Відмовлено [179] Оновлений ЗУ "Про міністерство охорони здоро'я України"

[Віталій Харбор]

Розділ I. Загальні положення​

Стаття 1. Предмет регулювання Закону​

1. Цей Закон визначає правовий статус, структуру, завдання, повноваження та організацію діяльності Міністерства охорони здоров’я України (далі — МОЗ), а також права, обов’язки та відповідальність його працівників.
2. Дія цього Закону поширюється на всі структурні підрозділи МОЗ та осіб, які перебувають у трудових або службових відносинах з МОЗ.

Стаття 2. Пріоритет охорони здоров’я​

Життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю та пріоритетом діяльності держави, Верховної Ради України, МОЗ та інших державних органів.

Розділ II. Правовий статус, структура та керівництво МОЗ​

Стаття 3. Правовий статус МОЗ​

1. МОЗ є центральним органом виконавчої влади України, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
2. МОЗ у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 4. Структура МОЗ​

1. До структури МОЗ входять:
   1. Міністр охорони здоров’я України;
   2. Головна лікарня МОЗ у місті Києві;
   3. Лікарні МОЗ у місті Харкові;
   4. Лікарні МОЗ у місті Дніпрі.
2. Всі зазначені заклади є державними та підпорядковуються безпосередньо МОЗ.
   
   

   Стаття 5. Керівництво МОЗ​

   1. Керівництво МОЗ здійснюють:
      • Міністр охорони здоров’я України;
      • Головний лікар МОЗ;
      • Заступник головного лікаря МОЗ.
   2. Керівництво МОЗ діє в межах повноважень, визначених цим Законом та Статутом МОЗ.

Стаття 6. Повноваження Міністра охорони здоров’я​

Міністр охорони здоров’я України має право:

1. здійснювати загальне керівництво МОЗ;
2. видавати обов’язкові до виконання накази та розпорядження;
3. призначати та звільняти керівний склад МОЗ;
4. проводити перевірки діяльності МОЗ, його підрозділів та працівників;
5. застосовувати дисциплінарні стягнення;
6. представляти МОЗ у взаємодії з іншими державними органами.

Розділ III. Завдання та функції МОЗ​

Стаття 7. Основні завдання МОЗ​

МОЗ забезпечує:

1. організацію та надання медичної допомоги громадянам;
2. санітарно-епідеміологічну безпеку;
3. реагування на надзвичайні ситуації медичного характеру;
4. контроль за дотриманням медичних стандартів;
5. взаємодію з іншими державними органами.
   
   

   Розділ IV. Права та обов’язки працівників МОЗ​

   Стаття 8. Обов’язки працівників МОЗ​

   Працівники МОЗ зобов’язані:
   1. негайно реагувати на виклики;
   2. надавати медичну допомогу в межах своєї кваліфікації;
   3. дотримуватися лікарської таємниці;
   4. виконувати законні накази керівництва;
   5. підвищувати професійний рівень;
   6. надавати безкоштовну медичну допомогу (аскорбінку) у разі пред’явлення посвідчення державного службовця.
      
      Стаття 9. Права працівників МОЗ
   Працівники МОЗ мають право:
   1. на безпечні умови праці;
   2. на захист честі, гідності та професійної репутації;
   3. здійснювати фото-, відео- та аудіофіксацію під час виконання службових обов’язків;
   4. викликати правоохоронні органи у разі загрози;
   5. при загрозі життю чи здоров'ю працівнику, працівник МОЗ має право відмовити у наданні медичної допомоги.
   6. на правовий захист з боку держави.
      
      
      

      Розділ V. Захист працівників МОЗ та єдина медична рація​

      
      

      Стаття 10. Захист медичних працівників​

      1. Працівник МОЗ під час виконання службових обов’язків перебуває під захистом держави.
      2. Перешкоджання законній діяльності працівника МОЗ, погрози, образи або насильство щодо нього тягнуть за собою відповідальність, встановлену законодавством України.
      3. Напад на працівника МОЗ визнається обтяжуючою обставиною.
         
         Стаття 11. Єдина медична рація
         
         
      4. У МОЗ функціонує єдина медична рація — офіційний канал службового зв’язку.
      5. Медична рація використовується для:
         • координації викликів;
         • передачі інформації про стан пацієнтів;
         • взаємодії з НПУ, ДСНС, ЗСУ;
         • виклику підкріплення.
      6. Інформація, передана через медичну рацію, є службовою.
         
         
         

         Розділ VI. Лікарська таємниця​

         Стаття 12. Лікарська таємниця​

         Лікарська таємниця — це заборона розголошення інформації про стан здоров’я пацієнта, діагноз, лікування, результати обстеження та сам факт звернення за медичною допомогою.
         
         

         Стаття 13. Розголошення лікарської таємниці​

         1. Розголошення лікарської таємниці допускається за згодою пацієнта або на запит суду, органів досудового розслідування чи прокуратури.
         2. Повідомлення інформації самому пацієнту не є розголошенням лікарської таємниці.

Розділ VII. Екстрена медична служба​

Стаття 14. Екстрена медична служба​

1. Екстрена медична служба МОЗ забезпечує негайне реагування на загрози життю та здоров’ю громадян.
2. Норматив прибуття на виклик:
   • до 8 хвилин — при нормальному навантаженні;
   • до 10 хвилин — при підвищеній кількості викликів.
3. Виклики від державних органів обслуговуються позачергово.
   
   
   

   Розділ VIII. Взаємодія МОЗ з іншими органами​

   
   

   Стаття 15. Взаємодія з НПУ, ДСНС, ЗСУ​

   1. МОЗ взаємодіє з Національною поліцією України, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Збройними Силами України.
   2. Взаємодія здійснюється через спільні дії, координацію та єдині канали зв’язку.
      
      
      

      Розділ IX. Відповідальність працівників МОЗ​

      
      

      Стаття 16. Загальні положення​

      
      Працівники МОЗ несуть відповідальність за порушення цього Закону, Статуту МОЗ та інших нормативно-правових актів України.
      
      

      Стаття 17. Види відповідальності​

      
      До працівників МОЗ застосовуються:
      1. Попередження;
      2. Догана;
      3. Тимчасове усунення від виконання службових обов’язків;
      4. Звільнення.
      5. Стаття 18. Кримінальна відповідальність
      
      У разі вчинення працівником МОЗ діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, він несе кримінальну відповідальність, передбачену іншими законами України.
      
      
      

      Розділ X. Прикінцеві положення​

      
      

      Стаття 19. Набрання чинності​

      
      Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Розробник - Віталій ХАРБОР

 

[Микита Прокудін]

Службове повідомлення!
У зв'язку із виконанням обов'язків та чинним законодавством, я, Голова Парламенту Микита Прокудін,


ПОВІДОМЛЯЮ:
У передачі законопроєкту відмовлено через те, що він був написаний майже повністю Штучним Інтелектом(ШІ).