[І] Щасливе Дитинство
Народився Дмитро 2000 року в Борисполі. Дмитро був в сім'ї вчителів. Мати була директор школи 2. Бабуся була лікарем. Дідусь був керівником підприємства на ринку. у сім'ї було завжди все що треба і завжди були гроші. Але не дивлячись на це Діма був дуже чемний і щедрим хлопчиком. І завжди давав щось смачненьке своїм друзям. І за того що він був дуже добрим то в нього було багато друзів які хотіли з ним дружити.
Через свій дуже хороший характер мав багато найкращіх друзів. Всі діти в його районі хотіли з ним дружити і тому батьки віришили його відати до ґюридичного інституту. Щоб він став на керівну посаду. Батьки дуже надіялися що син стане дуже доброю і досвідченою людиною. І тому коли він виріс він почав дуже багато отримувати досвіду в житті.
[||] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль пішов на той світ, але це не сильно поранило Дімку. Він всім пообіцяв досягти висот якіх він хотів здобути коли він був в дитинстві. Після цього він почав мужніти там ставав юнаком. Дима активно приймали участь в різних юридичних діяльності, займавсяспортом( футболом) та був на кафедрі військової підготовки. Хлопець дуже любив зброю там мріяв тримати її в руках там захищати нашу країну. Він вечорами читав журнали про військову службу і зброю. І завжди просив взяти себе з батьком на полювання. Його життя було дуже цікавим до одного моменту... А в 2014 році перевернули всі життя і нашого Дмитра..
[ІІІ] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року Росія почала активні бойові дії на території рідної хлопцю країни. А саме на його батьківщині. Тоді Дмитро був повнолітнім. І вирішив вступити до лав ЗСУ і піти в 13 ОДШВ. І йому там зброю і він воював і воював. Захищав нашу країну. І в один день ця клята війна всіх його родичів . Він був в Ярості тому що це були його близькі родичі. Як роса на сонці зникла його посмішка і доброта. Він хотів повернути батьків, але не зміг бо він не хотів усвідомлювати їхню смерть. Місяць пройшов після їхньої смерті і за цей час були великі бої його будинок розбило в щент. Багато його товаришів по службі загинули. А саме його рідний брат Кирило Пекельний- був начальником 43 ОТБ, і героїчно загинув під Маріуполем при виконанні бойових завдань. Після його смерті в ногу Дмитра прилетіла куля. Вона не вбила його і тільки знищила його страх і після цього він дійсно захотів жити тому що він хотів помститися за їхню смерть. І в 2016 році почались евакуації людей які постраждали внаслідок обстрілів. Дмитро відав на евакуацію свою прабабусю яку успішно евакуювали до Чернігова. Після цього Дмитро став Полковником ЗСУ і начальником танкового батальйону і був так 3 роки. Але в один день в танк прилетіла ракета і розбила повністю весь екіпаж. Але Дмитра врятував бог який був над ними. Він вижив тільки іза нього, він вибрався з палаючого танка і побачив як він палає він ворожої авіації. Він не відчував болі і не знав що далі робити. До нього підбіг його друг з дитинства. Він почав його нести до швидкої і він заплющив очі і більше нічого не побачив.........
Коли він прокинувся він побачив що лежить в білій палаті, і зрозумів що він потрапив до лікарні. Потім до палати ввійшов лікар і повідомив Дмитру що з ним трапилося..Дмитро зрозумів що він більше ніколи не зможе бути таким як раніше був енергійним, сильним. Але через тиждень лікар приніс новину що йому згодилися зробити операцію...
[ІV]
В 2019 році він нарешті звільнився з лікарні і тепер працює в ГУНПУ К на посаді начальника ГСУ. І він днями згадує про цю кляту війну і скільки вона забрала життів і його рідних, друзів і близьких. Не дивлячись на його проблеми він дуже старанно працює і виконує свої обов'язки. Він вирішив відвідати своє рідне місто...
Коли він його побачив він захотів заплакати. Бо нікого зі свої знайомих не побачив і бачив тільки багато трупів.
Коли він повернувся з роботи. Він знайшов собі дівчину яка дуже любила його і переживала за нього. Він знайшов своїх друзів і зрозумів що він вижив і не зря воював..
[V] Лист перевернувши все
Повертаючись додому після роботи Дмитро як завжди зайшов до Магазину, купивши продуктів та переглянув пошту де побачив невідомий лист з підписом " Дмитрику".
Побачивши це, у хлопця відібрало мову, за тремтіли руки і ноги. Він зрозумів що він комусь ще потрібен. Він зайшов до квартири і знайшов номера своїх близьких. І він побачив номер своєї бабусі яка жила в Києві, він позвонив на цей телефон і вона не взяла трубку. Але потім йому надійшло СМС повідомлення в яку було написано: " твоя бабуся жива, щоб її побачити треба приїхати до неї додому" Коли він приїхав він побачив як на дивані сиділа бабуся а рядом його мати...
Дмитро нічого не зрозумів і захотів спитати, вони йому все розповіли що тато загинув героєм він вивіз всіх з місто, а коли повертався додому його машину взірвала він влучання ракети "х-59" Після чого Дмитро віришів спитати для чого мама пішла з сім'ї. Мама йому сказала що без цього вона могла загинути і її прийшлося покинути нас з батьком. Потім Дмитро все зрозумів і почав жити з мамою і оберігати її...
Народився Дмитро 2000 року в Борисполі. Дмитро був в сім'ї вчителів. Мати була директор школи 2. Бабуся була лікарем. Дідусь був керівником підприємства на ринку. у сім'ї було завжди все що треба і завжди були гроші. Але не дивлячись на це Діма був дуже чемний і щедрим хлопчиком. І завжди давав щось смачненьке своїм друзям. І за того що він був дуже добрим то в нього було багато друзів які хотіли з ним дружити.
Через свій дуже хороший характер мав багато найкращіх друзів. Всі діти в його районі хотіли з ним дружити і тому батьки віришили його відати до ґюридичного інституту. Щоб він став на керівну посаду. Батьки дуже надіялися що син стане дуже доброю і досвідченою людиною. І тому коли він виріс він почав дуже багато отримувати досвіду в житті.
[||] Безтурботне Юнацтво
Дід нажаль пішов на той світ, але це не сильно поранило Дімку. Він всім пообіцяв досягти висот якіх він хотів здобути коли він був в дитинстві. Після цього він почав мужніти там ставав юнаком. Дима активно приймали участь в різних юридичних діяльності, займавсяспортом( футболом) та був на кафедрі військової підготовки. Хлопець дуже любив зброю там мріяв тримати її в руках там захищати нашу країну. Він вечорами читав журнали про військову службу і зброю. І завжди просив взяти себе з батьком на полювання. Його життя було дуже цікавим до одного моменту... А в 2014 році перевернули всі життя і нашого Дмитра..
[ІІІ] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року Росія почала активні бойові дії на території рідної хлопцю країни. А саме на його батьківщині. Тоді Дмитро був повнолітнім. І вирішив вступити до лав ЗСУ і піти в 13 ОДШВ. І йому там зброю і він воював і воював. Захищав нашу країну. І в один день ця клята війна всіх його родичів . Він був в Ярості тому що це були його близькі родичі. Як роса на сонці зникла його посмішка і доброта. Він хотів повернути батьків, але не зміг бо він не хотів усвідомлювати їхню смерть. Місяць пройшов після їхньої смерті і за цей час були великі бої його будинок розбило в щент. Багато його товаришів по службі загинули. А саме його рідний брат Кирило Пекельний- був начальником 43 ОТБ, і героїчно загинув під Маріуполем при виконанні бойових завдань. Після його смерті в ногу Дмитра прилетіла куля. Вона не вбила його і тільки знищила його страх і після цього він дійсно захотів жити тому що він хотів помститися за їхню смерть. І в 2016 році почались евакуації людей які постраждали внаслідок обстрілів. Дмитро відав на евакуацію свою прабабусю яку успішно евакуювали до Чернігова. Після цього Дмитро став Полковником ЗСУ і начальником танкового батальйону і був так 3 роки. Але в один день в танк прилетіла ракета і розбила повністю весь екіпаж. Але Дмитра врятував бог який був над ними. Він вижив тільки іза нього, він вибрався з палаючого танка і побачив як він палає він ворожої авіації. Він не відчував болі і не знав що далі робити. До нього підбіг його друг з дитинства. Він почав його нести до швидкої і він заплющив очі і більше нічого не побачив.........
Коли він прокинувся він побачив що лежить в білій палаті, і зрозумів що він потрапив до лікарні. Потім до палати ввійшов лікар і повідомив Дмитру що з ним трапилося..Дмитро зрозумів що він більше ніколи не зможе бути таким як раніше був енергійним, сильним. Але через тиждень лікар приніс новину що йому згодилися зробити операцію...
[ІV]
В 2019 році він нарешті звільнився з лікарні і тепер працює в ГУНПУ К на посаді начальника ГСУ. І він днями згадує про цю кляту війну і скільки вона забрала життів і його рідних, друзів і близьких. Не дивлячись на його проблеми він дуже старанно працює і виконує свої обов'язки. Він вирішив відвідати своє рідне місто...
Коли він його побачив він захотів заплакати. Бо нікого зі свої знайомих не побачив і бачив тільки багато трупів.
Коли він повернувся з роботи. Він знайшов собі дівчину яка дуже любила його і переживала за нього. Він знайшов своїх друзів і зрозумів що він вижив і не зря воював..
[V] Лист перевернувши все
Повертаючись додому після роботи Дмитро як завжди зайшов до Магазину, купивши продуктів та переглянув пошту де побачив невідомий лист з підписом " Дмитрику".
Побачивши це, у хлопця відібрало мову, за тремтіли руки і ноги. Він зрозумів що він комусь ще потрібен. Він зайшов до квартири і знайшов номера своїх близьких. І він побачив номер своєї бабусі яка жила в Києві, він позвонив на цей телефон і вона не взяла трубку. Але потім йому надійшло СМС повідомлення в яку було написано: " твоя бабуся жива, щоб її побачити треба приїхати до неї додому" Коли він приїхав він побачив як на дивані сиділа бабуся а рядом його мати...
Дмитро нічого не зрозумів і захотів спитати, вони йому все розповіли що тато загинув героєм він вивіз всіх з місто, а коли повертався додому його машину взірвала він влучання ракети "х-59" Після чого Дмитро віришів спитати для чого мама пішла з сім'ї. Мама йому сказала що без цього вона могла загинути і її прийшлося покинути нас з батьком. Потім Дмитро все зрозумів і почав жити з мамою і оберігати її...
