На розгляді [309] Зміна КПКУ

[Євгеній Вінчестер]

Розділ I​

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ​

Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство та сфера його дії​

Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство​

1. Цей Кодекс визначає порядок здійснення кримінального провадження на території Північної України.​
2. Кримінальне процесуальне законодавство складається з Конституції Північної України, цього Кодексу, Кримінального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів і суду.​

Стаття 2. Завдання кримінального провадження​

1. Завданнями кримінального провадження є:​

• забезпечення законності під час розслідування кримінальних правопорушень;​
• захист прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;​
• швидке, повне та неупереджене встановлення обставин кримінального правопорушення;​
• притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону;​
• недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.​

Стаття 3. Основні терміни​

1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:​

• Архів кримінальних справ — офіційний реєстр відкритих та закритих кримінальних проваджень.​
• Кримінальне провадження — сукупність процесуальних дій, що здійснюються від моменту відкриття кримінального провадження до його закриття або набрання законної сили рішенням суду.​
• Досудове розслідування — стадія кримінального провадження, під час якої здійснюється збір доказів, встановлення обставин кримінального правопорушення та прийняття процесуальних рішень.​
• Підозра — офіційне повідомлення особі про наявність достатніх підстав вважати її причетною до вчинення кримінального правопорушення.​
• Слідчий — уповноважений працівник Національної поліції України або Служби безпеки України, який здійснює досудове розслідування.​
• Прокурор — посадова особа органів прокуратури, яка здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, підтримує державне обвинувачення в суді та виконує інші повноваження, передбачені цим Кодексом.​
• Судове провадження — стадія кримінального провадження, під час якої суд розглядає матеріали справи, досліджує докази та ухвалює судове рішення.​

Стаття 4. Засади кримінального провадження​

1. Кримінальне провадження здійснюється на таких засадах:​

• верховенство права;​
• законність;​
• рівність усіх перед законом;​
• повага до честі та гідності особи;​
• презумпція невинуватості;​
• забезпечення права на захист;​
• свобода подання та дослідження доказів;​
• змагальність сторін;​
• право на оскарження процесуальних рішень;​
• розумні строки кримінального провадження;​
• відкритість судового розгляду, якщо інше не передбачено цим Кодексом;​
• здійснення судочинства державною мовою.​

Стаття 4-1. Презумпція невинуватості​

1. Особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у порядку, визначеному цим Кодексом, та підтверджено рішенням суду.​
2. Обов'язок доведення вини покладається на сторону обвинувачення.​
3. Підозрюваний або обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість.​
4. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підозрюваного або обвинуваченого.​
5. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях або доказах, отриманих із порушенням вимог цього Кодексу.​
6. Будь-яка особа має право оскаржити незаконні процесуальні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб у порядку, визначеному цим Кодексом.​

Глава 2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження​

Стаття 5. Здійснення правосуддя судом​

1. Правосуддя у кримінальному провадженні здійснюється виключно судом.​
2. Жоден інший орган або посадова особа не має права визнавати особу винною у вчиненні кримінального правопорушення.​

Стаття 6. Склад суду​

1. Кримінальні провадження розглядаються суддею одноособово.​
2. Суддя є незалежним та керується Конституцією Північної України, цим Кодексом та законами держави.​

Стаття 7. Прокурор​

1. Прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримує державне обвинувачення у суді.​
2. Прокурор має право:​

• відкривати та закривати кримінальні провадження у випадках, передбачених цим Кодексом;​
• надавати обов'язкові для виконання письмові вказівки слідчому;​
• погоджувати повідомлення про підозру;​
• затверджувати обвинувальний акт;​
• звертатися до суду з обвинувальним актом;​
• оскаржувати судові рішення.​

Стаття 8. Слідчий​

1. Слідчий здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень.​
2. Слідчий має право:​

• відкривати кримінальні провадження;​
• проводити слідчі та процесуальні дії;​
• повідомляти особі про підозру за погодженням із прокурором;​
• складати обвинувальний акт;​
• закривати кримінальне провадження у випадках, передбачених цим Кодексом.​

1. Слідчий зобов'язаний діяти законно, неупереджено та виконувати письмові вказівки прокурора.​

Стаття 8-1 Оперативні підрозділи

1. Оперативні підрозділи органів Національної поліції України, Служби безпеки України, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
​

Стаття 9. Органи досудового розслідування​

1. Органами досудового розслідування є:​

• Національна поліція України;​
• Служба безпеки України;​
• Прокуратура України — у випадках, передбачених законом.​

1. Органи досудового розслідування забезпечують повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень.​

Стаття 10. Підозрюваний та обвинувачений​

1. Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру або яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.​
2. Обвинуваченим є особа, щодо якої обвинувальний акт передано до суду.​
3. Підозрюваний та обвинувачений мають право:​

• знати суть підозри або обвинувачення;​
• користуватися допомогою захисника;​
• відмовитися від надання показань;​
• подавати докази та клопотання;​
• брати участь у процесуальних діях;​
• ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження;​
• отримувати копії процесуальних документів;​
• оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або суду.​

1. Підозрюваний та обвинувачений зобов'язані:​

• з'являтися за законним викликом;​
• виконувати законні вимоги суду, прокурора та слідчого;​
• дотримуватися покладених процесуальних обов'язків.​

Стаття 11. Захисник​

1. Захисником є адвокат, який представляє інтереси підозрюваного або обвинуваченого.​
2. Захисник має право:​

• брати участь у процесуальних діях;​
• знайомитися з матеріалами кримінального провадження;​
• подавати докази, заяви та клопотання;​
• оскаржувати процесуальні рішення в інтересах свого клієнта.​

1. Підозрюваний або обвинувачений має право у будь-який момент відмовитися від захисника або замінити його.​

Стаття 12. Потерпілий​

1. Потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано фізичної, моральної або майнової шкоди.​
2. Потерпілий має право:​

• подавати заяви, докази та клопотання;​
• брати участь у процесуальних діях;​
• отримувати інформацію про перебіг кримінального провадження;​
• оскаржувати процесуальні рішення;​
• вимагати відшкодування завданої шкоди.​

1. Потерпілий зобов'язаний:​

• з'являтися за викликом;​
• надавати правдиві показання;​
• не розголошувати відомості досудового розслідування без дозволу слідчого, прокурора або суду.​

Стаття 13. Свідок​

1. Свідком є особа, якій відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження.​
2. Свідок має право:​

• знати, у зв'язку з яким кримінальним провадженням його допитують;​
• користуватися правовою допомогою адвоката;​
• відмовитися від надання показань щодо себе або близьких родичів;​
• заявляти клопотання щодо забезпечення своєї безпеки.​

1. Свідок зобов'язаний:​

• прибути за викликом;​
• надавати правдиві показання;​
• не розголошувати відомості досудового розслідування без дозволу слідчого, прокурора або суду.​

Стаття 14. Експерт​

1. Експертом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та залучається для проведення експертизи.​
2. Висновок експерта є одним із джерел доказів у кримінальному провадженні.​

Глава 3. Докази і доказування​

Стаття 15. Докази​

1. Доказами у кримінальному провадженні є відомості, отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, які підтверджують або спростовують обставини кримінального правопорушення.​
2. Джерелами доказів є:​

• показання;​
• речові докази;​
• документи;​
• висновки експерта.​

Стаття 16. Належність та допустимість доказів​

1. Належними є докази, які стосуються обставин кримінального провадження.​
2. Допустимими є докази, отримані законним способом відповідно до вимог цього Кодексу.​
3. Докази, отримані з порушенням вимог цього Кодексу, не можуть бути використані під час прийняття процесуальних рішень або судового розгляду.​

Стаття 17. Недопустимі докази​

1. Недопустимими визнаються докази, отримані:​

• із порушенням прав і свобод людини;​
• шляхом примусу, насильства, погроз або обману;​
• особою, яка не мала відповідних повноважень;​
• з істотним порушенням порядку проведення процесуальних дій.​

1. Недопустимі докази не мають юридичної сили та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.​

Стаття 18. Показання​

1. Показання — це усні або письмові пояснення підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого чи свідка щодо обставин кримінального провадження.​
2. Кожна особа має право давати показання або відмовитися від їх надання у випадках, передбачених цим Кодексом.​

Стаття 19. Речові докази​

1. Речовими доказами є предмети, документи, гроші, зброя, транспортні засоби та інші матеріальні об'єкти, які:​

• були знаряддям вчинення кримінального правопорушення;​
• зберегли на собі його сліди;​
• можуть підтвердити або спростувати обставини кримінального провадження.​

Стаття 20. Документи​

1. Документом є матеріальний або електронний носій інформації, який містить відомості, що можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.​

Стаття 21. Висновок експерта​

1. Висновок експерта є письмовим документом, складеним за результатами проведеного дослідження.​
2. Суд, прокурор або слідчий оцінюють висновок експерта разом з іншими доказами.​

Стаття 22. Процесуальні повідомлення​

1. Учасники кримінального провадження повідомляються про процесуальні дії, рішення, дату, час і місце їх проведення у спосіб, визначений цим Кодексом.​

Стаття 23. Процесуальні строки​

1. Процесуальні дії повинні виконуватися у строки, встановлені цим Кодексом.​
2. Безпідставне затягування кримінального провадження не допускається.​

Розділ II​

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ​

Глава 4. Загальні положення про заходи забезпечення кримінального провадження​

Стаття 24. Заходи забезпечення кримінального провадження​

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються для забезпечення належного проведення досудового розслідування, судового розгляду та виконання процесуальних обов'язків учасниками кримінального провадження.​
2. До заходів забезпечення кримінального провадження належать:​

• виклик;​
• привід;​
• тимчасовий доступ до речей і документів;​
• тимчасове вилучення майна;​
• арешт майна;​
• затримання особи;​
• запобіжні заходи.​

Стаття 25. Підстави застосування заходів забезпечення​

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються у випадках, коли без їх застосування неможливо забезпечити проведення досудового розслідування, судового розгляду або виконання процесуальних обов'язків.​
2. Будь-який захід забезпечення повинен бути законним, обґрунтованим та співмірним із метою його застосування.​

Стаття 26. Порядок застосування заходів забезпечення​

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі постанови слідчого, прокурора або ухвали суду відповідно до вимог цього Кодексу.​
2. Учасник кримінального провадження має право оскаржити застосування заходу забезпечення у порядку, визначеному цим Кодексом.​

Глава 5. Виклик, судовий виклик та привід​

Стаття 38. Виклик учасників кримінального провадження​

1. Слідчий або прокурор має право викликати підозрюваного, потерпілого, свідка чи іншого учасника кримінального провадження для проведення допиту або іншої процесуальної дії.​
2. Виклик здійснюється лише за наявності достатніх підстав вважати, що участь особи є необхідною для встановлення обставин кримінального провадження.​

Стаття 39. Судовий виклик​

1. Суд має право викликати будь-якого учасника кримінального провадження, якщо його участь необхідна для повного та об'єктивного розгляду справи.​
2. Судовий виклик може здійснюватися за власною ініціативою суду або за клопотанням сторони кримінального провадження.​

Стаття 40. Порядок здійснення виклику​

1. Виклик здійснюється шляхом вручення повістки або іншим способом, що дозволяє підтвердити отримання повідомлення.​
2. У повідомленні зазначаються:​

• орган або посадова особа, яка здійснює виклик;​
• дата, час і місце прибуття;​
• процесуальний статус особи;​
• наслідки неприбуття без поважних причин.​

1. Особа зобов'язана з'явитися у визначений час або завчасно повідомити про неможливість прибуття.​

Стаття 41. Привід​

1. Якщо особа без поважних причин не з'явилася за належним викликом, до неї може бути застосовано привід.​
2. Привід полягає у примусовому доставленні особи уповноваженими працівниками правоохоронного органу до місця проведення процесуальної дії або судового засідання.​
3. Рішення про застосування приводу приймається судом на підставі клопотання слідчого, прокурора або з власної ініціативи під час судового розгляду.​
4. До осіб, які мають документально підтверджені поважні причини неприбуття, привід не застосовується.​

Глава 6. Накладення грошового стягнення​

Стаття 42. Загальні положення​

1. Грошове стягнення застосовується у випадках, передбачених законодавством, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та притягнення особи до відповідальності за порушення вимог цього Кодексу.​
2. Рішення про накладення грошового стягнення приймається судом або іншим уповноваженим органом відповідно до його компетенції.​

Стаття 43. Підстави для накладення грошового стягнення​

1. Грошове стягнення може бути накладене у разі:​

• неявки за викликом без поважних причин;​
• невиконання законних вимог слідчого, прокурора або суду;​
• порушення порядку під час здійснення кримінального провадження;​
• інших випадків, передбачених цим Кодексом.​

1. Грошове стягнення застосовується лише за наявності підтвердженого факту порушення.​

Стаття 44. Порядок накладення грошового стягнення​

1. Рішення про накладення грошового стягнення оформлюється постановою або судовим рішенням.​
2. У рішенні обов'язково зазначаються:​

• підстава застосування стягнення;​
• розмір грошового стягнення;​
• строк його сплати;​
• порядок оскарження рішення.​

1. У разі несплати грошового стягнення у встановлений строк до особи можуть бути застосовані інші заходи, передбачені законодавством.​

Глава 7. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом​

Стаття 45. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом​

1. Якщо існують достатні підстави вважати, що подальше користування особою спеціальним правом може перешкоджати кримінальному провадженню, сприяти вчиненню нового кримінального правопорушення або унеможливити виконання рішення суду, до такої особи може бути застосоване тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.​
2. Тимчасове обмеження може полягати у вилученні посвідчення, дозволу або іншого документа, що підтверджує право користування відповідним спеціальним правом.​
3. Рішення про застосування такого заходу приймається прокурором або судом відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.​

Глава 8. Відсторонення від посади​

Стаття 46. Відсторонення від посади​

1. Відсторонення від посади може бути застосоване до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, якщо її подальше перебування на посаді може перешкоджати проведенню кримінального провадження або створювати ризик повторного порушення законодавства.​
2. Рішення про відсторонення від посади приймається прокурором під час досудового розслідування або судом під час судового провадження.​
3. У разі відсторонення державного службовця або працівника державного органу обов'язково повідомляється його безпосереднє керівництво.​

Глава 9. Тимчасовий доступ до речей і документів​

Стаття 47. Тимчасовий доступ до речей і документів​

1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження можливості ознайомитися з речами, документами або іншими матеріалами, які мають значення для кримінального провадження, зробити їх копії або, за необхідності, вилучити їх.​
2. Тимчасовий доступ здійснюється на підставі постанови прокурора або рішення суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.​
3. Особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, зобов'язана надати доступ до них у порядку, визначеному процесуальним рішенням.​
4. У разі безпідставної відмови у наданні доступу прокурор або суд можуть дозволити примусове вилучення відповідних речей чи документів.​
5. Не допускається вилучення речей і документів, які не мають значення для кримінального провадження або не пов'язані з предметом розслідування.​

Глава 10. Тимчасове вилучення майна​

Стаття 48. Тимчасове вилучення майна​

1. Тимчасове вилучення майна — це тимчасове позбавлення особи можливості володіти, користуватися або розпоряджатися майном, яке може бути доказом кримінального правопорушення, предметом правопорушення або отримане внаслідок його вчинення.​
2. Тимчасове вилучення майна допускається під час затримання, обшуку, огляду місця події або інших процесуальних дій, якщо таке майно має значення для кримінального провадження.​
3. Факт вилучення майна фіксується у матеріалах кримінального провадження із зазначенням переліку вилученого майна та підстав його вилучення.​
4. Якщо необхідність у подальшому вилученні майна відсутня, воно повертається законному власнику, якщо інше не передбачено рішенням суду.​
5. Майно, вилучене без законних підстав або таке, що не має значення для кримінального провадження, підлягає поверненню власнику.​

Глава 11. Арешт майна​

Стаття 49. Арешт майна​

1. Арешт майна — це тимчасове обмеження права особи володіти, користуватися або розпоряджатися майном на підставі рішення уповноваженого органу.​
2. Арешт майна може бути застосований, якщо існують достатні підстави вважати, що майно:​

• є речовим доказом у кримінальному провадженні;​
• було використане для вчинення кримінального правопорушення;​
• отримане внаслідок кримінального правопорушення;​
• може бути використане для відшкодування завданої шкоди або підлягати конфіскації.​

1. Арешт майна здійснюється на підставі рішення прокурора або суду відповідно до їх повноважень.​
2. Власник майна має право оскаржити рішення про накладення арешту у встановленому цим Кодексом порядку.​
3. Арешт майна скасовується у разі відсутності підстав для його подальшого застосування або після завершення кримінального провадження.​

Глава 12. Запобіжні заходи​

Стаття 50. Запобіжні заходи​

1. Запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, недопущення перешкоджання кримінальному провадженню та запобігання ухиленню від відповідальності.​
2. До запобіжних заходів належать:​

• особисте зобов'язання;​
• домашній арешт;​
• тримання під вартою.​

1. Запобіжний захід застосовується прокурором або судом відповідно до їх повноважень.​
2. При виборі запобіжного заходу враховуються:​

• тяжкість кримінального правопорушення;​
• особа підозрюваного;​
• ризик ухилення від слідства або суду;​
• можливість впливу на свідків чи знищення доказів.​

1. Запобіжний захід може бути змінений або скасований у разі зміни обставин кримінального провадження.​

Глава 13. Порядок затримання​

Стаття 51. Затримання​

1. Затримання — це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження, що застосовується працівником правоохоронного органу з метою припинення кримінального правопорушення, встановлення обставин його вчинення та забезпечення подальшого розгляду справи.​
2. Працівник правоохоронного органу, який здійснює затримання, зобов'язаний вести безперервну відеофіксацію моменту виявлення правопорушення, процесу затримання та подальших процесуальних дій.​
3. Відеозапис затримання зберігається не менше 72 годин. Якщо щодо затримання подано скаргу або відкрито судове провадження, відеозапис зберігається до остаточного вирішення справи.​
4. Під час затримання працівник правоохоронного органу зобов'язаний:​
5. представитися;​
6. за вимогою пред'явити службове посвідчення;​
7. повідомити підставу затримання із зазначенням відповідних статей закону;​
8. роз'яснити права затриманого (Правило Міранди);​
9. встановити особу затриманого;​
10. надати можливість скористатися правами, передбаченими цим Кодексом;​
11. за необхідності провести поверхневу перевірку;​
12. забезпечити доступ до адвоката у випадках, передбачених цим Кодексом;​
13. прийняти процесуальне рішення щодо подальшого затримання або звільнення особи.​

1. Під час затримання працівник правоохоронного органу зобов'язаний застосовувати лише необхідний та співмірний рівень фізичної сили, спеціальних засобів або зброї.​

Стаття 52. Підстави затримання​

Підставами для затримання особи є:
​

1. особу застали під час вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після його вчинення;​
2. на особі, її одязі, речах чи транспортному засобі виявлено явні сліди кримінального правопорушення;​
3. наявні фото-, відеоматеріали або інші докази, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення;​
4. існує ухвала суду про затримання;​
5. особа перебуває в офіційному розшуку;​
6. особа ухиляється від проведення процесуальних дій після належного виклику;​
7. особа відкрито носить зброю без можливості підтвердити законність її носіння;​
8. існують достатні підстави вважати, що особа причетна до кримінального правопорушення та може перешкодити досудовому розслідуванню або уникнути відповідальності.​

Стаття 53. Правило Міранди​

1. Перед проведенням процесуальних дій працівник правоохоронного органу зобов'язаний повідомити затриманому його права.​
2. Текст Міранди:​

"Ви маєте право зберігати мовчання, все, що ви скажете може і буде використано проти Вас. Також Ви маєте право на один телефонний дзвінок та на адвоката. Також Ви маєте право на конфіденційну бесіду з адвокатом. Вам зрозумілі Ваші права?”.
​

1. Якщо обстановка дозволяє, Міранда оголошується безпосередньо після затримання.​
2. Порушення права затриманого на ознайомлення зі своїми правами є істотним порушенням кримінального процесу.​

Стаття 54. Права затриманого​

Затриманий має право:
​

1. знати підставу свого затримання;​
2. користуватися правовою допомогою адвоката;​
3. на одну конфіденційну розмову з адвокатом;​
4. здійснити один телефонний дзвінок тривалістю до 5 хвилин;​
5. відмовитися від надання показань;​
6. знайомитися з доказами, які стали підставою затримання.​

Стаття 55. Адвокат​

1. На вимогу затриманого працівник правоохоронного органу зобов'язаний забезпечити можливість виклику державного або приватного адвоката.​
2. Якщо державний адвокат не відповів протягом 3 хвилин або не прибув протягом 10 хвилин, процесуальні дії можуть бути продовжені без його участі.​
3. Якщо приватний адвокат не прибув протягом 10 хвилин після виклику, процесуальні дії можуть бути продовжені без його участі.​
4. Якщо один із видів адвоката недоступний, затриманий має право запросити іншого.​
5. Конфіденційна розмова адвоката із затриманим проводиться без присутності сторонніх осіб.​

Стаття 56. Затримання державних службовців​

1. Якщо затриманий є державним службовцем, працівник правоохоронного органу зобов'язаний повідомити керівництво відповідної державної організації.​
2. Керівництво має право бути присутнім під час процесуальних дій, якщо це не перешкоджає кримінальному провадженню.​

Стаття 57. Звільнення затриманого​

Затриманий підлягає негайному звільненню, якщо:
​

1. не підтвердилася підозра у вчиненні кримінального правопорушення;​
2. відсутні законні підстави для застосування запобіжного заходу;​
3. затримання проведено з істотним порушенням вимог цього Кодексу;​
4. сторона обвинувачення не може підтвердити підстави затримання належними доказами;​
5. сплив максимальний строк затримання, встановлений цим Кодексом.​

Стаття 58. Передача процесуальних дій​

1. Передача процесуальних дій іншому працівнику допускається лише за умови:​
2. представлення нового працівника затриманому;​
3. повідомлення підстав затримання;​
4. передачі всіх матеріалів та доказів;​
5. передачі відеофіксації або підтвердження її наявності.​

1. Працівник, який прийняв процесуальні дії, продовжує їх з того етапу, на якому вони були передані.​

Стаття 59. Учасники процесу затримання​

Учасниками процесу затримання можуть бути:
​

1. затриманий;​
2. працівник правоохоронного органу;​
3. інші працівники правоохоронних органів, залучені до затримання;​
4. адвокат;​
5. прокурор;​
6. керівництво державного службовця (у випадках, передбачених цим Кодексом).​

Розділ III​

ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
​

Глава 14. Загальні положення досудового розслідування​

Стаття 60. Досудове розслідування​

1. Досудове розслідування — це сукупність процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, збирання доказів, встановлення особи правопорушника та підготовку матеріалів для передачі до суду.​
2. Досудове розслідування здійснюється слідчими Національної поліції України, Служби безпеки України або прокуратури відповідно до їх підслідності.​
3. Під час досудового розслідування забезпечуються права підозрюваного, потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження.​

Стаття 61. Мета досудового розслідування​

Метою досудового розслідування є:
​

• встановлення факту кримінального правопорушення;​
• встановлення особи, яка його вчинила;​
• збір та перевірка доказів;​
• забезпечення законності процесуальних дій;​
• підготовка матеріалів для передачі справи до суду або її закриття.​

Стаття 62. Початок досудового розслідування​

1. Досудове розслідування розпочинається після відкриття кримінального провадження уповноваженим правоохоронним органом.​
2. Підставою для відкриття кримінального провадження є:​

• заява потерпілого;​
• повідомлення свідків;​
• матеріали, отримані від державних органів;​
• самостійне виявлення ознак кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів;​
• відео-, фото- або інші допустимі докази.​

Стаття 63. Проведення досудового розслідування​

Під час досудового розслідування можуть проводитися:
​

• огляд місця події;​
• допит свідків;​
• допит потерпілого;​
• допит підозрюваного;​
• обшук;​
• тимчасовий доступ до речей і документів;​
• вилучення речових доказів;​
• призначення експертизи;​
• інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом.​

Стаття 64. Підслідність​

1. Національна поліція України здійснює розслідування кримінальних правопорушень, крім тих, що віднесені до компетенції інших правоохоронних органів.

2. Служба безпеки України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень передбачених статтями 36, 37, 38, 48, 55, 57, 64, 78, 79-1, 99, 100, 101, 104, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 129, 131, 132, 133, 134 Кримінального кодексу України

3. Прокуратура здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а також має право прийняти кримінальне провадження до свого провадження у випадках, визначених законодавством.

Стаття 65. Повідомлення про підозру​

1. Якщо під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, особі повідомляється про підозру.​
2. Повідомлення про підозру повинно містити:​

• дані підозрюваного;​
• короткий опис обставин кримінального правопорушення;​
• статті Кримінального кодексу, які інкримінуються;​
• права підозрюваного.​

Стаття 66. Завершення досудового розслідування​

Досудове розслідування завершується:
​

• складанням обвинувального акта та передачею його до суду;​
• закриттям кримінального провадження;​
• передачею матеріалів за підслідністю.​

Стаття 67. Обвинувальний акт​

1. Обвинувальний акт складається слідчим.​
2. Обвинувальний акт підлягає обов'язковому погодженню прокурором.​
3. Після погодження обвинувальний акт разом із матеріалами кримінального провадження направляється до суду.​

Стаття 68. Процесуальні документи досудового розслідування
У ході досудового розслідування можуть складатися такі процесуальні документи:
​

• постанова про відкриття кримінального провадження;​
• повідомлення про підозру;​
• повістка про виклик;​
• клопотання до суду;​
• постанова про проведення процесуальних дій;​
• обвинувальний акт;​
• постанова про закриття кримінального провадження.​

Стаття 69. Слідчі дії​

З метою встановлення обставин кримінального правопорушення можуть проводитися:
​

• огляд місця події;​
• допит;​
• обшук;​
• поверхнева перевірка;​
• вилучення речових доказів;​
• отримання записів із камер відеоспостереження;​
• слідчий експеримент;​
• експертиза;​
• інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом.​

Стаття 70. Строк дії доказів​

1. Докази, отримані відповідно до вимог цього Кодексу, залишаються чинними протягом 60 календарних днів з моменту їх отримання.​
2. Якщо кримінальне провадження було зупинене, перебіг строку дії доказів призупиняється до моменту його поновлення.​
3. Після поновлення кримінального провадження строк дії доказів продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.​

Стаття 71. Закриття кримінального провадження​

Кримінальне провадження підлягає закриттю у разі:
​

1. відсутності події кримінального правопорушення;​
2. відсутності складу кримінального правопорушення;​
3. недостатності доказів та неможливості їх отримання;​
4. невстановлення особи правопорушника після проведення всіх необхідних слідчих дій;​
5. скасування кримінальної відповідальності за відповідне діяння;​
6. смерті підозрюваного, якщо подальше провадження не є необхідним;​
7. наявності судового рішення щодо тих самих обставин;​
8. закінчення строків досудового розслідування, якщо вони не були продовжені у встановленому порядку.​

Глава 15. Допит​

Стаття 72. Поняття допиту​

Допит — це процесуальна дія, що проводиться слідчим або прокурором з метою отримання пояснень, показань та інших відомостей, необхідних для встановлення обставин кримінального провадження.

Допиту можуть підлягати підозрюваний, потерпілий, свідок та інші особи, які можуть володіти інформацією, що має значення для кримінального провадження.
​

Стаття 73. Мета допиту​

Метою допиту є:
​

• встановлення обставин кримінального правопорушення;​
• перевірка вже отриманих доказів;​
• отримання нових відомостей;​
• встановлення осіб, причетних до кримінального правопорушення.​

Стаття 74. Виклик на допит​

Виклик на допит здійснюється шляхом вручення повістки, офіційного повідомлення або іншим способом, що дозволяє підтвердити факт повідомлення особи.

У виклику зазначаються дата, час, місце проведення допиту та процесуальний статус особи.

У разі безпідставної неявки особи можуть бути застосовані заходи, передбачені цим Кодексом.
​

Стаття 75. Права особи під час допиту​

Особа, яка бере участь у допиті, має право:
​

• знати свій процесуальний статус;​
• знати підставу проведення допиту;​
• користуватися допомогою адвоката;​
• відмовитися відповідати на запитання, якщо відповідь може свідчити проти неї;​
• ознайомитися з протоколом допиту;​
• подавати зауваження або клопотання щодо проведення допиту.​

Стаття 76. Обов'язки учасників допиту​

Свідок і потерпілий зобов'язані повідомляти відомі їм обставини кримінального провадження.

Усі учасники допиту зобов'язані дотримуватися порядку проведення процесуальної дії.

Забороняється навмисно перешкоджати проведенню допиту.
​

Стаття 77. Порядок проведення допиту​

Перед початком допиту слідчий або прокурор:
​

• представляється;​
• встановлює особу допитуваного;​
• повідомляє підставу проведення допиту;​
• роз'яснює права та обов'язки учасника.​

Допит проводиться у формі усного опитування з обов'язковою фіксацією отриманих показань.

Допускається постановка уточнюючих запитань.
​

Стаття 78. Тривалість допиту​

Безперервний допит не може тривати більше 30 хвилин.

На прохання допитуваного або його адвоката може бути оголошена перерва.

У разі необхідності допит може бути продовжений після закінчення перерви.
​

Стаття 79. Учасники допиту​

Під час допиту можуть бути присутні:
​

• слідчий;​
• прокурор;​
• підозрюваний;​
• потерпілий;​
• свідок;​
• адвокат;​
• перекладач (за необхідності).​

Інші особи допускаються лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
​

Стаття 80. Фіксація допиту​

Допит оформлюється протоколом.

За рішенням слідчого або прокурора може здійснюватися відео- чи аудіофіксація.

Матеріали фіксації долучаються до матеріалів кримінального провадження та є його складовою.
​

Стаття 81. Заборони під час допиту​

Під час проведення допиту забороняється:
​

• застосовувати фізичне насильство;​
• застосовувати погрози або психологічний тиск;​
• примушувати особу до надання показань;​
• навмисно вводити особу в оману щодо її процесуальних прав.​

Показання, отримані з порушенням вимог цієї статті, можуть бути визнані недопустимими доказами.
​

Стаття 82. Забезпечення законності​

Допит проводиться з дотриманням прав усіх учасників кримінального провадження.

Адвокат має право бути присутнім під час допиту свого підзахисного та надавати йому правову допомогу.

Усі процесуальні дії повинні відповідати вимогам цього Кодексу.
​

Стаття 83. Особливості проведення допиту​

Допит проводиться лише за наявності достатніх підстав вважати, що особа володіє інформацією, яка має значення для кримінального провадження.

Забороняється безпідставно затягувати допит або ставити питання, які не стосуються предмета кримінального провадження.

У разі необхідності допускається проведення повторного допиту для уточнення отриманих показань.
​

Стаття 84. Використання технічних засобів​

Під час допиту можуть використовуватися засоби аудіо- та відеофіксації.

Використання інших технічних засобів допускається лише за згодою всіх учасників процесуальної дії або за рішенням суду.
​

Глава 16. Поверхнева перевірка​

Стаття 84. Поняття поверхневої перевірки​

Поверхнева перевірка — це превентивна процесуальна дія, що полягає у зовнішньому огляді особи, її одягу, речей або транспортного засобу без проникнення до їх внутрішнього вмісту, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Поверхнева перевірка не є обшуком і проводиться виключно з метою забезпечення безпеки, виявлення заборонених предметів або перевірки наявності підстав для проведення інших процесуальних дій.
​

Стаття 85. Підстави проведення поверхневої перевірки​

Працівник правоохоронного органу має право провести поверхневу перевірку особи, речей або транспортного засобу у разі, якщо:
​

• є достатні підстави вважати, що особа має при собі зброю, боєприпаси, наркотичні речовини або інші заборонені предмети;​
• існує обґрунтована підозра, що особа причетна до вчинення кримінального правопорушення;​
• необхідно виявити предмети або речі, які можуть бути використані для вчинення кримінального правопорушення;​
• отримано орієнтування або іншу службову інформацію щодо особи чи транспортного засобу;​
• свідок, потерпілий або інша особа прямо вказує на особу як на можливого правопорушника;​
• особа затримана або доставляється до ізолятора тимчасового тримання для забезпечення безпеки працівників правоохоронних органів та інших осіб.​

Глава 17. Слідчі (розшукові) дії​

Стаття 86. Обшук​

Обшук — це слідча (розшукова) дія, що проводиться з метою виявлення та вилучення речових доказів, заборонених предметів, зброї, наркотичних речовин, викраденого майна або інших предметів, які мають значення для кримінального провадження.

Обшук може проводитися щодо особи, транспортного засобу, житла, приміщення або іншого володіння.

Обшук проводиться виключно за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
​

Стаття 87. Відеофіксація обшуку​

Працівник правоохоронного органу, який проводить обшук, зобов'язаний здійснювати безперервну відеофіксацію процесу обшуку.

На відеозаписі повинні бути зафіксовані:
​

• підстави проведення обшуку;​
• сам процес обшуку;​
• усі вилучені предмети.​

За відсутності відеофіксації результати обшуку можуть бути визнані недопустимими доказами, якщо інше не буде доведено під час кримінального провадження.

Відеозапис обшуку зберігається не менше 72 годин, а у разі відкриття кримінального провадження — до його завершення.
​

Стаття 88. Підстави проведення обшуку​

Обшук може бути проведений, якщо:
​

• існують достатні підстави вважати, що особа приховує предмети або речові докази;​
• є інформація про зберігання заборонених предметів;​
• необхідно відшукати предмети, що мають доказове значення;​
• необхідно встановити місцезнаходження особи, яка переховується від правоохоронних органів;​
• обшук проводиться після законного затримання особи;​
• існує постанова слідчого або прокурора, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — ухвала суду.​

Стаття 89. Участь адвоката​

На вимогу особи під час проведення обшуку їй надається можливість запросити адвоката.

Якщо адвокат не відповів протягом 3 хвилин або після підтвердження прибуття не з'явився протягом 10 хвилин, проведення обшуку може бути продовжене без його участі.

Невідкладний обшук може бути проведений без очікування прибуття адвоката, якщо існує реальна загроза знищення доказів, втечі підозрюваного або небезпека для життя чи здоров'я осіб.
​

Стаття 90. Огляд​

Огляд — це слідча дія, що проводиться для виявлення, дослідження та фіксації обставин кримінального правопорушення.

Під час огляду можуть оглядатися:
​

• місце події;​
• транспортні засоби;​
• речі;​
• документи;​
• інші об'єкти, що мають значення для кримінального провадження.​

Під час огляду дозволяється здійснювати фото-, відеофіксацію, а також вилучати предмети, які мають доказове значення.

Усі вилучені предмети обов'язково зазначаються у протоколі огляду.
​

Стаття 91. Особистий обшук​

Особистий обшук проводиться після законного затримання особи або за наявності достатніх підстав вважати, що вона приховує предмети чи речовини, які мають значення для кримінального провадження.

Під час особистого обшуку можуть бути вилучені:
​

• зброя;​
• боєприпаси;​
• наркотичні речовини;​
• викрадене майно;​
• інші речові докази.​

Особистий обшук проводиться з дотриманням прав людини та обов'язковою відеофіксацією.
​

Стаття 92. Обшук транспортного засобу​

Транспортний засіб може бути обшуканий за наявності достатніх підстав вважати, що в ньому знаходяться:
​

• речові докази;​
• заборонені предмети;​
• особи, які переховуються від правоохоронних органів;​
• предмети, що були використані або могли бути використані під час вчинення кримінального правопорушення.​

Результати обшуку транспортного засобу підлягають обов'язковій відеофіксації та оформлюються відповідним процесуальним документом.

Глава 18. Негласні слідчі (розшукові) дії
​

Стаття 93. Загальні положення​

Негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) — це процесуальні дії, що проводяться без повідомлення особи, щодо якої вони здійснюються, з метою отримання доказів у кримінальному провадженні.

НСРД проводяться лише у випадках, коли отримати необхідні відомості відкритими слідчими діями неможливо або це може призвести до втрати доказів.

Проведення НСРД здійснюється виключно на підставі письмової постанови прокурора.

Постанова прокурора повинна містити:
​

• підстави проведення НСРД;​
• вид НСРД;​
• відповідальних осіб;​
• строк проведення.​

Строк проведення НСРД не може перевищувати 4 діб. За необхідності прокурор має право продовжити його шляхом винесення нової постанови.

Право проводити НСРД мають:
​

• слідчі Національної поліції України;​
• слідчі Служби безпеки України;​
• прокурори;​
• інші працівники правоохоронних органів за письмовим дорученням слідчого або прокурора.​

Стаття 94. Використання результатів НСРД​

Матеріали, отримані під час проведення НСРД, можуть використовуватися як докази у кримінальному провадженні.

Усі матеріали НСРД долучаються до матеріалів кримінального провадження та підлягають зберіганню відповідно до вимог цього Кодексу.

Забороняється використовувати результати НСРД в особистих цілях або передавати їх стороннім особам, якщо це не передбачено законом.

Після завершення кримінального провадження прокурор має право повідомити особу про проведення щодо неї НСРД, якщо таке повідомлення не завдасть шкоди іншим кримінальним провадженням або державним інтересам.
​

Стаття 95. Види негласних слідчих (розшукових) дій​

Під час проведення НСРД допускається:
​

• приховане спостереження за особою;​
• приховане спостереження за транспортним засобом;​
• приховане спостереження за будівлею або територією;​
• аудіо-, фото- та відеофіксація без розкриття факту спостереження;​
• використання спеціальних технічних засобів для документування кримінального правопорушення;​
• контрольована передача предметів, коштів або речових доказів у межах кримінального провадження;​
• інші негласні слідчі (розшукові) дії, якщо вони не суперечать цьому Кодексу та прямо дозволені постановою прокурора.​

Глава 19. Експертиза​

Стаття 96. Поняття експертизи​

Експертиза — це процесуальна дія, під час якої спеціаліст досліджує речові докази, документи, предмети або інші матеріали, що мають значення для кримінального провадження, та надає письмовий висновок.

До проведення експертизи можуть залучатися працівники МОЗ, криміналісти, судові експерти або інші спеціалісти, які мають відповідні знання.
​

Стаття 97. Проведення експертизи​

Експертиза проводиться на підставі постанови слідчого або прокурора.

Хід експертизи підлягає обов'язковій фіксації у протоколі.

За необхідності допускається фото- або відеофіксація процесу проведення експертизи.
​

Стаття 98. Вимоги до експерта​

Експерт повинен бути неупередженим та не брати участі у кримінальному провадженні як його сторона.

Висновок експерта повинен ґрунтуватися виключно на результатах проведеного дослідження, професійних знаннях та фактичних матеріалах кримінального провадження.

У разі виникнення конфлікту інтересів експерт підлягає заміні.
​

Стаття 99. Права експерта​

Експерт має право:
​

• ознайомитися з матеріалами, необхідними для проведення експертизи;​
• ставити уточнюючі запитання слідчому або прокурору;​
• отримувати предмети та матеріали, необхідні для дослідження;​
• відмовитися від проведення експертизи у разі недостатності матеріалів;​
• зазначити у висновку обставини, які були встановлені під час дослідження та мають значення для кримінального провадження.​

Стаття 100. Висновок експерта​

За результатами експертизи складається письмовий висновок.

Висновок експерта є одним із доказів у кримінальному провадженні та оцінюється судом разом з іншими доказами.

Якщо проведення повноцінної експертизи неможливе через відсутність речових доказів, експерт має право зробити висновок на підставі матеріалів кримінального провадження, фото-, відеоматеріалів та показань учасників провадження із обов'язковим зазначенням цього у висновку.
​

Розділ IV. Судовий розгляд кримінального провадження​

Глава 20. Загальні положення судового розгляду​

Стаття 101. Судовий розгляд​

Судовий розгляд — це стадія кримінального провадження, під час якої суд досліджує матеріали справи, перевіряє докази та ухвалює остаточне рішення.

Судовий розгляд здійснюється відкрито, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд є незалежним та неупередженим під час розгляду кримінального провадження.
​

Стаття 102. Строки судового розгляду​

Судове засідання повинно бути призначене не пізніше трьох діб з моменту надходження обвинувального акта до суду.

За наявності поважних причин суд має право перенести дату судового засідання.
​

Стаття 103. Клопотання сторін​

До початку або під час судового розгляду сторони мають право подавати клопотання.

Клопотання можуть стосуватися:
​

• перенесення судового засідання;​
• виклику свідків;​
• долучення нових доказів;​
• відводу судді;​
• інших процесуальних питань.​

Суд зобов'язаний розглянути кожне клопотання та ухвалити щодо нього відповідне рішення.
​

Стаття 104. Учасники судового засідання​

У судовому засіданні можуть брати участь:
​

• суддя;​
• прокурор;​
• обвинувачений;​
• адвокат;​
• потерпілий;​
• свідки;​
• експерти;​
• секретар судового засідання.​

Стаття 105. Порядок проведення судового засідання​

Судовий розгляд проводиться у такій послідовності:
​

• відкриття судового засідання;​
• встановлення особи учасників;​
• розгляд клопотань;​
• оголошення обвинувального акта;​
• дослідження доказів;​
• допит свідків;​
• судові дебати;​
• останнє слово обвинуваченого;​
• вихід суду до нарадчої кімнати;​
• оголошення судового рішення.​

Стаття 106. Відкриття судового засідання​

Суддя відкриває судове засідання та перевіряє явку учасників.

Суд встановлює особу учасників провадження та роз'яснює їм процесуальні права й обов'язки.
​

Стаття 107. Дослідження доказів​

Суд досліджує всі подані сторонами докази.

Доказами можуть бути:
​

• відеозаписи;​
• фотоматеріали;​
• документи;​
• висновки експертиз;​
• показання свідків;​
• інші матеріали кримінального провадження.​

Кожна сторона має право висловити свою позицію щодо будь-якого доказу.
​

Стаття 108. Судові дебати​

Після завершення дослідження доказів сторони переходять до судових дебатів.

Прокурор обґрунтовує обвинувачення.

Захист висловлює свої заперечення.

Після завершення дебатів останнє слово обов'язково надається обвинуваченому.
​

Стаття 109. Документи, що подаються до суду​

До обвинувального акта додаються:
​

• повідомлення про підозру;​
• обвинувальний акт;​
• матеріали кримінального провадження;​
• докази;​
• висновки експертиз (за наявності);​
• інші документи, що мають значення для кримінального провадження.​

Стаття 110. Повернення матеріалів​

Суд має право повернути матеріали прокурору для усунення недоліків, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

До усунення недоліків судовий розгляд не розпочинається.
​

Стаття 111. Виклик учасників​

Суд повідомляє учасників кримінального провадження про дату, час та місце судового засідання.

Якщо обвинувачений без поважних причин не прибув до суду, суд може ухвалити рішення про його примусовий привід або провести судовий розгляд за його відсутності у випадках, передбачених цим Кодексом.
​

Стаття 112. Види судових засідань​

Судові засідання є відкритими.

Закрите судове засідання може бути проведене у випадках:
​

• необхідності збереження державної чи службової таємниці;​
• забезпечення безпеки учасників кримінального провадження;​
• дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій;​
• інших випадків, передбачених цим Кодексом.​

У закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише учасники кримінального провадження та інші особи, визначені судом.
​

Стаття 113. Судові рішення​

За результатами судового розгляду суд може ухвалити:
​

• обвинувальний вирок;​
• виправдувальний вирок;​
• ухвалу щодо процесуальних питань;​
• інші рішення, передбачені цим Кодексом.​

Стаття 114. Вимоги до судового рішення​

Судове рішення повинно бути:
​

• законним;​
• обґрунтованим;​
• мотивованим.​

У судовому рішенні обов'язково зазначаються:
​

• встановлені судом обставини;​
• оцінка доказів;​
• статті закону, на підставі яких ухвалене рішення;​
• призначене покарання або підстави виправдання.​

Розділ V. ЗАХОДИ ПРИМУСУ​

Глава 21. Загальні положення про заходи примусу​

Стаття 127. Поняття заходів примусу​

Заходи примусу — це передбачені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються правоохоронними органами для забезпечення кримінального провадження, припинення кримінального правопорушення, недопущення ухилення особи від слідства або суду та забезпечення виконання процесуальних рішень.
​

Стаття 128. Підстави застосування заходів примусу​

Заходи примусу застосовуються лише за наявності достатніх законних підстав та у випадках, коли досягнення мети кримінального провадження неможливе менш обмежувальними заходами.

Під час застосування заходів примусу правоохоронні органи зобов'язані діяти відповідно до вимог цього Кодексу та не допускати безпідставного обмеження прав особи.
​

Стаття 129. Випадки застосування заходів примусу​

Заходи примусу можуть застосовуватися, якщо особа:
​

• не виконує законні вимоги працівника правоохоронного органу;​
• ухиляється від проведення процесуальних дій;​
• намагається втекти;​
• чинить опір працівникам правоохоронних органів;​
• може знищити або приховати докази;​
• продовжує вчиняти кримінальне правопорушення.​

Перелік підстав не є вичерпним.
​

Стаття 130. Види заходів примусу​

Під час кримінального провадження можуть застосовуватися такі заходи примусу:
​

• затримання особи;​
• примусовий привід;​
• тимчасове вилучення речей та документів;​
• арешт майна;​
• блокування банківських рахунків;​
• тимчасове обмеження окремих прав особи;​
• інші заходи, передбачені цим Кодексом.​

Блокування банківських рахунків здійснюється виключно за постановою прокурора або ухвалою суду. Якщо кримінальне провадження здійснює інший правоохоронний орган, виконання блокування рахунків покладається на Службу безпеки України.
​

Стаття 131. Рішення про застосування заходів примусу​

Рішення про застосування заходів примусу приймається слідчим, прокурором або судом відповідно до їхніх повноважень.

Таке рішення оформлюється відповідним процесуальним документом.
​

Стаття 132. Оскарження заходів примусу​

Особа, щодо якої застосовано заходи примусу, має право оскаржити їх прокурору або до суду в порядку, встановленому цим Кодексом.

Подання скарги не зупиняє виконання законного рішення, якщо інше не визначено судом.
​

Стаття 133. Невідкладне затримання​

У разі вчинення або наявності достатніх підстав підозрювати особу у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого кримінального правопорушення допускається її невідкладне затримання без попереднього виклику чи повістки.
​

Стаття 134. Кримінальні правопорушення, за якими допускається невідкладне затримання​

Невідкладне затримання може застосовуватися, зокрема, у разі:
​

• умисного вбивства;​
• замаху на умисне вбивство;​
• заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;​
• терористичної діяльності;​
• державної зради;​
• незаконного обігу зброї;​
• незаконного обігу наркотичних засобів у великих розмірах;​
• одержання або надання неправомірної вигоди;​
• діяльності організованої злочинної групи;​
• інших особливо тяжких кримінальних правопорушень.​

Стаття 135. Мета невідкладного затримання​

Невідкладне затримання здійснюється з метою:
​

• припинення кримінального правопорушення;​
• запобігання втечі підозрюваного;​
• забезпечення проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій;​
• збереження доказів;​
• забезпечення безпеки громадян.​

Стаття 136. Повідомлення про затримання​

Про факт затримання особи слідчий або інший уповноважений працівник правоохоронного органу невідкладно повідомляє прокурора.

Затриманій особі роз'яснюються її процесуальні права, підстави затримання та забезпечується можливість скористатися правовою допомогою.
​

Розділ VI. УХВАЛИ​

Глава 22. Загальні положення про ухвали​

Стаття 137. Поняття ухвали​

Ухвала — це процесуальний документ, що видається судом у межах його повноважень та містить дозвіл, розпорядження або рішення щодо проведення процесуальних чи слідчих дій.
​

Стаття 138. Мета ухвали​

Ухвала видається для забезпечення законності кримінального провадження, надання дозволу на проведення процесуальних дій або застосування заходів, передбачених цим Кодексом.
​

Стаття 139. Клопотання​

Клопотання — це офіційне звернення слідчого, прокурора або іншої уповноваженої особи до суду з проханням про надання дозволу на проведення процесуальної дії чи прийняття відповідного рішення.

Клопотання може бути подане у письмовій або електронній формі відповідно до встановленого порядку.
​

Стаття 140. Особи, які мають право звертатися з клопотанням​

Право звернення до суду з клопотанням мають:
​

• слідчі;​
• прокурори;​
• керівники правоохоронних органів у випадках, передбачених законом.​

Стаття 141. Повноваження суду​

Суддя розглядає подане клопотання та, за наявності достатніх підстав, постановляє ухвалу про його задоволення або відмову.
​

Стаття 142. Види ухвал​

Суд може видавати ухвали щодо:
​

• проведення обшуку;​
• арешту майна;​
• блокування банківських рахунків;​
• проведення негласних слідчих (розшукових) дій;​
• примусового приводу;​
• застосування запобіжного заходу;​
• інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.​

Стаття 143. Принципи видачі ухвали​

Ухвала видається на засадах:
​

• законності;​
• верховенства права;​
• неупередженості;​
• обґрунтованості;​
• рівності сторін;​
• дотримання прав і свобод людини.​

Стаття 144. Строк дії ухвали​

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Строк її дії не може перевищувати трьох діб, якщо інший строк не визначений безпосередньо в ухвалі.
​

Стаття 145. Продовження строку дії ухвали​

Продовження строку дії ухвали здійснюється виключно шляхом подання нового клопотання та постановлення нової ухвали судом.
​

Глава 23. Порядок видачі ухвали​

Стаття 146. Суди, що видають ухвали​

Ухвали у кримінальних провадженнях можуть видавати:
​

• Верховний Суд;​
• Окружний Суд.​

Стаття 147. Подання клопотання​

Для отримання ухвали уповноважена особа подає до суду клопотання з викладенням обставин кримінального провадження та необхідних доказів.
​

Стаття 148. Розгляд клопотання​

Суддя перевіряє законність і обґрунтованість клопотання та приймає рішення про його задоволення або відмову.

За необхідності суддя має право призначити судове засідання для заслуховування сторін.
​

Стаття 149. Докази​

До клопотання обов'язково додаються матеріали, які підтверджують необхідність видачі ухвали.

Такими матеріалами можуть бути:
​

• відеозаписи;​
• фотоматеріали;​
• документи;​
• висновки експертиз;​
• показання свідків;​
• інші допустимі докази.​

Стаття 150. Рішення суду​

За результатами розгляду суд постановляє ухвалу про:
​

• задоволення клопотання;​
• часткове задоволення клопотання;​
• відмову у задоволенні клопотання.​

Глава 24. Подання та розгляд клопотання​

Стаття 151. Вимоги до клопотання​

Клопотання повинно містити:
​

• відомості про заявника;​
• короткий виклад обставин;​
• правове обґрунтування;​
• прохальну частину;​
• перелік доданих доказів​

Стаття 152. Форма клопотання​

Клопотання подається відповідно до встановленої форми.

У разі недотримання встановлених вимог суд має право залишити його без розгляду.
​

Стаття 153. Недоліки клопотання​

Клопотання може бути повернуте заявнику для усунення недоліків, якщо:
​

• порушено встановлену форму;​
• відсутні необхідні відомості;​
• не додано докази.​

Стаття 154. Строк розгляду​

Клопотання розглядається судом у строк до 72 годин з моменту його надходження.
​

Стаття 155. Підстави для відмови​

Суд може відмовити у задоволенні клопотання, якщо:
​

• надано недостатньо доказів;​
• клопотання суперечить вимогам цього Кодексу;​
• відсутні законні підстави для видачі ухвали;​
• матеріали не підтверджують необхідності застосування відповідного заходу.​

Стаття 156. Вимоги до відеодоказів​

Якщо до клопотання додається відеозапис, він повинен дозволяти встановити обставини кримінального правопорушення.

У разі тривалості відеозапису понад дві хвилини рекомендується зазначити тайм-коди ключових моментів.
​

Глава 25. Підстави видачі ухвали​

Стаття 157. Достатність доказів​

Підставою для видачі ухвали є наявність достатніх доказів, які підтверджують необхідність проведення процесуальної дії.
​

Стаття 158. Законність підозри​

Суд перевіряє обґрунтованість підозри та законність дій органу досудового розслідування.

Стаття 159. Необхідність проведення процесуальної дії
Ухвала видається лише тоді, коли проведення відповідної процесуальної дії без рішення суду є неможливим або забороненим.
​

Стаття 160. Невідкладні випадки​

У разі існування ризику втрати доказів, втечі підозрюваного або виникнення загрози життю чи безпеці громадян суд має право невідкладно розглянути клопотання.

Стаття 161. Рішення суду
Суд постановляє ухвалу лише у разі, якщо подані матеріали повністю підтверджують необхідність її видачі.
​

Глава 26. Відповідальність​

Стаття 162. Відповідальність за незаконне використання ухвали​

Особи, які умисно використовують ухвалу не за призначенням, перевищують її межі або зловживають наданими повноваженнями, несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
​

Стаття 163. Оскарження судового рішення​

Особа, яка не погоджується з ухвалою суду, має право оскаржити її до суду вищої інстанції у порядку, встановленому законодавством.
​

 

[Ваня Ткач]

Службове повідомлення!
У зв'язку із виконанням обов'язків та чинним законодавством, я Голова Парламенту Ваня Ткач,
ПОВІДОМЛЯЮ:
1. Законопроект буде передано на голосування парламенту.
2. Повідомити особу про розгляд законопроєкту.