Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Хубчик Олександр Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Вікторія Хубчик
Батько - Андрій Хубчик
Зріст та вага: Зріст -181 см 66 кг.
Дата народження: 21.09.2003
Вік: 21 роки
Місце народження: Україна, м.Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м.Харьків
Захоплення: Спорт.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Карі
Зачіска: Коротка, темна
Відмітні знаки: Любить чорний одяг, має татуювання на правій руці Герб України.
Розділ I "Дитинство":
Олександр народився в середній родині, його батько був військовим льотчиком, а мати була таємним агентом СБУ. Жив він із батьком та матір'ю у приватному будинку у селі міського типу. Також у нього була маленька сестра, яка рівнялася на свого брата і йшла за ним. У дитинстві до 12 років Олександр ходив у звичайну школу, але батько робив усе, щоб дитина росла не розбалованою. Так як його батько був льотчиком, навчив Сашка багато чому, і мати не залишилася у стороні і навчила сина переховуватись і знаходити рішення із тяжких ситуацій. Так як батьки завжди були зайняті роботою, Сашко більшу частину часу проводив зі своїм дядьком, який був колишнім військовим. У 13 років Сашко з батьком і матір'ю полетіли на острів, де іноді вони прилітали відпочити від роботи, і по дорозі трапилася трагедія, коли сім'я пролітала безлюдний острів, їх літак збили, батько встиг врятувати свого сина, кинувши його з падаючого літака з парашутом. На жаль, батьки хлопчика загинули, і він залишився один. Для нього це стало величезним ударом. Сашко вдалося приземлитися на острів і на цьому моменті його дитинство закінчилося і він сильно змінився. Адже йому треба було ще виховувати маленьку сестричку.
Розділ II "Юність":
Приземлившись Сашко побачив, як у небі вибухнув сімейний літак. Після того як хлопчик усвідомив те, що він один і повинен вижити за всяку ціну, він почав згадувати все, що його вчили його батьки і його дядько. Сашку довелося нелегко він багато чого пережив живучи на цьому острові, але все ж таки ніколи не втрачав надії. Одного дня він побачив, як до острова наближається корабель і почав подавати їм сигнали про допомогу. Коли корабель наблизився до берега, з нього вийшли 7 людей зі зброєю і стали загрожувати йому, виявилося це були ті самі люди, які вбили його батьків, але він навіть не припускав цього, виявилося це була група найманих убивць. Так як Сашко був зовсім юний, найманці вирішили взяти його з собою та виховати його як убивцю. Але вони навіть не припускали, що ця дитина вже натренована і що зламати її буде дуже не просто. Маленьку сестричку взяли під виховання дядько та тітка. Щоб не було питань, вона змінила прізвище. До 19 років Сашка навчали вбивати і виживати, ховатися так само, його навчили змінювати голоси і тональність щоб бути ще скритнішим і щоб ніхто не міг дізнатися. Від усіх цих навантажень, тренувань, у Олександр почали вироблятися силові фактори, ватажок банди навчив усьому що, знав сам. Але й на це не закінчилося. Його підготовки стали все складнішими і болісними, але він не хотів здаватися і хотів стати ще сильнішим. Він хотів, щоб його всі поважали і ніхто не насмілився навіть подивитися криво на його родичів.
Розділ III "Доросле життя":
У свої 20 років Сашко убив багатьох людей, але ніколи не вбивав невинних. Хоча й були такі випадки, що він вбивав невинних і через це при кожному вбивстві невинного він набивав на тіло тату щоб ніколи не забувати про це і не робити більше таких помилок. У віці 22 роки в кімнаті ватажка Олександр знайшов чорну сережку, яку він подарував своїй мамі в дитинстві і окуляри свого батька. У цей момент він усвідомив, що це ті люди, які збили їх літак. Олександр був у сказі, він по черзі вбивав усіх цих найманців. Ватажок банди побачивши труп свого підлеглого підняв тривогу, але вже було пізно. І зустрілися в бою вчитель і учень, бій був нелегким, але Сашку вдалося вбити ватажка невеликої банди, і помститися за батьків хоч і він був сам при смерті. Сашку вдається вижити і попливти з цього проклятого острова. Він не думав про гроші, бо награбованого вистачило б йому на довго. Перебравшись у рідне "місто" Сашко пройшов спец-підготовку з водіння та зі стрільби, а саме стрільби на далеких дистанціях зі снайперської гвинтівки, і на середніх дистанціях зі штурмовою гвинтівкою. Через спеціалізовану підготовку своїх батьків і найманців Сашко навчився вести бій один на двох за наявності штурмової гвинтівки і бронежилета. Після всіх цих пригод Сашко переїхав до міста Дніпра. Після прибуття він вирішує зав'язати з минулим і вступити на добрий бік, не дивлячись на його татуювання на тілі, Сашка за його навички і здібності приймають у НПУ.
Розділ ІV "Вірний шлях":
Сашко забув все своє минуле і став на правильну дорогу, він був Полковником НПУ міста Дніпра, він робив свою роботу на відмінно, був хорошим Полковником, але тут він дізнався, що його розшукують друзі вбитих найманців, йому довелося переїхати в місто Харьків і влаштуватися у СБУ для своєї безпеки.
Розділ V "Поганий шлях":
Одного разу Сашко був тяжко поранений. Проводячи свій час у лікарні він натрапив на дуже дивного лікаря. Лікар завжди ходив з великими зіницями і дуже рідко дивився Сашкові у вічі. І ось настав час виписувати Сашка з лікарні. Мортон вирішив сказати всім дякую, але того самого лікаря він не знайшов. Приїхавши до СБУ його не відпускала думка про того лікаря, він одягнув форму, взяв СТЗ та поїхав до лікарні. Коли Мортон під'їжджав до лікарні, він побачив за рогом того самого лікаря з червоними очима. У руці лікар був пакетик з незрозумілим вмістом.. Підбігаючи до лікаря, Сашко запитав, що це лікар. На що лікар висунув руки вперед і сказав: "Давай якось домовимося?". Побачивши що лежить у пакеті Сашко відповів: "Тут уже ніяк не відмовимося, але...". Вимкнувши свій боді-камеру Сашко сказав: "Можемо домовитися". Побачивши боді-камеру на грудях лікаря Сашко різко зняв її і розбив об підлогу. Лікар зрозумів, що без хабара тут вже не обійтися і запропонував йому 100.000. На що Сашко відповів, що йому цього вистачить, Сашко узяв хабар у лікаря і відпустив його. Сашко усвідомив, що він може стати багатим за допомогою такого заробітку і почав брати хабарі.
Розділ VI "Наші дні":
Пройшов ще 1 рік, і одного дня, на випадковій події, він зустрів дівчину. Вони зустрілися на вечірці, яка була організована їхніми спільними друзями. У той момент, коли їхні очі зустрілися, здавалося, що час зупинився. Вони розмовляли цілими годинами, проходячи від однієї теми до іншої, мов два плавно перепливаючі потоки.
З кожним наступним днем, зв'язок між ними ставав все міцнішим і глибшим. Вони відкривали один для одного нові горизонти, ділилися мріями та страхами, раділи успіхам і підтримували в невдачах. Їхнє кохання росте, ніби ніжний бутон, що розцвітає під променями весняного сонця.
Сашко знайшов у ній все те, чого він колись шукав – вірність, розуміння, підтримку та безмежне кохання. І тепер, разом з нею, він відчуває, що кожен день – це нова можливість дарувати один одному радість та щастя, пройти складний шлях життя разом, тримаючись за руки і дивлячись в одному напрямку.
На даний момент Сашко тимчасово не працює, оскільки розвивається в сфері бізнесу, а саме - займається своїм магазином одягу, та продуктів, в нього їх аж 9 магазинів 5 – одягу, 4 - продуктивних, також в нього є власні водії які працюють на Сашка. Фури розвозять продукти у його магазин продуктів, а магазин одягу він купує з Європи та продає у своєму магазині по всій Україні, а частину прибутку з бізнесу Олександр віддає на підтримку ЗСУ, адже Олександр як і вся Україна з нетерпінням чекає на перемогу країни!
Стать: Чоловіча
Мати - Вікторія Хубчик
Батько - Андрій Хубчик
Зріст та вага: Зріст -181 см 66 кг.
Дата народження: 21.09.2003
Вік: 21 роки
Місце народження: Україна, м.Дніпро
Національність: Українець
Місце проживання: м.Харьків
Захоплення: Спорт.
Сімейний стан: Одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Карі
Зачіска: Коротка, темна
Відмітні знаки: Любить чорний одяг, має татуювання на правій руці Герб України.
Розділ I "Дитинство":
Олександр народився в середній родині, його батько був військовим льотчиком, а мати була таємним агентом СБУ. Жив він із батьком та матір'ю у приватному будинку у селі міського типу. Також у нього була маленька сестра, яка рівнялася на свого брата і йшла за ним. У дитинстві до 12 років Олександр ходив у звичайну школу, але батько робив усе, щоб дитина росла не розбалованою. Так як його батько був льотчиком, навчив Сашка багато чому, і мати не залишилася у стороні і навчила сина переховуватись і знаходити рішення із тяжких ситуацій. Так як батьки завжди були зайняті роботою, Сашко більшу частину часу проводив зі своїм дядьком, який був колишнім військовим. У 13 років Сашко з батьком і матір'ю полетіли на острів, де іноді вони прилітали відпочити від роботи, і по дорозі трапилася трагедія, коли сім'я пролітала безлюдний острів, їх літак збили, батько встиг врятувати свого сина, кинувши його з падаючого літака з парашутом. На жаль, батьки хлопчика загинули, і він залишився один. Для нього це стало величезним ударом. Сашко вдалося приземлитися на острів і на цьому моменті його дитинство закінчилося і він сильно змінився. Адже йому треба було ще виховувати маленьку сестричку.
Розділ II "Юність":
Приземлившись Сашко побачив, як у небі вибухнув сімейний літак. Після того як хлопчик усвідомив те, що він один і повинен вижити за всяку ціну, він почав згадувати все, що його вчили його батьки і його дядько. Сашку довелося нелегко він багато чого пережив живучи на цьому острові, але все ж таки ніколи не втрачав надії. Одного дня він побачив, як до острова наближається корабель і почав подавати їм сигнали про допомогу. Коли корабель наблизився до берега, з нього вийшли 7 людей зі зброєю і стали загрожувати йому, виявилося це були ті самі люди, які вбили його батьків, але він навіть не припускав цього, виявилося це була група найманих убивць. Так як Сашко був зовсім юний, найманці вирішили взяти його з собою та виховати його як убивцю. Але вони навіть не припускали, що ця дитина вже натренована і що зламати її буде дуже не просто. Маленьку сестричку взяли під виховання дядько та тітка. Щоб не було питань, вона змінила прізвище. До 19 років Сашка навчали вбивати і виживати, ховатися так само, його навчили змінювати голоси і тональність щоб бути ще скритнішим і щоб ніхто не міг дізнатися. Від усіх цих навантажень, тренувань, у Олександр почали вироблятися силові фактори, ватажок банди навчив усьому що, знав сам. Але й на це не закінчилося. Його підготовки стали все складнішими і болісними, але він не хотів здаватися і хотів стати ще сильнішим. Він хотів, щоб його всі поважали і ніхто не насмілився навіть подивитися криво на його родичів.
Розділ III "Доросле життя":
У свої 20 років Сашко убив багатьох людей, але ніколи не вбивав невинних. Хоча й були такі випадки, що він вбивав невинних і через це при кожному вбивстві невинного він набивав на тіло тату щоб ніколи не забувати про це і не робити більше таких помилок. У віці 22 роки в кімнаті ватажка Олександр знайшов чорну сережку, яку він подарував своїй мамі в дитинстві і окуляри свого батька. У цей момент він усвідомив, що це ті люди, які збили їх літак. Олександр був у сказі, він по черзі вбивав усіх цих найманців. Ватажок банди побачивши труп свого підлеглого підняв тривогу, але вже було пізно. І зустрілися в бою вчитель і учень, бій був нелегким, але Сашку вдалося вбити ватажка невеликої банди, і помститися за батьків хоч і він був сам при смерті. Сашку вдається вижити і попливти з цього проклятого острова. Він не думав про гроші, бо награбованого вистачило б йому на довго. Перебравшись у рідне "місто" Сашко пройшов спец-підготовку з водіння та зі стрільби, а саме стрільби на далеких дистанціях зі снайперської гвинтівки, і на середніх дистанціях зі штурмовою гвинтівкою. Через спеціалізовану підготовку своїх батьків і найманців Сашко навчився вести бій один на двох за наявності штурмової гвинтівки і бронежилета. Після всіх цих пригод Сашко переїхав до міста Дніпра. Після прибуття він вирішує зав'язати з минулим і вступити на добрий бік, не дивлячись на його татуювання на тілі, Сашка за його навички і здібності приймають у НПУ.
Розділ ІV "Вірний шлях":
Сашко забув все своє минуле і став на правильну дорогу, він був Полковником НПУ міста Дніпра, він робив свою роботу на відмінно, був хорошим Полковником, але тут він дізнався, що його розшукують друзі вбитих найманців, йому довелося переїхати в місто Харьків і влаштуватися у СБУ для своєї безпеки.
Розділ V "Поганий шлях":
Одного разу Сашко був тяжко поранений. Проводячи свій час у лікарні він натрапив на дуже дивного лікаря. Лікар завжди ходив з великими зіницями і дуже рідко дивився Сашкові у вічі. І ось настав час виписувати Сашка з лікарні. Мортон вирішив сказати всім дякую, але того самого лікаря він не знайшов. Приїхавши до СБУ його не відпускала думка про того лікаря, він одягнув форму, взяв СТЗ та поїхав до лікарні. Коли Мортон під'їжджав до лікарні, він побачив за рогом того самого лікаря з червоними очима. У руці лікар був пакетик з незрозумілим вмістом.. Підбігаючи до лікаря, Сашко запитав, що це лікар. На що лікар висунув руки вперед і сказав: "Давай якось домовимося?". Побачивши що лежить у пакеті Сашко відповів: "Тут уже ніяк не відмовимося, але...". Вимкнувши свій боді-камеру Сашко сказав: "Можемо домовитися". Побачивши боді-камеру на грудях лікаря Сашко різко зняв її і розбив об підлогу. Лікар зрозумів, що без хабара тут вже не обійтися і запропонував йому 100.000. На що Сашко відповів, що йому цього вистачить, Сашко узяв хабар у лікаря і відпустив його. Сашко усвідомив, що він може стати багатим за допомогою такого заробітку і почав брати хабарі.
Розділ VI "Наші дні":
Пройшов ще 1 рік, і одного дня, на випадковій події, він зустрів дівчину. Вони зустрілися на вечірці, яка була організована їхніми спільними друзями. У той момент, коли їхні очі зустрілися, здавалося, що час зупинився. Вони розмовляли цілими годинами, проходячи від однієї теми до іншої, мов два плавно перепливаючі потоки.
З кожним наступним днем, зв'язок між ними ставав все міцнішим і глибшим. Вони відкривали один для одного нові горизонти, ділилися мріями та страхами, раділи успіхам і підтримували в невдачах. Їхнє кохання росте, ніби ніжний бутон, що розцвітає під променями весняного сонця.
Сашко знайшов у ній все те, чого він колись шукав – вірність, розуміння, підтримку та безмежне кохання. І тепер, разом з нею, він відчуває, що кожен день – це нова можливість дарувати один одному радість та щастя, пройти складний шлях життя разом, тримаючись за руки і дивлячись в одному напрямку.
На даний момент Сашко тимчасово не працює, оскільки розвивається в сфері бізнесу, а саме - займається своїм магазином одягу, та продуктів, в нього їх аж 9 магазинів 5 – одягу, 4 - продуктивних, також в нього є власні водії які працюють на Сашка. Фури розвозять продукти у його магазин продуктів, а магазин одягу він купує з Європи та продає у своєму магазині по всій Україні, а частину прибутку з бізнесу Олександр віддає на підтримку ЗСУ, адже Олександр як і вся Україна з нетерпінням чекає на перемогу країни!
