Народження
Іван Комісарук народився 9 жовтня 1999 року у невеликому місті Рівенської області під назвою Костопіль. Сім'я Івана була досить великою і складалась із п'яти членів. З мами Інни, татом Олександром, старшим братом Богданом та молодшою сестрою Аліною. Сім'я була не самою забезпеченою, але жила щасливо у невеличкій квартирі на краю Костополя. Тато Олександр працював військовим, був штатним солдатом, але не мав великих заробітків. Протягом усього життя на татові Івана наживались корупціонери та крадії. Усю брудну роботу робили його руками, але тато не міг нічого з цим зробити, оскільки мусив кормити сім'ю. Мама перший час була домогосподаркою, але коли грошей стало дуже мало, вона вирішила піти працювати в магазин одягу, а по вихідних була прибиральницею.
Тому догляд за малим Іваном залишився на старшому браті Богданові. Богданові на той час було 15 років, і він не дуже хотів тратити свій час на догляд за Іваном, оскільки в тому віці його цікавили гулянки з однолітками. Боргів у сім'ї Івана не було жодних, але на комунальні послуги та оренду житла йшли майже усі гроші, і на те, щоб прокормити Богдана та Івана, а згодом і молодшу Алінку, не вистачало грошей зовсім.
Юність
Іван вчився у школі не найкращим чином: часто прогулював уроки та мав погану репутацію у вчителів. Іван не був дурним; він просто вважав, що шкільна освіта не є важливою. Він не вірив у те, що вчитель із мінімальною заробітною платою може навчити його бути успішним. Іван вважав, що його не люблять за те, що він не хотів бути рабом системи та не бути як всі. Іван ще не знав, як він стане успішним та почне заробляти мільйони, але він знав, що він цього досягне. Він просто не знав, яким чином. У порівнянні з його однокласниками, Іван закінчив школу з поганими оцінками. За оцінки він не переймався зовсім, але так і не вирішив, в яке училище він піде вчитись після школи. На той час, мама пішла з роботи прибиральниці, так як тато отримав звання та знайшов нові цікаві знайомства, які допомогли йому трішки зрозуміти, як працює світ. Грошей не вистачало на те, щоб оплатити навчання Івана, тому у свої 17 років він знайшов собі роботу на великому будівництві. Іван знав, що через своє не відповідальне навчання у школі він не зможе піти на державну форму навчання, і саме тому вирішив піти на роботу, аби батькові було легше оплатити його навчання. Спочатку Іванові сподобалась така перспектива та робота, і перший місяць літа він пропрацював на роботі підсобником на великому будівництві. Після місяця такої роботи він зрозумів, що так жити не можна, та потрібно придумати щось, щоб не працювати настільки важко і не підірвати своє здоров'я.
Тато Олександр, мама та Іван все-таки змогли назбирали кошти на навчання Івану. Вирішив Іван піти у Національний Університет водного господарства та природокористування на спеціальність тренера реабілітолога, так як туди було поступити дешевше. Іван прекрасно розумів, що не хоче пов'язувати з цим своє життя. Він знав, що буде займатись саморозвитком та думати, як робити гроші. Після року навчання Іван зовсім не вчився, але на щастя за той час тато вже зрозумів, як заробляти та відмивати гроші через військову справу. Завдяки цьому в кінці року батько зміг за гроші домовитися, щоб йому закрили всі сесії та навчальний рік з успішністю. Тато почав заробляти непристойно багато грошей, і сім'я толком не розуміла, звідки стільки грошей беруться. Мама розуміла, що батько займається не самими законними речами. Мама також звільнилась з роботи в магазині, бо вже не було потреби. Тато міг повністю забезпечити всім хороше життя. Братові Богданові на той час було вже 33 роки. Батько взяв його також у військову справу та навчив всім секретам своєї справи. Тепер грошей стало значно більше.
Трагедія у сім'ї
З часом на адресу сім'ї почали приходити листи з погрозами, і вся сім'я стала переживати та не розуміла, що робити. Але батько запевняв, що переживати немає через що, це всього лише жарти від дурних людей. Маму це взагалі не заспокоювало. Вона вже дуже багато разів вмовляла чоловіка закінчити добувати гроші таким чином, але батько не слухав і далі запевняв, що все добре та не потрібно переживати.
Через місяць після цієї ситуації батька викликали в Харків в командировку. Було сказано, що батька викликали для вирішення проблем з інженерною технікою, так як він працював в інженерних військах. Перший тиждень все було добре, і Іван спілкувався з батьком по телефону. Нічого не вказувало на те, що може статись щось погане. І тут, як завжди, Іван дзвонить до батька, щоб поспілкуватись з ним на позитивній ноті, але батько не бере слухавку. Через два тижні мовчання до сім'ї поступає телефонний дзвінок про те, що батько мертвий, та знайдений з кульовими пораненнями у спину. Сім'я була у повному розпачі, всі розуміли, що сталося насправді і через що був вбитий їх батько. Мама вкотре говорить старшому сину Богдану перестати цим займатись, але гроші забили розум Богдана, і він тільки думав, як заробити побільше.
Івану за допомогою грошей від старшого брата вдалося закінчити університет.
Доросле життя
Іван закінчив університет, але, як він і думав, не пішов по спеціальності, на яку навчався. Іван вирішив не йти по стопам батька та старшого брата, але він знав, що єдиний шанс жити забезпечено - це корупція. Він знав, що в Національній поліції чи ЗСУ була велика конкуренція. Тому він хотів піти на щось менш популярне, де буде легше розвиватись в плані корупції. Тому він прийняв рішення піти у журналістичну діяльність та спробувати свої сили там. Адже ЗМІ це є сильна зброя в руках політиків та інших корупціонерів, які готові за хорошу газету виплатити не мало коштів. Іван з роками загартовувався та набивав руку.
Теперішній час
Зараз Іван живе в місті Київ та працює у ЗМІ. За страну працю та сумлінну роботу Іван став на пост заступника директора, та зрозумів, що тут йому відкриваються двері у хороше життя. За довгі роки праці у ЗМІ він знайшов чи мало "зв'язків" та так само, як його старший брат Богдан та батько, почав брати гроші з людей, тільки у журналістичній діяльності. Іван брав гроші за вступ до ЗМІ та за голосні заголовки про конкурентів різних політиків та високопоставлених осіб. Іван підтримував добрі стосунки з депутатами Верховної Ради України, представниками національної поліції та багатьма важливими особами цієї країни. З часом, директор ЗМІ пішов з посади, і Іван був обраний новим директором ЗМІ. З часом Іван став зазнаватися і почав грубо ставитися та нахабно спілкуватись з людьми та співробітниками. На даний момент Іван дуже любить гроші - це для нього як сенс життя, але чим більше він їх має, тим більше йому їх хочеться. Але Іван вміє тримати планку та знає, як не пошкодити свою репутацію.
