Дитинство (2000 - 2015)
Євген Нешта народився 12 червня 2000 року в невеликому мальовничому місті Київ. Батько Євгена, Володимир, працював військовим. Мати, Ольга, викладала в початкових класах місцевої школи. Вона була натхненницею і мудрою наставницею для своїх дітей.
Іван ріс у великій родині: він був наймолодшим із чотирьох дітей. Два його старші брати допомагали батькові по господарству, а сестра допомагала матері у веденні домашніх справ. Сім’я мешкала в невеликій хаті під стріхою, оточеній великим садом із яблунями, вишнями та кущами смородини.
Перші роки свого життя Євген проводив серед природи. Він любив гуляти лісом, ловити метеликів у полі, допомагати матері збирати ягоди. Його дідусь, Петро, був знавцем українських народних пісень і легенд. Дід часто розповідав Євгену історії про славетне козацьке минуле, про боротьбу українців за свободу, про любов до землі й природи. Ці розповіді закарбувалися в серці хлопця, формуючи його перші уявлення про справедливість, честь і патріотизм.
У школі, куди Євген пішов у 2007 році, його одразу помітили вчителі. Він був допитливим і старанним учнем, особливо захоплювався уроками історії та літератури. Уже в початкових класах Євген писав невеликі оповідання про життя села, які читав удома батькам. Його перші роботи навіть друкували у стінгазеті школи. Улюбленим заняттям Євгена було читання. Його мати привчила до книг, і вже в дитинстві він перечитав багато української та світової класики, зокрема “Кобзар” Шевченка, твори Франка та Гоголя.
Підлітковий вік (2015 - 2020)
У 2015 році Євген вступив до районної гімназії, яка славилася своїм високим рівнем викладання. Тут хлопець здобув ще більше можливостей для розвитку. Він почав брати участь у дебатах, писати статті для місцевої газети, став членом шкільного літературного гуртка. Особливою подією стало його перше місце на обласному конкурсі творів, де він написав про важливість збереження рідної мови.
Підліткові роки також стали часом внутрішніх пошуків і формування характеру. Євген брав приклад із батька, який завжди був чесним і працьовитим, та матері, яка надихала його словами: “Знання — це твоя сила, синку”. Однак, окрім підтримки родини, Євген стикався і з викликами. У ті роки багато молоді шукало легких шляхів у житті, але хлопець вирішив присвятити себе навчанню й творчості.
Євген також захопився спортом, зокрема футболом, і грав за команду свого району. Спортивні перемоги не лише загартували його фізично, але й навчили працювати в команді, боротися за спільну мету.
Цей період став для нього визначальним. Він почав замислюватися над тим, як може допомогти своїй країні, яка тільки-но здобула незалежність. Його мрією було стати журналістом і висвітлювати проблеми простих людей.
Дорослий вік (2020 - до тепер)
У 2020 році Євген вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. Це був поворотний момент у його житті. Київ вразив його своїм розміром і можливостями. У студентські роки Євген був одним із найактивніших на факультеті. Він не лише навчався на відмінно, але й писав статті для студентських видань, організовував літературні вечори та брав участь у волонтерських ініціативах.
У 2022 році, під час повномаштабного вторгнення, Євген працював репортером для одного з національних телеканалів. Він висвітлював події біля міст в які вторглися, створював матеріали, які закликали до демократії та справедливості. Цей досвід став визначальним у його кар’єрі.
Євген Нешта народився 12 червня 2000 року в невеликому мальовничому місті Київ. Батько Євгена, Володимир, працював військовим. Мати, Ольга, викладала в початкових класах місцевої школи. Вона була натхненницею і мудрою наставницею для своїх дітей.
Іван ріс у великій родині: він був наймолодшим із чотирьох дітей. Два його старші брати допомагали батькові по господарству, а сестра допомагала матері у веденні домашніх справ. Сім’я мешкала в невеликій хаті під стріхою, оточеній великим садом із яблунями, вишнями та кущами смородини.
Перші роки свого життя Євген проводив серед природи. Він любив гуляти лісом, ловити метеликів у полі, допомагати матері збирати ягоди. Його дідусь, Петро, був знавцем українських народних пісень і легенд. Дід часто розповідав Євгену історії про славетне козацьке минуле, про боротьбу українців за свободу, про любов до землі й природи. Ці розповіді закарбувалися в серці хлопця, формуючи його перші уявлення про справедливість, честь і патріотизм.
У школі, куди Євген пішов у 2007 році, його одразу помітили вчителі. Він був допитливим і старанним учнем, особливо захоплювався уроками історії та літератури. Уже в початкових класах Євген писав невеликі оповідання про життя села, які читав удома батькам. Його перші роботи навіть друкували у стінгазеті школи. Улюбленим заняттям Євгена було читання. Його мати привчила до книг, і вже в дитинстві він перечитав багато української та світової класики, зокрема “Кобзар” Шевченка, твори Франка та Гоголя.
Підлітковий вік (2015 - 2020)
У 2015 році Євген вступив до районної гімназії, яка славилася своїм високим рівнем викладання. Тут хлопець здобув ще більше можливостей для розвитку. Він почав брати участь у дебатах, писати статті для місцевої газети, став членом шкільного літературного гуртка. Особливою подією стало його перше місце на обласному конкурсі творів, де він написав про важливість збереження рідної мови.
Підліткові роки також стали часом внутрішніх пошуків і формування характеру. Євген брав приклад із батька, який завжди був чесним і працьовитим, та матері, яка надихала його словами: “Знання — це твоя сила, синку”. Однак, окрім підтримки родини, Євген стикався і з викликами. У ті роки багато молоді шукало легких шляхів у житті, але хлопець вирішив присвятити себе навчанню й творчості.
Євген також захопився спортом, зокрема футболом, і грав за команду свого району. Спортивні перемоги не лише загартували його фізично, але й навчили працювати в команді, боротися за спільну мету.
Цей період став для нього визначальним. Він почав замислюватися над тим, як може допомогти своїй країні, яка тільки-но здобула незалежність. Його мрією було стати журналістом і висвітлювати проблеми простих людей.
Дорослий вік (2020 - до тепер)
У 2020 році Євген вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. Це був поворотний момент у його житті. Київ вразив його своїм розміром і можливостями. У студентські роки Євген був одним із найактивніших на факультеті. Він не лише навчався на відмінно, але й писав статті для студентських видань, організовував літературні вечори та брав участь у волонтерських ініціативах.
У 2022 році, під час повномаштабного вторгнення, Євген працював репортером для одного з національних телеканалів. Він висвітлював події біля міст в які вторглися, створював матеріали, які закликали до демократії та справедливості. Цей досвід став визначальним у його кар’єрі.
