Дитинство
Богдан Сініцин, народився 16.02.1996 в місті Харків, в його сім'ї були тато, мама та брат. Дитинство в нього було гарне і веселе. Був друг Денис з яким він ходив в один садочок. Дуже полюбляв ходити в ресторан з татом. І дуже любив його і сумував коли він був на роботі. А коли тата не було дома вони з мамою ходили в кафе біля будинку. Потім почалася війна. Він дуже боявся, що його тата заберуть на фронт. Але відійти від цієї думки йому допомагав брат та Денис з якими вони грали у футбол. Потім все-таки сталося найгірше, його дідуся не стало. Він любив його і дуже сумував за ним. Його тато плакав в той день. Це був перший раз як він бачив, що тато плакав.
В дитинстві йому дуже подобалося вивчати щось нове. Але нові люди в його житті не з'являлися, був лише Денис.
Юність
В 11 років вони вже ходили в той ресторан з татом та матусею. У брата появилвся дівчина, її звали Настя. Ми дуже гарно з нею ладили. Вона фактично була його подружкою. Якарз тільки вона хотіла з ним дружити. Но завжди біля нього був Денис - його найліпший друг. Брат зміг витягнути сім'ю з складного положення і все почалося налагожуватися.
Підлітковий Вік "Перще кохання"
В них все було добре. У брата була дівчина, а у мами був тато. Але одного прекрасного, літнього вечора йому сподобалася одна дівчина. В неї було хвилясте волося, карі очі, прекрасний голос. І він підійшов до неї та запитав, чи вона не проти познайомитися і вона сказала давай. В той момент він здивувався, вона дала йому свій номер телефону. Тоді на його обличі була щира посмішка , що з ним хтось хоче знайомитись і спочатку він подумав, що це жарт. Номер не її або ще щось. В той день він був не один. Поряд зі мною, як і завжди був мій вірнийй друг Денис. Він дуже радів що зі мною хтось познайомився. І в вечері я вирішив їй написати. Запитав чи не хоче вона погуляти і вона відповіла, що візьме подругу з собою. Тоді він знав, що треба брати з собою Дениса. Вони вирішили зустрітися там де і познайомилися. І вона реально прийшла, вона вигляділа неперевершено. Вона була лучиком сонця в його житті. Вони дуже класно провели час і він зрозумів. Це була не просто симпатія, він реально був закоханий в неї. Вони гуляли разом місяць. Він гадав, що це літо буде не превершене. Потім почав гарно спілкувати з однокласником Мишком і його дівчиною Ясею. Вони теж були раді, що в нього є подруга. Одного дня він вирішив сказати їй все. Коли він проводив її сам додому і тоді сказав. "Кіра ти мені дуже подобаєшся якщо це взаємно давай зустрічатися" вона сказала, що напише йому. В той день він пішов до друзів щоб все їм розповісти. Всі вони чекали, що ж вона відповість. І тут приходить те саме повідомення "давай можемо спробуати". Потім вона розповіла йому про свого друга. Який з самого початку не дуже симпатизував Богдану. Але йому було всеодно в нього була вона. В наступному місяці вони були на вечірці і Назару багато хто казав з дівчат, що сьогодні Кіра його кине. Він думав, що то просто жарт і не звертав на це уваги. Але коли провір її, запитав. Вона сказала що це правда. Його очі в мить стали похмурими і почало боліти серце. Але він не подав виду. В той день він з Мішою зустрілися і вмить в нього хлинули сльози. Останій раз він плакав коли помер його дідусь. Більше він там не гуляв...
Підлітковий Вік "Історія ще не закінчилася"
Пройшло 1 тиждень. І він зрозумів, не може вже так бути. В нього в голові була лише вона. І він вирів спрбувати через її подругу. Та дала йому пару підсказок. І тут сталося чудо. Вона написала Богданчику першою. Сказала чи він не проти бути просто друзями. Але на той момент йому хотілося іншого. Вони просто були друзями і все. І в один день вона сказала що поїде в лагерь. Звичайно Богдан не зрадів але підтримав її ініціативу. Туди ще поїхала Яся. Все було ок крім того, що Кіра довго йому не відповідала. І в один день її подруга кидає Богдану відео, де Кіра і ще один хлопець в обнімку. Тут він і подумав, що хоче зупинитися. Він перестав їй писати. Через тиждень вона приїхала та коли я її проводив вона сказала що дуже сумувала за мною. І ці слова розтопили моє серце. Трохи пізніше ми почали зустрічатися. На цей раз я трохи випив на день народженні брата. І в той день Богдан написав Кірі "Я вже не можу терпіти, моє серце розривають почуття до тебе, якщо це не взаємно просто скажи" але ні. Вона сказала так, він був безмежно щасливим в той день. Пройшов тиждень. І почалися у Богдана якісь проблеми. До нього прийшли бандити і сказали чи не проти він. Йому предложили піти в одну справу. Богдан запитав, що по оплаті, а вони сказали що на життя хватить. Вони зробили вбивство і йому нічого не зробила поліція, гроші заплатили великі і він був радий.
Інститут та майбутння робота
Він захотів піти працювати в поліцію. І він почав подавати заявку в поліцейський інститут. Її прийняли і Богдан почав там вчитися. Вчився він гарно і зразу після інституту пішов на роботу поліцейського. Спочатку він був гарний поліцейський але йому мало платили. І коли він пов'язував одного чоловіка йому запропонували. За два мільйони Богдан його відпускає. Він звичайно був не проти. І почав так часто робити. Звичайно не за два мільйони, а за тисяч сто або двісті. Бо це сума за яку реально вийти. І так Богдан зрозумів, що реально хоче бути бед копом. Спочатку було страшно. Але потім він зробив зв'язки з кланами та почав відпускати їх. Це реально було дуже прибудкове діло. Богдан міг кричати на них, бити, він був реально бед копом. Як у тих фільмах. І йому це подобалося. В нього було все: влада, гроші, зв'язки. Фактично він був тим хто. Багато, що знає. Але не хвилюється за своє життя. І до кінця життя він зрозумів, що взяти хабар легше чим когось саджати.
Теперішній час
Богдан стає капітаном та бере хабарі. Не боїться, що його спіймать. Бо тоді ту людину просто вб'ють бандити. І правело яка завжди буде з ним. Дають-бери, а якщо не дають, то вибивай. Це реально прибильна робота яка дає великі гроші. Він почав знову товаришувати з Дариною. Вони разом проводили час з бандитами. Збирали огромні кошти з бандитів і прекрасно собі. Він і досі збирає на цьому гроші. І навіть хоче стати підполковником.
Подаю ще раз так як відмовили за якусь несенітнецю !
Богдан Сініцин, народився 16.02.1996 в місті Харків, в його сім'ї були тато, мама та брат. Дитинство в нього було гарне і веселе. Був друг Денис з яким він ходив в один садочок. Дуже полюбляв ходити в ресторан з татом. І дуже любив його і сумував коли він був на роботі. А коли тата не було дома вони з мамою ходили в кафе біля будинку. Потім почалася війна. Він дуже боявся, що його тата заберуть на фронт. Але відійти від цієї думки йому допомагав брат та Денис з якими вони грали у футбол. Потім все-таки сталося найгірше, його дідуся не стало. Він любив його і дуже сумував за ним. Його тато плакав в той день. Це був перший раз як він бачив, що тато плакав.
В дитинстві йому дуже подобалося вивчати щось нове. Але нові люди в його житті не з'являлися, був лише Денис.
Юність
В 11 років вони вже ходили в той ресторан з татом та матусею. У брата появилвся дівчина, її звали Настя. Ми дуже гарно з нею ладили. Вона фактично була його подружкою. Якарз тільки вона хотіла з ним дружити. Но завжди біля нього був Денис - його найліпший друг. Брат зміг витягнути сім'ю з складного положення і все почалося налагожуватися.
Підлітковий Вік "Перще кохання"
В них все було добре. У брата була дівчина, а у мами був тато. Але одного прекрасного, літнього вечора йому сподобалася одна дівчина. В неї було хвилясте волося, карі очі, прекрасний голос. І він підійшов до неї та запитав, чи вона не проти познайомитися і вона сказала давай. В той момент він здивувався, вона дала йому свій номер телефону. Тоді на його обличі була щира посмішка , що з ним хтось хоче знайомитись і спочатку він подумав, що це жарт. Номер не її або ще щось. В той день він був не один. Поряд зі мною, як і завжди був мій вірнийй друг Денис. Він дуже радів що зі мною хтось познайомився. І в вечері я вирішив їй написати. Запитав чи не хоче вона погуляти і вона відповіла, що візьме подругу з собою. Тоді він знав, що треба брати з собою Дениса. Вони вирішили зустрітися там де і познайомилися. І вона реально прийшла, вона вигляділа неперевершено. Вона була лучиком сонця в його житті. Вони дуже класно провели час і він зрозумів. Це була не просто симпатія, він реально був закоханий в неї. Вони гуляли разом місяць. Він гадав, що це літо буде не превершене. Потім почав гарно спілкувати з однокласником Мишком і його дівчиною Ясею. Вони теж були раді, що в нього є подруга. Одного дня він вирішив сказати їй все. Коли він проводив її сам додому і тоді сказав. "Кіра ти мені дуже подобаєшся якщо це взаємно давай зустрічатися" вона сказала, що напише йому. В той день він пішов до друзів щоб все їм розповісти. Всі вони чекали, що ж вона відповість. І тут приходить те саме повідомення "давай можемо спробуати". Потім вона розповіла йому про свого друга. Який з самого початку не дуже симпатизував Богдану. Але йому було всеодно в нього була вона. В наступному місяці вони були на вечірці і Назару багато хто казав з дівчат, що сьогодні Кіра його кине. Він думав, що то просто жарт і не звертав на це уваги. Але коли провір її, запитав. Вона сказала що це правда. Його очі в мить стали похмурими і почало боліти серце. Але він не подав виду. В той день він з Мішою зустрілися і вмить в нього хлинули сльози. Останій раз він плакав коли помер його дідусь. Більше він там не гуляв...
Підлітковий Вік "Історія ще не закінчилася"
Пройшло 1 тиждень. І він зрозумів, не може вже так бути. В нього в голові була лише вона. І він вирів спрбувати через її подругу. Та дала йому пару підсказок. І тут сталося чудо. Вона написала Богданчику першою. Сказала чи він не проти бути просто друзями. Але на той момент йому хотілося іншого. Вони просто були друзями і все. І в один день вона сказала що поїде в лагерь. Звичайно Богдан не зрадів але підтримав її ініціативу. Туди ще поїхала Яся. Все було ок крім того, що Кіра довго йому не відповідала. І в один день її подруга кидає Богдану відео, де Кіра і ще один хлопець в обнімку. Тут він і подумав, що хоче зупинитися. Він перестав їй писати. Через тиждень вона приїхала та коли я її проводив вона сказала що дуже сумувала за мною. І ці слова розтопили моє серце. Трохи пізніше ми почали зустрічатися. На цей раз я трохи випив на день народженні брата. І в той день Богдан написав Кірі "Я вже не можу терпіти, моє серце розривають почуття до тебе, якщо це не взаємно просто скажи" але ні. Вона сказала так, він був безмежно щасливим в той день. Пройшов тиждень. І почалися у Богдана якісь проблеми. До нього прийшли бандити і сказали чи не проти він. Йому предложили піти в одну справу. Богдан запитав, що по оплаті, а вони сказали що на життя хватить. Вони зробили вбивство і йому нічого не зробила поліція, гроші заплатили великі і він був радий.
Інститут та майбутння робота
Він захотів піти працювати в поліцію. І він почав подавати заявку в поліцейський інститут. Її прийняли і Богдан почав там вчитися. Вчився він гарно і зразу після інституту пішов на роботу поліцейського. Спочатку він був гарний поліцейський але йому мало платили. І коли він пов'язував одного чоловіка йому запропонували. За два мільйони Богдан його відпускає. Він звичайно був не проти. І почав так часто робити. Звичайно не за два мільйони, а за тисяч сто або двісті. Бо це сума за яку реально вийти. І так Богдан зрозумів, що реально хоче бути бед копом. Спочатку було страшно. Але потім він зробив зв'язки з кланами та почав відпускати їх. Це реально було дуже прибудкове діло. Богдан міг кричати на них, бити, він був реально бед копом. Як у тих фільмах. І йому це подобалося. В нього було все: влада, гроші, зв'язки. Фактично він був тим хто. Багато, що знає. Але не хвилюється за своє життя. І до кінця життя він зрозумів, що взяти хабар легше чим когось саджати.
Теперішній час
Богдан стає капітаном та бере хабарі. Не боїться, що його спіймать. Бо тоді ту людину просто вб'ють бандити. І правело яка завжди буде з ним. Дають-бери, а якщо не дають, то вибивай. Це реально прибильна робота яка дає великі гроші. Він почав знову товаришувати з Дариною. Вони разом проводили час з бандитами. Збирали огромні кошти з бандитів і прекрасно собі. Він і досі збирає на цьому гроші. І навіть хоче стати підполковником.
Подаю ще раз так як відмовили за якусь несенітнецю !
