Розділ І. Народження:
Вадим Зозуля Васильович народився 18.04.2000 року в м. Харків. Мати була на восьмому місяці
вагітності. Хлопчик народився, але, на жаль, мати померла під час пологів. Батько виховував
хлопчика сам. Вже в два роки він міг ходити, а в три — говорити. Хлопчик зростав дуже швидко.
У чотири роки Вадим Зозуля пішов купатися в річку і почав тонути. Він закричав, і його батько,
Сергій Зозуля, почув крики, побіг на допомогу і врятував хлопчика.
Розділ ІІ. Шкільні роки:
У шість років хлопця віддали до Харківської школи №3, де він показав неабиякі результати.
Однак однокласники почали його заздрити, бо він був найрозумнішим у класі. Однокласники почали
його дражнити і обзивати. Хлопчик розповів вчительці, але вона йому не повірила. Через це
однокласники почали його бити. Хлопчик сказав батькові, що його б'ють у школі. Батько навчив
хлопчика битися. Через чотири тижні хлопчик навчився захищатися, і, прийшовши до школи, вже не
терпів нападок однокласників, які більше не чіпали його.
Розділ ІІІ. Підлітковий вік:
У 13 років Вадим почав працювати вантажником, але заробіток був дуже малий, тому він почав
працювати у вихідні: мити машини і чистити черевики людям. У 14 років, лізучи на дах старого
будинку, він не втримався і впав на землю, зламавши руку. Вадим не міг працювати протягом місяця.
Крім того, у хлопця були свині, кури та качки. Під час прогулянок він бачив, як банда озброєних
людей напала на патруль поліції та конвой ДКВС.
Розділ IV. Доросле життя:
У 18 років Вадим успішно отримав водійські права та купив собі білий ВАЗ 2101. Ця машина дуже
допомогла йому в бізнесі: перевозити картоплю, огірки та курей на ринок. У 19 років Вадим знайшов
свою другу половинку, Анастасію Липову. Вони закохалися одне в одного. Хлопець вирішив, що так
далі бути не може, і вступив в Академію пенітенціарної служби.
Розділ V. Навчання в Академії:
Вадим проявив себе з найкращого боку. Викладачі одразу помітили його, адже він був дуже розумним
і талановитим. Хлопець здобув авторитет серед студентів. Він закінчив академію і пішов працювати
в Міністерство охорони здоров'я на посаду медбрата, оскільки інших вільних посад не було.
Розділ VI. Робота в МОЗ:
Вадима одразу помітив заступник головного лікаря Богдан Ткачук через його працьовитість. Хлопцеві
довіряли важливі завдання. Вадим любив свою роботу. Після того як він став фармацевтом, його
обов'язки виконувалися ще краще. Богдан Ткачук підвищив його до фельдшера. Хлопець зрадів новій
посаді, але через певний час пішов у військову службу у Державну кримінально-виконавчу
службу.
Розділ VII. Робота в ДКВС:
Хлопця поставили на сержанта, бо його ніхто не знав і не довіряли. Хлопець думав, що за кілька
днів підвищать до вищого звання, але через кілька місяців він так і залишився на тому ж званні.
Хлопець переживав через зарплату, бо їй не вистачало, тому він пішов по темній стороні і почав брати
хабарі, виганяти людей і приховувати, що він корупціонер. Хлопець швидко і якісно виконував свої
обов'язки, і генерал Олександр Грамота дав йому кілька завдань, щоб перевірити, як він проявить себе.
Генерал поставив Вадима на майора, оскільки він дуже добре виконував свої обов'язки. Хоча Вадим
підвищився в званні і зарплата зросла, звичка брати хабарі залишилась, але Вадим почав брати менше
хабарів. З часом Вадим дослужився до полковника, але так і не перестав брати хабарі та випускати
людей за гроші.
Розділ VIII. Особисте життя:
Вадим пережив важке дитинство. У 24 роки він купив квартиру. Через два роки у Вадима та його дружини
Анастасії народилися дві дочки: Вікторія Зозулівна та Кіра Зозулівна. Через рік з'явилися два сини:
Богдан Зозуля і Микита Зозуля.
Вадим Зозуля Васильович народився 18.04.2000 року в м. Харків. Мати була на восьмому місяці
вагітності. Хлопчик народився, але, на жаль, мати померла під час пологів. Батько виховував
хлопчика сам. Вже в два роки він міг ходити, а в три — говорити. Хлопчик зростав дуже швидко.
У чотири роки Вадим Зозуля пішов купатися в річку і почав тонути. Він закричав, і його батько,
Сергій Зозуля, почув крики, побіг на допомогу і врятував хлопчика.
Розділ ІІ. Шкільні роки:
У шість років хлопця віддали до Харківської школи №3, де він показав неабиякі результати.
Однак однокласники почали його заздрити, бо він був найрозумнішим у класі. Однокласники почали
його дражнити і обзивати. Хлопчик розповів вчительці, але вона йому не повірила. Через це
однокласники почали його бити. Хлопчик сказав батькові, що його б'ють у школі. Батько навчив
хлопчика битися. Через чотири тижні хлопчик навчився захищатися, і, прийшовши до школи, вже не
терпів нападок однокласників, які більше не чіпали його.
Розділ ІІІ. Підлітковий вік:
У 13 років Вадим почав працювати вантажником, але заробіток був дуже малий, тому він почав
працювати у вихідні: мити машини і чистити черевики людям. У 14 років, лізучи на дах старого
будинку, він не втримався і впав на землю, зламавши руку. Вадим не міг працювати протягом місяця.
Крім того, у хлопця були свині, кури та качки. Під час прогулянок він бачив, як банда озброєних
людей напала на патруль поліції та конвой ДКВС.
Розділ IV. Доросле життя:
У 18 років Вадим успішно отримав водійські права та купив собі білий ВАЗ 2101. Ця машина дуже
допомогла йому в бізнесі: перевозити картоплю, огірки та курей на ринок. У 19 років Вадим знайшов
свою другу половинку, Анастасію Липову. Вони закохалися одне в одного. Хлопець вирішив, що так
далі бути не може, і вступив в Академію пенітенціарної служби.
Розділ V. Навчання в Академії:
Вадим проявив себе з найкращого боку. Викладачі одразу помітили його, адже він був дуже розумним
і талановитим. Хлопець здобув авторитет серед студентів. Він закінчив академію і пішов працювати
в Міністерство охорони здоров'я на посаду медбрата, оскільки інших вільних посад не було.
Розділ VI. Робота в МОЗ:
Вадима одразу помітив заступник головного лікаря Богдан Ткачук через його працьовитість. Хлопцеві
довіряли важливі завдання. Вадим любив свою роботу. Після того як він став фармацевтом, його
обов'язки виконувалися ще краще. Богдан Ткачук підвищив його до фельдшера. Хлопець зрадів новій
посаді, але через певний час пішов у військову службу у Державну кримінально-виконавчу
службу.
Розділ VII. Робота в ДКВС:
Хлопця поставили на сержанта, бо його ніхто не знав і не довіряли. Хлопець думав, що за кілька
днів підвищать до вищого звання, але через кілька місяців він так і залишився на тому ж званні.
Хлопець переживав через зарплату, бо їй не вистачало, тому він пішов по темній стороні і почав брати
хабарі, виганяти людей і приховувати, що він корупціонер. Хлопець швидко і якісно виконував свої
обов'язки, і генерал Олександр Грамота дав йому кілька завдань, щоб перевірити, як він проявить себе.
Генерал поставив Вадима на майора, оскільки він дуже добре виконував свої обов'язки. Хоча Вадим
підвищився в званні і зарплата зросла, звичка брати хабарі залишилась, але Вадим почав брати менше
хабарів. З часом Вадим дослужився до полковника, але так і не перестав брати хабарі та випускати
людей за гроші.
Розділ VIII. Особисте життя:
Вадим пережив важке дитинство. У 24 роки він купив квартиру. Через два роки у Вадима та його дружини
Анастасії народилися дві дочки: Вікторія Зозулівна та Кіра Зозулівна. Через рік з'явилися два сини:
Богдан Зозуля і Микита Зозуля.
