Дитинство
Богдан Миколенко Олегович народився 8 жовтня2000 р. у м. Дніпро. Мати, Богдана Миколенка, була працівником Служби Безпеки України і мала звання капітана, а батько, Олег, був міським головою м. Дніпра. З раннього віку Богдан пішов до садочка, де мав багато друзів. Вже з дитинства його цікавила робота матері, і в майбутньому він хотів стати працівником Служби Безпеки, але батькові це дуже не подобалося, бо батько хотів, щоб Богдан пішов в юридичний фах. Проте він мав надію, що це лише через те, що Богдан ще малий, і коли він підросте, він змінить свою думку та піде в юридичний.
З часом настав час йти в школу, але Богдан не був готовий, оскільки батьки дуже багато працювали і навіть не мали часу підготувати його до школи. Згодом вони попросили мамину подругу допомогти йому у навчанні. Але через те, що ось-ось починався набір до школи, Богдан це пропустив, і йому довелося продовжувати ходити до садочка. В дитячому садочку його вважали найрозумнішим, оскільки він вже міг читати, писати навіть додавати. Але одного разу в садочку сталася бійка, під час якої Богдан дуже сильно побив однолітка, і його вигнали з садочка. Проте це сталося не просто так, а через те, що перед бійкою той хлопець образив Богдана та його друзів. Пояснивши це батькам, вони не сварили його, а знайшли новий садочок, куди він ходив лише три місяці, після чого нарешті почав ходити до першого класу.
Юність
Богдан навчався дуже добре, але це було не довго, бо після 5 класу Богдан не хотів навчатися. Він хотів заробляти гроші як і його батьки тому почав робити контрольні та домашні завдання однокласникам за гроші. Його нічого не цікавило, окрім комп'ютерних ігор. Після чого батьки розлютилися, і батько розбив комп'ютер. Богдан розлютився та пішов з дому до бабусі і попросив не розповідати батькам, що він тут. Бабуся послухала Богдана та з любов'ю до нього погодилася не розповідати батькам. Він жив в бабусі 2 роки, але одного разу, коли Богдан повертався зі школи, біля школи його зустрів батько та вибачився. З цього моменту Богдан знову почав жити вдома. Йому купили новий комп'ютер, але з умовою, що він буде добре навчатися. Богдан, погодився на ці умови.
Ось вже Богдан пішов до 11 класу і почав задумуватися над майбутньою професією. Але все ж Богдан хотів піти по стопам матері в Службу Безпеки, але це було до одного моменту. У 11 класі у Богдана з'явився найкращий друг, Михайло, і він запропонував Богдану піти з ним до Державно-кримінальної виконавчої служби. Він сказав, що там його батько займає посаду Полковника і дуже легко їх працевлаштує. Богдан погодився. Ось вже випускний і закінчення 11 класу. Богдан відучився в університеті та хоче йти до ДКВС, але батько ще намагався його відговорити та говорив, щоб той йшов до нього в Міську Раду на посаду начальника "Школи Адвокатів". Але Богдан все одно стояв на своєму.
Зрозумівши, що Богдана не відговорити, батько відпустив ситуацію з роботою Богдана. Після короткого відпочинку після навчання Богдан з Михайлом пішли на співбесіду до ДКВС, яку успішно пройшли. Проте виявилося, що не все так просто: Михайлу його батько дав відразу звання Лейтенанта, а Богдану дуже довелося працювати, щоб досягти посади Старшого Сержанта. Він приходив додому дуже замучений і згодом зрозумів, що для його віку це є дуже складна робота, але діватися було нікуди. Однак Генерал Державно-Кримінальної Виконавчої Служби оцінив вміння та старання Богдана та відразу підвищив його до Старшини. І згодом за добре виконану роботу обіцяв підвищити Богдана до Офіцерського Складу. Батьки Богдана дуже зраділи почувши цю новину, а з ним разом й сам Богдан. Тому він працював дуже багато, не зважаючи на те, що йому було дуже складно.
Доросле життя
З черговими підвищеннями в званнях він швидко досяг посади Підполковника та став Заступником начальника Навчального Корпусу.
У його 27 років він придбав котедж та автомобіль. Одного ранку після вечірки він знайшов труп свого найкращого друга. Богдан викликав служби, але через їх бездіяльність вирішив сам розслідувати справу. Він прийшов до Національної поліції, але рядовим він не міг займатися розслідуваннями. Тому він дав хабар Керівнику Академії, щоб отримати сертифікат випуску.
Він зрозумів, хто може бути вбивцею — це були хлопці, яких звільнили з ДКВС за бездіяльність. Один з них був тим самим хлопцем з садочка. Під час спроби затримати його, він вирішив вирушити на місце, але виявилася пастка бо там була вибухівка. Під час цього вибуху багато хто загинув, окрім Богдана та ще декількох працівників. Після того як Богдан вийшов з лікарні після вибуху він став Підполковником. Під час пошуків йому приходили погрози, але він не злякався. Коли на його дружину напали, вона відбила нападника, а Богдан разом з КОРД відправилися до місця подій. Він затримав нападника, що виявився тим самим хлопцем з садочка. Знайдення інших вбивць було легше.
Спроба вбити Богдана
Виявилося, не все так просто. Одного разу їдучи додому в таксі, в якому був Богдан,в них влетів автомобіль зі швидкістю 200 км/год . Богдан опинився у важкому стані і провів 2 тижні в відділі реанімації, навіть не бажаючи розмовляти з кимось. Коли його перевели до палати для простих пацієнтів, його лікар передав йому записку, яку він отримав біля входу в лікарню. У записці були такі слова: "Це ще тільки початок".
Але коли Богдана виписали з лікарні, він знову взявся за справу, але все не було так просто. Одного разу, коли він їхав на роботу на великій швидкості, помітив, що у нього не працюють гальма. Він звернув, але не встиг зупинитися, врізавшись у дерево і знову потрапив до лікарні. Коли батьки прийшли до лікарні до Богдана, вони благали його покинути цю справу, і він їм дав обіцянку, що після ще одного інциденту він більше не буде займатися цією справою.
Ось Богдан вийшов з лікарні, але після ДТП у нього травмувалося одна нога і він протягом року не міг на неї ставати. Тому йому довелося шукати вбивць, сидячи в кабінеті.
Злочинців знайдено
Богдан доклав багато зусиль, щоб знайти вбивцю, і в нього це вдалося. Разом з бійцями ДСР вони виявили, де мешкають злочинці, та повідомили це групі КОРД. Коли КОРД вирушила на затримання злочинців, вони були там. Богдан швидко підготував документи для суду, і суд виніс вердикт, що злочинців ув'язнять на пожиття.
Звільнення з НПУ
Богдан вже хотів звільнятися з НПУ, та Генерал попросив його залишитися ще місяць та зайняти посаду ТВО заступника керівника Академії поки той у відпустці. Богдан, дав згоду. Але згадавши, як він став молодшим лейтенантом, також за хабарі видавав заяви про випуск з академії раніше часу і вмів заробити на цьому певну суму коштів, на яку купив нове авто. Хабарі він брав не з тих причин,щоб підзаробити,а томущо хотів брати приклад з усішних поліцейських. Згодом заступник керівник Академії повернувся з відпустки, а Богдан звільнився.
Робота в Міській Раді м.Дніпро
Богдан вирішив спробувати щось нове і пішов працювати в Міську Раду м. Дніпра. Батько Богдана пішов у відставку, але, маючи хороші зв'язки, Богдан відразу отримав посаду "Заступника Міського Голови". Він згадував розповіді батька про Міську Раду та робив все, як його вчив той. Звісно, Богдан робив дуже багато дій за хабарі, наприклад: підвищував, відпускав раніше зі зміни і т.д. Брати хабарі в Міській Раді його навчив його батько Олег, він говорив ''Тільки так синку ти зможеш стати успішним''.
Теперішній час
Наразі Богдан продовжує займати посаду "Заступника Міського Голови". Він має котедж за містом та великий автопарк. Також Богдан знайшов собі дівчину Марину, з якою згодом одружився. Батьки Богдана дуже радіють за нього та його кар'єрний ріст. Але, на жаль, після Михайла, Богдан так і не знайшов найкращого друга.
Богдан Миколенко Олегович народився 8 жовтня2000 р. у м. Дніпро. Мати, Богдана Миколенка, була працівником Служби Безпеки України і мала звання капітана, а батько, Олег, був міським головою м. Дніпра. З раннього віку Богдан пішов до садочка, де мав багато друзів. Вже з дитинства його цікавила робота матері, і в майбутньому він хотів стати працівником Служби Безпеки, але батькові це дуже не подобалося, бо батько хотів, щоб Богдан пішов в юридичний фах. Проте він мав надію, що це лише через те, що Богдан ще малий, і коли він підросте, він змінить свою думку та піде в юридичний.
З часом настав час йти в школу, але Богдан не був готовий, оскільки батьки дуже багато працювали і навіть не мали часу підготувати його до школи. Згодом вони попросили мамину подругу допомогти йому у навчанні. Але через те, що ось-ось починався набір до школи, Богдан це пропустив, і йому довелося продовжувати ходити до садочка. В дитячому садочку його вважали найрозумнішим, оскільки він вже міг читати, писати навіть додавати. Але одного разу в садочку сталася бійка, під час якої Богдан дуже сильно побив однолітка, і його вигнали з садочка. Проте це сталося не просто так, а через те, що перед бійкою той хлопець образив Богдана та його друзів. Пояснивши це батькам, вони не сварили його, а знайшли новий садочок, куди він ходив лише три місяці, після чого нарешті почав ходити до першого класу.
Юність
Богдан навчався дуже добре, але це було не довго, бо після 5 класу Богдан не хотів навчатися. Він хотів заробляти гроші як і його батьки тому почав робити контрольні та домашні завдання однокласникам за гроші. Його нічого не цікавило, окрім комп'ютерних ігор. Після чого батьки розлютилися, і батько розбив комп'ютер. Богдан розлютився та пішов з дому до бабусі і попросив не розповідати батькам, що він тут. Бабуся послухала Богдана та з любов'ю до нього погодилася не розповідати батькам. Він жив в бабусі 2 роки, але одного разу, коли Богдан повертався зі школи, біля школи його зустрів батько та вибачився. З цього моменту Богдан знову почав жити вдома. Йому купили новий комп'ютер, але з умовою, що він буде добре навчатися. Богдан, погодився на ці умови.
Ось вже Богдан пішов до 11 класу і почав задумуватися над майбутньою професією. Але все ж Богдан хотів піти по стопам матері в Службу Безпеки, але це було до одного моменту. У 11 класі у Богдана з'явився найкращий друг, Михайло, і він запропонував Богдану піти з ним до Державно-кримінальної виконавчої служби. Він сказав, що там його батько займає посаду Полковника і дуже легко їх працевлаштує. Богдан погодився. Ось вже випускний і закінчення 11 класу. Богдан відучився в університеті та хоче йти до ДКВС, але батько ще намагався його відговорити та говорив, щоб той йшов до нього в Міську Раду на посаду начальника "Школи Адвокатів". Але Богдан все одно стояв на своєму.
Зрозумівши, що Богдана не відговорити, батько відпустив ситуацію з роботою Богдана. Після короткого відпочинку після навчання Богдан з Михайлом пішли на співбесіду до ДКВС, яку успішно пройшли. Проте виявилося, що не все так просто: Михайлу його батько дав відразу звання Лейтенанта, а Богдану дуже довелося працювати, щоб досягти посади Старшого Сержанта. Він приходив додому дуже замучений і згодом зрозумів, що для його віку це є дуже складна робота, але діватися було нікуди. Однак Генерал Державно-Кримінальної Виконавчої Служби оцінив вміння та старання Богдана та відразу підвищив його до Старшини. І згодом за добре виконану роботу обіцяв підвищити Богдана до Офіцерського Складу. Батьки Богдана дуже зраділи почувши цю новину, а з ним разом й сам Богдан. Тому він працював дуже багато, не зважаючи на те, що йому було дуже складно.
Доросле життя
З черговими підвищеннями в званнях він швидко досяг посади Підполковника та став Заступником начальника Навчального Корпусу.
У його 27 років він придбав котедж та автомобіль. Одного ранку після вечірки він знайшов труп свого найкращого друга. Богдан викликав служби, але через їх бездіяльність вирішив сам розслідувати справу. Він прийшов до Національної поліції, але рядовим він не міг займатися розслідуваннями. Тому він дав хабар Керівнику Академії, щоб отримати сертифікат випуску.
Він зрозумів, хто може бути вбивцею — це були хлопці, яких звільнили з ДКВС за бездіяльність. Один з них був тим самим хлопцем з садочка. Під час спроби затримати його, він вирішив вирушити на місце, але виявилася пастка бо там була вибухівка. Під час цього вибуху багато хто загинув, окрім Богдана та ще декількох працівників. Після того як Богдан вийшов з лікарні після вибуху він став Підполковником. Під час пошуків йому приходили погрози, але він не злякався. Коли на його дружину напали, вона відбила нападника, а Богдан разом з КОРД відправилися до місця подій. Він затримав нападника, що виявився тим самим хлопцем з садочка. Знайдення інших вбивць було легше.
Спроба вбити Богдана
Виявилося, не все так просто. Одного разу їдучи додому в таксі, в якому був Богдан,в них влетів автомобіль зі швидкістю 200 км/год . Богдан опинився у важкому стані і провів 2 тижні в відділі реанімації, навіть не бажаючи розмовляти з кимось. Коли його перевели до палати для простих пацієнтів, його лікар передав йому записку, яку він отримав біля входу в лікарню. У записці були такі слова: "Це ще тільки початок".
Але коли Богдана виписали з лікарні, він знову взявся за справу, але все не було так просто. Одного разу, коли він їхав на роботу на великій швидкості, помітив, що у нього не працюють гальма. Він звернув, але не встиг зупинитися, врізавшись у дерево і знову потрапив до лікарні. Коли батьки прийшли до лікарні до Богдана, вони благали його покинути цю справу, і він їм дав обіцянку, що після ще одного інциденту він більше не буде займатися цією справою.
Ось Богдан вийшов з лікарні, але після ДТП у нього травмувалося одна нога і він протягом року не міг на неї ставати. Тому йому довелося шукати вбивць, сидячи в кабінеті.
Злочинців знайдено
Богдан доклав багато зусиль, щоб знайти вбивцю, і в нього це вдалося. Разом з бійцями ДСР вони виявили, де мешкають злочинці, та повідомили це групі КОРД. Коли КОРД вирушила на затримання злочинців, вони були там. Богдан швидко підготував документи для суду, і суд виніс вердикт, що злочинців ув'язнять на пожиття.
Звільнення з НПУ
Богдан вже хотів звільнятися з НПУ, та Генерал попросив його залишитися ще місяць та зайняти посаду ТВО заступника керівника Академії поки той у відпустці. Богдан, дав згоду. Але згадавши, як він став молодшим лейтенантом, також за хабарі видавав заяви про випуск з академії раніше часу і вмів заробити на цьому певну суму коштів, на яку купив нове авто. Хабарі він брав не з тих причин,щоб підзаробити,а томущо хотів брати приклад з усішних поліцейських. Згодом заступник керівник Академії повернувся з відпустки, а Богдан звільнився.
Робота в Міській Раді м.Дніпро
Богдан вирішив спробувати щось нове і пішов працювати в Міську Раду м. Дніпра. Батько Богдана пішов у відставку, але, маючи хороші зв'язки, Богдан відразу отримав посаду "Заступника Міського Голови". Він згадував розповіді батька про Міську Раду та робив все, як його вчив той. Звісно, Богдан робив дуже багато дій за хабарі, наприклад: підвищував, відпускав раніше зі зміни і т.д. Брати хабарі в Міській Раді його навчив його батько Олег, він говорив ''Тільки так синку ти зможеш стати успішним''.
Теперішній час
Наразі Богдан продовжує займати посаду "Заступника Міського Голови". Він має котедж за містом та великий автопарк. Також Богдан знайшов собі дівчину Марину, з якою згодом одружився. Батьки Богдана дуже радіють за нього та його кар'єрний ріст. Але, на жаль, після Михайла, Богдан так і не знайшов найкращого друга.
