Глава I Пестій Фортуни
Дмитро Щука - народився 8 листопада 1998 року у місті Запоріжжя, в багатій сім'ї. Батько - один з найвпливовіших людей в області, він був директором одного з найбільших металургічних заводів в Україні, а мачуха була його секретарем. Справжню ж мати Дмитро ніколи не бачив, але батько приховував цю інформацію від сина, та намагався втюхати йому, що це його біологічна мати, тому все своє дитинство, Дмитро вірив, що мачуха це його рідна мати.
Дорогі іграшки, одяг, балування, приватна школа - про це могла тільки мріяти кожна дитина, але для Дмитра це була повсякденність. Повна ізоляція від зовнішнього світу зробила хлопця розпущеним, він гордовито спілкувався з однолітками, зневажливо ставився до вчителів, грубив батькам та прислузі.
- Дуже нахабна та розпещена дитина, якби вони не платили таку суму, я б його давно вигнала! - сказала класна керівничка директору школи.
Дмитро зростав, та поволі ставав більш неконтрольованою особистістю, прогулюючи школу, зависав на вечірках, перший /товстяк/, перший випитий шот, перший секс у туалеті нічного клубу. Хлопцеві ж здавалось, що у нього багато вірних друзів.
Час минав, Дмитру виповнилось 17, він й надалі пропадав на вечірках, розкидувався грошима, а майже кожної ночі /зависав/ граючи в азартні ігри, де програвав майже всі свої кишенькові гроші, але потім сталося те, що змінило історію...
Глава ІІ Життя закоротке для розкоші
"Все перегорнулось як колода карт" - так промовив Дмитро, коли дізнався про саму жахливу подію всього життя, а саме смерть батьків. Це була дуже трагічна аварія, на фоні зливи, батьковий Mercedes G класу злетів з обриву. В цей момент його лице побліднуло, а в очах потускніло. В один момент Дмитро лишився всього...
Всі активи та нерухомість батька були оформлені на жінку, яка, як виявилось не була кровною матір'ю Дмитра, тому в один момент він лишився всього, весь бізнес пішов по руках родичів мачухи, тому що батьки навіть не були одружені. Про це хлопець дізнався на похоронах батьків від кращого друга батька, Генерала УСБУ по м. Харків Івана Громова.
Всі друзі, дівчата були лише тимчасовістю.
На фоні цього духовного потрясіння Дмитро став помічати одну дуже дивну та загадкову річ, а саме він почав бачити маленького, товстого, безволосого /чортика/, який не покидає його й по цей день.
Також героя ще спіткало декілька страхів, таких як: клаустрофобія, боязнь висоти та великої швидкості. Якщо раніше, Дмитро щоночі викрадав батькову автівку та літав по місту з неймовірною швидкістю, зараз він не може нічого, повністю відчуваючи себе розбитим та безпомічним.
"Якби не дядя Вітя, я б збирав пляшки кожного дня о шостій ранку, і пробухував би ці гроші, а згодом і взагалі б відкинувся." - сказав Дмитро колезі, коли вступив в Академію СБУ, в яку його пропхнув дядько Віктор.
"Казарма в Академії - пекло, їжа, яку давали кожного дня, не їв би навіть бомж. Ти розумієш, як мені, тяжко?!, Ти знаєш як я хочу піти в казино?! Ти знаєш як воно мене все заїбало?!" - чули колеги по казармі, коли Іван говорив сам з собою вночі.
Глава ІІІ" Мене хвилює не стільки розмір корупції, а як неможливість брати у ній участь."
В один момент, після тяжкого тренування, Дмитро йшов подавлений по коридору, та побачив привідкритий кабінет Івана, там де йо
му давали хабар, побачивши сумму, яка була у кейсі, у хлопця перед очами пролетіли миті з його минулого, як батько отримував такі ж самі кейси, за договори по бізнесу, та його уявний друг /чортик/ промовив шепотом лише одне слово - "Діййй...".
Після цього вперше можна було побачити на Дмитрі посмішку, але вона не була схожа на посмішку звичайної людини, це була зла, хитра та лукава посмішка.
Закінчивши Академію з відзнакою, думки оточуючих про Дмитра різко змінились, вони бачили у ньому віддану, сильну людину, яка, на перший погляд, може побороти усі свої страхи, та головна якість, чесність, але насправді він йшов по головах людей, бравши хабарі та отримуючи посаду за посадою.
Не все так добре, як здається, Дмитро не може підпустити когось близько до себе, бо та колосальна втрата зробила велику рану на його серці та його психіці, але гарна акторська гра не видавала цього. Його єдиним другом й до сих пір лишається той самий /Чортик/, до якого він вже звик, та прислуховується до його порад.
Герой історії боїться втратити все в один момент, як це сталося у його підлітковому віці, але його тяга до азарту, не могла не впливати на нерви та психіку Дмитра. Кожен раз, коли він виходить з казино, йому /зриває дах/, він починає бити, матюкати /чортика/, який все одно кожного разу веде Кущовку до казино. З-за цього у Дмитра постійне безсоння, болі в області серця, голові, і щоб заглушити цю біль, Дмитро інколи вживає наркотики.
Глава ІV Сама велика афера України ХХІ ст. (Епілог)
Одного звичайного дня, коли Дмитро був у відпустці, йому приходить лист від Івана Громова, Генерала УСБУ по м.Харків, у якому написано:
"Любий друже, я бачив як ти йшов по головах, робив відкати та брав хабарі, ти дуже схожий на свого батька, та навіть чимось на мене. Мені вже 57 років, здоров'ячко не те, суми великі, а на старість і дітям я вже заробив, та й ідей і бажання ніякого немає, тому хочу, щоб ти гідно продовжував мою справу, але вже на моїй посаді, та очолив мою тіньову монополію."
Після прочитаних слів, можна було побачити сльози радості від Дмитра, тому що до цієї цілі, він йшов все своє життя, надійно заховавши лист, як саму дорогу пам'ятку його життя.
Вставши на посаду Генерала, Дмитро з самого початку мав дуже багато заготовок, та ідей, бо вже давно займається корупцією разом з Віктором, що можна побачити по спаленому відривку з газети.
З новою посадою прийшли й нові страхи, персонаж поволі ставав поволі зліше, зухваліше, тому що завжди боявся, що його розкриють та знімуть з посади, не довіряв нікому, та вів особистий нагляд за кожною справою з обох сторін барикад. Одного разу, програвши всі гроші у казино, Дмитро навіть подумував закінчити життя самогубством, але його уявний друг відмовляв героя, ще б трішки, та ця купа страхів зламала б Дмитра, але кожного разу, з кожним днем, він намагається їх побороти.
При Генеральстві Дмитра тіньова монополія розгорнула неймовірний обсяг кримінальної діяльності, мільярди доларів були передані у "фонд" та офшори. Але й державні вимоги до Генерала та його особистого складу, також виконувались, проводились низки реформацій, на яких Кущовка також заробив чимало грошей.
Дмитро Щука - народився 8 листопада 1998 року у місті Запоріжжя, в багатій сім'ї. Батько - один з найвпливовіших людей в області, він був директором одного з найбільших металургічних заводів в Україні, а мачуха була його секретарем. Справжню ж мати Дмитро ніколи не бачив, але батько приховував цю інформацію від сина, та намагався втюхати йому, що це його біологічна мати, тому все своє дитинство, Дмитро вірив, що мачуха це його рідна мати.
Дорогі іграшки, одяг, балування, приватна школа - про це могла тільки мріяти кожна дитина, але для Дмитра це була повсякденність. Повна ізоляція від зовнішнього світу зробила хлопця розпущеним, він гордовито спілкувався з однолітками, зневажливо ставився до вчителів, грубив батькам та прислузі.
- Дуже нахабна та розпещена дитина, якби вони не платили таку суму, я б його давно вигнала! - сказала класна керівничка директору школи.
Дмитро зростав, та поволі ставав більш неконтрольованою особистістю, прогулюючи школу, зависав на вечірках, перший /товстяк/, перший випитий шот, перший секс у туалеті нічного клубу. Хлопцеві ж здавалось, що у нього багато вірних друзів.
Час минав, Дмитру виповнилось 17, він й надалі пропадав на вечірках, розкидувався грошима, а майже кожної ночі /зависав/ граючи в азартні ігри, де програвав майже всі свої кишенькові гроші, але потім сталося те, що змінило історію...
Глава ІІ Життя закоротке для розкоші
"Все перегорнулось як колода карт" - так промовив Дмитро, коли дізнався про саму жахливу подію всього життя, а саме смерть батьків. Це була дуже трагічна аварія, на фоні зливи, батьковий Mercedes G класу злетів з обриву. В цей момент його лице побліднуло, а в очах потускніло. В один момент Дмитро лишився всього...Всі активи та нерухомість батька були оформлені на жінку, яка, як виявилось не була кровною матір'ю Дмитра, тому в один момент він лишився всього, весь бізнес пішов по руках родичів мачухи, тому що батьки навіть не були одружені. Про це хлопець дізнався на похоронах батьків від кращого друга батька, Генерала УСБУ по м. Харків Івана Громова.
Всі друзі, дівчата були лише тимчасовістю.
На фоні цього духовного потрясіння Дмитро став помічати одну дуже дивну та загадкову річ, а саме він почав бачити маленького, товстого, безволосого /чортика/, який не покидає його й по цей день.
Також героя ще спіткало декілька страхів, таких як: клаустрофобія, боязнь висоти та великої швидкості. Якщо раніше, Дмитро щоночі викрадав батькову автівку та літав по місту з неймовірною швидкістю, зараз він не може нічого, повністю відчуваючи себе розбитим та безпомічним.
"Якби не дядя Вітя, я б збирав пляшки кожного дня о шостій ранку, і пробухував би ці гроші, а згодом і взагалі б відкинувся." - сказав Дмитро колезі, коли вступив в Академію СБУ, в яку його пропхнув дядько Віктор.
"Казарма в Академії - пекло, їжа, яку давали кожного дня, не їв би навіть бомж. Ти розумієш, як мені, тяжко?!, Ти знаєш як я хочу піти в казино?! Ти знаєш як воно мене все заїбало?!" - чули колеги по казармі, коли Іван говорив сам з собою вночі.
Глава ІІІ" Мене хвилює не стільки розмір корупції, а як неможливість брати у ній участь."
В один момент, після тяжкого тренування, Дмитро йшов подавлений по коридору, та побачив привідкритий кабінет Івана, там де йо
му давали хабар, побачивши сумму, яка була у кейсі, у хлопця перед очами пролетіли миті з його минулого, як батько отримував такі ж самі кейси, за договори по бізнесу, та його уявний друг /чортик/ промовив шепотом лише одне слово - "Діййй...".
Після цього вперше можна було побачити на Дмитрі посмішку, але вона не була схожа на посмішку звичайної людини, це була зла, хитра та лукава посмішка.
Закінчивши Академію з відзнакою, думки оточуючих про Дмитра різко змінились, вони бачили у ньому віддану, сильну людину, яка, на перший погляд, може побороти усі свої страхи, та головна якість, чесність, але насправді він йшов по головах людей, бравши хабарі та отримуючи посаду за посадою.
Не все так добре, як здається, Дмитро не може підпустити когось близько до себе, бо та колосальна втрата зробила велику рану на його серці та його психіці, але гарна акторська гра не видавала цього. Його єдиним другом й до сих пір лишається той самий /Чортик/, до якого він вже звик, та прислуховується до його порад.
Герой історії боїться втратити все в один момент, як це сталося у його підлітковому віці, але його тяга до азарту, не могла не впливати на нерви та психіку Дмитра. Кожен раз, коли він виходить з казино, йому /зриває дах/, він починає бити, матюкати /чортика/, який все одно кожного разу веде Кущовку до казино. З-за цього у Дмитра постійне безсоння, болі в області серця, голові, і щоб заглушити цю біль, Дмитро інколи вживає наркотики.
Глава ІV Сама велика афера України ХХІ ст. (Епілог)
Одного звичайного дня, коли Дмитро був у відпустці, йому приходить лист від Івана Громова, Генерала УСБУ по м.Харків, у якому написано:
"Любий друже, я бачив як ти йшов по головах, робив відкати та брав хабарі, ти дуже схожий на свого батька, та навіть чимось на мене. Мені вже 57 років, здоров'ячко не те, суми великі, а на старість і дітям я вже заробив, та й ідей і бажання ніякого немає, тому хочу, щоб ти гідно продовжував мою справу, але вже на моїй посаді, та очолив мою тіньову монополію."
Після прочитаних слів, можна було побачити сльози радості від Дмитра, тому що до цієї цілі, він йшов все своє життя, надійно заховавши лист, як саму дорогу пам'ятку його життя.
Вставши на посаду Генерала, Дмитро з самого початку мав дуже багато заготовок, та ідей, бо вже давно займається корупцією разом з Віктором, що можна побачити по спаленому відривку з газети.
З новою посадою прийшли й нові страхи, персонаж поволі ставав поволі зліше, зухваліше, тому що завжди боявся, що його розкриють та знімуть з посади, не довіряв нікому, та вів особистий нагляд за кожною справою з обох сторін барикад. Одного разу, програвши всі гроші у казино, Дмитро навіть подумував закінчити життя самогубством, але його уявний друг відмовляв героя, ще б трішки, та ця купа страхів зламала б Дмитра, але кожного разу, з кожним днем, він намагається їх побороти.
При Генеральстві Дмитра тіньова монополія розгорнула неймовірний обсяг кримінальної діяльності, мільярди доларів були передані у "фонд" та офшори. Але й державні вимоги до Генерала та його особистого складу, також виконувались, проводились низки реформацій, на яких Кущовка також заробив чимало грошей.
