Схвалено Bad COP/Петро Болбочан

[Петро Болбочан]

Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):Болбочан Петро Федорович
Стать:Чоловіча
Мати – Єлизавети Григорівни Болбочан
Батько –Федор Олексійович Болбочан
Зріст та вага:180см / 70кг
Дата народження:17 жовтня 1993 р.
Вік:31 рік
Місце народження:Миколаїів
Національність:Українець
Місце проживання: Дніпро
Захоплення: Стрільба,Автоспорт
Сімейний стан:Одружений
Статура:Високий брюнет
Колір очей:Карі
Зачіска :Полу бокс
Відмітні знаки: завжди із сигарою

Батьки​

Петро Федорович Болбочан народився, 17 жовтня 1993 року. В родині православного священника, батько — з родини священника, народився в Миколаєві. Єлизавета Григорівна, відала своє життя вихованню свого сина. Батько був суворим, але виховув гідно сина.

Народження та дитинство​

Народився, Петро в Миколаєві, у звичайній не дуже багатій родині. Батько думав, що він піде по його стопах, але Петра тягнуло до швидкості та стрільби. Мати завжди хотіла зберегти його від, цього.Але Петро не стояв на місці. Дружив, він с тими, як кажуть собі подібних.Перші кроки до хобі – у дворі на велосипедах, рогатки зі стрільбою по горобцях, перші збиті лікті та коліна від швидкості на велосипедах. Мати та Батько сварили його за, це та віддавали до дитячого садочку. Вихователі швидко помітили його високий інтелект та здатність швидко навчатися. Він легко освоював нові іграшки та навички. На прогулянці, він дивився, як дядя Вадим (різноробочий), який лагодив щось у дид садочку, потім навіть допомагав йому. Вихователь натякав, батькам, що у Петра є здібності до техніки та влучності.
Незабаром батько та мати змирилися, що він не стане священник, і почали підтримувати в його захопленнях. Батьки прагнули, надати йому всі свої навички життя, та добру освіту, для кар'єрного росту. Його дитячий момент в житті стали важливою частиною в його самовираженні.

Підліткове життя​

У 6 років,1999 року, почав ходити до М ЗОШ№20 (Загальноосвітня школа). Навчався у початкових класах відмінно. У 2004 році, перейшов у 5 клас, захопився гітарою, був активістом, співав на концертах у школі, захоплювався баскетболом, загалом був гіперактивним підлітком. В ці шкільні моменти, він дізнався, що є гурток для підлітків у школі під назвою ''Джура'', а через кілька днів, його друзі знайшли, тренера для автоспорту. Петра охоплювала радість, але не довго, стало питання куди йти. Він розмовляв с батьками. Батьки його любили, та сказали, що він пішов на два гуртки в різні, дні. Він розумів, що настане день коли буде треба вирішити, на яку стежку піти.
Петро, був народжений для цих занять, якими сильно захоплювався. Він почав отримувати перші, місця по військовій підготовці, та ставав на п’єдестал у міжміських змаганнях в автоспорті. Тренер по автоспорту та вчитель із фізкультури який вів гурток ''Джура'', ставили йому гарне майбутнє. Його володіння зброї, авто, командні навички, робили із нього сильну людину.

Доросле життя ​

У 2011 році Петро, якому вже виповнилося 18 років, стояв на роздоріжжі свого життя. Він щойно закінчив коледж із середньо - спеціальним дипломом автомеханіка, але думки про те, що йому робити далі, важко давалися. Петро завжди знав, що його шлях пов'язаний зі швидкістю, машинами та автоспортом, але реалії життя почали тиснути на нього. Його моральний і психологічний стан був пригнічений через думки про майбутнє.У цей час він розумів, що міг би піти на строкову службу в армію, як це було прийнято, але автоспорт був його справжньою пристрастю. Його тренер, який бачив у Петра великий потенціал, вирішив поговорити з ним про майбутнє, запропонувавши контракт за кордоном. Батьки бачили що він засмучений через складний вибір в його житті й вирішили з ним поговорити. Після цієї розмови Петро вирішує їхати за кордон, але в нього є дівчина яку він дуже сильно кохає. Петро почав усвідомлювати, що його життя набирає зовсім іншого оберту. Він розумів, що ця поїздка може стати переломним моментом у його кар'єрі. Проте з іншого боку — це означало довгу розлуку з Ольгою. Вони почали все частіше говорити про це. Після тієї розмови вони вирішили розійтися, але зберегли теплі спогади про свої почуття. Петро вирушив за кордон, щоб втілювати свою мрію, а Ольга залишилася в Україні, щоб жити своїм життям. Їхня любов була щирою, але вона не пережила випробування часом і відстанню. Після останніх подій в його житті: переїзд, розлука з сім’єю та дівчиною дали негативні наслідки які позначились на його кар’єрі.
Батько Петра, Федір, отримав пропозицію піти служити священник на Донеччину. Для батька це був обов'язок перед людьми й Богом. Після тривалих роздумів, вони вирішили переїхати на схід України. Згодом Петро отримує відпустку та вирішує приїхати до України до батьків. Ця довгоочікувана зустріч з родиною нарешті відбулась. Гуляючи містом він отримав повістку на строкову службу. Петро не боявся строкової служби, але розумів що кар’єра в автоспорті може закінчитись.
Листопад 2013 року Петро гідно вступає на військову службу. Загострення конфлікту в країні спонукає його на негативні думки. На жаль в його житті почалася чорна смуга. З часом, ситуація на сході України почала виходити з-під контролю. Бойові дії розгорнулися на повну силу. Петро отримав тривожні новини про те, що його батьки опинилися у самому епіцентрі конфлікту. Він намагався тримати з ними зв'язок, але війна все більше втручалася в життя родини. Він отримав жахливу звістку – його батьки загинули внаслідок обстрілу. Його світ зупинився. Втрата батьків, зруйноване місто, розколоте суспільство — все це викликало в ньому глибоке почуття обов'язку захищати свою батьківщину. Він відчував, що зобов'язаний продовжити справу своїх батьків, які присвятили своє життя служінню людям.
2014 рік Петро підписує свій перший контракт в ЗСУ. Після місяця злагодження він відправляється в самий епіцентр бойових дій. Його досвід у військовій підготовці, здобутий на гуртку "Джура", а також знання техніки та водіння автомобіля допомогли йому швидко адаптуватися до військової служби. Він пішов добровольцем, з наміром захищати свою країну і відновити мир. Петро вступив у спеціальний підрозділ і став одним із кращих бійців. Його хоробрість, рішучість та навички, отримані ще в дитинстві, допомогли йому стати справжнім лідером на полі бою. Він швидко зрозумів, що його місце тут — серед людей, які захищають свою землю, так само як і його батьки колись служили своїй вірі та народу.

ЗСУ​

Після 9 років служби та отриманих поранень на сході країни, Петро все одно продовжує служити українському народові, але вже в тильній стороні. У 2023 році його переводять в місто Дніпро військової частини А-240622. Пробувши в цій частині місяць в нього почались конфлікти з вищим керівництвом через те, що вони були не компетентні у своїй справі. Всі гадали що він не дисциплінований, але в один день до ЗСУ приїхало СБУ Д, а саме полковники Юля Кунчик, Кирил Джонов та Ілля Джонов побачивши що в нього є добрі якості та знання в даній сфері, йому пропонують перейти служити до них. Петро в свою чергу розуміє що стосунки які в цій частині не на кращу його сторону переводиться домовляючись з керівництвом Дніпра по зв'язках без співбесіди потрапляє до СБУ.

СБУ​

Перейшовши на службу, старший керівничий склад помічають що Петро дуже здібний, швидко підвищують його до старшого сержанта. Але в нього виникає дисонанс він став менше емоційний, в нього немає підтримки. Втрата батьків, поранення та декілька контузій грають з ним злий жарт, але він не втрачаючи надії бореться зі своїми емоціями та бере гору над ними. Він побачить погану роботу командира «ЦСО Альфа» провівши розмову з генералом Анджелом Альварез, «Старший сержант» Петро стає командиром «ЦСО Альфа». За один тиждень він підіймає підрозділ показавши результати успішних операцій. Проходить час та по секрету говорять йому, що вони йдуть з посади та буде розформування організації. Петро вирішує що потрібно діяти негайно за декілька днів він переводиться до ЗСУ. Його знову спіткала невдача…

Переломний момент​

Втомившись від тяжкого життя, вирішив покинути військову службу. Через декілька місяців таксуючи на своєму авто йому подзвонив друг дитинства, та запланував зустріч біля ВРУ. На цій розмові Петру дали можливість потрапити до Верховної ради. Петро гадаючи що гірше вже не буде дає згоду. Коли він отримав звання «начальник охорони» йому пропонують посаду на депутата, розуміючи що в нього немає вищої освіти приймає вибір купити дану посаду. Але всіх з ВРУ спіткала невдача, декількох людей спіймали на взяті хабар (окрім картярського терміна), відкривають кримінальне розслідування. Петру дивом вдалось вибратись звідти, розуміючи він зникає з поля зору. Зневірившись в життя він починає грати в азартні ігри, між роботою водієм. Працюючи водієм маршрутки зупиняється на зупинці до військової частини, це була кінцева зупинка на його маршруту. Він вийшов попалити, на КПП зустрівши свого побратима Євгена Дефо який вже на той час мав звання «Полковника», в ході розмови Євген пропонує Петру повернутись на військову частину, щоб підняти ЗСУ. Довго умовляючи Петра.

Сьогодення​

Потрапивши знову на військову частину, він зрозумів що його призначення це бути саме тут, побратим знаючи шлях Петра підтримував його. Розуміючи свою відповідальність Петро наважився йти кар’єрними сходами, подавши документи на майора з легкістю отримав це звання. Петро починає працювати з особовим складом, підвищуючи бойову підготовку. В цей час керівництво спостерігаючи за ним дають йому звання «Підполковника» та призначають на посаду «Командир ССО» його підрозділ стає найсильнішим, Петра поважають. Нарешті в його житті починається біла смуга, в один день до лав ЗСУ прийшла тендітна дівчина Катя Котенко. Вільний від часу роботи він запросив її на побачення, через деякий час вони одружуються Катя бере фамілію свого чоловіка. Вони створили міцну сім’ю. Але Петро не забуваючи про своє хобі разом з жінкою в гаражі вдосконалює їх автомобіль тойоту супру.
У вересні 2024 року Петра підвищують у посаді він стає Начальником штабу територіального управління під його управлінням всі тактично – бойові дії ЗСУ. Петро залишається вірним своєму вибору та немає бажання покидати свою посаду.
На своєму життєвому шляху зрозумів що потрібно тримати баланс між своїми діями та завжди залишатися людиною, в деяких випадках потрібно бути добрим, а в деяких хитрим.

Чорні схеми​

Коли, Петро, прийшов на ВЧ, після поранення, він добре налагодив відносини зі старшиною частини, який був начальник складу. І, вирішив, зайнятись, чорними справами тому, що, за його плечима нічого не було.Продавав полу списане майно, контрабандистам, вивів ідеальну схему.Навіть потім у ВРУ, він вирішив цим зайнятись але…
Він став на той шлях, щоб, вижити та забезпечити себе на успіх, но водночас став на крок до чорних справ, він потім через помилки зрозумів, що треба тримати залізний баланс.

Підсумок​

Петро, складна людина із сильною історією життя. На його шляху багато не вдач, але ці не вдачі не зламали його. Підсумок в тому, що яка-б життєва ситуація не була, він піде на все, навіть на чорні схеми, але коли в його житті, все добре, та він гарна людина. Петро, компетентний підполковник, багато людей беруть приклад з нього, і на це звертає увагу сам Петр, та не зловживає цим.

 

[Танюшка Роуз]

Вітаю, шановний гравець!
Подайте заявку на отримання ролі за ось цим [посиланням]

Схвалено!​