Закон про самооборону
Номер вашої картки: 14 70 88
Дата подання документа: 25.09.2025
Дата подання документа: 25.09.2025
Загальні положення
Стаття 1. Мета Закону
Метою цього Закону є визначення умов, меж та правових наслідків застосування фізичної сили, зброї або інших засобів протидії для захисту життя, здоров’я, гідності, свободи та власності особи або інших осіб, а також встановлення процедур доказування і відповідальності за перевищення меж необхідної оборони.
Стаття 2. Сфера дії
Цей Закон застосовується до всіх фізичних осіб, які перебувають на території країни, незалежно від громадянства чи статусу, — за винятком випадків, прямо передбачених іншими законами (наприклад, військовий стан, особливі режими, дипломатичний імунітет).
Стаття 3. Визначення
У цьому Законі, якщо інше не встановлено:
1. «Напад» — дії, що створюють неминучу загрозу життю або здоров’ю, або завдають шкоди майну;
2. «Необхідна (адекватна) самооборона» — застосування сили або засобів, пропорційне характеру, інтенсивності й загрозі нападу;
3. «Перевищення меж самооборони» — дії, що явно виходять за межі необхідного для відбиття нападу і не виправдані загрозою;
4. «Оборона власного житла/майна» — захист у місці постійного або тимчасового проживання або володіння майном;
5. «Зброя» — будь-який предмет, призначений або використаний для заподіяння шкоди (холодна/вогнепальна/імпровізована).
Підстави для застосування самооборони
Стаття 4. Право на самооборону
1. Кожна особа має право застосувати силу, включаючи предмети як засіб захисту, у випадку, коли:
1.1 на неї або на іншу особу чиниться чи невідкладно готується напад;
1.2 існує реальна загроза життю, серйозній шкоді здоров’ю, вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
1.3 відбувається неправомірне вторгнення в житло або інше володіння особи з метою завдати шкоди або викрасти майно.
2. Право на самооборону поширюється також на захист немічних осіб (дітей, осіб похилого віку, інвалідів) та захист значущих суспільних інтересів, коли відсутні альтернативні способи захисту.
Стаття 5. Право на захист майна
Захист майна дозволяється, але застосування смертоносної сили для захисту лише майна допускається в особливих випадках, коли напад супроводжується загрозою життю або здоров’ю. У відсутності такої загрози використання смертоносної сили для захисту лише майна визнається перевищенням меж самооборони.
Межі самооборони: принципи пропорційності та необхідності
Стаття 6. Принцип пропорційності
1. Сили, що застосовується в самообороні, має бути адекватною загрозі: тяжкість відповіді не повинна переважати ймовірні збитки від нападу.
2. Під адекватністю розуміється співставлення інтенсивності шкоди, яку могла заподіяти загроза, та інтенсивності заходів оборони.
Стаття 7. Принцип необхідності
Перед застосуванням насильства, коли можливо безпечно відвернути загрозу іншими засобами (відхід, сигнал тривоги, виклик охорони/поліції тощо), особа зобов’язана, якщо це технічно і фактично можливо, вжити таких менш шкідливих заходів. Водночас неможливість відступу за тих чи інших умов (напад у замкнутому приміщенні, при неможливості втечі тощо) не позбавляє права на самооборону.
Стаття 8. Заборона помсти
Дії, що носять характер помсти або переслідування після припинення актуальної загрози, не є самообороною і підлягають кримінальному або адміністративному переслідуванню.
Особливі правила для захисту в різних умовах
Стаття 9. Самооборона в житлі та на приватній території
1. У своєму житлі або на приватній території особа має розширене право на самооборону: застосування сили для відбиття незаконного вторгнення допускається без вимоги відступу.
2. Проте застосування смертоносної сили в житлі допускається лише коли напад супроводжується реальною загрозою життя або тяжкої шкоди здоров’ю.
Стаття 10. Захист іншої особи
Особа має право застосувати необхідну силу для захисту третьої особи від нападу, якщо інша особа не в змозі себе захистити.
Стаття 11. Захист майна
1. Для захисту майна дозволяється застосування адекватної сили; застосування смертоносної сили лише у разі, коли напад одночасно створює загрозу життю або здоров’ю.
2. У випадках крадіжки або грабежу, що вже завершились, попрослідковування і застосування сили для повернення майна допускаються тільки в межах, що передбачають безпеку, та не повинні перетворюватися на переслідування чи помсту.
Стаття 12. Захист за допомогою зброї
1. Використання вогнепальної або іншої небезпечної зброї як засобу самооборони допускається лише за умов реальної загрози тяжкої шкоди або смерті.
2. Особа, яка застосувала зброю, має подати повідомлення/звіт компетентним органам (поліції) без зволікання.
Обставини, що виключають правомірність самооборони
Стаття 13. Провокація та злочинна поведінка
1. Особа, що свідомо спровокувала напад (провокація, хуліганство, провокаційні дії для отримання приводу до застосування сили), не може посилатися на право самооборони щодо шкоди, спричиненої у відповідь.
2. Якщо особа вчинила злочин і під час цього злочину зазнала нападу, застосування самооборони вважається вичерпаним лише в частині, що фактично не виправдовує злочинну діяльність; питання вирішується судом.
Стаття 14. Стан сп’яніння та інші обмеження
1. Стан добровільного тяжкого сп’яніння або аналогічний стан, викликаний наркотиками чи іншими речовинами, може впливати на оцінку правомірності дій самооборони; такий стан не автоматично позбавляє права на самооборону, але є фактором при оцінці адекватності дії.
2. Особи, які перебувають під впливом недоторканності, підлягають особливим обмеженням у застосуванні насильства.
Процедури повідомлення та доказування
Стаття 15. Обов’язок повідомити
Особа, яка застосувала силу, зобов’язана за першої ж можливості повідомити органи порядку (поліцію) про інцидент і надати свої пояснення. Невиконання цього обов’язку може ускладнити доведення правомірності.
Стаття 16. Фіксація та збирання доказів
1. Поліція зобов’язана зафіксувати місце події, опитати свідків, відібрати матеріальні докази та надати медичну допомогу при потребі.
2. Відеозаписи камер спостереження, свідчення громадян, медичні висновки та експертизи повинні бути враховані при оцінці правомірності самооборони.
Стаття 17. Стандарт доказування
Рішення про те, чи дія була самообороною, приймає відповідний суд/комісія у грі на підставі зібраних доказів та принципів законності. При цьому пріоритет має оцінка реальної загрози й пропорційності відповіді.
Наслідки та відповідальність
Стаття 18. Визволення від кримінальної відповідальності
Дії, визнані правомірною самообороною, не тягнуть кримінальної відповідальності. Проте місцева адміністрація або суд може призначити інші заходи (наприклад, адміністративне розслідування) у випадку сумнівів.
Стаття 19. Цивільна відповідальність
Навіть якщо дія визнана самообороною з кримінальної точки зору, потерпілий може пред’явити цивільний позов про відшкодування шкоди — питання вирішується у цивільній процедурі з урахуванням обставин нападу і дій захисника.
Стаття 20. Відповідальність за перевищення меж самооборони
1. Перевищення меж самооборони тягне відповідальність: кримінальну (якщо вчинено злочин, наприклад умисне тілесне ушкодження чи вбивство) або адміністративну (штрафи, санкції ).
2. При перевищенні меж суд враховує рівень загрози, мотиви захисника, стан афекту та інші пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини.
Стаття 21. Кваліфікація дій
Дії, що виходять за межі самооборони, можуть бути перекваліфіковані на інші злочини або правопорушення (наприклад, умисне вбивство, перевищення меж необхідної самооборони). Рішення приймає уповноважений суд/орган.
Процедури розгляду в ігрових органах
Стаття 22. Початкове розслідування
Після повідомлення про інцидент поліція проводить попереднє розслідування (фіксація місця, опитування, вилучення доказів) та складає протокол. Якщо одразу очевидна правомірність — особу звільняють від тимчасових санкцій; в іншому випадку матеріали передаються до прокуратури/суду.
Стаття 23. Судовий розгляд
1. Суд розглядає справу з урахуванням матеріалів розслідування, показань, експертиз та відео.
2. Участь сторін (захисника, прокурора), виклик свідків, призначення експертиз.
3. Рішення суду може містити: виправдання, часткове виправдання, засудження, призначення відшкодування або адміністративні санкції.
Стаття 24. Апеляція
Сторони мають право на апеляцію рішення в межах встановленого строку та процедур ігрового процесу.
Заходи профілактики та забезпечення безпеки
Стаття 25. Інформування населення
Органи управління зобов’язані проводити інформаційні кампанії про права та обов’язки у випадках самооборони, включно з рекомендаціями щодо запобігання конфліктів.
Стаття 26. Реєстрація та звітність
Органи поліції ведуть реєстр інцидентів, пов’язаних із застосуванням самооборони, для аналізу та виокремлення ризиків.
Стаття 27. Навчання та ліцензування
В країні можна впровадити систему курсів та сертифікації з безпечної самооборони: особи, що пройшли навчання, отримують полегшене доказування правомірності дій (тобто врахування при розгляді).
Захист прав потерпілих та свідків
Стаття 28. Захист потерпілих
Усі потерпілі мають право на невідкладну медичну допомогу, психологічну підтримку та юридичну допомогу. Влада має забезпечити їхню безпеку під час розслідування.
Стаття 29. Захист свідків
Органи повинні забезпечити безпеку свідків (анонімність на вимогу, охорона) у справі, пов’язаній із насильством або самообороною.
Особливі положення
Стаття 30. Дії правоохоронців
Правоохоронці при прибутті на місце події фіксують стан осіб, надають першу допомогу та забезпечують документування. Поліція має право тимчасово затримати особу для допиту у випадку сумнівів щодо правомірності дій.
Стаття 31. Винятки під час надзвичайного стану
У періоди надзвичайного або військового стану правила, порядок та межі правомірного застосування сили можуть бути уточнені окремими нормативними актами з урахуванням безпеки громадян.
Відповідальність посадових осіб та контроль
Стаття 32. Контроль за застосуванням закону
Спеціальна комісія або незалежний орган (наприклад, Антикорупційне або Громадське бюро) здійснює контроль за випадками застосування самооборони та випадками перевищення меж, здійснює публічний звіт.
Стаття 33. Дисциплінарна відповідальність
Посадові особи, які перешкоджали належному розслідуванню або здійснювали неправомірний тиск, підлягають дисциплінарній та/або кримінальній відповідальності.
Перехідні та заключні положення
Стаття 34. Набрання чинності
Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування в законодавчій базі. Норми щодо процедури застосовуються негайно; інші положення можуть мати відтермінування для реалізації (впровадження тренінгів, реєстру тощо).
Стаття 35. Внесення змін
Внесення змін до цього Закону здійснюється відповідно до процедур законодавчого органу гри (парламент/рада) із залученням громадськості.
