Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):
Шелбі Ілля Андрійович
Стать:Чоловіча
Мати - Анна Шелбі
Батько - Андрій Шелбі
Зріст та вага: 1.96 м 98 кг
Дата народження: 01.03.2000
Вік: 26
Місце народження: Харківський міський пологовий будинок №3
Національність: Українець
Місце проживання:Харків
Захоплення:Їзда на мотоциклах , Рибалка
Сімейний стан: Задовільно
Статура: Мезоморф
Колір очей: Карий
Зачіска: Цезар
Відмітні знаки: Нема
Дитинство
Народився Ілюха в Харківській області , в селищі Куп'янськ . 01.03.2001 року в родині підприємців. Він був другим сином , ще в нього була молодша сестра . Батьки мали власний бізнес, багато працювали задля того щоб Ілюха та його брат з сестрою були забезпечений всім необіхдним .
Дитинство його пройшло безтурботно , він знаходив нових друзів , гуляв , бешкетував , в загальному як і всі діти. В дитячому садку у Ілюхи не було відбою від дівчат , він завжди їм подобався , чи то своєю харизмою , чи то вмінням знайти спільну мову ..
Про це вже історія замовчує .
Його безтурботне дитинство пройшло в радості та любові, не було ніяких передумов у його непростому і темному майбутньому...
Початок шляху
В школі як і в дитячому садку , Ілюха мав не аби який попит у дівчат...
Серед хлопців Ілюха мав авторитет , оскільки він з початку юнацтва займався спортом , а саме “ММА”, де отримав багато травм...
Одного разу, Ілюха йшов після тренування зі своїми друзями додому (вони жили поряд) звичайними провулками, горланили матюки, травили байки, підколювали один одного, все як завжди, як звичайні хлопці, начебто... Посеред розмови один з друзів Ілюха, Гера, запропонував компанії трохи змінити маршрут і піти хащами, бомжів пошугати. Юному Ілюхі не дуже сподобалась така хуліганська оказія, на що він відповів:«Ну ми ж не гопнікі якісь, ми бійці! А це - звучить і є гордо!». Інший хлопець, Юлік, з їх гурту вирішив підштовхнути Женю на поклик темряви, підштовхнув його плече сказав:«Як казав Славік з нашої раші:«Та ты успокккоооойся», нормальок все буде, ми ж не збираємось їх лупцювати»,- підморгнув Юлік та посміхнувся. «Ну тільши швиденько, бо втомився я дуже за сьогодні гамселити вас у партері»,- саркастично задвинув Ілюха і вдоволено посміхнувся. Йли хлопці хащами, покинутими будівлями, сміттєвими контейнерами і гнилою смердючістю, нарешті вони натрапили на глухий кут у їх маршруті. «Бл*ть, сусаніни, куди ви нас завели? Це ж тепер назад вертатись як на сраці до Китаю і без компаса»,- гиркнув Ілюха на свою ораву, «Не доведеться, друже...»,- не встигнув Ілюха зробити непорозуміле обличчя, як тут же в його обличчя прилетів потужний лівий хук, від якого він похитнувся і впав, ледве тримаючись на колінах і ліктях. «Якого ляда, Гера?! Юлік потримай його, зараз я...»,- «Не переймайся, Ілюха... - перебив його Гера: як-то кажуть:«Лівий -коронний, правий - похоронний»»,- Герасим, він же Гера, провів потужний лівий випад, швидко підібравшись вже до безпомічного Ілюхи, і правим прямим ударом ногою просто відімкнув Ілюху від цього світу.
Так Ілюха пролежав декілька годин, доки його не розтормошив беспритульний мужик, на вигляж приблизно 50-ти років. «Агов, хлопче, вставай, ти вже посинів, вставай кажу!»,- трясе Ілюху обидвими руками літній чоловік. Тримаючись за голову, Ілюха підіймається, закашлюється і насилу сідає, «Ось, тримай, попий»,- чоловік передав пляшку Ілюхи, після ковтку хлопець ще більше закашлюється і в нього перебиває подих, він насилу намагається зробити хоч ковток повітря. Як тільки Ілюха зробив нормальний подих, з його наступним видихом разом з повітрям з нього вийшли і слова:
- Йоб... бгхееее... нащо ти мені спиртяку ту підсунув... я аж горю.
- Ну від святої води ти б так точно не вскочив, вставай.
- Дай мені пару хвилин, бо зблюю зараз...
- Мене ті хлопці теж на днях добряче відгамселили, руку перебили, дай Бог зростеться нормально.
- Ну гади, я їм башти позношу, і не тільки на тренуванні,- сказав Ілюха і пустив гідку стрічку і сторону.
- Хе-хе, спочатку поправся трохи, Рембо. Вставай, підем виведу тебе, а далі сам вже.
Після коротенького знайомства обидва крещені битвою чоловіки піднялись і поковиляли до виходу з лабіринту хащів.
- Дякую тобі, чоловіче, - Ілюха дістав телефон і подивився на час, - мда, хоч батьки розпитувати не будуть.
- Сподіваюсь, більше такої допомги тобі надавати не доведеться.
- Не переймайся, більше ніколи...
Після цього у Ілюхи наче щось перемкнуло всередині, його погляд став більш холодним, а розум більш рішучим...
Повернувшись додому вже всі спали, хлопець роздягнувся, закинув весь одяг у пральну машину і пішов в душ. Кров стікала по обличчю і суглобам, а рани щеміли, хоч відріж. Дивлячись на свою кров, Ілюха мав тільку одну й ту ж думку:«Моя - більше ніколи...». Закінчивши обробляти рани, Ілюха перевдягнувя і ліг спати.
Наступні 2 тижні він прогулював школу і тренування, увесь вільний час він готувався до своєї помсти Гері і Юліку. Додому він повертався завжди о пізній годині і майже без сил, батьки непомітили як його пом’яли, дівчата гарно вправлялись з косметикою, а Ілюха гарно вмів знаходити з ними спільну мову...
Після того, як рани загоїлись достатньо, щоб не просити дівчат наводити марафет, Ілюха нарешті почав відвідувати заняття. Прийшовши після школи на тренування, Гера і Юлік постійно перешепчувались, зиркали на Женю і тихо посміювались. Хлопця це дратувало, але він вже був в очікуванні свого тріумфу... У партерах спаринг-партнери змінюються динамічно під час тренування, під час зустрічей з Герою і Юліком Ілюха займав переважно оборонні позиції, усіляко блокуючи та ухиляючись від ударів опонентів, лише інколи парирував удари,бо негоже знущатись над напівтрупами. Гера з Юліком підколювали Ілюху під час тренувань і намагались знущатись над ним, але Ілюха не те, що якось не відповідав їм і не звертав уваги, хлопці бачили, що Ілюха навіть не напрягається особливо у спарингу, при тому, що майже жоден удар по ньому не проходить чітко, їх це трохи насторожило, аде внаслідок своєї зухвалості і самовпевненості вони не надали цьому якогось важливого значення.
Тренування закінчилось. Ілюха поспішки перевдягнувся і пішов із залу.
- Диви, наче пес піджав хвоста та втік поскоріш, а як же на біс?,- сказав Юлік.
- Еге ж, а в партері такий впевнений був, наче вже у профі подався.
Але на вулиці чекав їх Ілюха...
Як хлопці вийшли, то трохи здивувались, побачивши, що Ілюха чекав на них.
- Ну шо ти, друже, голова не болить?, - посміхаючись запитав Гера.
- Давайте прогуляємось, - сказав Ілюха.
- Та да, сьогодні такий чудовий вечір, щоб натулити пихатого синка багатія, але, тц, вибачай, справи кличуть,- відповід Гера.
- Я сказав «за мною»,- пронизливим холодом відповів Женя, від чого хлопці наче похолонули.
Далі вони йшли мовчки тим самим маршрутом, як і минулого разу, дійшли до того самого місця, і Гера вирішив, що запаз саме час для жартів:«Оперативна група криміналістів зі справи «А хто ж тут отримав на горіхи?» на місце прибула». Ілюха не звернув уваги на кривий гумор Гери, відступив декілька кроків вперед від хлопців, повернувся і почав на них просто дивитись. «Ми тут прийшли на змагання «Дивоглядки»? Чи ми вже просто почнемо?» - запитав Юлік. Ілюха дістав телефон, навів об’єктив камери на хлопців і сказав:«Посміхаємлсь та махаєм, хлопці, зараз буде птааашка», - після цього буквально через момент ззаду по головам хлопців прилетіло важкою дошкою від літнього чоловіка, котрий допоміг Ілюхи минулого разу. Хлопці втратили свідомість лише на пару секунд, прийшовши до тями: «Що, спіймали несподіваночку? Ублюдки», хлопці навіть не встигли зрозуміти, що сказав їм Ілюха, як тут же вони спіймали обличчям дошку. «Ну це вже була зайва пташка, Дмитре»,- звернувся він Ілюха до чоловіка, «То для профілактики», відповів Дмитрій (чоловік, який допоміг Ілюхі вибратись із хащів). «Ну, не будемо довго тягнути від головного гістя нашого заходу...»,- Юлік лежав без свідомості з перебитим носом у крові, з горем навпіл піднявся на лікоть Гера, який почав прохати припинити, мовляв, що Ілюха більше ніколи не побачить їх і вони просто зникнуть, на що Ілюха відповів:«Так, я знаю... І так, Леді енд Джентельменс, фор ю, ет зис арен, містееееер Азооооот»,- із заздалегіть прихованого термо-рюкзаку з акумуляторами холоду Ілюха дістав 12-ти літрове з герметичною кришкою відро з рідким азотом. «Агов, хлопче, це вже занадто, це вже мокруха, розумієш?» - Дмитрій був надто проти того, щоб нанести хлопцям можливо летальний удар. «Не переймайся, мужик, це ж рідкий азот, уся мокруха випаровується при -195 градусів по Цельсію», - «Добре, що ми з ним на одній стороні»,- закінчив Дмитро. Ілюха відкрив відро, після чого «вронив» його на Юліка і Геру. Через приблизно півхвилини азот вже повністю випарувався, залишивши тільки опухлі від холодних опіків ледве дихаючих Геру і Юліка. Заховавши їх тіла, Ілюха і Дмирій розійшлися без слів, і вже наврядчи колись побачаться. Прийшовши додому, хлопець одразу просто ліг спати, сподіваючись на спокій...
Сірий кардинал
Навчався Ілюха посередньо.. Він не те що був “Неуком”
Просто в нього не було потягу до навчання , він більше цікавився спортом, гульками і дівчатками, але вже в старших класах Ілюха, так би мовити, взявся за голову та витягнув навчання на середній бал ( 10.4 ) .
Також вже в пізньому юнацтві в нього проявились якості підприємця, які чудово були сумісні з його облещенням дівчат. Він завжди шукав можливість легко заробити грошей... Почалось все з продажу піротехніки вдень, і щось типу «сутенерства» вночі. Одиноких клієнтів на той час було багато, Ілюха без проблем знаходив спільну мову з дівчатами і вже мав під собою невелику власну темну команду для прокруту своєї амурної справи.
Справи йшли добре, Ілюха вибудував цілі схеми бюрократичних обходів, клієнтурні мережі, що не могли не помітити місцеві наркоторговці, які, очевидно, дуже зацікавились тим, щоб інтегрувати свій «продукт» в таку мережу, адже сутенерство та проституція є гарним об’єктом сбуту веселих речовин, і гарно поєднуються із плотонічними задоволеннями.
Бариги теж не були довбнями, тому навідались до Ілюхи під виглядом звичайних клієнтів.
*відкриваються двері магазину піротехніки, по якому розхожують люди і обирають різні вибухові цікавинки*
- Раді вас бачити, можу я чимось вам допомогти? - ввічливо звертаючись, запитав Ілюха.
- Так, порадьте, будь ласка, мені такі петарди, які і бахнуть добре, і руки не відірве. О, і фейерверк будь ласка.
- Звісно, - Ілюха підійшов до стелажа і почав консультувати «покупця», - класичним вибором є серія корсарів, «Чорна смерть» так бахає, що вуха закладує, але і нешвидкі пальці та кисті від неї добре розлітаються, тому рекомендую вам зеленого корсарика, максимум опіки, можна навіть і своєму корєфану у капюшона закинути, щоб пробадьрити його трохи. Фейерверків у нас, нажаль, лише один вид, але салют знатний, радянські БМП в Афганістані і дупи духів (так радянські солдати називали Афганських повстанців) не так прекрасно розліталися, як ці крихітки.
*покупець підійшов ближче і почав роздивлятися товар*
- Хлопче, ми знаємо, що у тебе палкі крихітки і гарні сутенери, але усім машинам задоволення потрібно й паливо, у нас вистачає такого, - тихо, але чітко чутно для Ілюхи, прошепотів покупець, облокотившись на вітрину, у правій його руці ледь виднілися декілька грамів популярного, завдяки телесеріалу «В усі тяжкі», синього метамфетаміну, - звучить чудово! А оце що за помаранчеві красені? Виглядають, як розривні, - вже у повний голос запитав барига.
*Євген подивився зі звичайною люб’язною посмішкою продавця, і насторожено подивився на баригу*
- Нажаль, не можу погодитись продати таку помаранчеву цікавинку, доки не пересвідчусь за вашим паспортом, що ви вже досягли повних 21 року, - натякнув Ілюха, що йому не цікава подібна пропозиція і баризі радше покинути його магазин.
- Ну, це не проблема! - барига дістав пластмасову картку, поверх якої був шмат листа. Намальовані на ньому намальовано було число з п’ятьма жирними зеленими нулями, - тільки місяць залишився, будь ласка, може домовимось, я вам заплачу більше цього разу, а потім прийду і скористаюсь вашими послугами ще раз, згода?
- Вибачте, але не засмучуйтесь, ось для вас втішний подарунок від нашого закладу, - Ілюха протягнув баризі невеликий коробок безпечних петард, з якого ледве виглядав шмат листочка, - Гарного вам дня, чекаємо вас через місяць! - підприємницькою посмішкою у кінці Ілюха закінчив «ділову» розмову.
Барига нічого не відповів, нахмуреним лицем і поглядом «Ми ще зустрінемось», він просто узяв коробок і пішов з магазину. Вийшовши на вулицю, барига розкрив короб, у ньому була записка лише з одним словом:«Ніколи». Наркоторговець розлютився ще більше, і вирішив, що треба підштовхнути хлопця до ділових «співвідносин»
Тієї ж ночі стався інцидент з одним з екіпажів сутенерів Ілюхи - був підірваний автомобіль. На вибух швидко приїхала поліція, пожежники і медики і територія була очеплена, тому люди Ілюхи не змогли зібрати достатньо інформацію про цей випадок, лише у термінових новинах молодий темний бізнесмен вже почув, що шматки трупів і машини були розкладені у слово «Корсар», а на місці події окрім всього цього був знайдений маленький коробок петард. Ілюха вмить розлютився, але не так із-за самого випадку і втрати цінних людей; вони знали, що ризикують у такому бізнесі; як із-за такої надмінності місцевого картелю і знущання над його людьми, до того ж у Куп'янську і був всього 1 магазин піротехніки, що відсилало поліцію прямісінько до Ілюхи і поставило його під удар. Тепер він затиснутий між обома світами: світом правосуддя і справедливості, і світом вбивств, наркотиків, зброї і проституції, тому діяти йому було необхідно швидко і обережно...
Ілюху допитували, вважали головним підозрюваним, слідкували за ним, його родичами і навіть з тими, з ким він просто спілкується час від часу, але прямих і непрямих доказів, що він приймав участь у підриві не було. Так як Ілюха був під постійним наглядом, його телефони постійно прослуховувалися, у такій ситуації він вирішив повністю обмежити своє спілкування і не говорив майже ні з ким, лише інколи дзвонив своїм старим. Він не міг діяти самотужки, тому йому довелось покластися на своїх людей.
Молодик вирішив використати поліцію та їх слідство у своїх же інтересах, все, що йому було потрібно - обережно спонукнути поліцію поїхати у потрібне місце і у потрібний час, коли все буде готово, але як же йому обмінюватись інформацією зі своїми людьми і давати їм необхідні інструкції? Ілюха був кмітливим хлопцем, а головне - винахідливим. Для його рішення навіть існує вислів:«Усе геніальне - просто». Його люди приходили до нього під виглядом звичайних покупців, і як звичайні покупці придбали різноманітну піротехніку, а у цій піротехніці були як раз приховані необхідні короткі і чіткі інструкції щодо дій, які знищать картель. Йому не потрібен був зворотній зв’язок із своїми «колегами». Перший раз Ілюха під виглядов петард продав своїй людині план дій, і по ходу виконання плану Ілюха передавав інші товари з наступними інструкціями, тому зворотній зв’язок для юнака не був необхідний, все просто: якщо один пункт плану виконаний, тоді вже інша людина приходить «купляти» інструкцію для другого плану.
Протям короткого проміжку часу, невеликі рухи, навмисно спровоковані певні події і слідкування за клієнтами бариг, за самими діллерами, кладменами, люди Ілюхи вийшли на лігво бариг і їх «лабораторію». Ілюхі лише залишилось лише пояснити своїм партнерам, як натравити на них поліцію, щоб і бариг за варщиками спіймали на гарячому, і не викликати підозр накшталт «а звідки у звичайного громадянина така інформація щодо картелю?». Довго думати не прийшлось, те, що Ілюха навчався у коледжі, який був філіало кафедри сфери інформаційних технологій і мереж зв’язку, зіграло йому на руку, у короткій інструкції він поясним своїм людям, як зашифрувати дзвінок і голос так, щоб ніхто не здогадався потім хто є хто. У будь-якому випадку завжди можна було просто викинути «одноразовий» телефон. Поліція, отримавши швидке повідомлення про картель, не дивлячись на свої малі людські ресурси і скептичне ставлення до подібних дзвінків, вирішила, що все ж таки краще зробити один хибний виїзд спецназу УБН (Управління по Боротьбі з Наркотиками), ніж прогавити рибу, яку вони вже давно намагаються виловити. У результаті спецназ поліції УБН разом з КОРД ліквідував великий наркокартель, у лабораторії якого були виявлені не тільки діяльність нарковиробництва, але й вибухових речовин. Після цього Ілюха, побавичши підрообиці у новинах, сам визвався на допит поліції, у якому частково зізнався, що причетний до ситуації і розповів свою правду: до нього справді приходили представники наркокартелю, які хотіли прикривати наркотики під виглядом піротехніки, в упаковках котрих були заховані пакетики амфетаміну, але він відмовився, після чого тієї ж ночі підірвали його друзів, тим самим попередивши, що якщо він хоч заїкнеться про пропозицію і здасть баригу, то розправляться з усіма його родичами, саме тому йому довелося мовчати, і лиш після минучої небезпеки він вирішив розкрити «усю» правду.
Слідчих задовольнила така історія, але вонивирішили зачепитись за показання наркобариг, які почали ставити небезпечні питання щодо того, що він тримає сутенерську мережу у місті. Ілюха зізнався, що знав, що його друзі займалися такими речами, але він не знав, що це незаконно, адже це було на добровільній засаді, а про такі масштаби і гадки не мав, тому він вважав, що його друзі лише заробляють і виживають як можуть. Але чому ж його підозрюють як керівника сутенерами, Ілюха сказав, що саме ці друзі допомогли його батькам відкрити магазин піротехніки і інколи підтримували його грошами, але сам Ілюха до їх справ не причетний.
Таким чином Ілюха зняв із себе підозри, справу і слідство щодо нього було закрито. Йому вдалося не просто розправитись із картелем, а зробити це руками влади, без крові на руках своїх людей і поставив крапку у його відношеннях з картелем, знешкодивши його повністю. Зняті підозри на паперах це, звісно, добре, але перший час Ілюха продовжив вести свої справи скритно тим самим чином, обережність - понад усе, тому відновлював спілкування із своїми напарниками поступово під видом рідких відвідувань клубів, кафе, ТРЦ і знайомств там з «новими» людьми.
Між світлом і темрявою
Закінчивши коледж, Ілюха вступив в заклад вищої освіти “УКД” на факультет “Інженерія програмного забезпечення” .
З перших днів навчання , Ілюха з’їхав від батьків та почав самостійне життя. Квартиру та навчання він сплачував сам , заробляючи гроші, так би мовити, головою і своєїю повністю налагодженим «бізнесом».
В 18 років Ілюха купив свій перший автомобіль на свої зароблені і «відмиті» гроші, це був автомобіль марки ‘Nissan’ моделі ‘X-Trail’ автівка була вживаною, щоб не викликати підозр зі сторони податкової служби, звідки ж у звичайного студента і продавця магазину піротехніки гроші на такий, хоч і не новий, автомобіль.
Навчався Ілюха добре , схвачував все на льоту. Програмування давалось йому легко, у зв’язку з давніми подіями, а також відкривало перед ним нові можливості для бізнесу та темних справ. Він став хорошим фахівцем у цій справі, збільшив свій дохід і відмивав вже ще більше грошей через свій магазин піротехніки і інші відкриті вже ним самим. Мережу проституції розширювати не було необхідності, ніхто не претендував за золоті хороми, дорогі авто і вілли, Ілюха і його люди знали міру, і більш за все цінували своє життя і свободу.
Закінчивши навчання на факультеті “ІПЗ” Ілюха отримав вищу освіту . Та йому цього було мало , він перебував в пошуках себе, як честного громадянина, якому вже не потрбні проблеми із законом, який може захистити і забезпечити себе не тільки фізичнро, але і юридично. Програмування приносило йому хороший та стабільний дохід, відмивання грошей було повністю перевіреною та безпечною схемою, але всеж таки він зрозумів , що це не справа його життя.
Ілюха зацікавився Юридичною тематикою , та вирішив вступити в заклад вищої освіти, щоб отримати юридичну освіту. Ілюхі подобалось знати закони, знаходити юридичні дірки і знати свої права і свободи, він докладав усіх зусиль, щоб вивчати все досконало, та в подальшому стати хорошим правозахисником і, на всяк випадок, для використання у власних інтересах.
Закінчивши Юридичний факультет та отримавши другу вищу освіту.. По закінченю з відзнакою Ілюхі запропонували практику в СБУ . Він вирішив не втрачати таку можливість та скористатись нею, на практиці він себе показав хорошим та відповідальним правозахисником , тому йому запропонували повноцінну службу в СБУ у якості юридичного радника.
Так і розпочалась його історія в СБУ...
Почав він з Національної Академії Служби Безпеки України - з цим в Ілюхи проблем не було, за лічені дні Ілюха склав всі іспити та завдання, які були потрібні для проходження Академії, але йому хотілось більше драйву, він хотів відчути себе більш живим, тому вступив в підрозділ “ ЦСО-А “ . Там він познайомився з хорошими людьми, які допомогли йому змінитися у кращу сторону, а саме “ Полковником - Керівником ЦСО-А , Ярославом Крутовим - Інструктором ЦСО-А та Богданою Крутовою”
Так і взлітав Євген по кар’єрних сходинках семимильними кроками, звісно, його темне минуле теж допомогло йому у цьому.
Дійшовше до порядкового звання “Старший Лейтенант” його нові друзі перейшли в СБУ м.Київ, нажаль на той час їх залишилось тільки троє, оскільки Полковник Ярослав Крутов пішов на пенсію...
В СБУ Дніпра справи Ілюхи були ще кращими. Йому довіряли відповідальні справи, такі як: Керування спец підрозділом Альфа , Керуванням операцій з звільненням заручників та всією рутиною СБУ, йому подобалось захищати людей і закон, але враховуючи його темні справи, іноді його це навіть смішило, така іронія службовця і радника СБУ та одночасно главаря сутенерської мережі.
Дійшовши до порядкового звання “Майор” Ілюха мав не аби який авторитет серед своїх колег по роботі , до нього дослухались Підполковники , Полковники та сам Генерал , не кажучи вже про молодший офіцерський склад .
Темні будні нашого часу
Після старого генерала прийшов новий, який був старим другом Ілюхи і зробив його своїм полковником за довірою. Тепер у Ілюхи був повний карт-бланш на будь-які дії, у тому числі можна було розширити і свій темний бізнес, і свої повноваження. Ілюха хоч і сам є власником та засновником широкої сутенерської мережі, але коли від чиїхось брудних рук страждають невинні люди, які нікому нічого поганого не заподіяли, у нього вскипає кров.
Ілюхі не важливо як і яким способом він досягне своєї мети: законно, як Полковник СБУ м.Київ, чи скритно і безкомпромісно, як сірий кардинал у темряві. Вбивці, наркоторговці, гвалтувальники та інші будуть покарані, і не важливо як.
Шелбі Ілля Андрійович
Стать:Чоловіча
Мати - Анна Шелбі
Батько - Андрій Шелбі
Зріст та вага: 1.96 м 98 кг
Дата народження: 01.03.2000
Вік: 26
Місце народження: Харківський міський пологовий будинок №3
Національність: Українець
Місце проживання:Харків
Захоплення:Їзда на мотоциклах , Рибалка
Сімейний стан: Задовільно
Статура: Мезоморф
Колір очей: Карий
Зачіска: Цезар
Відмітні знаки: Нема
Дитинство
Народився Ілюха в Харківській області , в селищі Куп'янськ . 01.03.2001 року в родині підприємців. Він був другим сином , ще в нього була молодша сестра . Батьки мали власний бізнес, багато працювали задля того щоб Ілюха та його брат з сестрою були забезпечений всім необіхдним .
Дитинство його пройшло безтурботно , він знаходив нових друзів , гуляв , бешкетував , в загальному як і всі діти. В дитячому садку у Ілюхи не було відбою від дівчат , він завжди їм подобався , чи то своєю харизмою , чи то вмінням знайти спільну мову ..
Про це вже історія замовчує .
Його безтурботне дитинство пройшло в радості та любові, не було ніяких передумов у його непростому і темному майбутньому...
Початок шляху
В школі як і в дитячому садку , Ілюха мав не аби який попит у дівчат...
Серед хлопців Ілюха мав авторитет , оскільки він з початку юнацтва займався спортом , а саме “ММА”, де отримав багато травм...
Одного разу, Ілюха йшов після тренування зі своїми друзями додому (вони жили поряд) звичайними провулками, горланили матюки, травили байки, підколювали один одного, все як завжди, як звичайні хлопці, начебто... Посеред розмови один з друзів Ілюха, Гера, запропонував компанії трохи змінити маршрут і піти хащами, бомжів пошугати. Юному Ілюхі не дуже сподобалась така хуліганська оказія, на що він відповів:«Ну ми ж не гопнікі якісь, ми бійці! А це - звучить і є гордо!». Інший хлопець, Юлік, з їх гурту вирішив підштовхнути Женю на поклик темряви, підштовхнув його плече сказав:«Як казав Славік з нашої раші:«Та ты успокккоооойся», нормальок все буде, ми ж не збираємось їх лупцювати»,- підморгнув Юлік та посміхнувся. «Ну тільши швиденько, бо втомився я дуже за сьогодні гамселити вас у партері»,- саркастично задвинув Ілюха і вдоволено посміхнувся. Йли хлопці хащами, покинутими будівлями, сміттєвими контейнерами і гнилою смердючістю, нарешті вони натрапили на глухий кут у їх маршруті. «Бл*ть, сусаніни, куди ви нас завели? Це ж тепер назад вертатись як на сраці до Китаю і без компаса»,- гиркнув Ілюха на свою ораву, «Не доведеться, друже...»,- не встигнув Ілюха зробити непорозуміле обличчя, як тут же в його обличчя прилетів потужний лівий хук, від якого він похитнувся і впав, ледве тримаючись на колінах і ліктях. «Якого ляда, Гера?! Юлік потримай його, зараз я...»,- «Не переймайся, Ілюха... - перебив його Гера: як-то кажуть:«Лівий -коронний, правий - похоронний»»,- Герасим, він же Гера, провів потужний лівий випад, швидко підібравшись вже до безпомічного Ілюхи, і правим прямим ударом ногою просто відімкнув Ілюху від цього світу.
Так Ілюха пролежав декілька годин, доки його не розтормошив беспритульний мужик, на вигляж приблизно 50-ти років. «Агов, хлопче, вставай, ти вже посинів, вставай кажу!»,- трясе Ілюху обидвими руками літній чоловік. Тримаючись за голову, Ілюха підіймається, закашлюється і насилу сідає, «Ось, тримай, попий»,- чоловік передав пляшку Ілюхи, після ковтку хлопець ще більше закашлюється і в нього перебиває подих, він насилу намагається зробити хоч ковток повітря. Як тільки Ілюха зробив нормальний подих, з його наступним видихом разом з повітрям з нього вийшли і слова:
- Йоб... бгхееее... нащо ти мені спиртяку ту підсунув... я аж горю.
- Ну від святої води ти б так точно не вскочив, вставай.
- Дай мені пару хвилин, бо зблюю зараз...
- Мене ті хлопці теж на днях добряче відгамселили, руку перебили, дай Бог зростеться нормально.
- Ну гади, я їм башти позношу, і не тільки на тренуванні,- сказав Ілюха і пустив гідку стрічку і сторону.
- Хе-хе, спочатку поправся трохи, Рембо. Вставай, підем виведу тебе, а далі сам вже.
Після коротенького знайомства обидва крещені битвою чоловіки піднялись і поковиляли до виходу з лабіринту хащів.
- Дякую тобі, чоловіче, - Ілюха дістав телефон і подивився на час, - мда, хоч батьки розпитувати не будуть.
- Сподіваюсь, більше такої допомги тобі надавати не доведеться.
- Не переймайся, більше ніколи...
Після цього у Ілюхи наче щось перемкнуло всередині, його погляд став більш холодним, а розум більш рішучим...
Повернувшись додому вже всі спали, хлопець роздягнувся, закинув весь одяг у пральну машину і пішов в душ. Кров стікала по обличчю і суглобам, а рани щеміли, хоч відріж. Дивлячись на свою кров, Ілюха мав тільку одну й ту ж думку:«Моя - більше ніколи...». Закінчивши обробляти рани, Ілюха перевдягнувя і ліг спати.
Наступні 2 тижні він прогулював школу і тренування, увесь вільний час він готувався до своєї помсти Гері і Юліку. Додому він повертався завжди о пізній годині і майже без сил, батьки непомітили як його пом’яли, дівчата гарно вправлялись з косметикою, а Ілюха гарно вмів знаходити з ними спільну мову...
Після того, як рани загоїлись достатньо, щоб не просити дівчат наводити марафет, Ілюха нарешті почав відвідувати заняття. Прийшовши після школи на тренування, Гера і Юлік постійно перешепчувались, зиркали на Женю і тихо посміювались. Хлопця це дратувало, але він вже був в очікуванні свого тріумфу... У партерах спаринг-партнери змінюються динамічно під час тренування, під час зустрічей з Герою і Юліком Ілюха займав переважно оборонні позиції, усіляко блокуючи та ухиляючись від ударів опонентів, лише інколи парирував удари,бо негоже знущатись над напівтрупами. Гера з Юліком підколювали Ілюху під час тренувань і намагались знущатись над ним, але Ілюха не те, що якось не відповідав їм і не звертав уваги, хлопці бачили, що Ілюха навіть не напрягається особливо у спарингу, при тому, що майже жоден удар по ньому не проходить чітко, їх це трохи насторожило, аде внаслідок своєї зухвалості і самовпевненості вони не надали цьому якогось важливого значення.
Тренування закінчилось. Ілюха поспішки перевдягнувся і пішов із залу.
- Диви, наче пес піджав хвоста та втік поскоріш, а як же на біс?,- сказав Юлік.
- Еге ж, а в партері такий впевнений був, наче вже у профі подався.
Але на вулиці чекав їх Ілюха...
Як хлопці вийшли, то трохи здивувались, побачивши, що Ілюха чекав на них.
- Ну шо ти, друже, голова не болить?, - посміхаючись запитав Гера.
- Давайте прогуляємось, - сказав Ілюха.
- Та да, сьогодні такий чудовий вечір, щоб натулити пихатого синка багатія, але, тц, вибачай, справи кличуть,- відповід Гера.
- Я сказав «за мною»,- пронизливим холодом відповів Женя, від чого хлопці наче похолонули.
Далі вони йшли мовчки тим самим маршрутом, як і минулого разу, дійшли до того самого місця, і Гера вирішив, що запаз саме час для жартів:«Оперативна група криміналістів зі справи «А хто ж тут отримав на горіхи?» на місце прибула». Ілюха не звернув уваги на кривий гумор Гери, відступив декілька кроків вперед від хлопців, повернувся і почав на них просто дивитись. «Ми тут прийшли на змагання «Дивоглядки»? Чи ми вже просто почнемо?» - запитав Юлік. Ілюха дістав телефон, навів об’єктив камери на хлопців і сказав:«Посміхаємлсь та махаєм, хлопці, зараз буде птааашка», - після цього буквально через момент ззаду по головам хлопців прилетіло важкою дошкою від літнього чоловіка, котрий допоміг Ілюхи минулого разу. Хлопці втратили свідомість лише на пару секунд, прийшовши до тями: «Що, спіймали несподіваночку? Ублюдки», хлопці навіть не встигли зрозуміти, що сказав їм Ілюха, як тут же вони спіймали обличчям дошку. «Ну це вже була зайва пташка, Дмитре»,- звернувся він Ілюха до чоловіка, «То для профілактики», відповів Дмитрій (чоловік, який допоміг Ілюхі вибратись із хащів). «Ну, не будемо довго тягнути від головного гістя нашого заходу...»,- Юлік лежав без свідомості з перебитим носом у крові, з горем навпіл піднявся на лікоть Гера, який почав прохати припинити, мовляв, що Ілюха більше ніколи не побачить їх і вони просто зникнуть, на що Ілюха відповів:«Так, я знаю... І так, Леді енд Джентельменс, фор ю, ет зис арен, містееееер Азооооот»,- із заздалегіть прихованого термо-рюкзаку з акумуляторами холоду Ілюха дістав 12-ти літрове з герметичною кришкою відро з рідким азотом. «Агов, хлопче, це вже занадто, це вже мокруха, розумієш?» - Дмитрій був надто проти того, щоб нанести хлопцям можливо летальний удар. «Не переймайся, мужик, це ж рідкий азот, уся мокруха випаровується при -195 градусів по Цельсію», - «Добре, що ми з ним на одній стороні»,- закінчив Дмитро. Ілюха відкрив відро, після чого «вронив» його на Юліка і Геру. Через приблизно півхвилини азот вже повністю випарувався, залишивши тільки опухлі від холодних опіків ледве дихаючих Геру і Юліка. Заховавши їх тіла, Ілюха і Дмирій розійшлися без слів, і вже наврядчи колись побачаться. Прийшовши додому, хлопець одразу просто ліг спати, сподіваючись на спокій...
Сірий кардинал
Навчався Ілюха посередньо.. Він не те що був “Неуком”
Просто в нього не було потягу до навчання , він більше цікавився спортом, гульками і дівчатками, але вже в старших класах Ілюха, так би мовити, взявся за голову та витягнув навчання на середній бал ( 10.4 ) .
Також вже в пізньому юнацтві в нього проявились якості підприємця, які чудово були сумісні з його облещенням дівчат. Він завжди шукав можливість легко заробити грошей... Почалось все з продажу піротехніки вдень, і щось типу «сутенерства» вночі. Одиноких клієнтів на той час було багато, Ілюха без проблем знаходив спільну мову з дівчатами і вже мав під собою невелику власну темну команду для прокруту своєї амурної справи.
Справи йшли добре, Ілюха вибудував цілі схеми бюрократичних обходів, клієнтурні мережі, що не могли не помітити місцеві наркоторговці, які, очевидно, дуже зацікавились тим, щоб інтегрувати свій «продукт» в таку мережу, адже сутенерство та проституція є гарним об’єктом сбуту веселих речовин, і гарно поєднуються із плотонічними задоволеннями.
Бариги теж не були довбнями, тому навідались до Ілюхи під виглядом звичайних клієнтів.
*відкриваються двері магазину піротехніки, по якому розхожують люди і обирають різні вибухові цікавинки*
- Раді вас бачити, можу я чимось вам допомогти? - ввічливо звертаючись, запитав Ілюха.
- Так, порадьте, будь ласка, мені такі петарди, які і бахнуть добре, і руки не відірве. О, і фейерверк будь ласка.
- Звісно, - Ілюха підійшов до стелажа і почав консультувати «покупця», - класичним вибором є серія корсарів, «Чорна смерть» так бахає, що вуха закладує, але і нешвидкі пальці та кисті від неї добре розлітаються, тому рекомендую вам зеленого корсарика, максимум опіки, можна навіть і своєму корєфану у капюшона закинути, щоб пробадьрити його трохи. Фейерверків у нас, нажаль, лише один вид, але салют знатний, радянські БМП в Афганістані і дупи духів (так радянські солдати називали Афганських повстанців) не так прекрасно розліталися, як ці крихітки.
*покупець підійшов ближче і почав роздивлятися товар*
- Хлопче, ми знаємо, що у тебе палкі крихітки і гарні сутенери, але усім машинам задоволення потрібно й паливо, у нас вистачає такого, - тихо, але чітко чутно для Ілюхи, прошепотів покупець, облокотившись на вітрину, у правій його руці ледь виднілися декілька грамів популярного, завдяки телесеріалу «В усі тяжкі», синього метамфетаміну, - звучить чудово! А оце що за помаранчеві красені? Виглядають, як розривні, - вже у повний голос запитав барига.
*Євген подивився зі звичайною люб’язною посмішкою продавця, і насторожено подивився на баригу*
- Нажаль, не можу погодитись продати таку помаранчеву цікавинку, доки не пересвідчусь за вашим паспортом, що ви вже досягли повних 21 року, - натякнув Ілюха, що йому не цікава подібна пропозиція і баризі радше покинути його магазин.
- Ну, це не проблема! - барига дістав пластмасову картку, поверх якої був шмат листа. Намальовані на ньому намальовано було число з п’ятьма жирними зеленими нулями, - тільки місяць залишився, будь ласка, може домовимось, я вам заплачу більше цього разу, а потім прийду і скористаюсь вашими послугами ще раз, згода?
- Вибачте, але не засмучуйтесь, ось для вас втішний подарунок від нашого закладу, - Ілюха протягнув баризі невеликий коробок безпечних петард, з якого ледве виглядав шмат листочка, - Гарного вам дня, чекаємо вас через місяць! - підприємницькою посмішкою у кінці Ілюха закінчив «ділову» розмову.
Барига нічого не відповів, нахмуреним лицем і поглядом «Ми ще зустрінемось», він просто узяв коробок і пішов з магазину. Вийшовши на вулицю, барига розкрив короб, у ньому була записка лише з одним словом:«Ніколи». Наркоторговець розлютився ще більше, і вирішив, що треба підштовхнути хлопця до ділових «співвідносин»
Тієї ж ночі стався інцидент з одним з екіпажів сутенерів Ілюхи - був підірваний автомобіль. На вибух швидко приїхала поліція, пожежники і медики і територія була очеплена, тому люди Ілюхи не змогли зібрати достатньо інформацію про цей випадок, лише у термінових новинах молодий темний бізнесмен вже почув, що шматки трупів і машини були розкладені у слово «Корсар», а на місці події окрім всього цього був знайдений маленький коробок петард. Ілюха вмить розлютився, але не так із-за самого випадку і втрати цінних людей; вони знали, що ризикують у такому бізнесі; як із-за такої надмінності місцевого картелю і знущання над його людьми, до того ж у Куп'янську і був всього 1 магазин піротехніки, що відсилало поліцію прямісінько до Ілюхи і поставило його під удар. Тепер він затиснутий між обома світами: світом правосуддя і справедливості, і світом вбивств, наркотиків, зброї і проституції, тому діяти йому було необхідно швидко і обережно...
Ілюху допитували, вважали головним підозрюваним, слідкували за ним, його родичами і навіть з тими, з ким він просто спілкується час від часу, але прямих і непрямих доказів, що він приймав участь у підриві не було. Так як Ілюха був під постійним наглядом, його телефони постійно прослуховувалися, у такій ситуації він вирішив повністю обмежити своє спілкування і не говорив майже ні з ким, лише інколи дзвонив своїм старим. Він не міг діяти самотужки, тому йому довелось покластися на своїх людей.
Молодик вирішив використати поліцію та їх слідство у своїх же інтересах, все, що йому було потрібно - обережно спонукнути поліцію поїхати у потрібне місце і у потрібний час, коли все буде готово, але як же йому обмінюватись інформацією зі своїми людьми і давати їм необхідні інструкції? Ілюха був кмітливим хлопцем, а головне - винахідливим. Для його рішення навіть існує вислів:«Усе геніальне - просто». Його люди приходили до нього під виглядом звичайних покупців, і як звичайні покупці придбали різноманітну піротехніку, а у цій піротехніці були як раз приховані необхідні короткі і чіткі інструкції щодо дій, які знищать картель. Йому не потрібен був зворотній зв’язок із своїми «колегами». Перший раз Ілюха під виглядов петард продав своїй людині план дій, і по ходу виконання плану Ілюха передавав інші товари з наступними інструкціями, тому зворотній зв’язок для юнака не був необхідний, все просто: якщо один пункт плану виконаний, тоді вже інша людина приходить «купляти» інструкцію для другого плану.
Протям короткого проміжку часу, невеликі рухи, навмисно спровоковані певні події і слідкування за клієнтами бариг, за самими діллерами, кладменами, люди Ілюхи вийшли на лігво бариг і їх «лабораторію». Ілюхі лише залишилось лише пояснити своїм партнерам, як натравити на них поліцію, щоб і бариг за варщиками спіймали на гарячому, і не викликати підозр накшталт «а звідки у звичайного громадянина така інформація щодо картелю?». Довго думати не прийшлось, те, що Ілюха навчався у коледжі, який був філіало кафедри сфери інформаційних технологій і мереж зв’язку, зіграло йому на руку, у короткій інструкції він поясним своїм людям, як зашифрувати дзвінок і голос так, щоб ніхто не здогадався потім хто є хто. У будь-якому випадку завжди можна було просто викинути «одноразовий» телефон. Поліція, отримавши швидке повідомлення про картель, не дивлячись на свої малі людські ресурси і скептичне ставлення до подібних дзвінків, вирішила, що все ж таки краще зробити один хибний виїзд спецназу УБН (Управління по Боротьбі з Наркотиками), ніж прогавити рибу, яку вони вже давно намагаються виловити. У результаті спецназ поліції УБН разом з КОРД ліквідував великий наркокартель, у лабораторії якого були виявлені не тільки діяльність нарковиробництва, але й вибухових речовин. Після цього Ілюха, побавичши підрообиці у новинах, сам визвався на допит поліції, у якому частково зізнався, що причетний до ситуації і розповів свою правду: до нього справді приходили представники наркокартелю, які хотіли прикривати наркотики під виглядом піротехніки, в упаковках котрих були заховані пакетики амфетаміну, але він відмовився, після чого тієї ж ночі підірвали його друзів, тим самим попередивши, що якщо він хоч заїкнеться про пропозицію і здасть баригу, то розправляться з усіма його родичами, саме тому йому довелося мовчати, і лиш після минучої небезпеки він вирішив розкрити «усю» правду.
Слідчих задовольнила така історія, але вонивирішили зачепитись за показання наркобариг, які почали ставити небезпечні питання щодо того, що він тримає сутенерську мережу у місті. Ілюха зізнався, що знав, що його друзі займалися такими речами, але він не знав, що це незаконно, адже це було на добровільній засаді, а про такі масштаби і гадки не мав, тому він вважав, що його друзі лише заробляють і виживають як можуть. Але чому ж його підозрюють як керівника сутенерами, Ілюха сказав, що саме ці друзі допомогли його батькам відкрити магазин піротехніки і інколи підтримували його грошами, але сам Ілюха до їх справ не причетний.
Таким чином Ілюха зняв із себе підозри, справу і слідство щодо нього було закрито. Йому вдалося не просто розправитись із картелем, а зробити це руками влади, без крові на руках своїх людей і поставив крапку у його відношеннях з картелем, знешкодивши його повністю. Зняті підозри на паперах це, звісно, добре, але перший час Ілюха продовжив вести свої справи скритно тим самим чином, обережність - понад усе, тому відновлював спілкування із своїми напарниками поступово під видом рідких відвідувань клубів, кафе, ТРЦ і знайомств там з «новими» людьми.
Між світлом і темрявою
Закінчивши коледж, Ілюха вступив в заклад вищої освіти “УКД” на факультет “Інженерія програмного забезпечення” .
З перших днів навчання , Ілюха з’їхав від батьків та почав самостійне життя. Квартиру та навчання він сплачував сам , заробляючи гроші, так би мовити, головою і своєїю повністю налагодженим «бізнесом».
В 18 років Ілюха купив свій перший автомобіль на свої зароблені і «відмиті» гроші, це був автомобіль марки ‘Nissan’ моделі ‘X-Trail’ автівка була вживаною, щоб не викликати підозр зі сторони податкової служби, звідки ж у звичайного студента і продавця магазину піротехніки гроші на такий, хоч і не новий, автомобіль.
Навчався Ілюха добре , схвачував все на льоту. Програмування давалось йому легко, у зв’язку з давніми подіями, а також відкривало перед ним нові можливості для бізнесу та темних справ. Він став хорошим фахівцем у цій справі, збільшив свій дохід і відмивав вже ще більше грошей через свій магазин піротехніки і інші відкриті вже ним самим. Мережу проституції розширювати не було необхідності, ніхто не претендував за золоті хороми, дорогі авто і вілли, Ілюха і його люди знали міру, і більш за все цінували своє життя і свободу.
Закінчивши навчання на факультеті “ІПЗ” Ілюха отримав вищу освіту . Та йому цього було мало , він перебував в пошуках себе, як честного громадянина, якому вже не потрбні проблеми із законом, який може захистити і забезпечити себе не тільки фізичнро, але і юридично. Програмування приносило йому хороший та стабільний дохід, відмивання грошей було повністю перевіреною та безпечною схемою, але всеж таки він зрозумів , що це не справа його життя.
Ілюха зацікавився Юридичною тематикою , та вирішив вступити в заклад вищої освіти, щоб отримати юридичну освіту. Ілюхі подобалось знати закони, знаходити юридичні дірки і знати свої права і свободи, він докладав усіх зусиль, щоб вивчати все досконало, та в подальшому стати хорошим правозахисником і, на всяк випадок, для використання у власних інтересах.
Закінчивши Юридичний факультет та отримавши другу вищу освіту.. По закінченю з відзнакою Ілюхі запропонували практику в СБУ . Він вирішив не втрачати таку можливість та скористатись нею, на практиці він себе показав хорошим та відповідальним правозахисником , тому йому запропонували повноцінну службу в СБУ у якості юридичного радника.
Так і розпочалась його історія в СБУ...
Почав він з Національної Академії Служби Безпеки України - з цим в Ілюхи проблем не було, за лічені дні Ілюха склав всі іспити та завдання, які були потрібні для проходження Академії, але йому хотілось більше драйву, він хотів відчути себе більш живим, тому вступив в підрозділ “ ЦСО-А “ . Там він познайомився з хорошими людьми, які допомогли йому змінитися у кращу сторону, а саме “ Полковником - Керівником ЦСО-А , Ярославом Крутовим - Інструктором ЦСО-А та Богданою Крутовою”
Так і взлітав Євген по кар’єрних сходинках семимильними кроками, звісно, його темне минуле теж допомогло йому у цьому.
Дійшовше до порядкового звання “Старший Лейтенант” його нові друзі перейшли в СБУ м.Київ, нажаль на той час їх залишилось тільки троє, оскільки Полковник Ярослав Крутов пішов на пенсію...
В СБУ Дніпра справи Ілюхи були ще кращими. Йому довіряли відповідальні справи, такі як: Керування спец підрозділом Альфа , Керуванням операцій з звільненням заручників та всією рутиною СБУ, йому подобалось захищати людей і закон, але враховуючи його темні справи, іноді його це навіть смішило, така іронія службовця і радника СБУ та одночасно главаря сутенерської мережі.
Дійшовши до порядкового звання “Майор” Ілюха мав не аби який авторитет серед своїх колег по роботі , до нього дослухались Підполковники , Полковники та сам Генерал , не кажучи вже про молодший офіцерський склад .
Темні будні нашого часу
Після старого генерала прийшов новий, який був старим другом Ілюхи і зробив його своїм полковником за довірою. Тепер у Ілюхи був повний карт-бланш на будь-які дії, у тому числі можна було розширити і свій темний бізнес, і свої повноваження. Ілюха хоч і сам є власником та засновником широкої сутенерської мережі, але коли від чиїхось брудних рук страждають невинні люди, які нікому нічого поганого не заподіяли, у нього вскипає кров.
Ілюхі не важливо як і яким способом він досягне своєї мети: законно, як Полковник СБУ м.Київ, чи скритно і безкомпромісно, як сірий кардинал у темряві. Вбивці, наркоторговці, гвалтувальники та інші будуть покарані, і не важливо як.
