Відмовлено [138] Закон України "Про державну таємницю"

[Геральд Катлевич]

Розділ I. Загальні положення​

Стаття 1. Мета і завдання Закону
Цей Закон визначає правові засади охорони, використання, доступу та захисту інформації, що становить державну таємницю.
Метою Закону є забезпечення національної безпеки України, збереження військових, політичних, економічних, наукових, технічних та інших відомостей, розголошення яких може завдати шкоди інтересам держави.

Стаття 2. Основні принципи охорони державної таємниці

1. законність і верховенство права;
2. пріоритет національної безпеки;
3. персональна відповідальність за збереження секретної інформації;
4. необхідність знати — доступ лише тим, кому це потрібно для виконання службових обов’язків;
5. баланс між безпекою держави і правами громадян.

Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб, які отримали доступ до державної таємниці.

Стаття 4. Основні терміни
Державна таємниця — інформація у сфері оборони, зовнішньої політики, безпеки, економіки, науки, техніки або іншої діяльності держави, розголошення якої може завдати шкоди національним інтересам України.
Гриф секретності — позначення рівня обмеження доступу до інформації.
Доступ до державної таємниці — надання особі дозволу працювати з інформацією, що має гриф секретності.
Розсекречення — скасування обмежень доступу до інформації.

Розділ II. Класифікація інформації, що становить державну таємницю​

Стаття 5. Рівні секретності
Інформація, що становить державну таємницю, поділяється за рівнем секретності:

1. Особливої важливості;
2. Цілком таємно;
3. Таємно;
4. Для службового користування.

Стаття 6. Порядок віднесення інформації до державної таємниці
Рішення про віднесення інформації до державної таємниці ухвалюється державним експертом з питань таємниць, який уповноважується Президентом України або Кабінетом Міністрів України.
Підставами для віднесення інформації до державної таємниці є:

1. можливість завдання шкоди обороноздатності, безпеці чи міжнародним інтересам України;
2. наявність загрози життю, здоров’ю або майну громадян у разі розголошення;
3. необхідність збереження технологічних або наукових досягнень, що мають стратегічне значення.

Стаття 7. Строки засекречення
Строк засекречення визначається державним експертом і не може перевищувати шістдесяти років, крім випадків, коли інформація продовжує становити загрозу безпеці держави.

Розділ III. Доступ до державної таємниці​

Стаття 8. Надання допуску до державної таємниці
Доступ до державної таємниці надається громадянам України після проведення спеціальної перевірки, оформлення зобов’язання про нерозголошення та підписання допуску встановленої форми.
Іноземці та особи без громадянства можуть отримати допуск лише за рішенням Служби безпеки України у виняткових випадках.

Стаття 9. Порядок використання секретної інформації
Секретна інформація використовується лише для виконання службових завдань.
Заборонено копіювання, фотографування, передавання або зберігання такої інформації поза захищеними приміщеннями без спеціального дозволу.

Стаття 10. Обмеження доступу
Доступ може бути обмежений або скасований у разі:

1. звільнення особи з посади;
2. втрати підстав для роботи з таємницею;
3. порушення режиму секретності;
4. рішення суду або компетентного органу.

Розділ IV. Захист державної таємниці​

Стаття 11. Органи, що забезпечують захист державної таємниці
Захист державної таємниці забезпечують:

1. Служба безпеки України — орган загального нагляду за режимом секретності;
2. Міністерство оборони — у сфері військових відомостей;
3. Міністерство внутрішніх справ — у сфері діяльності правоохоронних органів;
4. інші центральні органи виконавчої влади — у межах своїх повноважень.

Стаття 12. Засоби технічного та криптографічного захисту
Передача, обробка і зберігання секретної інформації здійснюються лише з використанням сертифікованих державою засобів технічного і криптографічного захисту.

Стаття 13. Контроль за дотриманням режиму секретності
Контроль за дотриманням режиму здійснюють СБУ, внутрішні підрозділи безпеки державних органів і спеціальні комісії.

Розділ V. Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю​

Стаття 14. Види відповідальності
Особи, винні у порушенні законодавства про державну таємницю, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Стаття 15. Кримінальна відповідальність
Розголошення державної таємниці, втрата документів з грифом секретності або передача їх іноземним державам карається позбавленням волі від 120 до 180 місяців (( хв )).
Якщо такі дії призвели до тяжких наслідків для національної безпеки — позбавлення волі до 240 місяців (( хв )).

Розділ VI. Розсекречення та зняття обмежень

Стаття 16. Розсекречення інформації
Інформація підлягає розсекреченню після закінчення строку засекречення або за рішенням Верховного Суду.
Розсекречені документи підлягають передачі до державних архівів.

Стаття 17. Відмова у розсекреченні
У розсекреченні може бути відмовлено, якщо інформація й надалі становить загрозу безпеці України або містить дані, отримані від іноземних партнерів, розголошення яких заборонено міжнародними угодами.

 

[Дмитро Скоропадський]

Службове повідомлення!
У зв'язку із виконанням обов'язків та чинним законодавством, я, Голова Парламен Григорій Вишневецький,


ПОВІДОМЛЯЮ:
У передачі законопроєкту відмовлено через його некоректність у правовій структурі для застосування, також суперечність чинному законодавству України.​