Дитинство
Ростик народився у звичайній, непомітній, небагатій і не бідній родині у місті Київ. Батько Михайло працював на заводі «Київського електровагоноремонтного заводу», обслуговуючи та перевіряючи електровагони. Мати Ростика, а саме Вікторія працює в офісі помічником директора. Зарплата була середньою, але помилка молодості батька, в якій він брав кредити, забирала трохи більше половини зарплати. З цього залишалося грошей, тільки на їжу і рідше на якісь нові іграшки, але батьки все ж таки намагалися балувати свого малюка Ростика. У початковій школі, навчаючись у 2 класі, Ростика зв'язався з компанією п'ятикласників, для нього вони були вже дорослими і він брав приклад з них. У віці 8 років він вперше спробував сигарету, йому не дуже сподобався смак, але його нова компанія все знову і знову давала йому їх, тому він звик до цього смаку і йому стало подобатися, у нього з'явилася залежність. Гуляючи з цією компанією, він бачив, як щоразу вона трясла гроші з учнів, які навчалися у початковій школі, іноді він теж у цьому брав участь. Перебуваючи у 4 класі, спілкуючись з ними, він дізнався, що вони ходять на секцію боротьби. Тому він так само записався на неї, щоб мати якусь перевагу у вуличних бійках. Дедалі частіше Ростика став ходити з цією компанією на всякі забиви і все частіше трясти гроші з молодших. Якось Поліція спіймала їх за цією справою, Лейтенант Поліції м.Київ, що представився, сказав їм, що якщо вони зараз не віддадуть їм все крадене, то він їх поставить на облік в дитячу кімнату і все їхнє життя піде під укіс, вони будуть блукати бомжами і ніяке успішне майбутнє на них чекати більше не буде. Не довго думаючи вони віддали все крадене, але Поліцейський на цьому не зупинився і сказав їм, що якщо він їх ще раз побачить за цією справою чи хтось йому розповість про те, що в нього вкрали гроші якісь школярі, то він знає, де нас шукати. І вимагатиме вже вдвічі більше, ніж ми йому зараз віддамо, ми погодились на його умови. На 1 рік вони все-таки зав'язали з цим, але потім компанія запропонувала Микиті почати все заново і просто не попадатися на очі поліцейському. Не довго думаючи, Микити погодився. Батьки Ростика завжди казали йому, що красти і бити слабких не можна, але він не звертав увагу на їхні слова.
Юність
У віці 14 років Ростик вирішив, що йому краще відмовитися від цієї компанії і почати жити з чистого листа. У цей час він поступово більше заглибився в бойові мистецтва, що допомогло йому триматися на плаву в жорстокому оточенні і захищатися від погроз. Микита навчався добре, тому проблем з оцінками у нього ніколи не було. Завдяки своєму розуму та оцінкам він закінчив 11 класів і зачекавши 18-річчя пішов до Призовного Пункту, де він успішно пройшов приймальну комісію і був придатний для служби. Після випуску зі школи Ростик вступив служити в армію, де отримав підготовку до бойових дій і помітив свою здатність до тактичного мислення. Він відразу поставив себе перед товаришами по службі і знайшов собі компанію в якій його приймали таким, яким він є. Він впевнено йшов уперед і піднімався Кар'єрними сходами. Після успішного проходження термінової служби Ростик вирішив, що хоче підписати контракт та залишитись служити в Армії. Так він і зробив, залишився служити за контрактом. Для початку він спробував вступити до лав Військової Поліції, після успішного проходження курсів, він став повноцінним співробітником Військової Поліції, але його почали кликати до іншого підрозділу і він пішов з Військової Поліції. Перевівшись у підрозділ Навчальний Батальйон, він став мітити на високу посаду, таку як Командир Навчального Батальйону, тому що з раннього дитинства його Дід йому казав: "Поганий той солдат, який не хоче стати Генералом". Завдяки своїй старанності та прагненню вперед, він успішно обійняв цю посаду, йому подобалося навчати молодих курсантів, навчаючи їх – він згадував себе у їхньому році.
Доросле життя
Перебуваючи у віці 23 років життя, Ростик вирішив піти з Армії та спробувати себе в іншій структурі, такій як Службі Безпеки України. Працював він спочатку «Курсантом». Але згодом він став "Генералом СБУ". Він стежив за різними хлопцями з інакших структур і бачив, як же вони таки поводяться з громадянами. Спочатку він працював чесно, але згодом зіткнувся з корупцією всередині системи.
Наш час
Ростик опинився у замкнутому колі корупції та насильства у Службі Безпеки України. Його переконання щодо закону і правопорядку серйозно змінилися, і він прийняв рішення стати поганим Генералом. Тепер він використовує свої повноваження для своєї власної вигоди, приймає хабарі та порушує закон. Ростик планує продовжувати свою "кар'єру" поганого Генерала. У своїй роботі поганий начальник Ростик Джокер може чинити різні злочини та порушення статуту, такі як: нагрубити людям, отримання хабарів.
Ростик народився у звичайній, непомітній, небагатій і не бідній родині у місті Київ. Батько Михайло працював на заводі «Київського електровагоноремонтного заводу», обслуговуючи та перевіряючи електровагони. Мати Ростика, а саме Вікторія працює в офісі помічником директора. Зарплата була середньою, але помилка молодості батька, в якій він брав кредити, забирала трохи більше половини зарплати. З цього залишалося грошей, тільки на їжу і рідше на якісь нові іграшки, але батьки все ж таки намагалися балувати свого малюка Ростика. У початковій школі, навчаючись у 2 класі, Ростика зв'язався з компанією п'ятикласників, для нього вони були вже дорослими і він брав приклад з них. У віці 8 років він вперше спробував сигарету, йому не дуже сподобався смак, але його нова компанія все знову і знову давала йому їх, тому він звик до цього смаку і йому стало подобатися, у нього з'явилася залежність. Гуляючи з цією компанією, він бачив, як щоразу вона трясла гроші з учнів, які навчалися у початковій школі, іноді він теж у цьому брав участь. Перебуваючи у 4 класі, спілкуючись з ними, він дізнався, що вони ходять на секцію боротьби. Тому він так само записався на неї, щоб мати якусь перевагу у вуличних бійках. Дедалі частіше Ростика став ходити з цією компанією на всякі забиви і все частіше трясти гроші з молодших. Якось Поліція спіймала їх за цією справою, Лейтенант Поліції м.Київ, що представився, сказав їм, що якщо вони зараз не віддадуть їм все крадене, то він їх поставить на облік в дитячу кімнату і все їхнє життя піде під укіс, вони будуть блукати бомжами і ніяке успішне майбутнє на них чекати більше не буде. Не довго думаючи вони віддали все крадене, але Поліцейський на цьому не зупинився і сказав їм, що якщо він їх ще раз побачить за цією справою чи хтось йому розповість про те, що в нього вкрали гроші якісь школярі, то він знає, де нас шукати. І вимагатиме вже вдвічі більше, ніж ми йому зараз віддамо, ми погодились на його умови. На 1 рік вони все-таки зав'язали з цим, але потім компанія запропонувала Микиті почати все заново і просто не попадатися на очі поліцейському. Не довго думаючи, Микити погодився. Батьки Ростика завжди казали йому, що красти і бити слабких не можна, але він не звертав увагу на їхні слова.
Юність
У віці 14 років Ростик вирішив, що йому краще відмовитися від цієї компанії і почати жити з чистого листа. У цей час він поступово більше заглибився в бойові мистецтва, що допомогло йому триматися на плаву в жорстокому оточенні і захищатися від погроз. Микита навчався добре, тому проблем з оцінками у нього ніколи не було. Завдяки своєму розуму та оцінкам він закінчив 11 класів і зачекавши 18-річчя пішов до Призовного Пункту, де він успішно пройшов приймальну комісію і був придатний для служби. Після випуску зі школи Ростик вступив служити в армію, де отримав підготовку до бойових дій і помітив свою здатність до тактичного мислення. Він відразу поставив себе перед товаришами по службі і знайшов собі компанію в якій його приймали таким, яким він є. Він впевнено йшов уперед і піднімався Кар'єрними сходами. Після успішного проходження термінової служби Ростик вирішив, що хоче підписати контракт та залишитись служити в Армії. Так він і зробив, залишився служити за контрактом. Для початку він спробував вступити до лав Військової Поліції, після успішного проходження курсів, він став повноцінним співробітником Військової Поліції, але його почали кликати до іншого підрозділу і він пішов з Військової Поліції. Перевівшись у підрозділ Навчальний Батальйон, він став мітити на високу посаду, таку як Командир Навчального Батальйону, тому що з раннього дитинства його Дід йому казав: "Поганий той солдат, який не хоче стати Генералом". Завдяки своїй старанності та прагненню вперед, він успішно обійняв цю посаду, йому подобалося навчати молодих курсантів, навчаючи їх – він згадував себе у їхньому році.
Доросле життя
Перебуваючи у віці 23 років життя, Ростик вирішив піти з Армії та спробувати себе в іншій структурі, такій як Службі Безпеки України. Працював він спочатку «Курсантом». Але згодом він став "Генералом СБУ". Він стежив за різними хлопцями з інакших структур і бачив, як же вони таки поводяться з громадянами. Спочатку він працював чесно, але згодом зіткнувся з корупцією всередині системи.
Наш час
Ростик опинився у замкнутому колі корупції та насильства у Службі Безпеки України. Його переконання щодо закону і правопорядку серйозно змінилися, і він прийняв рішення стати поганим Генералом. Тепер він використовує свої повноваження для своєї власної вигоди, приймає хабарі та порушує закон. Ростик планує продовжувати свою "кар'єру" поганого Генерала. У своїй роботі поганий начальник Ростик Джокер може чинити різні злочини та порушення статуту, такі як: нагрубити людям, отримання хабарів.