Дитячі роки
Я - Ервін Роммель, народився 14 березня 2000 року на Печерському районі міста Києва. З малих років займався спортом, а саме Греко-Римською боротьбою. Але моя мрія була іншою. Поступив на навчання до школи, де дуже полюбляв предмет "Правознавство", батьки підтримували мене, хоча і не знали, з чим я хочу пов'язати своє ризикове життя. У підлітковому віці покинув спорт. Батьки були проти, тому почали віддалятись від мене, так я почав жити "сам по собі".
Студентські роки
Закінчивши школу я поступив до Пенітенціарної Академії України по направленню "Правоохоронна діяльність". Дуже складним було студентське життя, часто доводилось самому вирішувати дуже складні проблеми, проживаючи на зйомній квартирі окремо від батьків, які були проти продовження навчання у цьому направленні. Під час навчання я знайшов багато друзів та нерідко зависав з ними у клубах, випиваючи чимало дорогої випивки. У зв'язку з цим у мене завжди не вистачало грошей на утримання себе в адекватних умовах. Не зважаючи на це, вчився я дуже добре. Але з кожним роком, набираючи життєвий досвід, це все забулось, і вже майже в кінці навчання, одумавшись, я почав жити нормальним, адекватним життям без шкідливих звичок.
Дорослі роки
Вже закінчивши Пенітенціарну Академію України, я пішов працювати до ДКВС, де протягом довгого часу я добивався вершин, але мені не вдалось. На той час у ДКВС було не дуже компетентне керівництво, тому я затримався на посаді старшого лейтенанта на 4 роки. Одного вечора, обдумавши всі сторони, я вирішив зв'язатись з батьками, з якими не спілкувався понад 10 років. Наша зустріч пройшла без проблем. Увечері, трохи випивши з батьком, ми заговорили про мою роботу. Я дізнався що один близький знайомий мого батька, Генерал ДКВС, працює у іншій частині, де ніколи не було проблем, всі відповідально відносились до своїх обов'язків, дотримуючись Законодавства України. Щоб домовитись з ним про моє переведення до його частини, порібно було дуже багато грошей та роботи.
Нарешті, за один рік була зібрана кругла сумма та я був переведений у нову частину ДКВС, де отримав звання Майора, та посаду Зам.нач. ПАУ. Я дуже багато трудився на цій посаді, отримуючи гарну зарплату та премії. Через деякий час стала вакантною посада Начальника ПАУ. Тут я зрозумів, що це мій шанс. Вже за рік я зібрав потрібну документацію, та був поставлений на посаду Начальника ПАУ по довірі. На цій посаді я пробув 2 роки, аж поки щось не змінилось. Генерал став наче інший, все змінилось та ДКВС почало занепадати. Моя "верхівка" та пагони підполковника були під загрозою. Саме ця подія підказала мені, що весь цей час я був не на своєму місці.
Вже через декілька тижнів були готові документи на переведення до Управління Нац.Поліції в місті Києві. Так як я мав атестат з Магістратурою по профілю Правоохоронної діяльності, мені вдалося зайняти посаду Капітана, та не починати заново мій шлях. Працюючи в НПУ я зрозумів, що це саме те, що мені треба.
"Нова робота" в НПУ
Через деякий час я знайшов дружину та завів дітей. Звісно, забезпечувати на заробітну плату себе я міг, але не всю сім'ю. Я почав шукати різні шляхи вирішення проблеми матеріального становища. Беручи кредити у банках, я міг спокійно забезпечувати сім'ю протягом невеликого часу, але потім знову були потрібні гроші.
Я майже розчарувався в своїй роботі, та в голову лізли думки, що я неправильно проживаю своє життя. Після цього в голову лізли страшні думки: " А що якщо закінчити ці всі проблеми одним рухом". Я був майже на грані та вбитий морально, але тут я побачив одну річ, яка змінила моє життя... Я почав бачити незаконні дії зі сторони співробітника, прослідкував за ним та зрозумів, що це шанс відновити все. Розуміючи ризик, я почав з маленьких хабарів, підставляючи під велику небезпеку свою сім'ю, себе та свою посаду. Вже за недовгий час я вийшов на новий рівень. Моя сім'я зажила новим житям. На питання дружини: "Де ти береш гроші?", я відповідав, що підробляв на престижній роботі. Але той час який я наче витрачав на підробіток, насправді йшов на налагодження нових планів.
Вже скоро я придбав автомобіль марки Mercedes та 2 - кімнатну квартиру в центрі міста. Я отримував великі гроші зі своєї роботи, розуміючи що це незаконно, але Азарт все більше і більше втягував мене та я став справжнім професіоналом своєї справи!
Так я і почав жити багато, хоч і не дуже законно!
Ервін Роммель
Я - Ервін Роммель, народився 14 березня 2000 року на Печерському районі міста Києва. З малих років займався спортом, а саме Греко-Римською боротьбою. Але моя мрія була іншою. Поступив на навчання до школи, де дуже полюбляв предмет "Правознавство", батьки підтримували мене, хоча і не знали, з чим я хочу пов'язати своє ризикове життя. У підлітковому віці покинув спорт. Батьки були проти, тому почали віддалятись від мене, так я почав жити "сам по собі".
Студентські роки
Закінчивши школу я поступив до Пенітенціарної Академії України по направленню "Правоохоронна діяльність". Дуже складним було студентське життя, часто доводилось самому вирішувати дуже складні проблеми, проживаючи на зйомній квартирі окремо від батьків, які були проти продовження навчання у цьому направленні. Під час навчання я знайшов багато друзів та нерідко зависав з ними у клубах, випиваючи чимало дорогої випивки. У зв'язку з цим у мене завжди не вистачало грошей на утримання себе в адекватних умовах. Не зважаючи на це, вчився я дуже добре. Але з кожним роком, набираючи життєвий досвід, це все забулось, і вже майже в кінці навчання, одумавшись, я почав жити нормальним, адекватним життям без шкідливих звичок.
Дорослі роки
Вже закінчивши Пенітенціарну Академію України, я пішов працювати до ДКВС, де протягом довгого часу я добивався вершин, але мені не вдалось. На той час у ДКВС було не дуже компетентне керівництво, тому я затримався на посаді старшого лейтенанта на 4 роки. Одного вечора, обдумавши всі сторони, я вирішив зв'язатись з батьками, з якими не спілкувався понад 10 років. Наша зустріч пройшла без проблем. Увечері, трохи випивши з батьком, ми заговорили про мою роботу. Я дізнався що один близький знайомий мого батька, Генерал ДКВС, працює у іншій частині, де ніколи не було проблем, всі відповідально відносились до своїх обов'язків, дотримуючись Законодавства України. Щоб домовитись з ним про моє переведення до його частини, порібно було дуже багато грошей та роботи.
Нарешті, за один рік була зібрана кругла сумма та я був переведений у нову частину ДКВС, де отримав звання Майора, та посаду Зам.нач. ПАУ. Я дуже багато трудився на цій посаді, отримуючи гарну зарплату та премії. Через деякий час стала вакантною посада Начальника ПАУ. Тут я зрозумів, що це мій шанс. Вже за рік я зібрав потрібну документацію, та був поставлений на посаду Начальника ПАУ по довірі. На цій посаді я пробув 2 роки, аж поки щось не змінилось. Генерал став наче інший, все змінилось та ДКВС почало занепадати. Моя "верхівка" та пагони підполковника були під загрозою. Саме ця подія підказала мені, що весь цей час я був не на своєму місці.
Вже через декілька тижнів були готові документи на переведення до Управління Нац.Поліції в місті Києві. Так як я мав атестат з Магістратурою по профілю Правоохоронної діяльності, мені вдалося зайняти посаду Капітана, та не починати заново мій шлях. Працюючи в НПУ я зрозумів, що це саме те, що мені треба.
"Нова робота" в НПУ
Через деякий час я знайшов дружину та завів дітей. Звісно, забезпечувати на заробітну плату себе я міг, але не всю сім'ю. Я почав шукати різні шляхи вирішення проблеми матеріального становища. Беручи кредити у банках, я міг спокійно забезпечувати сім'ю протягом невеликого часу, але потім знову були потрібні гроші.
Я майже розчарувався в своїй роботі, та в голову лізли думки, що я неправильно проживаю своє життя. Після цього в голову лізли страшні думки: " А що якщо закінчити ці всі проблеми одним рухом". Я був майже на грані та вбитий морально, але тут я побачив одну річ, яка змінила моє життя... Я почав бачити незаконні дії зі сторони співробітника, прослідкував за ним та зрозумів, що це шанс відновити все. Розуміючи ризик, я почав з маленьких хабарів, підставляючи під велику небезпеку свою сім'ю, себе та свою посаду. Вже за недовгий час я вийшов на новий рівень. Моя сім'я зажила новим житям. На питання дружини: "Де ти береш гроші?", я відповідав, що підробляв на престижній роботі. Але той час який я наче витрачав на підробіток, насправді йшов на налагодження нових планів.
Вже скоро я придбав автомобіль марки Mercedes та 2 - кімнатну квартиру в центрі міста. Я отримував великі гроші зі своєї роботи, розуміючи що це незаконно, але Азарт все більше і більше втягував мене та я став справжнім професіоналом своєї справи!
Так я і почав жити багато, хоч і не дуже законно!
Ервін Роммель
