Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Береза Роман Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати: бухгалтер у приватній фірмі
Батько: водій маршрутки
Зріст та вага: 190 см, 86 кг
Дата народження: 21 липня 2000 р.
Вік: 25 років
Місце народження: м. Львів, Україна
Національність: українець
Місце проживання: м. Харків, Україна
Захоплення: патрулювання, футбол, риболовля
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: карі
Зачіска: каре
Відмітні знаки: невеликий шрам на правій брові після дитячої бійки
Роман Береза народився у Львові у звичайній робітничій сім’ї. Його батько працював водієм маршрутки, а мати — бухгалтером у невеликій фірмі. З малих років Роман ріс добрим та щедрим хлопцем. Він ніколи не залишав друга у біді: якщо комусь бракувало грошей на морозиво чи квиток у кіно, Роман ділився своїм. У дворі його любили за відкрите серце та готовність допомогти кожному.
Проте поряд із добротою у ньому вже тоді проявлялася інша риса — хитрість. Малим він умів так домовитися з дорослими, щоб уникнути покарання, або обміняти стару іграшку на нову так, що всі залишалися задоволені. У школі Роман часто виручав однокласників: міг “заговорити” вчителя, щоб урок пройшов легше, або знайти шпаргалку, коли треба було рятувати ситуацію.
У підлітковому віці Роман залишався добрим і компанійським. Він умів об’єднувати навколо себе друзів, організовувати футбольні матчі у дворі чи навіть невеликі поїздки за місто. Він завжди думав про інших: якщо в когось не було грошей — він міг позичити, знаючи, що йому можуть не повернути. Його щедрість і доброта зробили його авторитетом серед однолітків.
Але водночас він не був святим. Роман мав талант обходити правила. Якщо компанії потрібно було щось “вирішити” — квитки на концерт, місця у спортзалі чи домовитися з учителем — він завжди знаходив вихід. Не завжди чесний, але завжди ефективний. Його девіз тоді звучав просто: “Головне, щоб усім було добре, а як — то вже другорядне”.
Після школи Роман вступив до Львівського коледжу на спеціальність “Правоохоронна діяльність”. На перший погляд він був зразковим студентом: завжди усміхнений, готовий допомогти, щедрий до друзів. Його любили викладачі за вміння підтримати розмову та правильно поводитись у будь-якій ситуації.
Але в коледжі швидко стало зрозуміло: у нього є “друга сторона”. Роман умів домовитися так, щоб отримати потрібну оцінку, або організувати “рішення питання” для цілого курсу. Він міг одночасно виглядати правильним студентом і бути тим, хто тихо рухав невидимі механізми зсередини.
Отримавши диплом, Роман переїхав до Харкова й влаштувався працювати в поліцію. Його доброта й щедрість нікуди не зникли: він завжди був готовий допомогти колезі, прикрити новачка чи навіть дати власні гроші на лікування сина напарника. Для простих людей він виглядав як “правильний коп”, який не відвернеться від чужої біди.
Але час показав інше. У Романа була й друга сторона — він не цурався брати хабарі. Проте робив це по-своєму: ніколи не вимагав, а лише “приймав подяку”, коли йому пропонували. У його очах це не було чимось злочинним — радше життєвою винагородою за ризики та напружену роботу. Він міг закрити очі на дрібні порушення, якщо це допомагало уникнути більшої несправедливості.
Колеги швидко прозвали його “беткопом”. Для людей він залишався добрим і щедрим офіцером, а в тісному колі знали: Береза вміє “вирішити питання” й отримати вигоду.
Роман Береза — це людина з двома сторонами:
Його кредо звучить так: “Закон — це добре, але люди важливіші. А якщо закон можна трохи зігнути — то чому б і ні?”
Стать: Чоловіча
Мати: бухгалтер у приватній фірмі
Батько: водій маршрутки
Зріст та вага: 190 см, 86 кг
Дата народження: 21 липня 2000 р.
Вік: 25 років
Місце народження: м. Львів, Україна
Національність: українець
Місце проживання: м. Харків, Україна
Захоплення: патрулювання, футбол, риболовля
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: карі
Зачіска: каре
Відмітні знаки: невеликий шрам на правій брові після дитячої бійки
Дитинство
Роман Береза народився у Львові у звичайній робітничій сім’ї. Його батько працював водієм маршрутки, а мати — бухгалтером у невеликій фірмі. З малих років Роман ріс добрим та щедрим хлопцем. Він ніколи не залишав друга у біді: якщо комусь бракувало грошей на морозиво чи квиток у кіно, Роман ділився своїм. У дворі його любили за відкрите серце та готовність допомогти кожному.
Проте поряд із добротою у ньому вже тоді проявлялася інша риса — хитрість. Малим він умів так домовитися з дорослими, щоб уникнути покарання, або обміняти стару іграшку на нову так, що всі залишалися задоволені. У школі Роман часто виручав однокласників: міг “заговорити” вчителя, щоб урок пройшов легше, або знайти шпаргалку, коли треба було рятувати ситуацію.
Юність
У підлітковому віці Роман залишався добрим і компанійським. Він умів об’єднувати навколо себе друзів, організовувати футбольні матчі у дворі чи навіть невеликі поїздки за місто. Він завжди думав про інших: якщо в когось не було грошей — він міг позичити, знаючи, що йому можуть не повернути. Його щедрість і доброта зробили його авторитетом серед однолітків.
Але водночас він не був святим. Роман мав талант обходити правила. Якщо компанії потрібно було щось “вирішити” — квитки на концерт, місця у спортзалі чи домовитися з учителем — він завжди знаходив вихід. Не завжди чесний, але завжди ефективний. Його девіз тоді звучав просто: “Головне, щоб усім було добре, а як — то вже другорядне”.
Навчання
Після школи Роман вступив до Львівського коледжу на спеціальність “Правоохоронна діяльність”. На перший погляд він був зразковим студентом: завжди усміхнений, готовий допомогти, щедрий до друзів. Його любили викладачі за вміння підтримати розмову та правильно поводитись у будь-якій ситуації.
Але в коледжі швидко стало зрозуміло: у нього є “друга сторона”. Роман умів домовитися так, щоб отримати потрібну оцінку, або організувати “рішення питання” для цілого курсу. Він міг одночасно виглядати правильним студентом і бути тим, хто тихо рухав невидимі механізми зсередини.
Кар’єра
Отримавши диплом, Роман переїхав до Харкова й влаштувався працювати в поліцію. Його доброта й щедрість нікуди не зникли: він завжди був готовий допомогти колезі, прикрити новачка чи навіть дати власні гроші на лікування сина напарника. Для простих людей він виглядав як “правильний коп”, який не відвернеться від чужої біди.
Але час показав інше. У Романа була й друга сторона — він не цурався брати хабарі. Проте робив це по-своєму: ніколи не вимагав, а лише “приймав подяку”, коли йому пропонували. У його очах це не було чимось злочинним — радше життєвою винагородою за ризики та напружену роботу. Він міг закрити очі на дрібні порушення, якщо це допомагало уникнути більшої несправедливості.
Колеги швидко прозвали його “беткопом”. Для людей він залишався добрим і щедрим офіцером, а в тісному колі знали: Береза вміє “вирішити питання” й отримати вигоду.
Характер
Роман Береза — це людина з двома сторонами:
- Добрий і щедрий – завжди готовий допомогти, поділитися, підтримати. Його вважають надійним другом і хорошим колегою.
- Хитрий і прагматичний – у потрібний момент він може обманути чи зіграти нечесно, але робить це не зі злості, а щоб виграти час, зберегти баланс або мати власну вигоду.
Його кредо звучить так: “Закон — це добре, але люди важливіші. А якщо закон можна трохи зігнути — то чому б і ні?”
Кілька історій із життя
- Школа: одного разу врятував друга від виключення, підмінивши журнал оцінок. Учитель так і не зрозумів, як це сталося, а Роман лише усміхався.
- Коледж: коли вся група провалила контрольну, саме Роман домовився з викладачем про перездачу. Офіційно він був “героєм”, а неофіційно всі знали, що без пляшки коньяку справа не обійшлася.
- Поліція: одного разу під час патрулювання підлітки розмалювали стіну графіті. За правилами він мав скласти протокол, але натомість змусив їх усе зафарбувати й відпустив. А ввечері він ще й отримав “подяку” від власника будинку.
