Дитинство
Марк Дейнека народився 2 лютого 2000 року в Києві у сім’ї робітників. Мати працювала терапевтом в обласній лікарні, батько — військовий ветеран, який пройшов кілька гарячих точок та мав власне бачення життя. З дитинства батько часто повторював синові, що “брати гроші за послугу — не погано, якщо це допомагає обом сторонам”. Ця фраза з часом стала для Марка негласним життєвим принципом.
Виріс у спальному районі Києва, де більшість хлопців рано знайомилися з вуличними правилами. Марк швидко навчився відстоювати себе, часто брав участь у дворових конфліктах. Мав кілька близьких друзів, з якими проводив більшість часу на вулиці, і вже тоді вмів “домовлятися” з місцевими авторитетами, щоб уникати серйозних проблем.
Юність
Школу закінчив із середнім рівнем успішності. Не був відмінником, але легко знаходив підхід до однокласників і навіть до деяких вчителів. З іншими викладачами конфліктував, особливо якщо вони намагалися тиснути або принижувати його. Декілька разів опинявся в полі зору поліції через бійки, але завжди виходив сухим з води — то батько “порішав”, то знайомі допомагали.
Після школи, під впливом батька та з бажанням “піднятися у житті”, вступив до Національної академії Служби безпеки України. Навчання давалося непросто, але Марк швидко зрозумів, що головне — не оцінки, а контакти. Вже на перших курсах почав заводити знайомства серед курсантів старших років і викладачів, особливо тих, хто мав зв’язки в оперативних структурах.
Під час навчання проходив практику в підрозділах, що займалися контррозвідкою та боротьбою з організованою злочинністю. Саме там вперше зіткнувся з реальними схемами контрабанди та нелегальної торгівлі зброєю.
Доросле життя
Після випуску у 2020 році отримав призначення в оперативний відділ СБУ у Києві. Робота була насиченою: проведення спецоперацій, збір інформації про угруповання, робота з агентурою. Брав участь у кількох операціях під прикриттям, під час яких входив у довіру до підозрюваних, здобував конфіденційні дані та іноді “закривав очі” на дрібні порушення за певну винагороду.
Серед колег мав репутацію того, хто “вміє домовлятися”. Це іноді викликало заздрість та недовіру, але водночас робило його корисним для тих, хто шукав нестандартні рішення. Декілька разів його діяльність ставала об’єктом внутрішніх перевірок, однак офіційних доказів порушень не знаходили.
У цей період Марк завів зв’язки серед адвокатів, бізнесменів та людей з кримінального середовища. Часто виступав посередником у вирішенні конфліктів, використовуючи свій статус та доступ до інформації.
Наш час
У 2025 році, після відставки полковника, який був його покровителем і прикривав спірні моменти роботи, Марк зрозумів, що у СБУ для нього починаються складні часи. Він подав рапорт на переведення та отримав пропозицію від Державної кримінально-виконавчої служби.
Потрапив до підрозділу, який займається контролем за поведінкою впливових засуджених. Уже з перших днів встановив власні правила:
за потрібну суму може організувати “полегшений режим” у колонії;
вирішує питання з переведенням у кращі умови;
через знайомих адвокатів передає “послуги” засудженим.
Має кілька довірених осіб серед ув’язнених, які збирають для нього інформацію та контролюють обстановку всередині колонії. Під час обшуків іноді залишає частину вилучених речей у себе або передає їх через третіх осіб. Використовує старі зв’язки в СБУ для отримання закритих даних і прикриття ризикованих операцій.
Наразі продовжує працювати у ДКВС, поєднуючи офіційні завдання з власними “проектами”, які приносять значно більший дохід, ніж офіційна зарплата.
Марк Дейнека народився 2 лютого 2000 року в Києві у сім’ї робітників. Мати працювала терапевтом в обласній лікарні, батько — військовий ветеран, який пройшов кілька гарячих точок та мав власне бачення життя. З дитинства батько часто повторював синові, що “брати гроші за послугу — не погано, якщо це допомагає обом сторонам”. Ця фраза з часом стала для Марка негласним життєвим принципом.
Виріс у спальному районі Києва, де більшість хлопців рано знайомилися з вуличними правилами. Марк швидко навчився відстоювати себе, часто брав участь у дворових конфліктах. Мав кілька близьких друзів, з якими проводив більшість часу на вулиці, і вже тоді вмів “домовлятися” з місцевими авторитетами, щоб уникати серйозних проблем.
Юність
Школу закінчив із середнім рівнем успішності. Не був відмінником, але легко знаходив підхід до однокласників і навіть до деяких вчителів. З іншими викладачами конфліктував, особливо якщо вони намагалися тиснути або принижувати його. Декілька разів опинявся в полі зору поліції через бійки, але завжди виходив сухим з води — то батько “порішав”, то знайомі допомагали.
Після школи, під впливом батька та з бажанням “піднятися у житті”, вступив до Національної академії Служби безпеки України. Навчання давалося непросто, але Марк швидко зрозумів, що головне — не оцінки, а контакти. Вже на перших курсах почав заводити знайомства серед курсантів старших років і викладачів, особливо тих, хто мав зв’язки в оперативних структурах.
Під час навчання проходив практику в підрозділах, що займалися контррозвідкою та боротьбою з організованою злочинністю. Саме там вперше зіткнувся з реальними схемами контрабанди та нелегальної торгівлі зброєю.
Доросле життя
Після випуску у 2020 році отримав призначення в оперативний відділ СБУ у Києві. Робота була насиченою: проведення спецоперацій, збір інформації про угруповання, робота з агентурою. Брав участь у кількох операціях під прикриттям, під час яких входив у довіру до підозрюваних, здобував конфіденційні дані та іноді “закривав очі” на дрібні порушення за певну винагороду.
Серед колег мав репутацію того, хто “вміє домовлятися”. Це іноді викликало заздрість та недовіру, але водночас робило його корисним для тих, хто шукав нестандартні рішення. Декілька разів його діяльність ставала об’єктом внутрішніх перевірок, однак офіційних доказів порушень не знаходили.
У цей період Марк завів зв’язки серед адвокатів, бізнесменів та людей з кримінального середовища. Часто виступав посередником у вирішенні конфліктів, використовуючи свій статус та доступ до інформації.
Наш час
У 2025 році, після відставки полковника, який був його покровителем і прикривав спірні моменти роботи, Марк зрозумів, що у СБУ для нього починаються складні часи. Він подав рапорт на переведення та отримав пропозицію від Державної кримінально-виконавчої служби.
Потрапив до підрозділу, який займається контролем за поведінкою впливових засуджених. Уже з перших днів встановив власні правила:
за потрібну суму може організувати “полегшений режим” у колонії;
вирішує питання з переведенням у кращі умови;
через знайомих адвокатів передає “послуги” засудженим.
Має кілька довірених осіб серед ув’язнених, які збирають для нього інформацію та контролюють обстановку всередині колонії. Під час обшуків іноді залишає частину вилучених речей у себе або передає їх через третіх осіб. Використовує старі зв’язки в СБУ для отримання закритих даних і прикриття ризикованих операцій.
Наразі продовжує працювати у ДКВС, поєднуючи офіційні завдання з власними “проектами”, які приносять значно більший дохід, ніж офіційна зарплата.
Останнє редагування:
