1. Повне ім'я: Ярослав Хома
2. Дата народження: 29.01.2000
3. Стать: Чоловіча
4. Місце народження: м.Запоріжжя
5. Сімейний стан: Не одружений
6. Освіта: Юрист
7. Досвід роботи: До цього був на багатьох керівних посадах тепер вирішив перейти в СБУ Києва
8. Мови: Українська, Англійська.
9. Навички: Знання закону, Дослідницькі навички, Комунікаційні навички, Навички переговорів, Аналітичні навички, Організаційні навички
10. Обрана професія: СБУ м. Київ
Дитинство
Хомський Ярослав Васильович народився 29.01.2000 року в славетному місті де зароджувалось славне військо козацьке, в місті Запоріжжя. З дитинства був щирим украхнцем. Виріс в звичайній не багатій сім'ї, мали невелику хату на острові Хортиця, острів з якого розливається воля й козачество на всю Україну. Батько був справжнім козаком, вчив маленького Ярослава як треба поводитися зі зброєю. Мати була звичайною домогосподаркою. Проблеми почалися ще з дитинства, по сусідству жила сім'я циган та росіян які постійно ображали родину Ярослава через те що вони розмовляли українською мовою та були українцями. Але маленький Ярослав був дуже добрий, і завжди все вибачав. Коли син сусідів впав в яму, то саме Ярослав перший стрибнув за ним, хоч і сам був увесь в синцях але допоміг росіянові.
"Чого мене в України ображають за те що я українець? Хіба так повинно бути? Я обов'язково їм помщу"
Підлітковий вік
Вчився Ярослав дуже добре, був відминником який йшов на золоту медаль, особливо полюбляв історію рідного краю. Але нажаль вчився він у російській школі, де було багато росіян. Кожен раз маленький хлопчик намагався стати краще, за для того щоб справедливість перемогла, щоб українців більше не притисняли на їх рідній землі. Ярослава знову ображали через те що він був українцем. Його лють до людей іншої національності зростала разом з ним. У листопаді 2013 року, ще малий по віку але вже дорослий по розуму Ярослав побачив по телевізору революцію гідності у Києві, зібрав сумку і не сказавши батькам купив квиток на гроші які мав і вирушив до Києва. Приймав активну участь у революціїї, загортовував свій дух у боях за незалежність України, йшов у перших рядах з гаслами "Воля або смерть" та "Українська нація понад усе". 14 річний Ярослав за свою сміливість став дуже популярним серед активістів та зайняв посаду командира відділення "Правого сектора". Він вів в бій своїх хлопців кожен раз здобувая перемогу та отримаючи все більше слави. В одному із запеклих боїв отримав поранення та був направленний до шпиталю. На превеликий жаль для Ярослава перемогу на майдані він не зустрів, через те що проходив реабілітацію.
"Ми робимо все заради того щоб жила українська нація, зараз гинуть найкращи сини україни, гине цвіт нашої нації, тому я тут, тому ми тут, щоб не дати ворогам нашу неньку!"
Студентство
Пройшовши реабілітацію, Ярослав вирішив залишитися у Києві, але не встиг він відійти від подій на майдані як у квітні 2014 року почалась російсько-українська війна. Сагайдачний приймає рішення боронити свою державу. Для цього Ярослав вирішив повернутися додому щоб побачити рідних та вирушити на фронт. Підїхавши до Запоріжжя, Ярослав бачить рідні краєвиди, насолоджується Дніпром, та своїм рідним острівом, прийшовши на свою рідну вулицю Ярослав бачить тільки спалену хату... Одразу він почав бігати по сусідах та дізнаватися що трапилось, одна стара жінка розповіла йому що сім'я росіян спалила хату Сагайдачних коли почалась війна. Ярослав вже не бачив нічого, його очі були повністю залити люттю, знайшовши під завалами схованку з батьковими шаблями, Ярослав в ночи проліз через паркан сусідей, та кожного члена родини росіян, без жалю та страху він рубав їх наче різав моркву чи огірки на салат. Коли він втік з місця злочину і прийшов в себе, він не міг повірити в те що зробив, це точно був не він, наче його підмінили...
"Це точно був не я, я не міг цього зробити, і в той момент я почув голос у голові який казав: "міг, це був ти, випусти мене назовні, давай покажемо всім нашу силу"
Доросле життя
Після подій 2014 році, Ярослав втік на донбас, знайшовши зброю з вбитого росіянина, він приєднався до хлопців з батальйону "Азов" і до 2018 провоював з ними, мав великий бойвий досвід. Одного разу під час бою Ярославова друга особистісь взяла верх, він встав в повний зріст та почав стріляти і йти в бік ворога, його побратим підбіг до нього на в цей зайкрив собою від кулі снайпера, побратим не вижив.. Під час штурму друга особистість Ярослава не раз виходила назовні, та він без жалю вбивав своїх ворогів.
Після поранення він вирішив приєднатися до лав Служби Безпеки України у місті Київ. Але довго в рядових залишатися він не хотів, дізнавшись що за гроші можна купити посаду та звання, Ярослав став спочатку командиром відділення потім заступником командира взводу, далі командиром взвода і в 20 роки зайняв посаду Старшого Сержанту. Усі були раді тому що Ярослав був дуже гарним співробітником який завжди допомогав усім. Зайнявши таку високу посаду Ярослав дізнався про всі схеми СБУ, його голос в голові почав лунати все частіше, кожен раз при затримці злочінця він чув щось накшталт "відпусти його за гроші", або коли проходив повз КПЗ він чув "візьми хабар та відпусти його" якийсь час Ярославу вдавалось триматися, але в один день він взяв перший хабар, не велика сума, відпустив людину яка виїхала на зустрічну смугу, але це був початок неминуючого. Ярослав почав брати все більші хабарі, почав відпускати злочінців. Але працював він добре, аоле підвищився на посаду молодшого лейтенанту, де в нього ще більш розв'язувалися руки. Ярослав для своїх років був дуже розумний, також він був дуже хитрим, був людиною яка пройшла війну, втратила родину, та втратила багато побратимів. Коли генерал пішов на пенсію, Ярослав вирішив зайняти його посаду, але МВС обрали іншого кандидата, друга Ярослава. Хома був радий за друга але його друга особистісь вирішила інакше. Зібравши все необхідне в темну ніч Ярослав викрав нового генерала, вивіз його в інше місто де без жалю вбив та заховав тіло свого друга. Користуючись положенням видалив всі записи з камер спостереження де його було помітно, а також зробив собі алібі, тому Ярослава ніхто не підозрював.
Користуючись положенням Ярославу вдалося відкрити підпільне казино, а також він постійно крав гроші з бюджету який виділявся на СБУ. Одного разу під час набору до його кабінету зайшов новий співробітник, це був той циган який ображав його в дитинстві, легким рухом руки Ярослав вихватив ніж який лежав у його тумбі, і кинув в новенького, але через те що підполковник встиг сбити руку Ярославові то Хома не попав, переляканний циган звільнинвся та написав заяву на Ярослава до НПУ, але через зв'язки все забули. Так і живе молодший лейтенант поліції поліції у щоденній боротьбі зі своєю неконтральованною агресією, беручі хабарі та не жалкуючи жодну людину, не раз зриваючись на побратимів.
2. Дата народження: 29.01.2000
3. Стать: Чоловіча
4. Місце народження: м.Запоріжжя
5. Сімейний стан: Не одружений
6. Освіта: Юрист
7. Досвід роботи: До цього був на багатьох керівних посадах тепер вирішив перейти в СБУ Києва
8. Мови: Українська, Англійська.
9. Навички: Знання закону, Дослідницькі навички, Комунікаційні навички, Навички переговорів, Аналітичні навички, Організаційні навички
10. Обрана професія: СБУ м. Київ
Дитинство
Хомський Ярослав Васильович народився 29.01.2000 року в славетному місті де зароджувалось славне військо козацьке, в місті Запоріжжя. З дитинства був щирим украхнцем. Виріс в звичайній не багатій сім'ї, мали невелику хату на острові Хортиця, острів з якого розливається воля й козачество на всю Україну. Батько був справжнім козаком, вчив маленького Ярослава як треба поводитися зі зброєю. Мати була звичайною домогосподаркою. Проблеми почалися ще з дитинства, по сусідству жила сім'я циган та росіян які постійно ображали родину Ярослава через те що вони розмовляли українською мовою та були українцями. Але маленький Ярослав був дуже добрий, і завжди все вибачав. Коли син сусідів впав в яму, то саме Ярослав перший стрибнув за ним, хоч і сам був увесь в синцях але допоміг росіянові.
"Чого мене в України ображають за те що я українець? Хіба так повинно бути? Я обов'язково їм помщу"
Підлітковий вік
Вчився Ярослав дуже добре, був відминником який йшов на золоту медаль, особливо полюбляв історію рідного краю. Але нажаль вчився він у російській школі, де було багато росіян. Кожен раз маленький хлопчик намагався стати краще, за для того щоб справедливість перемогла, щоб українців більше не притисняли на їх рідній землі. Ярослава знову ображали через те що він був українцем. Його лють до людей іншої національності зростала разом з ним. У листопаді 2013 року, ще малий по віку але вже дорослий по розуму Ярослав побачив по телевізору революцію гідності у Києві, зібрав сумку і не сказавши батькам купив квиток на гроші які мав і вирушив до Києва. Приймав активну участь у революціїї, загортовував свій дух у боях за незалежність України, йшов у перших рядах з гаслами "Воля або смерть" та "Українська нація понад усе". 14 річний Ярослав за свою сміливість став дуже популярним серед активістів та зайняв посаду командира відділення "Правого сектора". Він вів в бій своїх хлопців кожен раз здобувая перемогу та отримаючи все більше слави. В одному із запеклих боїв отримав поранення та був направленний до шпиталю. На превеликий жаль для Ярослава перемогу на майдані він не зустрів, через те що проходив реабілітацію.
"Ми робимо все заради того щоб жила українська нація, зараз гинуть найкращи сини україни, гине цвіт нашої нації, тому я тут, тому ми тут, щоб не дати ворогам нашу неньку!"
Студентство
Пройшовши реабілітацію, Ярослав вирішив залишитися у Києві, але не встиг він відійти від подій на майдані як у квітні 2014 року почалась російсько-українська війна. Сагайдачний приймає рішення боронити свою державу. Для цього Ярослав вирішив повернутися додому щоб побачити рідних та вирушити на фронт. Підїхавши до Запоріжжя, Ярослав бачить рідні краєвиди, насолоджується Дніпром, та своїм рідним острівом, прийшовши на свою рідну вулицю Ярослав бачить тільки спалену хату... Одразу він почав бігати по сусідах та дізнаватися що трапилось, одна стара жінка розповіла йому що сім'я росіян спалила хату Сагайдачних коли почалась війна. Ярослав вже не бачив нічого, його очі були повністю залити люттю, знайшовши під завалами схованку з батьковими шаблями, Ярослав в ночи проліз через паркан сусідей, та кожного члена родини росіян, без жалю та страху він рубав їх наче різав моркву чи огірки на салат. Коли він втік з місця злочину і прийшов в себе, він не міг повірити в те що зробив, це точно був не він, наче його підмінили...
"Це точно був не я, я не міг цього зробити, і в той момент я почув голос у голові який казав: "міг, це був ти, випусти мене назовні, давай покажемо всім нашу силу"
Доросле життя
Після подій 2014 році, Ярослав втік на донбас, знайшовши зброю з вбитого росіянина, він приєднався до хлопців з батальйону "Азов" і до 2018 провоював з ними, мав великий бойвий досвід. Одного разу під час бою Ярославова друга особистісь взяла верх, він встав в повний зріст та почав стріляти і йти в бік ворога, його побратим підбіг до нього на в цей зайкрив собою від кулі снайпера, побратим не вижив.. Під час штурму друга особистість Ярослава не раз виходила назовні, та він без жалю вбивав своїх ворогів.
Після поранення він вирішив приєднатися до лав Служби Безпеки України у місті Київ. Але довго в рядових залишатися він не хотів, дізнавшись що за гроші можна купити посаду та звання, Ярослав став спочатку командиром відділення потім заступником командира взводу, далі командиром взвода і в 20 роки зайняв посаду Старшого Сержанту. Усі були раді тому що Ярослав був дуже гарним співробітником який завжди допомогав усім. Зайнявши таку високу посаду Ярослав дізнався про всі схеми СБУ, його голос в голові почав лунати все частіше, кожен раз при затримці злочінця він чув щось накшталт "відпусти його за гроші", або коли проходив повз КПЗ він чув "візьми хабар та відпусти його" якийсь час Ярославу вдавалось триматися, але в один день він взяв перший хабар, не велика сума, відпустив людину яка виїхала на зустрічну смугу, але це був початок неминуючого. Ярослав почав брати все більші хабарі, почав відпускати злочінців. Але працював він добре, аоле підвищився на посаду молодшого лейтенанту, де в нього ще більш розв'язувалися руки. Ярослав для своїх років був дуже розумний, також він був дуже хитрим, був людиною яка пройшла війну, втратила родину, та втратила багато побратимів. Коли генерал пішов на пенсію, Ярослав вирішив зайняти його посаду, але МВС обрали іншого кандидата, друга Ярослава. Хома був радий за друга але його друга особистісь вирішила інакше. Зібравши все необхідне в темну ніч Ярослав викрав нового генерала, вивіз його в інше місто де без жалю вбив та заховав тіло свого друга. Користуючись положенням видалив всі записи з камер спостереження де його було помітно, а також зробив собі алібі, тому Ярослава ніхто не підозрював.
Користуючись положенням Ярославу вдалося відкрити підпільне казино, а також він постійно крав гроші з бюджету який виділявся на СБУ. Одного разу під час набору до його кабінету зайшов новий співробітник, це був той циган який ображав його в дитинстві, легким рухом руки Ярослав вихватив ніж який лежав у його тумбі, і кинув в новенького, але через те що підполковник встиг сбити руку Ярославові то Хома не попав, переляканний циган звільнинвся та написав заяву на Ярослава до НПУ, але через зв'язки все забули. Так і живе молодший лейтенант поліції поліції у щоденній боротьбі зі своєю неконтральованною агресією, беручі хабарі та не жалкуючи жодну людину, не раз зриваючись на побратимів.
Останнє редагування:
