Розділ I. Загальні положення
Стаття 1. Цей закон регулює процес видачі ордерів та уповноважених осіб, які можуть видавати ордери.
Стаття 2. Ордер – це розпорядження, дозвіл або наказ, оформлений у вигляді документа.
Стаття 3. Судді та будь який прокурор котрого уповноважив Генеральний прокурор має право видавати ордери на проведення слідчих дій та (або) оперативних заходів на підставі належних доказів.
Стаття 3-1. Генеральний прокурор повинен написати відповідний наказ про уповноваження прокурора, який має право видавати ордера.
Стаття 3-2. Генеральний прокурор може видавати ордера лише за відсутності судді.
Стаття 4. Основні серії ордерів:
ОН – Ордер на зняття недоторканності;
ОІ – Ордер на ідентифікацію особи;
ОА – Ордер на арешт;
ОО – Ордер на обшук;
ОЗ – Ордер на затримання;
ОТ – Ордер на оточення території (використовується в особливих умовах);
ОР – Ордер на проведення оперативних заходів (рейду);
Стаття 5. Ордер може запросити лише працівники правоохоронних органів та генеральної прокуратури.
Розділ II. Процес видачі ордерів
Стаття 6. Отримати ордер можна у таких органів:
- Верховний Суд;
- Окружний Суд;
- Генеральна прокуратура.
Стаття 7-1. У разі необхідності суддя Верховного суду має право викликати особу, яка подала клопотання на судове засідання.
Стаття 8. Щоб отримати ордер через Окружний суд, необхідно подати клопотання та дочекатися схвалення або відхилення вашого клопотання.
Стаття 8-1. У разі необхідності суддя Окружного суду має право викликати особу, яка подала клопотання на судове засідання.
Стаття 9. Щоб отримати ордер через Генеральну прокуратуру, необхідно подати клопотання дочекатися схвалення або відхилення вашого клопотання.
Стаття 9-1. У разі відмови генеральною прокуратурою, особа в праві подати клопотання до одного із представлених судів.
Стаття 10. До поданого клопотання однієї з інстанцій повинні бути прикріплені докази порушення.
Розділ III. Подання клопотання. Розгляд клопотання
Стаття 11. Клопотання — офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до органів досудового розслідування, слідчого, прокурора чи суду. Може бути як усним, так і письмовим. Також клопотання може здійснюватись прокурором до судді.
Стаття 12. Клопотання має подаватися в нумерації, яка чітко встановлена.
Стаття 13. Клопотання має подаватися по формі, яка зазначена.
Стаття 14. Клопотання, яке було подане із недотриманням граматичних або орфографічних помилок буде відмовлено.
Стаття 15. Термін прийняття/відхилення клопотання становить 72 години з моменту подання.
Стаття 15-1. Клопотання до прокуратури може розглядати до 3-х днів.
Стаття 16. Відмова можлива у таких випадках:
1) З моменту подій, що описуються, пройшло більше, ніж 30 днів;
2) Клопотання подане не за формою;
3) Скарга заповнена із недотриманням порядкового номера;
4) Докази не були надані до клопотання;
5) Якщо відеофіксація до заявки котру було подано становить менше 30 секунд.
Стаття 17. Якщо відеофіксація до заявки котру було подано становить більше 2 хвилин, то потрібно до заяви прописати тайм-коди із ключовими моментами.
Розділ IV. Відповідальність
Стаття 18. За порушення цього закону та/або перевищення службових повноважень, які були надані цим законом - тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Стаття 19. Кожен громадянин, який не згідний із рішенням судді чи прокурора може звернутися до:
- Верховного суду;
- Окружного суду.
Розділ V. Прикінцеві положення
Стаття 20. Цей закон набирає чинності з моменту його підписання та опублікування.
