Батьки
Мама— Оксана Герас народилась у селищі Тростянець в середньостатистичній сім'ї фермера, добре вчилась у школі, товариська дівчина, після закінчення школи склала всі іспити на відмінно, та змогла поступити в інститут внутрішніх справ України на адвоката.
Тато— Герас Віктор
Народився в Україні у місті Харків. У сім'ї малого власника приватного детективного агенства. Хлопчик ріс з хорошим вихованням мав потяг до зброї та армії. Вчився у академії права в Харкові, щоб допомагати батьку у бізнесі.
Знайомство
Батьки познайомились 1995 р коли Віктор приїхав в Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами, в кафе на першому поверсі за чашкою кави, де Віктор запросив Оксану на прогулянку парком в романтичній обстановці. Тато зустрів маму з великим букетом троянд, подарувавши їй букет він закрив очі руками і провів на гарну галявину біля озерця, коли мама відкрила очі вона побачила накрите на землі покривало на якому стояв маленький складний дерев'яний столик з відкритим італійським напівсолодкий вином та великою коробкою Рафаелло та фруктами. Вони прекрасно проводили цей момент разом і обидва полюбили один одного. Віктор запросив Оксану в Італію до Венеції де катаючись на гондолі зробив мамі пропозицію вона настільки була здивована що гондола затряслась і тато випав у воду, коли виліз то сміявся, а мама сказала ,,так,,. Через тиждень вони побрались та жили в Італії 2 роки, мама взяла татову фамілію сподобалась татовим родичам особливо бабусі Наташі якій дуже сподобалась мамина працьовитість і краса. Родився Владислав в Харкові, мама не дуже цього хотіла, але для свого ж здоров'я залишилась народжувати в Італії. До 2-ох моїх повних років Владислав проживав в дідуся Дмитра де він і бабуся вчили мене італійської.
Дитинство
В 3 роки ми переїхали в Україну до маминої квартири вона була простора та свіжа, там він пішов в садок. Влад ріс спритним і хорошим хлопчиком, йому був цікавий навколишній світ, подобались автомобілі на радіоуправлінні та літаки. У 5 років мені подарували вертоліт на радіоуправлінні, я був на 7-ому небі від щастя, грався нею цілими днями. В садочок не дуже полюбляв ходити, йому не подобалась тиха година, тому він не спав, а замість цього дивився дитячі журнали та вчився читати книжки.
Шкільні роки
У 6 рочків Владислав пішов у школу, він дуже чекав цього моменту як ніхто інший, вивчив всі вірші які мав розказати на ,, перший дзвоник,,. Він цікавився всім, вчився добре відповідав на питання. Але одного дня проходив повз спортзал і почув сильний сміх та плач, йому стало цікаво що там відбувається. Зайшовши побачив як два хлопчики кідались м'ячами у дівчинку це його однокласниця, він заступився за неї, вони ж почали ображати мене не стерпівши я вдарив одного з них, а другий втік, він підійшов до дівчинки дав їй серветку та відвів до класу, ввечері мама насварила Владислава а тато похвалив за мужність і хоробрість, але сказав щоб свій ,,Італійський гарячий пил,, стримував. В середній школі почав займатись єдиноборствами в спортивній школі та старанно тренувався навіть займав призові місця також полюбляв грати в комп'ютерні ігри в жанрі ,,шутери,, дивився бойовики та комедії за рахунок яких у мене було присутнє почуття гумору. На літніх канікулах я поїхав в Тростянець до дідуся щоб допомогти з господарством та відпочити від міста, дід Ігор був розвідником у відставці. Дідусь пишався своїм внуком розповідав про свої армійські літа смішні та суворі, показував альбом, я з захватом слухав дідуся та сказав що теж піду в армію та буду захищати країну, за що дід похвалив мене адже у нього була лише донька тому надія була на мене. В неділю дідусь дав постріляти Владу зі свого карабіну та навчив поводитись зі зброєю, як за нею доглядати тощо, ще навчив що кулаки не завжди все вирішують потрібно бути стриманим і вміти вирішити все словами.
В старшій школі Влад старанно вчився щоб здати прекрасно ЗНО. Та поступити в Академію СБУ.
Студентське життя
Здавши екзамени я пішов на факультет Спецпризначення групи ,,А,,. Також брав участь у студентському самоврядуванні, де мав можливість брати участь у проведенні різних заходів та організації культурних подій для студентів. Це допомогло мені розвинути свої лідерські та організаційні навички.
Крім того, я пройшов стажування в районному відділі поліції де мав змогу отримати практичний досвід у роботі.
Навчання на факультеті спец призначення було дуже цікавим та виснажливим одночасно. Владислав вивчав різні галузі права, включаючи кримінальне право, цивільне право, адміністративне право та міжнародне право.Та також досліджував проблеми правоохоронної системи та міжнародного співробітництва в цій галузі, важко тренувався та загартовував розум.
У студентські роки Владислав став більш самостійним та відповідальним, набувши досвіду, який допоміг йому стати кращим курсантом, другом та майбутнім поліцейським.Крім навчання, Владислав продовжив активно займатись спортом. Він займався дзюдо, футболом та баскетболом, і це допомагало мені зберігати фізичну форму та зняти стрес.
Під час студентських років він також активно допомагав своїй мамі та татові у веденні їхнього бізнесу який вони відкрила після роботи в приватних компаніях. Вони мали правове та детективне агенство , і Владислав допомагав їм з управлінням фінансами та розслідуваннями. Це навчило мене більше про право, та швидке прийняття рішень та пошуку результату, що корисно буде у моїй майбутній
роботі.
СБУ та війна в Україні(2022-2023)
Після закінчення академії він подав заявку в обласне управління СБУ, через 3 дні йому прийшло підтвердження, про прийняття на роботу на посаду опера, але на випробувальний термін в 3 тижні.
У Владислава був так сказати наставник старший опер по призвичьку ,,полкан,, який розказував тонкощі усієї роботи, та сказав, що коли Максим пройде випробувальний термін може піти в ,,Альфа,, бо в дипломі сказано факультет спецпризначення. Протягом 3 тижнів ми розслідували справи, арештовували небезпечних злочинців я показував хороші результати і здав нормативи та потрапив в групу ,,А,,. Владислав брав участь в облавах наркокортелів, борделів та не законних казино.
24 лютого почалось повномаштабне вторгнення військ РФ на територію України. Нашу групу перекинули на Маріуполь для підтримки АЗОВців на першу лінію оборони, та перевірку міста на наявність колаборантів та ДРГ. В вечері я з групою зробили засідку для ворожої колони з 5 машин, ми розпочали з пострілу рпг-26 по першій та останній машині, почалась перестрілка ми перестріляли 12 осіб, та 4 поранено і взято було в полон. На допиті один з кадирівців розказав в подробицях про насильство над 16- ти річною дівчиною, Владислав не стримався і всадив йому ніж в плече та провернув, мене вигнали з допитної та наказали заспокоїтись, випивши заспокійливе він пішов трішки лягти поспати. Через 3 дні нас відправили на зачистку якогось села в нас був один БТР для підтримки, по тихеньку ми проходили зачистку вибивали ворога та в кінці села стояв пост з кулеметом ми заховались за БТР але мене зачепило в руку, медик його відтягнув в безпечне місце та надав мед. допомогу. Після поранення мене відправили в Луцьк на реабілітацію, а згодом наша група теж повернулась. Владислав залишився в Луцьку в Службі безпеки на варті правопорядку в країні.
План на майбутнє
На майбутнє він має багато надій, мрій і планів. Владислав хоче піднятись по кар'єрній сходинці на керівну посаду, створити сім'ю, відвідати батьків які через війну до Італії.
Мама— Оксана Герас народилась у селищі Тростянець в середньостатистичній сім'ї фермера, добре вчилась у школі, товариська дівчина, після закінчення школи склала всі іспити на відмінно, та змогла поступити в інститут внутрішніх справ України на адвоката.
Тато— Герас Віктор
Народився в Україні у місті Харків. У сім'ї малого власника приватного детективного агенства. Хлопчик ріс з хорошим вихованням мав потяг до зброї та армії. Вчився у академії права в Харкові, щоб допомагати батьку у бізнесі.
Знайомство
Батьки познайомились 1995 р коли Віктор приїхав в Луцьк до інституту внутрішніх справ по обміну студентами, в кафе на першому поверсі за чашкою кави, де Віктор запросив Оксану на прогулянку парком в романтичній обстановці. Тато зустрів маму з великим букетом троянд, подарувавши їй букет він закрив очі руками і провів на гарну галявину біля озерця, коли мама відкрила очі вона побачила накрите на землі покривало на якому стояв маленький складний дерев'яний столик з відкритим італійським напівсолодкий вином та великою коробкою Рафаелло та фруктами. Вони прекрасно проводили цей момент разом і обидва полюбили один одного. Віктор запросив Оксану в Італію до Венеції де катаючись на гондолі зробив мамі пропозицію вона настільки була здивована що гондола затряслась і тато випав у воду, коли виліз то сміявся, а мама сказала ,,так,,. Через тиждень вони побрались та жили в Італії 2 роки, мама взяла татову фамілію сподобалась татовим родичам особливо бабусі Наташі якій дуже сподобалась мамина працьовитість і краса. Родився Владислав в Харкові, мама не дуже цього хотіла, але для свого ж здоров'я залишилась народжувати в Італії. До 2-ох моїх повних років Владислав проживав в дідуся Дмитра де він і бабуся вчили мене італійської.
Дитинство
В 3 роки ми переїхали в Україну до маминої квартири вона була простора та свіжа, там він пішов в садок. Влад ріс спритним і хорошим хлопчиком, йому був цікавий навколишній світ, подобались автомобілі на радіоуправлінні та літаки. У 5 років мені подарували вертоліт на радіоуправлінні, я був на 7-ому небі від щастя, грався нею цілими днями. В садочок не дуже полюбляв ходити, йому не подобалась тиха година, тому він не спав, а замість цього дивився дитячі журнали та вчився читати книжки.
Шкільні роки
У 6 рочків Владислав пішов у школу, він дуже чекав цього моменту як ніхто інший, вивчив всі вірші які мав розказати на ,, перший дзвоник,,. Він цікавився всім, вчився добре відповідав на питання. Але одного дня проходив повз спортзал і почув сильний сміх та плач, йому стало цікаво що там відбувається. Зайшовши побачив як два хлопчики кідались м'ячами у дівчинку це його однокласниця, він заступився за неї, вони ж почали ображати мене не стерпівши я вдарив одного з них, а другий втік, він підійшов до дівчинки дав їй серветку та відвів до класу, ввечері мама насварила Владислава а тато похвалив за мужність і хоробрість, але сказав щоб свій ,,Італійський гарячий пил,, стримував. В середній школі почав займатись єдиноборствами в спортивній школі та старанно тренувався навіть займав призові місця також полюбляв грати в комп'ютерні ігри в жанрі ,,шутери,, дивився бойовики та комедії за рахунок яких у мене було присутнє почуття гумору. На літніх канікулах я поїхав в Тростянець до дідуся щоб допомогти з господарством та відпочити від міста, дід Ігор був розвідником у відставці. Дідусь пишався своїм внуком розповідав про свої армійські літа смішні та суворі, показував альбом, я з захватом слухав дідуся та сказав що теж піду в армію та буду захищати країну, за що дід похвалив мене адже у нього була лише донька тому надія була на мене. В неділю дідусь дав постріляти Владу зі свого карабіну та навчив поводитись зі зброєю, як за нею доглядати тощо, ще навчив що кулаки не завжди все вирішують потрібно бути стриманим і вміти вирішити все словами.
В старшій школі Влад старанно вчився щоб здати прекрасно ЗНО. Та поступити в Академію СБУ.
Студентське життя
Здавши екзамени я пішов на факультет Спецпризначення групи ,,А,,. Також брав участь у студентському самоврядуванні, де мав можливість брати участь у проведенні різних заходів та організації культурних подій для студентів. Це допомогло мені розвинути свої лідерські та організаційні навички.
Крім того, я пройшов стажування в районному відділі поліції де мав змогу отримати практичний досвід у роботі.
Навчання на факультеті спец призначення було дуже цікавим та виснажливим одночасно. Владислав вивчав різні галузі права, включаючи кримінальне право, цивільне право, адміністративне право та міжнародне право.Та також досліджував проблеми правоохоронної системи та міжнародного співробітництва в цій галузі, важко тренувався та загартовував розум.
У студентські роки Владислав став більш самостійним та відповідальним, набувши досвіду, який допоміг йому стати кращим курсантом, другом та майбутнім поліцейським.Крім навчання, Владислав продовжив активно займатись спортом. Він займався дзюдо, футболом та баскетболом, і це допомагало мені зберігати фізичну форму та зняти стрес.
Під час студентських років він також активно допомагав своїй мамі та татові у веденні їхнього бізнесу який вони відкрила після роботи в приватних компаніях. Вони мали правове та детективне агенство , і Владислав допомагав їм з управлінням фінансами та розслідуваннями. Це навчило мене більше про право, та швидке прийняття рішень та пошуку результату, що корисно буде у моїй майбутній
роботі.
СБУ та війна в Україні(2022-2023)
Після закінчення академії він подав заявку в обласне управління СБУ, через 3 дні йому прийшло підтвердження, про прийняття на роботу на посаду опера, але на випробувальний термін в 3 тижні.
У Владислава був так сказати наставник старший опер по призвичьку ,,полкан,, який розказував тонкощі усієї роботи, та сказав, що коли Максим пройде випробувальний термін може піти в ,,Альфа,, бо в дипломі сказано факультет спецпризначення. Протягом 3 тижнів ми розслідували справи, арештовували небезпечних злочинців я показував хороші результати і здав нормативи та потрапив в групу ,,А,,. Владислав брав участь в облавах наркокортелів, борделів та не законних казино.
24 лютого почалось повномаштабне вторгнення військ РФ на територію України. Нашу групу перекинули на Маріуполь для підтримки АЗОВців на першу лінію оборони, та перевірку міста на наявність колаборантів та ДРГ. В вечері я з групою зробили засідку для ворожої колони з 5 машин, ми розпочали з пострілу рпг-26 по першій та останній машині, почалась перестрілка ми перестріляли 12 осіб, та 4 поранено і взято було в полон. На допиті один з кадирівців розказав в подробицях про насильство над 16- ти річною дівчиною, Владислав не стримався і всадив йому ніж в плече та провернув, мене вигнали з допитної та наказали заспокоїтись, випивши заспокійливе він пішов трішки лягти поспати. Через 3 дні нас відправили на зачистку якогось села в нас був один БТР для підтримки, по тихеньку ми проходили зачистку вибивали ворога та в кінці села стояв пост з кулеметом ми заховались за БТР але мене зачепило в руку, медик його відтягнув в безпечне місце та надав мед. допомогу. Після поранення мене відправили в Луцьк на реабілітацію, а згодом наша група теж повернулась. Владислав залишився в Луцьку в Службі безпеки на варті правопорядку в країні.
План на майбутнє
На майбутнє він має багато надій, мрій і планів. Владислав хоче піднятись по кар'єрній сходинці на керівну посаду, створити сім'ю, відвідати батьків які через війну до Італії.
