Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Влад Бумер Олександрович
Стать:Чоловіча
Мати – Юля Бумер
Батько – Дмитро Бумер
Зріст та вага: 110см / 45кг
Дата народження: 09/01/2000
Вік: 25 рік
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: ловити злочинців
Сімейний стан: не одружений
Статура: Маленький брюнет
Колір очей: зелений
Зачіска: шапочка
Відмітні знаки: Відсутні
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Влад Бумер Олександрович народився 9 січня 2000 року в індустріальному серці країни — місті Кривий Ріг. Район був непростий: панельки, розбиті дороги, хмари з заводів і щоденна боротьба за місце під сонцем. Але саме в таких умовах формуються ті, хто не ламається — хто з дитинства знає, що таке стояти за себе, за близьких, за своє.
З малих років Влад був серйозним, спокійним і мовчазним. У дитячому садку ніколи не плакав, не просився на ручки, не боявся темряви. Виховательки казали: "Цей малий не по роках дорослий". Він не любив конфлікти, але завжди ставив крапку, якщо його чіпали.
У школі Влад не був відмінником, але ніколи не прогулював. Його цікавила історія, особливо — війни та військове мистецтво. Любив книги про Другу світову, фільми про армію, бойову техніку, тактику. Мріяв колись стати частиною чогось більшого — не просто працювати заради грошей, а бути там, де важливо.
Після 9 класу вступив до ліцею з військовим ухилом. Там і почався його справжній шлях. Ранкові зарядки, статут, дисципліна — все це йому підходило. Він не скаржився, не лінувався, не нарікав. Був серед тих, хто не виділявся словами — лише вчинками. На нього рівнялись.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Коли у 2014 році в країні почалась війна, Влад був ще підлітком. Але він добре запам’ятав цей день — у школі зібрали всіх, оголосили тривогу, почались збори. Увечері він чув, як мама плакала на кухні, а батько мовчки курив на балконі. Відтоді Влад ще більше зацікавився військовою справою. Йому було лише 14, але він вже тоді сказав собі: "Мій час прийде — і я не залишуся осторонь."
Після 11 класу вступив до училища, а згодом пішов служити. Спершу — строкова. Але за рік стало ясно: Влад не з тих, хто повертається додому й забуває про форму. У ньому горіло. Після дембеля залишився за контрактом, не вагаючись ні секунди.
Служба в ЗСУ
2020 рік. Влад уже у складі Збройних Сил України, служить у механізованій бригаді. Проходить бойову підготовку, вчиться стріляти з усього, що стріляє: автомат, кулемет, гранатомет, БТР. Тихо, спокійно, без зайвих слів — але результативно.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У 2021-му — ротація на Схід. Шум, земля, що горить, очі побратимів — і смерть, яку не показують по телевізору. Там Бумер вперше пізнав справжню ціну тиші. Його бойове хрещення стало моментом, коли дитинство закінчилось остаточно.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Влад уже був досвідченим бійцем. Без зайвої емоції він зібрав рюкзак і поїхав з підрозділом на передову. Спочатку — оборона Києва, потім — Миколаївський напрямок. Важкі бої, втрата побратимів, постійне переміщення і життя між атаками.
У 2023-му році Бумер бере участь у контрнаступі. Веде групу на зачистку лісосмуг, проводить евакуацію поранених, під обстрілами виводить взвод з оточення. Його позивний стає відомим серед побратимів як синонім витримки і холодного розрахунку. Влад — не герой газет. Він не любить камери, не дає інтерв’ю. Але коли щось треба зробити — він робить.
У 2024 році Влад отримує підвищення, командує вже більшим підрозділом, працює на складних ділянках фронту. Його поважають не через звання, а за справи. Зараз він продовжує нести службу, навчає молодь, тримає оборону і вірить, що перемога — це не кінець, а лише початок відбудови.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Початок 2025 року став для Влада переломним — за високі показники під час бойових операцій, командування особовим складом та зразкову військову дисципліну він отримує чергове військове звання — майор Збройних Сил України. Цього не домоглися багато хто, але Бумер не шукав звань — вони приходили за ним самі, як визнання його вірності справі.
Як майор, він отримує під командування цілий батальйон. Завдання — стратегічні: охорона важливих напрямків, координація бойових груп, оперативне управління під час ротацій. Він більше не просто боєць — він уже лідер великої кількості людей, на якого дивляться знизу вгору.
Влад серйозно підходить до підготовки молодих військових: розробляє тренувальні плани, особисто проводить заняття з тактики, медицини, стрільби. Його поважають не через зірки на погонах, а через те, що він завжди поруч — у бліндажі, в колоні, під дощем, під вогнем.
У 2025 році він також бере участь у кількох успішних операціях на південному напрямку. Один з ключових моментів — евакуація цивільних із прифронтової зони під обстрілами, що принесла йому не лише подяки від місцевих, а й пошану серед командування.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Попри все, Влад Бумер залишається скромним. У його палатці завжди порядок, на його бронежилеті немає зайвих нашивок, а у вільний час він читає або записує думки у блокнот. Він знає: війна — це не геройство, а відповідальність. І ця відповідальність лягає на нього щодня, знову і знову.
Стать:Чоловіча
Мати – Юля Бумер
Батько – Дмитро Бумер
Зріст та вага: 110см / 45кг
Дата народження: 09/01/2000
Вік: 25 рік
Місце народження: Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: ловити злочинців
Сімейний стан: не одружений
Статура: Маленький брюнет
Колір очей: зелений
Зачіска: шапочка
Відмітні знаки: Відсутні
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Влад Бумер Олександрович народився 9 січня 2000 року в індустріальному серці країни — місті Кривий Ріг. Район був непростий: панельки, розбиті дороги, хмари з заводів і щоденна боротьба за місце під сонцем. Але саме в таких умовах формуються ті, хто не ламається — хто з дитинства знає, що таке стояти за себе, за близьких, за своє.
З малих років Влад був серйозним, спокійним і мовчазним. У дитячому садку ніколи не плакав, не просився на ручки, не боявся темряви. Виховательки казали: "Цей малий не по роках дорослий". Він не любив конфлікти, але завжди ставив крапку, якщо його чіпали.
У школі Влад не був відмінником, але ніколи не прогулював. Його цікавила історія, особливо — війни та військове мистецтво. Любив книги про Другу світову, фільми про армію, бойову техніку, тактику. Мріяв колись стати частиною чогось більшого — не просто працювати заради грошей, а бути там, де важливо.
Після 9 класу вступив до ліцею з військовим ухилом. Там і почався його справжній шлях. Ранкові зарядки, статут, дисципліна — все це йому підходило. Він не скаржився, не лінувався, не нарікав. Був серед тих, хто не виділявся словами — лише вчинками. На нього рівнялись.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Коли у 2014 році в країні почалась війна, Влад був ще підлітком. Але він добре запам’ятав цей день — у школі зібрали всіх, оголосили тривогу, почались збори. Увечері він чув, як мама плакала на кухні, а батько мовчки курив на балконі. Відтоді Влад ще більше зацікавився військовою справою. Йому було лише 14, але він вже тоді сказав собі: "Мій час прийде — і я не залишуся осторонь."
Після 11 класу вступив до училища, а згодом пішов служити. Спершу — строкова. Але за рік стало ясно: Влад не з тих, хто повертається додому й забуває про форму. У ньому горіло. Після дембеля залишився за контрактом, не вагаючись ні секунди.
Служба в ЗСУ
2020 рік. Влад уже у складі Збройних Сил України, служить у механізованій бригаді. Проходить бойову підготовку, вчиться стріляти з усього, що стріляє: автомат, кулемет, гранатомет, БТР. Тихо, спокійно, без зайвих слів — але результативно.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У 2021-му — ротація на Схід. Шум, земля, що горить, очі побратимів — і смерть, яку не показують по телевізору. Там Бумер вперше пізнав справжню ціну тиші. Його бойове хрещення стало моментом, коли дитинство закінчилось остаточно.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Влад уже був досвідченим бійцем. Без зайвої емоції він зібрав рюкзак і поїхав з підрозділом на передову. Спочатку — оборона Києва, потім — Миколаївський напрямок. Важкі бої, втрата побратимів, постійне переміщення і життя між атаками.
У 2023-му році Бумер бере участь у контрнаступі. Веде групу на зачистку лісосмуг, проводить евакуацію поранених, під обстрілами виводить взвод з оточення. Його позивний стає відомим серед побратимів як синонім витримки і холодного розрахунку. Влад — не герой газет. Він не любить камери, не дає інтерв’ю. Але коли щось треба зробити — він робить.
У 2024 році Влад отримує підвищення, командує вже більшим підрозділом, працює на складних ділянках фронту. Його поважають не через звання, а за справи. Зараз він продовжує нести службу, навчає молодь, тримає оборону і вірить, що перемога — це не кінець, а лише початок відбудови.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2025 рік — звання майора, новий етап служби
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------Початок 2025 року став для Влада переломним — за високі показники під час бойових операцій, командування особовим складом та зразкову військову дисципліну він отримує чергове військове звання — майор Збройних Сил України. Цього не домоглися багато хто, але Бумер не шукав звань — вони приходили за ним самі, як визнання його вірності справі.
Як майор, він отримує під командування цілий батальйон. Завдання — стратегічні: охорона важливих напрямків, координація бойових груп, оперативне управління під час ротацій. Він більше не просто боєць — він уже лідер великої кількості людей, на якого дивляться знизу вгору.
Влад серйозно підходить до підготовки молодих військових: розробляє тренувальні плани, особисто проводить заняття з тактики, медицини, стрільби. Його поважають не через зірки на погонах, а через те, що він завжди поруч — у бліндажі, в колоні, під дощем, під вогнем.
У 2025 році він також бере участь у кількох успішних операціях на південному напрямку. Один з ключових моментів — евакуація цивільних із прифронтової зони під обстрілами, що принесла йому не лише подяки від місцевих, а й пошану серед командування.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Попри все, Влад Бумер залишається скромним. У його палатці завжди порядок, на його бронежилеті немає зайвих нашивок, а у вільний час він читає або записує думки у блокнот. Він знає: війна — це не геройство, а відповідальність. І ця відповідальність лягає на нього щодня, знову і знову.
