Дитинство
Євген Народився у місті Костопіль у Рівненській Області
Батько Андрій був Інженером, мати Юлія юристом. Жив Євген у двоповерховому будинку у селі у яке вони переїхали зразу після народження. Дід Євгена був тоді впливовою людиною у тому селі, мав багато бізнесів та статків.
Євген мав багато друзів та непогано проживав. Якось Євген гуляючи у дворі коли бабуся виганяла пасти гуси підійшов до своєї собаки німецької вівчарки яка була тоді не в настрої. Собака відчула небезпеку і вкусила Євгена за ногу. У шоковому стані під звуки крику бабуся схопила Євгена і побігла у хату. Батьки в паніці обробили та перемотали рану. Євген заспокоївся але після того отримав значну психічну травму. Євген дуже товаришував з хлопцями які кожного дня гралися конструктором LEGO на подвір’ї у одного з сусідів. Батько Євгена був військовим і тому коли хлопці обирали «чоловічка» з LEGO Євген завжди брав зі зброєю у бронежилеті. Він хотів бути як батько – військовим і захищати свою державу.
Колись у Євгена наступив такий період що його батька забрали на фронт де він змушений був відбивати Схід України.
Євген сумував за татом йому не вистачало мужньої батьківської підтримки, проте він почав доволі швидко дорослішати.
Батько Андрій був Інженером, мати Юлія юристом. Жив Євген у двоповерховому будинку у селі у яке вони переїхали зразу після народження. Дід Євгена був тоді впливовою людиною у тому селі, мав багато бізнесів та статків.
Євген мав багато друзів та непогано проживав. Якось Євген гуляючи у дворі коли бабуся виганяла пасти гуси підійшов до своєї собаки німецької вівчарки яка була тоді не в настрої. Собака відчула небезпеку і вкусила Євгена за ногу. У шоковому стані під звуки крику бабуся схопила Євгена і побігла у хату. Батьки в паніці обробили та перемотали рану. Євген заспокоївся але після того отримав значну психічну травму. Євген дуже товаришував з хлопцями які кожного дня гралися конструктором LEGO на подвір’ї у одного з сусідів. Батько Євгена був військовим і тому коли хлопці обирали «чоловічка» з LEGO Євген завжди брав зі зброєю у бронежилеті. Він хотів бути як батько – військовим і захищати свою державу.
Колись у Євгена наступив такий період що його батька забрали на фронт де він змушений був відбивати Схід України.
Євген сумував за татом йому не вистачало мужньої батьківської підтримки, проте він почав доволі швидко дорослішати.
Навчання/Підлітковий Вік:
Євген після садочку переїхав з села назад у своє рідне місто Костопіль де і пішов вчитися у школу №5. Навчання давалося на диво доволі легко, проте Євген був фізично слабкий і часто зазнавав булінгу. Йому було тяжко, але батька поруч заступитися не було, Євген розумів що далі він муситиме сам боротися за своє життя і здоров’я бо батько може і не повернутися. Вечорами Євген плакав і через силу вчився віджиматися, він тужив за батьком і не розумів чому так тяжко. Одного буденного дня у школі Євген випадково скинув пенал однокласника що і зав’язало конфлікт, Женя не хотів цього, проте однокласник був налаштований битися. Після першого удару Євген зрозумів що або зараз або будуть ображати до кінця школи. Вдарив і здолав, однокласник злякався, впав і втік. Він зрозумів що одна перемога тут є лишається лише не зупинятися. До 9-го класу Євген уникав конфліктів, проте якщо це була безвихідь не давав себе знищити, бився до останнього вдоху. Однокласники не любили його але поважали, бачили що чесно за себе стоїть.
Після закінчення 9-го класу Євген вирішив повернутися на батьківщину свого тата і там поступити у Острозький Військовий Ліцей, де і планував втілити мрію дитинства.
Там Євген зустрів справжній кримінальний світ: бійки, банди, наркота прямо як у серіалі, але не дуже хотілося цей серіал переживати наяву.
Відразу твердо прийнявши рішення отримав перший удар. Там були групи людей що били кого завгодно і коли завгодно. Один з старшин причепився до Євгена за те що той не курить і не п’є. Згодом назначили офіційний бій так як Євген не міг більше терпіти приниження і булінгу. Спаринг у спорт-залі показав своє, Євген був травмований але суперникові дісталося більше через нездоровий спосіб життя.
Після закінчення 9-го класу Євген вирішив повернутися на батьківщину свого тата і там поступити у Острозький Військовий Ліцей, де і планував втілити мрію дитинства.
Там Євген зустрів справжній кримінальний світ: бійки, банди, наркота прямо як у серіалі, але не дуже хотілося цей серіал переживати наяву.
Відразу твердо прийнявши рішення отримав перший удар. Там були групи людей що били кого завгодно і коли завгодно. Один з старшин причепився до Євгена за те що той не курить і не п’є. Згодом назначили офіційний бій так як Євген не міг більше терпіти приниження і булінгу. Спаринг у спорт-залі показав своє, Євген був травмований але суперникові дісталося більше через нездоровий спосіб життя.
Робота/Доросле життя:
Успішне закінчення 2-х років Військового Ліцею – військова освіта. Євгена перевели на Військову частину у м. Київ де і розпочалася повномасштабна війна з РФ. Так як багато кого забрали і потрібне нове керівництво для військової частини Ген. Штаб присвоїв Євгену звання Майора і посаду Керівника Батальйону.
Життя рухалося вперед, Євген працював не покладаючи рук готуючи нові підрозділи зокрема класифікації штурмових бригад та одну навіть що входила до «АЗОВу»
Людей меншало через втрати на фронті, згодом Начальника ВЧ – Генерал-Лейтенанта призначили Керуючим Військово-Повітряними силами і гідної кандидатури на Начальника ВЧ не було. Міністр Оборони зразу кинув око на Євгена і на засіданні у Верховній Раді підняв питання. За 3 місяці на посаді Майора Євген добився грамоти «Найкращий Керівник Батальйону» та здобув звання «Герой України» за одне бойове завдання з підрозділом «АЗОВ» на фронті.
Ген. Штаб ухвалив наказ про призначення Євгенові звання «Генерал-Майора» та посади «Начальник Військової Частини» мрія збулась!
На ВЧ було дуже багато людей що займалися бізнесом, звісно нелегально. Євген подзвонивши батькові вперше за довгий час похвалитися успіхами взнає про сильне поранення і діагноз на інвалідність. Серце Євгена розривається від болю, він не переживе втрати батька, він вирішує збирати кошти на лікування але його зарплатні не вистачає.
Коли відкриваються двері доступу до набоїв, списаного обладнання і присвоєння звань Євген розуміє що або зараз або ніколи.
Переглядаючи списки бійців він знаходить декількох толкових командирів і швидко за невеличкі суми піднімає їх до себе. Списане обладнання і зброю продає на вільне використання затерши всі серійні номери.
За 2 місяці Євген повністю оплачує батькові лікування і ставить його на ноги.
Життя рухалося вперед, Євген працював не покладаючи рук готуючи нові підрозділи зокрема класифікації штурмових бригад та одну навіть що входила до «АЗОВу»
Людей меншало через втрати на фронті, згодом Начальника ВЧ – Генерал-Лейтенанта призначили Керуючим Військово-Повітряними силами і гідної кандидатури на Начальника ВЧ не було. Міністр Оборони зразу кинув око на Євгена і на засіданні у Верховній Раді підняв питання. За 3 місяці на посаді Майора Євген добився грамоти «Найкращий Керівник Батальйону» та здобув звання «Герой України» за одне бойове завдання з підрозділом «АЗОВ» на фронті.
Ген. Штаб ухвалив наказ про призначення Євгенові звання «Генерал-Майора» та посади «Начальник Військової Частини» мрія збулась!
На ВЧ було дуже багато людей що займалися бізнесом, звісно нелегально. Євген подзвонивши батькові вперше за довгий час похвалитися успіхами взнає про сильне поранення і діагноз на інвалідність. Серце Євгена розривається від болю, він не переживе втрати батька, він вирішує збирати кошти на лікування але його зарплатні не вистачає.
Коли відкриваються двері доступу до набоїв, списаного обладнання і присвоєння звань Євген розуміє що або зараз або ніколи.
Переглядаючи списки бійців він знаходить декількох толкових командирів і швидко за невеличкі суми піднімає їх до себе. Списане обладнання і зброю продає на вільне використання затерши всі серійні номери.
За 2 місяці Євген повністю оплачує батькові лікування і ставить його на ноги.
Теперішній Час:
Євген має сім’ю з двох дітей, батька у відставці з Капітана ЗСУ та маму, він щасливий бо зміг виконати мрію дитинства і врятувати батька, батько має втіху за сина та справжню гордість.
Висновок:
Скільки б грошей не було – залишайся людиною
Висновок:
Скільки б грошей не було – залишайся людиною