Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Національна поліція України
1. Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Стаття 2. Завдання поліції
1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Стаття 3. Правова основа діяльності поліції
1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 4. Використання найменування та ознак належності до поліції
1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.
2. Використання найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, ознак належності до поліції здійснюється виключно поліцією, а в інших випадках - за рішенням керівника поліції.
3. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та громадськими об’єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється і має наслідком відповідальність відповідно до закону.
Розділ II
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
Стаття 5. Верховенство права
1. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6. Дотримання прав і свобод людини
1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
3. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
4. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов’язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.
5. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.
Стаття 7. Законність
1. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
2. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
3. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституцією та законів України.
Стаття 8. Відкритість та прозорість
1. Поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України.
2. Поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку.
3. Поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.
4. Поліція може оприлюднювати (поширювати) інформацію з обмеженим доступом лише у випадках та в порядку, визначених законом.
5. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов’язково оприлюднюються на веб-порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законом.
6. Проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав та свобод людини, обов’язково проходять громадське обговорення в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.
Стаття 9. Політична нейтральність
1. Поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності.
2. Поліція у своїй діяльності є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань.
3. В органах і підрозділах поліції заборонено використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність.
4. Поліцейським заборонено висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження у політичних цілях.
Стаття 10. Взаємодія з населенням на засадах партнерства
1. Діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб.
2. З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад.
3. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
4. Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Безперервність
1. Поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
2. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.
Розділ II СИСТЕМА ПОЛІЦІЇ ТА СТАТУС ПОЛІЦЕЙСЬКИХ
Стаття 12. Загальна система поліції:1. Систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліції -НПУ К
2) територіальні органи поліції-НПУ Д та НПУ Х
2. У складі поліції функціонують такі підрозділи:
1) НАВС
2) КОРД
3) УПП
4) ДВБ.
Стаття 13. Основні повноваження Міністра внутрішніх справ України у відносинах з поліцією
1. Міністр внутрішніх справ України:
1) забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг та контролює її реалізацію поліцією;
2) забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені поліцією та Міністерством внутрішніх справ України проекти законів, актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності поліції;
3) затверджує стратегічні програми діяльності та визначає пріоритетні напрями роботи поліції, шляхи виконання покладених на неї завдань, затверджує плани її роботи;
4) забезпечує виконання міжнародних договорів України, що належать до сфер діяльності поліції;
5) забезпечує ведення та використання баз (банків) даних, визначає порядок обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ України, поліцією та іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України;
6) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ України;
7) виконує інші обов’язки відповідно до цього та інших законів України.
Стаття 14. Поліцейський
1. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Стаття 15. Основні обов’язки поліцейського
1. Поліцейський зобов’язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
4. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Стаття 16. Види відповідальності поліцейських
1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
2. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
3. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
4. Поліцейські поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі в бойових діях, у разі вчинення військових адміністративних або військових кримінальних правопорушень несуть відповідно адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Стаття 17. Однострій поліцейських
1. Поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно.
2. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
3. На однострої поліцейського розміщується спеціальний жетон.
Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати спеціальний жетон, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.
Поліцейський, який виконує службові обов’язки в цивільному одязі, зобов’язаний завжди мати при собі спеціальний жетон, крім випадків, коли його наявність перешкоджає проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, виконанню завдань в умовах режиму секретності, або здійсненню заходів із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також спеціальних заходів із забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, або під час здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану.
У разі виконання поліцейським службових обов’язків із використанням засобів індивідуального захисту на них розмішується ідентифікаційний номер або спеціальний жетон, крім здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану.
Стаття 18. Вітання поліцейських під час перебування у строю
1. На вітання керівника або старшого за спеціальним званням "Слава Україні" всі поліцейські, які перебувають у строю, відповідають: "Героям слава". Якщо керівник або старший за спеціальним званням прощається, на його слова "Слава Україні" поліцейські відповідають: "Героям слава".
Стаття 19. Керівник та заступники керівника поліції
1. Безпосереднє керівництво поліцією здійснює Генерал поліції.
2. Генерал поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України.
3. Генерал поліції має першого заступника та заступників.
4. Перший заступник та заступники генерала поліції призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням керівника поліції.
Стаття 20. Основні повноваження генерала поліції
1. Генерал поліції:
1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань;
2) у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції;
3) вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання поліцейських послуг;
4) представляє у визначеному порядку поліцію у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими організаціями в Україні та за кордоном;
5) звітує перед Міністром внутрішніх справ України про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень;
6) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;
7) підписує накази поліції;
8) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції;
9) у межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції;
10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції;
11) приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону;
12) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, визначеному законом та іншими нормативно-правовими актами про державну службу, державних службовців апарату центрального органу управління поліції;
13) приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, визначеному законодавством про працю, працівників центрального органу управління поліції;
14) приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських;
15) приймає у визначеному законодавством про державну службу порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців апарату центрального органу управління поліції;
16) приймає у визначеному трудовим законодавством порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції;
17) у визначеному порядку вносить подання про представлення поліцейських, державних службовців апарату центрального органу управління поліції та працівників поліції до відзначення державними нагородами України;
18) присвоює спеціальні звання поліції відповідно до цього Закону;
19) присвоює ранги державних службовців відповідно до законодавства про державну службу;
20) вносить Міністру внутрішніх справ України пропозиції про утворення територіальних органів поліції, які є юридичними особами публічного права, у межах граничної чисельності поліцейських, державних службовців та працівників поліції і коштів, визначених на її утримання, а також щодо їх ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України;
21) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, заклади та установи, затверджує їхні положення (статути), у визначеному порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює інші повноваження з управління об’єктами права державної власності, що належать до сфери управління поліції;
22) забезпечує дотримання визначеного Міністром внутрішніх справ України порядку обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ України і поліцією;
23) приймає у визначеному порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є поліція;
24) виконує повноваження керівника державної служби в органі відповідно до законодавства про державну службу та здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.
Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
Стаття 21. Основні повноваження поліції
1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання або від виконання обов’язків, визначених законом для суб’єктів пробації, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;
15) вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом; здійснює відбір біологічного матеріалу осіб та встановлює його генетичні ознаки (геномну інформацію) у випадках, передбачених законодавством;
16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;
17) вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;
18) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
19) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності, а також об’єктів критичної інфраструктури, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
22) здійснює у визначеному законодавством порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;
24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості;
24-1) здійснює у визначеному законом порядку протидію злочинним посяганням на об’єкти критичної інфраструктури, які загрожують безпеці громадян і порушують функціонування систем життєзабезпечення; захист об’єктів критичної інфраструктури, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі, здійснює заходи із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів проти об’єктів критичної інфраструктури;
25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України;
26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;
27) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), здійснює привід осіб за рішенням тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, представників уповноважених органів з питань пробації під час відвідування суб’єктів пробації, здійснює привід у виконавчому провадженні, а також суб’єктів пробації, що ухиляються від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації, здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду.
Залучення для проведення виконавчих дій поліцейських здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. Відмова у залученні поліції для проведення виконавчих дій допускається лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень під час дії воєнного стану, а також для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, небезпечних подій, у тому числі аварій, епідемій;
28) здійснює конвоювання осіб, затриманих за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, узятих під варту, обвинувачених або засуджених до позбавлення волі, а також охороняє їх у залі суду.
Стаття 22. Додаткові повноваження поліції
1. Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
2. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Стаття 23. Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення
1. Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
2. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;
2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;
3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;
4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями;
Стаття 24. Відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів
1. Поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
2. Поліцейські та особи, які відповідно до цього Закону мають доступ до інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та інших інформаційно-комунікаційних систем (інформаційних ресурсів), несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
Розділ V ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ
Стаття 25. Вимоги до поліцейського заходу
1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
Стаття 26. Види поліцейських заходів
1. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені КУпАП та КПКУ, на підставі та в порядку, визначених законом.
2. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
3. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
4. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.
Стаття 27. Превентивні поліцейські заходи
1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
1) перевірка документів особи;
2) опитування особи;
3) поверхнева перевірка і огляд;
4) зупинення транспортного засобу;
5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
11) поліцейське піклування.
2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Стаття 28. Перевірка документів особи
1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
2. У період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред’явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Стаття 29. Опитування особи
1. Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.
Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення.
2. Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.
Стаття 30. Поверхнева перевірка
1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.
3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Стаття 31. Зупинення транспортного засобу
1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Стаття 32. Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію
1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.
2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.
Стаття 33. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю
1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені КУ, КПКУ, КУпАП, а також іншими законами України.
2. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
3. У випадках, визначених частиною другою цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів сім’ї.
4. Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.
Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених КУ, КПКУ, КУпАП.
5. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.
6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.
Стаття 34. Проникнення до житла чи іншого володіння особи
1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
3) припиненням кримінального правопорушення, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.
2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.
3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складається протокол.
Стаття 35. Поліцейські заходи примусу
1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
1) фізичний вплив (сила);
2) застосування спеціальних засобів;
3) застосування вогнепальної зброї.
2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.
4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:
1) гумові та пластикові кийки;
2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо);
4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;
5) засоби примусової зупинки транспорту;
6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;
7) службові собаки та службові коні;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;
10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;
11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;
13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби;
14) засоби та/або пристрої, призначені для виявлення, припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, у тому числі для перехоплення сигналів дистанційного керування, пошкодження чи знищення таких суден та/або складових частин безпілотних авіаційних систем.
5. Під час дії воєнного стану, у разі необхідності відбиття нападу, що загрожує життю чи здоров’ю поліцейського або іншої особи, а також усунення небезпеки у стані крайньої необхідності або при затриманні особи, яка вчинила правопорушення та/або чинить опір поліцейському, поліцейський має право використати підручні засоби.
6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).
7. Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Стаття 36. Порядок застосування поліцейських заходів примусу
1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
4. Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
5. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
Стаття 37. Застосування фізичної сили
1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Стаття 38. Застосування спеціальних засобів
1. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
2. Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
2) гумові та пластикові кийки застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського;
в) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
4) засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров’ю людини;
5) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень застосовуються для:
а) затримання особи;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні;
6) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров’ю особи чи поліцейського;
7) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби застосовуються для:
а) маркування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень з метою подальшого виявлення осіб та затримання, а також контролю за переміщенням речей;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного та мікрохвильового впливу застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка чинить збройний опір, або з метою примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;
в) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні;
9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для:
а) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
б) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей;
в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися;
г) затримання озброєної особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:
а) захисту від нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
б) відбиття збройного нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;
в) затримання особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
г) затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
ґ) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
д) подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;
е) знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю людей, у тому числі поліцейського;
є) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
ж) відбиття групового нападу, що загрожує життю чи здоров’ю людей;
11) засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами, застосовуються для:
а) забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка чинить збройний опір, або для того, щоб примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на якій вона перебуває;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи;
12) службовий собака застосовується під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
в) під час конвоювання (доставлення) затриманої або заарештованої особи;
г) для відбиття нападу на особу та/або поліцейського;
13) службовий кінь застосовується під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
14) засоби та/або пристрої, призначені для виявлення, припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, у тому числі для перехоплення сигналів дистанційного керування, пошкодження чи знищення таких суден та/або складових частин безпілотних авіаційних систем, застосовуються під час:
а) припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору України експлуатантами безпілотних повітряних суден, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі судна використовуються для вчинення правопорушення або становлять загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;
б) охорони визначеної території чи об’єкта із спеціальним режимом, об’єкта критичної інфраструктури або місця здійснення спеціального поліцейського контролю, а також у разі участі у здійсненні державної охорони органів державної влади та посадових осіб.
4. Поліції (поліцейському) заборонено:
1) наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт;
2) під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини;
4) застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C;
5) застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
6) застосовувати кайданки більше ніж 30 хв безперервного використання або без послаблення їх тиску.
Стаття 39. Застосування вогнепальної зброї
1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.
4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;
2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;
3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;
5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;
8) для примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що таке судно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського, шляхом пошкодження чи знищення безпілотного повітряного судна та/або складових частин безпілотної авіаційної системи.
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.
9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
Розділ VI ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ПОЛІЦІЇ
Стаття 40. Правове регулювання служби в поліції
1. Відносини, що виникають у зв’язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Стаття 41. Гарантії професійної діяльності поліцейського
1. Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
2. Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
3. Поліцейський надає пояснення з приводу справ та матеріалів, які перебувають у нього в провадженні, а також надає їх для ознайомлення лише у випадках та в порядку, визначених законом.
4. Ніхто не має права покласти на поліцейського виконання обов’язків, не визначених законом.
5. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
6. Поліцейський:
1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов’язків;
2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов’язків;
3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу;
4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України;
5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства;
6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом;
7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження;
8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов’язків та своїх професійних, особистих якостей.
Стаття 42. Контракт про проходження служби в поліції
1. Контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.
Стаття 43. Присяга працівника поліції
1. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки".
Стаття 44. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов’язків (посади)
1. Поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов’язків.
2. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов’язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов’язків за займаною посадою.
3. Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов’язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов’язків за займаною посадою.
4. На період відсторонення від виконання службових обов’язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Службове посвідчення та спеціальний нагрудний знак поліцейського, відстороненого від виконання службових обов’язків (посади), зберігаються в його безпосереднього керівника. Табельна вогнепальна зброя поліцейського, відстороненого від виконання службових обов’язків (посади), зберігається в черговій частині органу (закладу, установи), де проходить службу поліцейський.
Стаття 45. Види спеціальних звань поліцейських
1. Установлюються такі спеціальні звання поліцейських:
1) спеціальні звання молодшого складу:
рядовий поліції;
капрал поліції;
сержант поліції;
старший сержант поліції;
2) спеціальні звання середнього складу:
молодший лейтенант поліції;
лейтенант поліції;
старший лейтенант поліції;
капітан поліції;
3) спеціальні звання вищого складу поліції:
майор поліції;
підполковник поліції;
полковник поліції;
генерал поліції
Стаття 46. Пониження та позбавлення спеціальних звань поліції
1. Поліцейський може бути понижений у спеціальному званні на один ступінь унаслідок застосування відповідного дисциплінарного стягнення на підставах і в порядку, визначених статутом Національної поліції України.
2. Поліцейським, пониженим у спеціальному званні на один ступінь, чергові спеціальні звання присвоюються в порядку, визначеному цим Законом.
3. Поліцейські можуть бути позбавлені спеціального звання за вчинення кримінального правопорушення на підставі вироку суду, що набрав законної сили.
Розділ VII СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ
Стаття 47. Службовий час і час відпочинку поліцейських
1 Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.
Стаття 48. Грошове забезпечення поліцейських
1. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Стаття 49. Медичне забезпечення поліцейських, реалізація права цих осіб на біологічне батьківство (материнство)
1. Поліцейським гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України.
2. У разі відсутності за місцем проходження служби, місцем проживання або тимчасового перебування поліцейських закладу охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, необхідного для надання медичної допомоги, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я.
Розділ VIII ПІДРОЗДІЛ НАВС
Стаття 50. Навчальна академія внутрішніх справ Національної поліції України (далі – НАВС) є структурним підрозділом Національної поліції України, який відповідно до законодавства України здійснює освітню, наукову та професійно-практичну діяльність, спрямовану на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації поліцейських, а також формування у них професійних знань, умінь і навичок для забезпечення публічної безпеки та правопорядку.
Стаття 51. НАВС очолює керівник, якого призначає та звільняє з посади Генерал Національної поліції України.
Стаття 52. Структура та штатна чисельність підрозділів НАВС затверджуються Генералом Національної поліції України.
Стаття 53. На НАВС покладаються такі завдання:
1)підготовка та підвищення кваліфікації поліцейських різних рівнів;
2)розробка та впровадження сучасних освітніх програм і методик навчання;
3)проведення наукових досліджень з проблематики діяльності Національної поліції, кримінології та правоохоронної практики;
4)забезпечення практичної підготовки курсантів і слухачів з урахуванням сучасних загроз та викликів у сфері безпеки;
5)підготовка і передача відповідним органам матеріалів щодо виявлених недоліків у професійній діяльності та пропозицій з їх усунення;
6)виховання курсантів і слухачів у дусі дотримання законності, прав і свобод людини та громадянина.
Стаття 54. На НАВС можуть бути покладені й інші завдання, визначені законодавством України та нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.
Стаття 55. НАВС зобов’язана забезпечувати високу якість освітнього процесу, законність у своїй діяльності та дотримання прав учасників освітнього процесу.
Стаття 56. Відповідно до покладених завдань НАВС виконує такі функції:
1)організовує освітній процес із підготовки поліцейських;
2)здійснює наукову та методичну діяльність для розвитку системи підготовки кадрів;
3)проводить стажування та практичну підготовку в підрозділах поліції;
4) забезпечує підвищення кваліфікації керівного складу та рядових працівників поліції;
5) узагальнює практику поліцейської діяльності, впроваджує сучасні технології у навчальний процес;
6) організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації викладацького складу;
7) здійснює міжнародне співробітництво з освітніми й науковими установами інших держав у сфері підготовки поліцейських;
8) виховує у слухачів повагу до прав людини, дисциплінованість та готовність діяти в екстремальних умовах.
Стаття 57. Керівник НАВС, крім повноважень і обов’язків, передбачених законодавством України, є відповідальним за організацію навчально-освітнього процесу, наукову діяльність та виконання завдань, покладених на академію.
Стаття 58. Керівник НАВС:
1) організовує і координує діяльність академії та її підрозділів;
2) у межах компетенції дає обов’язкові для виконання доручення працівникам НАВС;
3) здійснює контроль за дотриманням законності, службової та навчальної дисципліни;
4) забезпечує взаємодію академії з іншими органами державної влади та навчальними закладами;
5) заслуховує звіти працівників і викладачів щодо стану виконання освітніх завдань;
6) організовує заходи із захисту інформації та дотримання внутрішніх правил;
7) представляє НАВС у взаєминах із вищими органами влади, міжнародними структурами та освітніми партнерами;
8) відповідає за підбір кадрів, їх виховання, професійну підготовку та підвищення кваліфікації.
Розділ IX ПІДРОЗДІЛ КОРД
Стаття 59. Корпус оперативно-раптової дії Національної поліції України (далі – КОРД) є спеціальним підрозділом Національної поліції України, який відповідно до законодавства України здійснює спеціальні поліцейські заходи, спрямовані на забезпечення публічної безпеки і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, протидію терористичним та організованим злочинним угрупованням, а також захист життя, здоров’я, прав і свобод громадян.Стаття 60. КОРД очолює керівник, якого призначає та звільняє з посади Генерал Національної поліції України.
Стаття 61. Структура та штатна чисельність підрозділів КОРД затверджуються Генералом Національної поліції України.
Стаття 62. На КОРД покладаються такі завдання:
- проведення спеціальних поліцейських операцій із затримання озброєних злочинців та ліквідації організованих злочинних груп;
- участь у протидії тероризму, знешкодженні терористичних угруповань і звільненні заручників;
забезпечення охорони та безпеки під час масових заходів у разі загрози заворушень; - участь у забезпеченні правопорядку в районах проведення спеціальних та бойових операцій;
- силова підтримка інших підрозділів поліції під час проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій;
захист життя і здоров’я громадян, працівників поліції, а також об’єктів, що мають важливе державне значення.
Стаття 64. КОРД зобов’язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, забезпечувати законність своїх дій та дотримання прав і свобод громадян.
Стаття 65. Відповідно до покладених завдань КОРД виконує такі функції:
- здійснює оперативно-штурмові та антитерористичні дії;
забезпечує силову підтримку під час затримання осіб, які становлять підвищену суспільну небезпеку; - проводить розшук і нейтралізацію озброєних злочинців;
- здійснює заходи з охорони громадської безпеки у разі надзвичайних ситуацій;
- організовує навчання та тренування співробітників для відпрацювання тактичних дій;
- застосовує сучасні технічні засоби й озброєння під час проведення спеціальних операцій;
- співпрацює з іншими правоохоронними органами України та міжнародними структурами у сфері протидії тероризму та організованій злочинності.
Стаття 67. Керівник КОРД:
- організовує і координує діяльність підрозділу та його відділів;
- у межах компетенції дає обов’язкові для виконання доручення працівникам КОРД;
- здійснює контроль за дотриманням законності та службової дисципліни;
- забезпечує взаємодію КОРД з іншими органами державної влади, правоохоронними органами та міжнародними партнерами;
- заслуховує звіти командирів підрозділів щодо виконання службових завдань;
- організовує заходи із захисту інформації, зброї та спеціальних засобів;
представляє КОРД у взаєминах із вищими органами влади та силовими структурами; - відповідає за підбір кадрів, їх морально-психологічну підготовку, фізичний розвиток та професійну кваліфікацію.
Розділ X ПІДРОЗДІЛ ДВБ
Стаття 68. Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі – ДВБ) є структурним підрозділом Національної поліції України, який відповідно до законодавства України здійснює заходи із забезпечення внутрішньої безпеки в системі органів поліції, запобігає, виявляє та припиняє правопорушення, корупційні прояви та зловживання серед поліцейських.Стаття 69. ДВБ очолює керівник, якого призначає та звільняє з посади Генерал Національної поліції України.
Стаття 70. Структура та штатна чисельність підрозділів ДВБ затверджуються Генералом Національної поліції України.
Стаття 71. На ДВБ покладаються такі завдання:
- виявлення та запобігання корупційним і службовим правопорушенням у лавах поліції;
- проведення службових перевірок щодо працівників поліції;
здійснення профілактичних заходів для недопущення порушень службової дисципліни; - взаємодія з антикорупційними та правоохоронними органами для протидії злочинності серед поліцейських;
- забезпечення захисту працівників поліції від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням ними службових обов’язків;
підготовка пропозицій щодо усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень серед особового складу.
Стаття 73. ДВБ зобов’язаний діяти відповідно до Конституції та законів України, забезпечувати законність у своїй діяльності та дотримання прав і свобод громадян.
Стаття 74. Відповідно до покладених завдань ДВБ виконує такі функції:
- проводить оперативно-розшукові заходи з виявлення корупційних проявів у поліції;
- забезпечує контроль за дотриманням службової дисципліни та етики працівниками поліції;
- організовує службові перевірки та розслідування фактів порушень;
- здійснює захист працівників поліції, які добросовісно виконують службові обов’язки, від протиправних дій сторонніх осіб;
- формує і реалізує заходи внутрішньої безпеки у підрозділах поліції;
співпрацює з органами прокуратури, ДБР, НАБУ та іншими державними органами у сфері протидії злочинності; - проводить аналітичну роботу щодо стану внутрішньої безпеки та вносить пропозиції керівництву Національної поліції.
Стаття 76. Керівник ДВБ:
- організовує і координує діяльність департаменту та його територіальних підрозділів;
- у межах компетенції дає обов’язкові для виконання доручення співробітникам ДВБ;
- здійснює контроль за дотриманням законності та службової дисципліни в органах поліції;
- забезпечує взаємодію ДВБ з іншими правоохоронними та державними органами;
- заслуховує звіти співробітників ДВБ щодо виконання завдань;
- організовує захист інформації, що становить службову або державну таємницю;
- представляє ДВБ у взаєминах із вищими органами влади, міжнародними структурами та партнерами;
- відповідає за підбір кадрів, їх професійну підготовку та підвищення кваліфікації.
Розділ XI ПІДРОЗДІЛ УПП
Стаття 78. УПП очолює керівник, якого призначає та звільняє з посади Генерал Національної поліції України.
Стаття 79. Структура та штатна чисельність підрозділів УПП затверджуються Генералом Національної поліції України.
Стаття 80. На УПП покладаються такі завдання:
- здійснення цілодобового патрулювання населених пунктів і транспортних магістралей;
- забезпечення публічного порядку та безпеки громадян у місцях масового перебування людей;
- оперативне реагування на повідомлення громадян і виїзд на місця подій;
- виявлення, попередження та припинення адміністративних і кримінальних правопорушень;
- охорона життя, здоров’я, прав і свобод громадян;
- регулювання дорожнього руху, запобігання дорожньо-транспортним пригодам та документування порушень правил дорожнього руху;
- участь у заходах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і забезпеченні громадської безпеки.
Стаття 82. УПП зобов’язане діяти на основі Конституції та законів України, забезпечувати законність у своїй діяльності, дотримання прав і свобод людини, а також принципів відкритості й прозорості.
Стаття 83. Відповідно до покладених завдань УПП виконує такі функції:
- здійснює патрульну службу у містах, селищах та на автошляхах державного значення;
- забезпечує супровід офіційних делегацій, спеціальних вантажів та охорону важливих об’єктів у межах компетенції;
- забезпечує охорону громадського порядку під час проведення масових заходів;
- взаємодіє з іншими правоохоронними органами, військовими формуваннями та органами місцевого самоврядування;
- проводить профілактичну роботу серед населення щодо дотримання правопорядку та правил дорожнього руху;
- використовує технічні засоби фіксації для документування правопорушень;
- організовує навчання і тренування особового складу для підтримання належного рівня професійної підготовки;
- надає громадянам допомогу в межах компетенції поліції.
Стаття 85. Керівник УПП:
- організовує та координує роботу патрульної поліції;
- у межах компетенції дає обов’язкові для виконання доручення працівникам УПП;
- здійснює контроль за дотриманням законності та службової дисципліни;
- забезпечує взаємодію з іншими органами влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями;
- заслуховує звіти командирів підрозділу патрульної поліції;
- організовує заходи з технічного забезпечення патрульної служби та охорони інформації;
- представляє УПП у взаєминах із вищими органами влади, міжнародними структурами та партнерами;
- відповідає за підбір кадрів, їх професійну підготовку, фізичний та морально-психологічний стан.
РОЗДІЛ XII ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІЦІЇ
1. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.
2. Майно поліції є державною власністю і належить їй на праві оперативного управління. Органи поліції здійснюють володіння, користування та розпорядження майном у порядку, визначеному законом.
3. Правовий режим земельних ділянок, на яких розміщуються органи (заклади, установи) поліції, визначається законом.
4. Поліція для виконання покладених на неї завдань і повноважень може використовувати службові, у тому числі спеціалізовані, транспортні засоби, судна чи інші плавучі засоби, повітряні судна.
Розділ XПI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування.
Останнє редагування:
