Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Дмитро Залізняк Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Ганна Залізняк
Батько -Андрій Залізняк
Дата народження: 17.06.2000
Вік: 26
Місце народження: Одеса
Місце проживання: Київ
Захоплення: Історія та політика
Відмітні знаки: Коротке волосся та голубі очі
[Дитинство]
Дмитро Залізняк Андрійович народився 17 червня 2000 року у пологовому будинку номер 3 Одеси. З самого початку міленіум приніс родині маленького Дмитра багато грошей через підвищення тата на підполковника НПУ 13 липня 2002 року, що дало змогу відчути усі гарні сторони життя. Дмитро з самого народження ріс у 3-кімнатній квартирі в історичному центрі Одеси за квартал від оперного театру, що вважалося престижем. Варто підмітити, що квартира була власністю родини та не була орендована.
[Шкільні будні Дмитра]
1.09.2006 року Дмитро пішов у перший клас. У Дмитра в школі проблем із колективом до четвертого класу не було через розгубленість та замалий вік у колективі. Але, на жаль, довго так не протрималося, та на початку четвертого класу діти почали підшутковувати над Дмитром, а після деколи смішних жартів усе почало переростати у словесний булінг. Добре, що Дмитро закінчив четвертий клас та перевівся в іншу, більш престижну школу. Новим домом нашого героя стала Школа номер 18. У цій школі Дмитро ознайомився з новим другом дитинства Сашком, який у майбутньому зіграє немалу роль у його подальшій кар'єрі. Також варто підмітити, що після подій 2014 року на Донбасі та у Криму, коли росіяни виставили на аукціон фамільну дачу, яку тато придбав 2005 року для себе та родини, Дмитро ненавидів росіян та повністю відхрестився від наявного російського коріння. Після закінчення школи у 11 класі 31.05.2017 року Дмитро обрав своє майбутнє та подав документи у Національну академію внутрішніх справ, скорочено — НАВС.
[Студентське життя]
Дмитро закінчує академію та встає на звання сержанта Національної поліції України. Але Дмитру була запропонована робота у центрі столиці та приваблива зарплата. Дмитро із сумом на душі, але сподіваннями покидає рідне місто та відправляється у прекрасне старовинне місто Київ разом із Сашком. Також на переїзд вплинуло звільнення та відкриття кримінальної справи на тата за взяття хабаря у крупному розмірі, який через зв'язки перед відправкою до СІЗО домовився за переведення сина в елітну частину в Києві.
[Рішення про переїзд в Київ та випуск з академії]
Дмитро закінчує академію та встає на звання сержанта національної поліції України. Але Дмитру була запропонована робота у центрі столиці та приваблююча зарплата. Дмитро з сумом на душі але сподіваннями покидає рідне місто та ввідправяється вв прекрасне старинне місто Київ разом із Сашком.Також на переїзд вплинуло звільнення та відкриття кримінальної справи на тата за взяття хабаря у крупному розмірі який через зв*язки перед відправкою до СІЗО домовився за перевод сина в елітну частину в Києві
[Перші вржаення про Київ]
Дмитро, прибувши на центральний вокзал Києва, одразу пішов шукати квартиру для проживання та, переночувавши декілька ночей у дешевому готелі, знайшов 1-кімнатну квартиру біля метро, яка була близько до роботи. Дмитро влаштувався майже одразу, як прийшов до НПУ, займання документами не зайняло багато часу, та Дмитру видали його перше завдання.
[Перший патруль]
Ще юний Дмитро виїхав із Сашком у патруль містом. Добре, що Сашко міг без навігатора їздити по місту, бо його мама народилася в Києві та він часто там був ще з дитинства. Дмитро намагався запам'ятовувати назви вулиць, районів, секторів, але в голові воно щось швидко не відкладалося. Дивно, хоча Дмитро добре запам'ятав Сонячний Берег у Болгарії, де той із родиною часто відпочивав, хоча був він там десь два рази на рік. Отже, першою машиною, яку перевірив Дмитро, стала Ауді 2005 року випуску, яка перевищила швидкість. Звісно, Дмитро на спробу дачі хабаря водієм, як він і обіцяв, категорично відмовився. Водій отримав штраф, як положено за регламентом, та поїхав злий. Дмитро відчув себе королем дороги та почав роздавати штрафи за кожну провинність.
[розуміння порядків та кар*єрний зріст]
Отже, наш Дмитро почав рости по званнях та таким чином заробив собі репутацію гарного та чесного співробітника. Коли навколо усі брали хабарі, Дмитро тримався ще недовго — рік без хабарів. Як жартували його колеги на роботі, це найдовший строк без отримання хабаря, який бачила українська поліція. Дмитро піднявся з сержанта на старшого лейтенанта за півтора року та отримав почесне звання та погони.
[Перший хабар та регулярність]
Але, на жаль, доросле життя може бити сильно. Дмитро п'ятничного вечора, коли відпочивав у квартирі, отримав дзвінок на телефон. Це була його мама. Зазвичай мама не дзвонить пізно ввечері, тому він одразу зрозумів, що щось не так. Піднявши слухавку, мама сказала, що тато сильно захворів та був повернений додому, та потрібне лікування у Німеччині. Мама зі своєї зарплати після отримання того злосного хабаря не могла навіть повністю закрити свої потреби, не кажучи про потреби тата, тож Дмитро вирішив порушити клятву та взяти хабар. У понеділок зранку Тойота Камрі 2009 року випуску летіла по зустрічній. Зупинивши її, водій із п'яним виглядом протягнув Дмитру 50000 гривень та сказав: «Брат, давай без суєти, давай домовимося якось». Дмитро з холодними руками та наляканим лицем взяв конверт у руки та сказав: «Щасливої дороги...» та відпустив водія. Після цього він потрапив у систему постійних отримань хабарів, дізнався, що таке відкати, домовився зі старшим складом за 15 % від усіх отриманих хабарів за «дах» від правосуддя та почав брати хабарі ледь не за кожне серйозне порушення. Таким чином, чорний дохід Дмитра становив 80 % від усіх його грошей, з яких 30 % спрямовував на лікування тата. Такий спосіб життя врятував батька від смерті, та суд виніс йому пом'якшення до вироку, змінивши СІЗО на підписку про невиїзд, але Дмитро, відчувши справжнє життя, більше не зупиняв себе у хабарництві.
[24.02.2022]
Дмитро прокинувся ранку четверга о 5 ранку від гучних вибухів за вікном та ввімкнув телевізор. Там журналісти показували кадри наступу на Київ, та Дмитро зрозумів, що почалось... Він прийшов на роботу, де отримав АК-47 та військову форму, та усі поліцейські були переоформлені в тимчасове ТРО. Дмитро відправився в Бучу, де після боїв росіяни відступили, та він побачив жахливі наслідки війни. Також Дмитро брав участь в обороні Гостомеля та отримав кульове поранення, за що був нагороджений званням Героя України.
[Повернення до служби та керівнича посада]
Після відступу росіян від Києва Дмитро повернувся до лав НПУ, після чого за свій подвиг та за несення довгої служби у 2023 році отримав звання підполковника НПУ та особистий кабінет. Віднині Дмитро вже їздить у патруль тільки заради того самого відчуття непереможності та хабарів. Налагоджені схеми старшого складу в отриманні відсотків від підлеглих тепер діяли і на нього, а сам Дмитро більше не заносить гроші та живе своє життя у власній із Сашком квартирі неподалік Оболоні.
Далі буде.....
Стать: Чоловіча
Мати - Ганна Залізняк
Батько -Андрій Залізняк
Дата народження: 17.06.2000
Вік: 26
Місце народження: Одеса
Місце проживання: Київ
Захоплення: Історія та політика
Відмітні знаки: Коротке волосся та голубі очі
[Дитинство]
Дмитро Залізняк Андрійович народився 17 червня 2000 року у пологовому будинку номер 3 Одеси. З самого початку міленіум приніс родині маленького Дмитра багато грошей через підвищення тата на підполковника НПУ 13 липня 2002 року, що дало змогу відчути усі гарні сторони життя. Дмитро з самого народження ріс у 3-кімнатній квартирі в історичному центрі Одеси за квартал від оперного театру, що вважалося престижем. Варто підмітити, що квартира була власністю родини та не була орендована.
[Шкільні будні Дмитра]
1.09.2006 року Дмитро пішов у перший клас. У Дмитра в школі проблем із колективом до четвертого класу не було через розгубленість та замалий вік у колективі. Але, на жаль, довго так не протрималося, та на початку четвертого класу діти почали підшутковувати над Дмитром, а після деколи смішних жартів усе почало переростати у словесний булінг. Добре, що Дмитро закінчив четвертий клас та перевівся в іншу, більш престижну школу. Новим домом нашого героя стала Школа номер 18. У цій школі Дмитро ознайомився з новим другом дитинства Сашком, який у майбутньому зіграє немалу роль у його подальшій кар'єрі. Також варто підмітити, що після подій 2014 року на Донбасі та у Криму, коли росіяни виставили на аукціон фамільну дачу, яку тато придбав 2005 року для себе та родини, Дмитро ненавидів росіян та повністю відхрестився від наявного російського коріння. Після закінчення школи у 11 класі 31.05.2017 року Дмитро обрав своє майбутнє та подав документи у Національну академію внутрішніх справ, скорочено — НАВС.
[Студентське життя]
Дмитро закінчує академію та встає на звання сержанта Національної поліції України. Але Дмитру була запропонована робота у центрі столиці та приваблива зарплата. Дмитро із сумом на душі, але сподіваннями покидає рідне місто та відправляється у прекрасне старовинне місто Київ разом із Сашком. Також на переїзд вплинуло звільнення та відкриття кримінальної справи на тата за взяття хабаря у крупному розмірі, який через зв'язки перед відправкою до СІЗО домовився за переведення сина в елітну частину в Києві.
[Рішення про переїзд в Київ та випуск з академії]
Дмитро закінчує академію та встає на звання сержанта національної поліції України. Але Дмитру була запропонована робота у центрі столиці та приваблююча зарплата. Дмитро з сумом на душі але сподіваннями покидає рідне місто та ввідправяється вв прекрасне старинне місто Київ разом із Сашком.Також на переїзд вплинуло звільнення та відкриття кримінальної справи на тата за взяття хабаря у крупному розмірі який через зв*язки перед відправкою до СІЗО домовився за перевод сина в елітну частину в Києві
[Перші вржаення про Київ]
Дмитро, прибувши на центральний вокзал Києва, одразу пішов шукати квартиру для проживання та, переночувавши декілька ночей у дешевому готелі, знайшов 1-кімнатну квартиру біля метро, яка була близько до роботи. Дмитро влаштувався майже одразу, як прийшов до НПУ, займання документами не зайняло багато часу, та Дмитру видали його перше завдання.
[Перший патруль]
Ще юний Дмитро виїхав із Сашком у патруль містом. Добре, що Сашко міг без навігатора їздити по місту, бо його мама народилася в Києві та він часто там був ще з дитинства. Дмитро намагався запам'ятовувати назви вулиць, районів, секторів, але в голові воно щось швидко не відкладалося. Дивно, хоча Дмитро добре запам'ятав Сонячний Берег у Болгарії, де той із родиною часто відпочивав, хоча був він там десь два рази на рік. Отже, першою машиною, яку перевірив Дмитро, стала Ауді 2005 року випуску, яка перевищила швидкість. Звісно, Дмитро на спробу дачі хабаря водієм, як він і обіцяв, категорично відмовився. Водій отримав штраф, як положено за регламентом, та поїхав злий. Дмитро відчув себе королем дороги та почав роздавати штрафи за кожну провинність.
[розуміння порядків та кар*єрний зріст]
Отже, наш Дмитро почав рости по званнях та таким чином заробив собі репутацію гарного та чесного співробітника. Коли навколо усі брали хабарі, Дмитро тримався ще недовго — рік без хабарів. Як жартували його колеги на роботі, це найдовший строк без отримання хабаря, який бачила українська поліція. Дмитро піднявся з сержанта на старшого лейтенанта за півтора року та отримав почесне звання та погони.
[Перший хабар та регулярність]
Але, на жаль, доросле життя може бити сильно. Дмитро п'ятничного вечора, коли відпочивав у квартирі, отримав дзвінок на телефон. Це була його мама. Зазвичай мама не дзвонить пізно ввечері, тому він одразу зрозумів, що щось не так. Піднявши слухавку, мама сказала, що тато сильно захворів та був повернений додому, та потрібне лікування у Німеччині. Мама зі своєї зарплати після отримання того злосного хабаря не могла навіть повністю закрити свої потреби, не кажучи про потреби тата, тож Дмитро вирішив порушити клятву та взяти хабар. У понеділок зранку Тойота Камрі 2009 року випуску летіла по зустрічній. Зупинивши її, водій із п'яним виглядом протягнув Дмитру 50000 гривень та сказав: «Брат, давай без суєти, давай домовимося якось». Дмитро з холодними руками та наляканим лицем взяв конверт у руки та сказав: «Щасливої дороги...» та відпустив водія. Після цього він потрапив у систему постійних отримань хабарів, дізнався, що таке відкати, домовився зі старшим складом за 15 % від усіх отриманих хабарів за «дах» від правосуддя та почав брати хабарі ледь не за кожне серйозне порушення. Таким чином, чорний дохід Дмитра становив 80 % від усіх його грошей, з яких 30 % спрямовував на лікування тата. Такий спосіб життя врятував батька від смерті, та суд виніс йому пом'якшення до вироку, змінивши СІЗО на підписку про невиїзд, але Дмитро, відчувши справжнє життя, більше не зупиняв себе у хабарництві.
[24.02.2022]
Дмитро прокинувся ранку четверга о 5 ранку від гучних вибухів за вікном та ввімкнув телевізор. Там журналісти показували кадри наступу на Київ, та Дмитро зрозумів, що почалось... Він прийшов на роботу, де отримав АК-47 та військову форму, та усі поліцейські були переоформлені в тимчасове ТРО. Дмитро відправився в Бучу, де після боїв росіяни відступили, та він побачив жахливі наслідки війни. Також Дмитро брав участь в обороні Гостомеля та отримав кульове поранення, за що був нагороджений званням Героя України.
[Повернення до служби та керівнича посада]
Після відступу росіян від Києва Дмитро повернувся до лав НПУ, після чого за свій подвиг та за несення довгої служби у 2023 році отримав звання підполковника НПУ та особистий кабінет. Віднині Дмитро вже їздить у патруль тільки заради того самого відчуття непереможності та хабарів. Налагоджені схеми старшого складу в отриманні відсотків від підлеглих тепер діяли і на нього, а сам Дмитро більше не заносить гроші та живе своє життя у власній із Сашком квартирі неподалік Оболоні.
Далі буде.....
