:
- веде пленарні засідання та слідкує за дотриманням регламенту;
- організовує та координує роботу парламенту;
- підписує ухвалені закони та інші акти парламенту.;
- представляє парламент у відносинах з Президентом, Кабінетом Міністрів, судовими органами та міжнародними організаціями;
- розглядає подання щодо реєстрації законопроєктів та винесення їх на голосування.
- вживає дисциплінарних заходів щодо порушників регламенту.
Стаття 16.8. Президент України не є членом парламенту, але має певні повноваження у взаємодії з ним.
Стаття 16.9. Президент має право:
- виступати на засіданнях з доповідями та зверненнями;
- вносити законопроекти;
- накладати вето на ухвалені парламентом закони (вето може бути подолане ⅔ голосів парламенту);
Стаття 16.11. План роботи Парламента:
- Перший етап. Розгляд законопроектів проводиться виключно Спікером або його заступником, на протязі двох днів від часу подачі.
- Другий етап. Планування сесій проводиться Спікером або його заступником.
- Третій етап. Голосування проводиться після розгляду законопроекта, Спікер зобов’язаний надати електронне голосування відразу ж після ознайомлення парламентарями із законопроектом.
- На пленарному засіданні Парламенту ніхто не може виступати без дозволу Спікера на пленарному засіданні.
- Спікер на пленарному засіданні надає слово промовцям для доповіді, співдоповіді, виступів, заключного слова, заяв, пояснень, зауважень, запитань, повідомлень та довідок, внесення пропозицій, обґрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки, виголошення окремої думки.
- Для доповіді надається 20 хвилин, співдоповіді – 15 хвилин, і заключного слова - 10 хвилин, для заяв, пояснень, зауважень, запитань, повідомлення, обгрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки та виголошення окремої думки надається 10 хв.
- Президент України, Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор, Голова Єдиного Державного Суду України мають гарантоване право на виступ з обговорюваного питання, якщо воно стосується їх повноважень.
- Особі, офіційно запрошеній на пленарне засідання, слово для виступу надається відповідно до процедурного рішення, прийнятого Парламентом без обговорення.
- Рішення Парламента приймається відкритим або таємним голосуванням у порядку, визначеному цим Регламентом.
- Рішення ухвалюється у випадку:
- якщо за законопроект проголосувало 50% +1, від загальної кількості складу парламента.
- Відкрите голосування здійснюється:
- кожним парламентарем особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість парламентаря іншою особою.
- шляхом підняття руки ( у випадку відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи);
- Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи Спікер повідомляє парламентарів результати у вигляді таблиці чи графіка відсотків;
- Після ухвалення закону більшістю голосів парламентарів, його текст офіційно оформлюється та підписується Спікером Парламенту.
- Ухвалений закон передається на підпис Президенту України не пізніше ніж через 24 години після його прийняття.
- Президент має право:
- підписати закон, після чого він набирає чинності у встановленому порядку.
- накласти вето та повернути закон до парламенту з обґрунтованими зауваженнями.
- Якщо Президент повертає закон із зауваженнями, парламент може його:
- доопрацювати та повторно ухвалити.
- подолати вето ⅔ голосів, після чого закон набирає чинності без підпису Президента.
- Якщо Президент не підписав і не повернув закон протягом 2 днів, він вважається ухваленим та набирає чинності після офіційного оприлюднення.
- 16.16.1. Парламент має право скасувати (повністю видалити) закон, який був ухвалений ним раніше, через голосування на пленарному засіданні.
- 16.16.2. Для скасування закону необхідно подати пропозицію про його скасування в письмовій формі до Парламенту. Пропозиція повинна містити обґрунтування необхідності скасування закону.
- 16.16.3. Після подання пропозиції про скасування закону, Спікер Парламенту ставить питання на голосування. Для скасування закону необхідно набрати більшість голосів (50% +1) від загальної кількості складу парламенту.
- 16.16.4. У разі скасування закону, він вважається недійсним з моменту ухвалення відповідного рішення парламентом.
Розділ ХVІІ. Допоміжний апарат Верховної Ради України
Стаття 17. Допоміжний апарат Верховної Ради України - є органом, що забезпечує, допомагає та організовує діяльність усіх сфер діяльності Верховної Ради України.
Стаття 17.1. Допоміжний апарат здійснює організаційну, правову, інформаційну та іншу підтримку роботи сфер діяльності Верховної Ради України.
Стаття 17.2. Склад та завдання допоміжного апарату Верховної Ради України:
- Серкетар
- Охоронник
- Водій
Стаття 17.2.2. Основне завдання охоронника - забезпечувати безпеку кожному посадовцю Верховної Ради України, супроводжувати у громадських місцях та місцях підвищеної небезпеки, їздити разом із водіями для безпеки.
Стаття 17.2.3. Основне завдання водія - возити посадовців на зустрічі, заходи, забезпечувати безпеку на дорозі під час їзди.
Розділ ХVІІІ. Прикінцеві положення
Останнє редагування:
