Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):Єгор Дроновий Олегович
Стать:Чоловіча
Мати -Ольга Дронова
Батько -Олег Дронович
Зріст та вага:177/71
Дата народження:29.08.2003
Вік:23
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:нема
Захоплення:ловити злочинців
Сімейний стан:не одружений
Статура:Маленький Брюнет
Колір очей:Голубий
Зачіска:лисий
Відмітні знаки:нема
Я — Єгор Дроновий Олегович, ім’я звучить, як постріл у тиші,
Народжений в Києві, місті, що вчить виживати без фальші.
Двадцять дев’яте серпня — дата, де почався мій шлях,
Дві тисячі третій — рік, що загартував мене в страх.
Українець по крові, по духу, по кроку й слову,
Моя країна в серці, навіть коли йду сам, без дому.
Місце проживання — немає, бо я завжди в русі,
Не прив’язаний стінами, я прив’язаний суті.
Сто сімдесят сім зросту, сімдесят один — вага,
Тіло — це інструмент, а не просто плоть і межа.
Я не гігант, але міцний, не крик — а точний звук,
Маленький брюнет по статурі, але з великим нутром всередині груд.
Голубі очі дивляться прямо, без тіні й прикрас,
Вони бачили більше, ніж скажеш за раз.
Зачіска — лисий, бо не ховаю думки,
Моя голова відкрита, як вулиці після війни.
Без відмітних знаків, без татуювань на шкірі,
Мої шрами — всередині, їх не видно у дзеркалі світу.
Мати — Ольга Дронова, сила, терпіння й тепло,
Вона вчила стояти прямо, навіть коли важко було.
Батько — Олег Дронович, приклад контролю і честі,
Він показав, що чоловік — це відповідальність і дії, не жести.
Я виріс між словами і тишею, між вибором і страхом,
Навчився мовчати тоді, коли слабкість хотіла бути прапором.
Сімейний стан — не одружений, я сам собі суд,
Бо перш ніж ділити життя, треба знати власний маршрут.
Моє захоплення — ловити злочинців, наводити лад,
Я не герой з кіно, я просто не терплю бардак.
Мене не цікавлять гучні овації чи лайки юрби,
Я працюю в тіні, де вирішується доля і битви.
Моє життя — не казка, не кліп на три хвилини,
Це довгий трек без приспіву, де кожен куплет — це причина.
Я бачив, як люди ламаються від дрібниць і слів,
І як інші мовчки тягнуть хрест, не просячи див.
Я вчився читати між рядків, між поглядів і жестів,
Бо правда рідко кричить — вона зазвичай без тексту.
Мене формував Київ — бетон, дощі й нічні вогні,
Місто, де виживають ті, хто не продав себе в брехні.
Я не шукав легких шляхів, бо вони ведуть у нікуди,
Мій маршрут — це помилки, падіння і знову підйоми всюди.
Я не ідеальний, не святий, не без гріха,
Але я завжди стою за те, щоб правда жила.
Я бачив злочин не в кіно, а в очах живих людей,
І зрозумів: найстрашніше — це байдужість і тінь ідей.
Я несу порядок не тому, що люблю контроль,
А тому що хаос з’їдає людей, як вогонь.
Мій реп — це не про гроші, не про славу і дим,
Це щоденник чоловіка, який не став іншим.
Я не боюся бути сам, бо самотність — це тест,
Вона показує, хто ти є, коли зникає весь оркестр.
Я навчився слухати себе, а не шум навкруги,
Бо справжній ворог — не люди, а власні страхи.
Моє ім’я не на афішах, не в заголовках новин
Але воно звучить у вчинках, коли хтось врятований живим.
Я не ношу корон, не граю ролі й маски,
Я просто Єгор, який вибрав бути чесним без казки.
Моя біографія — це не сухий перелік дат,
Це дорога, де кожен крок — це удар або шанс.
Я не зупиняюсь, бо спокій — це теж вибір,
А я обрав рух, навіть коли боляче і сиро.
Мій голос — не для всіх, мій текст — не для кожного,
Але якщо ти чув — значить, ти зрозумів головне.
Я не прошу поваги, я її заробляю щодня,
Коли встаю зранку і не зраджую себе імені й кореням.
Цей трек — це я без фільтрів, без монтажу й прикрас,
Єгор Дроновий Олегович — один текст, один раз, один час.
Стать:Чоловіча
Мати -Ольга Дронова
Батько -Олег Дронович
Зріст та вага:177/71
Дата народження:29.08.2003
Вік:23
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:нема
Захоплення:ловити злочинців
Сімейний стан:не одружений
Статура:Маленький Брюнет
Колір очей:Голубий
Зачіска:лисий
Відмітні знаки:нема
Я — Єгор Дроновий Олегович, ім’я звучить, як постріл у тиші,
Народжений в Києві, місті, що вчить виживати без фальші.
Двадцять дев’яте серпня — дата, де почався мій шлях,
Дві тисячі третій — рік, що загартував мене в страх.
Українець по крові, по духу, по кроку й слову,
Моя країна в серці, навіть коли йду сам, без дому.
Місце проживання — немає, бо я завжди в русі,
Не прив’язаний стінами, я прив’язаний суті.
Сто сімдесят сім зросту, сімдесят один — вага,
Тіло — це інструмент, а не просто плоть і межа.
Я не гігант, але міцний, не крик — а точний звук,
Маленький брюнет по статурі, але з великим нутром всередині груд.
Голубі очі дивляться прямо, без тіні й прикрас,
Вони бачили більше, ніж скажеш за раз.
Зачіска — лисий, бо не ховаю думки,
Моя голова відкрита, як вулиці після війни.
Без відмітних знаків, без татуювань на шкірі,
Мої шрами — всередині, їх не видно у дзеркалі світу.
Мати — Ольга Дронова, сила, терпіння й тепло,
Вона вчила стояти прямо, навіть коли важко було.
Батько — Олег Дронович, приклад контролю і честі,
Він показав, що чоловік — це відповідальність і дії, не жести.
Я виріс між словами і тишею, між вибором і страхом,
Навчився мовчати тоді, коли слабкість хотіла бути прапором.
Сімейний стан — не одружений, я сам собі суд,
Бо перш ніж ділити життя, треба знати власний маршрут.
Моє захоплення — ловити злочинців, наводити лад,
Я не герой з кіно, я просто не терплю бардак.
Мене не цікавлять гучні овації чи лайки юрби,
Я працюю в тіні, де вирішується доля і битви.
Моє життя — не казка, не кліп на три хвилини,
Це довгий трек без приспіву, де кожен куплет — це причина.
Я бачив, як люди ламаються від дрібниць і слів,
І як інші мовчки тягнуть хрест, не просячи див.
Я вчився читати між рядків, між поглядів і жестів,
Бо правда рідко кричить — вона зазвичай без тексту.
Мене формував Київ — бетон, дощі й нічні вогні,
Місто, де виживають ті, хто не продав себе в брехні.
Я не шукав легких шляхів, бо вони ведуть у нікуди,
Мій маршрут — це помилки, падіння і знову підйоми всюди.
Я не ідеальний, не святий, не без гріха,
Але я завжди стою за те, щоб правда жила.
Я бачив злочин не в кіно, а в очах живих людей,
І зрозумів: найстрашніше — це байдужість і тінь ідей.
Я несу порядок не тому, що люблю контроль,
А тому що хаос з’їдає людей, як вогонь.
Мій реп — це не про гроші, не про славу і дим,
Це щоденник чоловіка, який не став іншим.
Я не боюся бути сам, бо самотність — це тест,
Вона показує, хто ти є, коли зникає весь оркестр.
Я навчився слухати себе, а не шум навкруги,
Бо справжній ворог — не люди, а власні страхи.
Моє ім’я не на афішах, не в заголовках новин
Але воно звучить у вчинках, коли хтось врятований живим.
Я не ношу корон, не граю ролі й маски,
Я просто Єгор, який вибрав бути чесним без казки.
Моя біографія — це не сухий перелік дат,
Це дорога, де кожен крок — це удар або шанс.
Я не зупиняюсь, бо спокій — це теж вибір,
А я обрав рух, навіть коли боляче і сиро.
Мій голос — не для всіх, мій текст — не для кожного,
Але якщо ти чув — значить, ти зрозумів головне.
Я не прошу поваги, я її заробляю щодня,
Коли встаю зранку і не зраджую себе імені й кореням.
Цей трек — це я без фільтрів, без монтажу й прикрас,
Єгор Дроновий Олегович — один текст, один раз, один час.
