Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії
Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституція України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 2. Завдання кримінального провадження
1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу
1)Архів Кримінальних Справ — онлайн-архів, куди вносяться відомості про відкриті та закриті кримінальні провадження.
2) Порушення законодавства — сукупність дій, необхідних для відкриття кримінального провадження.
3) Досудове розслідування — стадія кримінального провадження, яка починається з моменту постанови про відкриття кримінального провадження і закінчується закриттям кримінального провадження.
4) Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
5) Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
6) Слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
7) Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Стаття 4. Загальні засади кримінального провадження
1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність перед законом і судом;
4) повага до людської гідності;
5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;
7) таємниця спілкування;
8) невтручання у приватне життя;
9) недоторканність права власності;
10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;
12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
13) забезпечення права на захист;
14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
18) публічність;
19) диспозитивність;
20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
21) розумність строків;
22) українська мова судочинства.
Стаття 4-1. Презумпція невинуватості.
- Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена;
- Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення;
- Усі сумніви у винності обвинуваченого, які неможливо усунути у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого;
- Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях;
- Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила процесуальні дії, має довести правомірність своїх дій.
Глава 2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
Стаття 5. Здійснення правосуддя судом
1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
Стаття 6. Склад суду
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово,
Стаття 7. Прокурор
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
17) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 8. Орган досудового розслідування
1. Органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
2. Досудове слідство здійснюють:
1) слідчі підрозділи:
а) Департамент Внутрішньої Безпеки;
б) Головне Слідче Управління;
в) Генеральна прокуратура.
3. Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.
4. Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Стаття 9. Підозрюваний, обвинувачений
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтями цього Кодексу.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі цього Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Стаття 10. Виправданий, засуджений
1. Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
2. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Стаття 10. Захисник
1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного,
2. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Стаття 11. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
1. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.
Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається.
3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.
Стаття 12. Відмова від захисника або його заміна
1. Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Стаття 13. Потерпілий
1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Стаття 14. Права потерпілого
1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом;
2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
4) заявляти відводи та клопотання;
5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.
2. Під час досудового розслідування потерпілий має право:
1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
3) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
3. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
2) брати участь у судовому провадженні;
3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;
4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.
Стаття 15. Обов’язки потерпілого
1. Потерпілий зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
§ 5. Інші учасники кримінального провадження
Стаття 16. Заявник
1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Стаття 17. Свідок
1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Стаття 18. Права та обов’язки свідка
1. Свідок має право:
1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями цього Кодексу;
3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями цього Кодексу не підлягають розголошенню;
4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
9) заявляти відвід перекладачу.
2. Свідок зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.
Стаття 19. Відповідальність свідка
1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.
2. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.
Стаття 20. Перекладач
1. У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Стаття 21. Експерт
1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
Стаття 22. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
2-1) перевіряє, хто з учасників кримінального провадження, інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведенням судового засідання в режимі відеоконференції;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформляє матеріали кримінального провадження в суді;
6) виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні.
Стаття 23. Судовий розпорядник
1. До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.
2. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження;
2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї;
3) стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;
4) приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта;
6) виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.
Глава 3. Докази і доказування
Стаття 24. Докази
1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 25. Належність доказів
1. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Стаття 26. Допустимість доказу
1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Стаття 27. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Стаття 28. Показання
1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати по
казання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Стаття 29. Показання з чужих слів
1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Стаття 30. Речові докази
1. Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 31. Документи
1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Стаття 32. Висновок експерта
1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Глава 4. Повідомлення
Стаття 33. Поняття повідомлення у кримінальному провадженні
1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Стаття 34. Поняття процесуальних строків
1. Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Розділ ІІ
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 4 Загальні положення про заходи забезпечення кримінального провадження
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 4 Загальні положення про заходи забезпечення кримінального провадження
Стаття 36. Заходи забезпечення кримінального провадження поділяються:
1. За цілями застосування:
- заходи, що забезпечують участь підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні та виконання ними процесуальних обов’язків (запобіжні заходи);
- заходи, що забезпечують отримання засобів доказування (виклик слідчим, прокурором, судовий виклик, тимчасовий доступ до речей і документів);
- заходи, що спрямовані на забезпечення належної поведінки учасників кримінального провадження (привід, накладення грошового стягнення, відсторонення від посади);
- заходи по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна (тимчасове вилучення майна, арешт майна);
- заходи, що тривають протягом певного часу (запобіжні заходи, відсторонення від посади, арешт майна);
- заходи, які є короткочасними (привід, накладення грошового стягнення);
- заходи, що застосовуються у зв’язку з невиконанням процесуальних обов’язків (привід, запобіжні заходи);
- заходи, що застосовуються незалежно від процесуального правопорушення (тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна);
- заходи, що пов’язані з ізоляцією особи (тримання під вартою, затримання особи);
- заходи, які не пов’язані з ізоляцією особи (накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, особиста порука, застава, тощо).
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Стаття 38. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до суду.
Глава 5. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
Стаття 39. Виклик слідчим, прокурором1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
Стаття 40. Судовий виклик
1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
Стаття 41. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик,
Стаття 42. Привід
1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Глава 6. Накладення грошового стягнення
Стаття 43. Загальні положення накладення грошового стягнення1. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
Стаття 44. Підстави для накладення грошового стягнення
- Грошове стягнення накладається у випадках вчинення адміністративних або дисциплінарних правопорушень.
- Підставою є встановлений факт порушення, підтверджений уповноваженим органом чи посадовою особою.
- Рішення про накладення грошового стягнення приймається уповноваженим органом або посадовою особою.
- Правопорушнику виноситься письмова постанова, де зазначається:
- суть порушення;
- розмір стягнення;
- строк і порядок його сплати;
- наслідки у разі ухилення від сплати.
Глава 7. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
Стаття 46. Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом1. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи.
Глава 8. Відсторонення від посади
Стаття 47. Загальні положення відсторонення від посади1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення прокурора під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження
Глава 9. Тимчасовий доступ до речей і документів
Стаття 48. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Глава 10. Тимчасове вилучення майна
Стаття 49. Підстави тимчасового вилучення майна1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Глава 11. Арешт майна
Стаття 50. Накладення арешту на майно1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Глава 12. Запобіжні заходи, затримання особи
Стаття 51. Загальні положення про запобіжні заходи1. Запобіжними заходами є:
1) особисте зобов’язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
2. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку судового засідання - суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Глава 13. Порядок затримання
Стаття 52. Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається працівником правоохоронного органу в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на обмежений термін.1. Під час затримання кожен співробітник, який його проводить, повинен вести відеофіксацію, на якій має бути видно скоєння злочину затриманим та процес самого затримання. У разі відсутності відеофіксації з боку співробітника, тобто доказів затримання - воно вважається незаконним і має бути припиненим .
2. Відеофіксація повинна зберігатися протягом 72 годин з початку затримання особи.
3. У разі якщо суд, або інший уповноважений орган запросив відеофіксацію дій, то строк зберігання продовжується ще на 72 години.
4. При затриманні особи, працівник правоохоронного органу повинен:
Представитися затриманому;
Показати посвідчення за потребою;
Роз'яснити причину затримання у статтях та за вимогою затриманого розшифрувати статті;
Зачитати міранду;
Виконати права затриманого за потребою;
Провести поверхневу перевірку за потребою;
Провести бесіду з адвокатом;
Прийти до спільного рішення;
Посадити людину до ІТТ за потребою.
5. Співробітник, який проводить затримання зобов’язаний провести його якомога безпечно, тобто без необхідності не використовувати тайзер, інші нелетальні засоби або летальну зброю.
Стаття 53. Підстави для затримання особи:
- Особа спіймана в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння працівником правоохоронних органів;
- На підозрюваному або його одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину;
- Є фото чи відеофіксація скоєння злочину цією особою;
- Є ордер чи інший нормативно-правовий акт, підписаний прокурором, суддею, або рішення суду;
- Є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу;
- Особа ухиляється від співпраці зі слідством після офіційного виклику;
- Якщо особа носить зброю у відкритому вигляді. Затримання проводиться для перевірки наявності ліцензії та/або дозволу;
- Якщо існує підозра скоєння злочину то дозволяється затримання для подальшої перевірки.
1. Текст Міранди: “Ви маєте право зберігати мовчання, все, що ви скажете може і буде використано проти Вас. Також Ви маєте право на один телефонний дзвінок та на адвоката. Також Ви маєте право на конфіденційну бесіду з адвокатом. Вам зрозумілі Ваші права?”.
2. Якщо правило міранди було порушене будь-яким чином, то це неналежне виконання прав людини.
3. Міранда зачитується на місці затримання, якщо немає загрози життю затриманому та/або працівнику.
4. Міранда зачитується двічі, після чого працівник правоохоронного органу не зобов'язаний проговорювати її.
5. Затриманий має право не свідчити проти себе та своїх близьких і не визнавати провину будь-яким чином.
1. Затриманий має право на один телефонний дзвінок, максимальна довжина якого не може перевищувати 5 хвилин.
7. Затриманий має право на державного або приватного адвоката.
Стаття 58.1. Якщо затриманий зробить відповідний запит на державного адвоката, то особа, яка проводить затримання, зобов'язується у суворій формі, викладеній нижче, запросити державного адвоката. Цей запит здійснюється через міжфракційну хвилю. Склад запиту повинен включати безпосередній запит державного адвоката, місце, куди було доставлено затриманого:
- Після приїзду державного адвоката, співробітник повинен перевірити його через реєстр Колегії адвокатів;
- Якщо державний адвокат не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката;
- Якщо державний адвокат відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
- Після приїзду приватного адвоката, співробітник повинен перевірити його через реєстр Колегії адвокатів;
- Якщо приватний адвокат не приїхав на місце протягом 10 хвилин з моменту надання можливості викликати приватного адвоката - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
Стаття 58.4. Якщо затриманий вимагає державного адвоката, але якщо затриманий при приїзді адвоката відмовляється від нього. То це рахується як використання права на адвоката, та адвокат у праві не захищати затриманого.
Стаття 59. Затриманий має право на конфіденційну розмову зі своїм адвокатом. На конфіденційній розмові між затриманим та адвокатом можуть бути присутніми лише перелічені вище особи. Адвокат не має права поширювати, без згоди затриманого, суть та склад розмови.
Стаття 59.1. Під час конфіденційної розмови працівники зобов'язані покинути кімнату допиту. У разі відмови працівників - зараховується не виконання прав людини.
Стаття 60. Затриманий має право зберігати мовчання протягом усього процесу затримання. Ніщо не може і не зобов'язує його свідчити проти себе та своїх близьких.
Стаття 61. Якщо при розмові працівників з адвокатом, працівники не згодні із рекомендацією адвоката, викликається прокурор для подальшого вирішення ситуації.
Стаття 61.1. Якщо прокурор не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката.
Стаття 61.2. Якщо прокурор відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без
прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката.
Стаття 62. Якщо під час затримання правоохоронець отримав інформацію, що затриманий є державним службовцем, він зобов’язаний повідомити його керівництво про факт затримання, використовуючи міжфракційну хвилю.
Стаття 63. Для затримання будь-якого державного службовця, співробітник, який проводить затримання, повинен мати вагомі підстави та докази порушення законодавства.
Стаття 64. Керівництво затриманого має право бути повідомленим про факт затримання та може бути присутнім під час процесуальних дій.
Стаття 64.1. Якщо при розмові працівників з керівництвом, працівники не згодні із рекомендацією керівництвом, викликається прокурор для подальшого вирішення ситуації.
Стаття 64.2. Якщо прокурор відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без
прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката.
Стаття 65. Співробітник, який провів затримання, повинен зберігати докази кримінального порушення протягом 72 годин.
Розділ III Досудове розслідування
Глава 14 Загальні положення досудового розслідування
Стаття 66. Досудове розслідування та його початокГлава 14 Загальні положення досудового розслідування
Досудове розслідування — це етап кримінального провадження, який розпочинається після офіційного відкриття кримінальної справи уповноваженим органом — слідчим підрозділом НПУ, СБУ або прокуратурою.
Кримінальна справа вважається відкритою після того, як відповідний орган приймає рішення про початок провадження, що оформлюється у вигляді службового наказу або аналогічного документа.
Стаття 67. Досудове розслідування — це стадія кримінального процесу, яка передує судовому розгляду та передбачає збір доказів, встановлення осіб, які вчинили злочин, а також забезпечення дотримання прав сторін. Досудове розслідування здійснюється слідчими органами під процесуальним керівництвом прокуратури та має на меті підготувати справу для передачі до суду або прийняти рішення про її закриття.
Стаття 68. Початок досудового розслідування
- Розслідування починається з моменту коли
- Підставами для внесення можуть бути: заява потерпілого, повідомлення з інших джерел, самостійне виявлення злочину правоохоронцями.
- Після реєстрації розпочинається збір доказової бази: огляд місця події, допити, обшуки, експертизи.
- У разі наявності достатніх доказів особі повідомляється про підозру.
Примітка: в обвинувальному акті складеного слідчим повинно бути «Погоджено прокурором», підпис та Імʼя ПРІЗВИЩЕ, прокурора який погодив матеріали кримінального провадження.
Основні етапи передання кримінального провадження до суду:
- Завершення досудового розслідування.
- Складання обвинувального акту.
- Передача обвинувального акта та доданих матеріалів до суду.
- Підставами для внесення відомостей до АКС є:
повідомлення, отримане з інших офіційних джерел;
самостійне виявлення ознак кримінального правопорушення правоохоронним органом.
2. З моменту внесення відомостей до АКС слідчий уповноважений на проведення досудового розслідування зобов’язаний невідкладно розпочати необхідні слідчі (розшукові) дії.
Стаття 71. Проведення досудового розслідування
1. У процесі досудового розслідування здійснюються такі процесуальні заходи:
огляд місця події;
допит свідків, потерпілих та підозрюваних;
проведення обшуків, виїмок, тимчасових доступів до речей і документів;
призначення експертиз;
інші слідчі та процесуальні дії, передбачені законом.
2. У разі встановлення достатніх доказів особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 72Досудове розслідування завершується:
складанням обвинувального акта і передачею його до суду; або
закриттям кримінального провадження на підставах, передбачених законом.
71.2. Обвинувальний акт складається слідчим та обов’язково погоджується прокурором. У відповідному акті зазначається відмітка «Погоджено прокурором», підпис та повне ім’я і прізвище прокурора.
71.3. Передача обвинувального акта до суду здійснюється разом з усіма доданими матеріалами кримінального провадження.
Стаття 72. Кримінально процесуальні документи досудового розслідування:
- Відкриття кримінального провадження;
- Повідомлення про підозру;
- Повістка на допит;
- Відсторонення від службових обов'язків та заборону на звільнення;
- Обвинувальний акт.
Стаття 72.2. Повідомлення про підозру складається із дотриманням таких вимог:
- Адресація підозрюваному;
- Обставини правопорушення;
- Ознаки правопорушення (інкримінуючі статті);
- Права підозрюваного.
- Адресація підозрюваному;
- Ознаки правопорушення;
- Факт порушення;
- Місце проведення;
- Наслідки неприбуття.
Стаття 72.5. Обвинувальний акт складається слідчими підрозділами правоохоронних органів. Потім обвинувальний акт надається на підпис прокурору.
Стаття 73. Всі вище назначені документи складаються слідчими підрозділами правоохоронних органів, а також співробітниками прокуратури.
Стаття 74. Правоохоронні органи, які уповноважені складати кримінально процесуальні документи досудового розслідування:
- Головне Слідче Управління - підрозділ Служби Безпеки України;
- Департамент Внутрішньої Безпеки - підрозділ Національної поліції України;
- Генеральна прокуратура.
- Збір очевидних доказів;
- Проведення слідчих дій на місці злочину;
- Проведення експертизи;
- Допит свідків та підозрюваних;
- Взяття відео запису з камер спостережень;
- Поверхнева перевірка;
- Обшук;
- Слідчий експеримент.
Глава 15 Стадії застосування сили
Стаття 77. Стадія застосування сили — це один із рівнів або етапів, коли правоохоронець оцінює поведінку правопорушника та обирає адекватну міру сили для виконання своїх обов'язків.
- Перша стадія “Усні вимоги” — виразні та структуровані усні законні вимоги співробітника правоохоронних органів або військовослужбовця до суб'єкта застосування сили. Найчастіше співробітник правоохоронних органів або військовослужбовець має право доповнювати свої законні вимоги припинення протиправних дій, вказуючи на наслідки яких вони можуть призвести. Тим самим покращуючи ступінь розуміння відповідальності суб'єктом. До усних вимог також входять вимоги через мегафон службового автомобіля.
- Друга стадія “Фізичний вплив”;
- Третя стадія “Застосування спеціальних засобів”;
- Четверта стадія “Застосування вогнепальної зброї”;
Стаття 78.1. Правоохоронець або військовослужбовець може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби, для забезпечення особистої безпеки та/або безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших стадій застосування сил не забезпечує виконання правоохоронцем або військовослужбовцем повноважень, покладених на нього законом.
Стаття 79. Спеціальні засоби — це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами, тимчасового ураження людини, пригнічення чи обмеження волі людини шляхом здійснення впливу на неї, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів.
Стаття 80. Для виконання своїх повноважень правоохоронці та військовослужбовці можуть використовувати такі спеціальні засоби: кайданки, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії, засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами, водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби, пристрої, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень.
Стаття 80.1. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
1. Кайданки застосовуються:
- До особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти;
- Під час затримання особи;
- Під час конвоювання затриманого або заарештованого;
- Якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі та оточуючим;
- Проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
- Відбиття нападу на правоохоронця, військового, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
- При спробі втечі.
- Припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
- Відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей;
- Примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги правоохоронця або військовослужбовця зупинитися;
- Затримання озброєної особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
- Затримання особи;
- Звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні.
Стаття 82. Правоохоронець або військовослужбовець уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання ним вогнепальної зброї.
Стаття 83. Правоохоронець або військовослужбовець уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
Стаття 84. Правоохоронцю або військовослужбовцю заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
Стаття 85. Правоохоронець або військовослужбовець може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.
Стаття 86. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
- При спробі особи, яку затримує правоохоронець або військовослужбовець із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
- У разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
- Якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
- Якщо особа чинить збройний опір;
- Для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
Глава 17 Допит
Стаття 87. Допит — це метод слідчих дій, який проводиться органами досудового розслідування. Мета допиту полягає в отриманні повних і об’єктивних показань що відображають дійсність, ці показання є джерелом доказів.Стаття 87.1. Дача завідомо неправдивих показань допитуваним карається чинним законодавством.
Стаття 87.2. Виклик особи на допит може здійснюватись через повістку, в реальному часі або після попередження особи через електронний виклик на допит зі встановленням часу та дати.
Стаття 88. Особа, щодо якої здійснюється допит має право:
- На присутність адвоката під час допиту;
- Не свідчити проти себе або своїх близьких;
- На отримання інформації щодо причин та підстав виклику її на допит;
- На отримання інформації щодо її у ролі у кримінальній справі (Свідок/Підозрюваний);
- На оскарження після закінчення допиту незаконних дій співробітників щодо себе;
- Підозрюваний має право знати у чому він підозрюється/звинувачується;
- Підозрюваний має право відмовитись від дачі показань та відповідей на запитання, в такому разі особа яка проводить допит повинна негайно його зупинити;
- Вимагати 5-ти хвилину перерву один раз за допит для особистої розмови з адвокатом.
- Відповідати на запитання тільки правду, дача завідомо неправдивих показань карається законом;
- Максимально ясно та чітко давати свідчення.
Стаття 89.1. Допит не може тривати довше 45 хвилин.
Стаття 89.2. Особи, присутні на допиті, визначаються уповноваженими правоохоронними органами.
Стаття 89.3. На допиті можуть бути присутні: допитуваний, особи які проводять допит, адвокат допитуваного.
Стаття 89.4. У разі порушення цього розділу отримані під час нього докази втрачають чинність.
Стаття 89.5. Заборонено погрожувати підозрюваному покаранням, у випадку його лжесвідчення.
Стаття 89.6. Заборонено тиснути психологічно при допиті на підозрюваного, свідка тощо.
Стаття 89.7. Відеофіксація з допиту повинна зберігатися до кінця судового процесу.
Глава 18 Поверхнева перевірка
Стаття 90. Поверхнева перевірка — це метод слідчих дій зі здійснення візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.Стаття 91. Правоохоронець може здійснювати поверхневу перевірку речі, особи, транспортного засобу:
- Якщо є обґрунтована підозра, що особа має при собі заборонені предмети;
- Для виявлення знаряддя злочину;
- Для запобігання злочину;
- Третя особа вказала, що конкретна особа вчинила правопорушення;
- Наявне орієнтування на особу, яка вчинила правопорушення;
- Особа вчинила правопорушення;
- Поверхнева перевірка здійснюється до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) у кімнаті допиту.
Глава 18 Обшук
Стаття 92. Обшук — це метод слідчих дій примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у віданні обшукуваного або організації чи установи з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь кримінального правопорушення, зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших об'єктів, що мають значення для кримінального провадження, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб і їх затримання.Стаття 93. Загальні підстави для проведення обшуку:
- Повинно бути вчинене кримінальне правопорушення;
- Відшукувані речі та документи повинні мати значення для досудового розслідування;
- Відомості, що містяться у цих речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
- Вказані речі, документи або особи повинні знаходитись у житлі чи іншому володінні;
- Обшук є найдоцільнішим і найефективнішим способом відшукання цих об'єктів.
Глава 19 Експертиза
Стаття 94. Експертиза — це розгляд, дослідження слідчим експертом якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань. Слідчим експертом під час проведення експертизи може виступати особа, обізнаність якої у необхідному питанні не має сумніву. Наприклад, хірург з фракції МОЗ може виступати у кримінальному проваджені як експерт для проведення хірургічних дій для вияснення поранень людини.Стаття 95. Обов’язкове фіксування шляхом складання протоколу та відео запису експертизи.
Стаття 96. Експертом обов’язково має бути непричетна та неупереджена до відповідної кримінальної справи людина, її висновки повинні базуватись на особистих знаннях та практиці.
Стаття 97. Перед проведенням експертизи, експерт повинен ознайомитись з кримінальною справою, щоб мати загальну картину.
Стаття 98. Якщо відео/фото доказу немає, тоді слідчий експерт відштовхується від показань свідків та слідчих, відтворюючи картину подій.
Розділ ІХ. Судовий розгляд справи
глава 20 загальні положення про судовий розгляд справи
Стаття 99.1. Подати позовну заяву до суду можуть працівники НПУ , СБУ , Прокуратури , провівши необхідне досудове розслідування по справі.
Стаття 99.2. Якщо позовну заяву подасть громадянин України-суд вправі перенаправити справу до органів досудового розслідування (НПУ, СБУ, Прокуратури)., якщо це необхідно. Після проведення досудового розслідування, органи досудового розслідування подають позовну заяву до суду і розпочинається судове розслідування.
Стаття 99.3. Після передачі позивачем заяви в суд сторона позивача та відповідача мають право подати письмове клопотання, щодо неправомірних дій слідчих/адвокатів/інших учасників судового/досудового процесу, зміну дати проведення судового засідання, інших важливих змін, які можуть вплинути на рішення суду. Суд же в свою чергу має розглянути клопотання і дати письмову відповідь в найкоротші терміни.
Стаття 100. Строк розгляду позовної заяви / клопотання до суду
Стаття 100.1. Судове засідання має бути проведене протягом 3 (трьох) днів з моменту подання заяви від позивача.
Стаття 101. Порядок проведення судового засідання:
- Відкриття судового засідання
- Розгляд клопотань
- Оголошення суті справи
- Дослідження доказів
- Судові дебати
Суддя (або головуючий у колегії) оголошує про відкриття засідання.
Секретар повідомляє, хто з учасників з’явився, хто відсутній і чому.
Суд встановлює особи учасників, перевіряє їхні документи.
Роз’яснюються права та обов’язки учасників.
Стаття 58. Розгляд клопотань
Сторони (прокурор, позивач, адвокат, підозрюваний, відповідач) можуть подати клопотання:
про відвід судді,
про виклик свідків,
про долучення доказів тощо.
Суд вирішує, які клопотання задовольнити.
Стаття 59. Оголошення суті справи
Суддя коротко викладає, яка справа розглядається.
У кримінальній справі прокурор оголошує обвинувальний акт.
У цивільній справі суддя озвучує вимоги позивача.
Стаття 60. Дослідження доказів
Допит свідків (спочатку тих, кого викликав позивач/прокурор, потім – відповідач/захист).
Оголошення письмових доказів, документів, експертиз.
Перегляд відео, фото, аудіозаписів (якщо є).
Стаття 61. Судові дебати
Кожна сторона виступає зі своїми аргументами:
прокурор або позивач обґрунтовує свої вимоги,
відповідач або його адвокат заперечує,
інші учасники (наприклад, представник потерпілого) теж можуть висловитися.
У кримінальній справі останнє слово завжди має обвинувачений/підсудний.
Стаття 62. Подання документів до суду
Стаття 62.1. Необхідні документи:
Позовна заява
Підозра
Повістка на допит
Обвинувальний акт підписаний прокурором.
Докази порушення.
Стаття 62.2. У разі відсутності документів-відмова у розгляді справи.
Стаття 63. Виклик учасників процесу
Стаття 63.1. Відповідачу надсилається повістка про виклик до суду.
Стаття 63.2. Якщо він не з’явився без поважної причини, суд може ухвалити рішення за його відсутності.
Стаття 64. Види судових засідань
Стаття 64.1. Закрите судове засідання.
Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:
якщо обвинуваченим є неповнолітній;
розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження
Стаття 64.2. В інших випадках проводиться відкрите судове засідання.
Стаття 65. Види судових рішень
Стаття 65.1 У цивільному та господарському процесі
Рішення суду – ухвалюється після розгляду справи по суті (наприклад, задовольнити чи відхилити позов).
Ухвала суду – процесуальне рішення з окремих питань (наприклад, про відкладення розгляду справи, призначення експертизи, забезпечення позову).
Судовий наказ – спрощене рішення у справах, де вимога є безспірною (наприклад, стягнення боргу, аліментів).
Стаття 65.2. У кримінальному процесі
Вирок суду – головне рішення у кримінальній справі (визнання особи винною та призначення покарання, або виправдання).
Ухвала суду – процесуальне рішення під час досудового розслідування чи судового розгляду (наприклад, про обрання запобіжного заходу, продовження арешту).
Постанова суду – окремий вид рішення у справах, де суддя розглядає їх одноособово (наприклад, про адміністративні правопорушення).
Стаття 65.3. В адміністративному судочинстві
Постанова суду – рішення у справі по суті (задовольнити або відмовити у позові).
Ухвала суду – вирішення процесуальних питань (наприклад, залишення позову без руху, призначення експертизи).
Стаття 66. Властивості судового рішення.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 66.1. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Стаття 66.2. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.
Стаття 66.3. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розділ ХІІ. ЗАХОДИ ПРИМУСУ
Стаття 67.1. Заходи примусу — це передбачені законом дії правоохоронних органів, спрямовані на забезпечення належного проведення досудового розслідування та запобігання ухиленню підозрюваного від слідства чи суду.Стаття 67.2. Заходи примусу застосовуються лише у випадках, коли інші способи забезпечення процесуальних дій виявилися неефективними.
Стаття 68. Розширення підстав для затримання
Стаття 68.1. На час досудового розслідування дія Статті 13 “Підстави для затримання підозрюваного” цього Кодексу розширюється.
Стаття 68.2. Дозволяється застосування заходів примусу у разі, якщо особа:
- не з’явилася на допит без поважних причин;
- відмовляється співпрацювати зі слідством;
- умисно перешкоджає проведенню слідчих дій.
Цей список не є вичерпним.
Стаття 69. До заходів примусу, які можуть бути застосовані під час досудового розслідування, належать:
- Блокування банківських карток та рахунків — здійснюється через звернення до Служби безпеки України (якщо розслідування проводить інший орган).
- Примусовий привід — доставлення особи до слідчого, прокурора чи суду у разі неявки на допит без поважних причин.
- Затримання особи — короткострокове обмеження свободи з метою проведення подальших слідчих дій. Взяття під варту — запобіжний захід, застосовується у випадках ризику втечі, тиску на свідків або продовження злочинної діяльності.
- Тимчасове обмеження у правах — за ухвалою суду (наприклад, обмеження у праві виїзду за межі України, користування транспортом чи зброєю).
Стаття 70.1. Рішення про застосування заходів примусу приймається слідчим або прокурором та оформлюється процесуальним документом.
Стаття 70.2. Особа, до якої застосовано примусові заходи, має право оскаржити їх у судовому порядку.
Стаття 71. Негайне затримання у випадку тяжких злочинів
Стаття 71.1. У разі вчинення або обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів допускається негайне затримання особи без попередньої повістки на допит.
Стаття 71.2. До таких злочинів відносяться, зокрема:
- умисне вбивство;
- замах на вбивство;
- нанесення тяжких тілесних ушкоджень;
- державна зрада;
- терористичні акти;
- отримання чи надання неправомірної вигоди (хабар);
- організована злочинна діяльність та інші тяжкі злочини, що становлять загрозу безпеці держави чи життя людей.
- запобігання втечі підозрюваного;
- запобігання подальшому вчиненню злочину;
- забезпечення проведення невідкладних слідчих дій.
Розділ ХІІІ. Прикінцеві положення
Стаття 72. Цей кодекс набирає чинності з моменту його підписання та опублікування
Останнє редагування:
