Дитинство
Розкажу вам з чого почалось дитинство Меверіка
Народився Меверік в м. Буча , в державному пологовому будинку з 14.09.2004 на 15.09.2004 о 3:25 годині ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Меверік, за ім’ям Меверік лежить велика історія - під час військових дій батьку врятував життя його побратим Меверік, але він сам загинув в остані хвилини життя, батько пообіцяв побратиму, назвати в його честь свого сина . Після його народження, на жаль, мати не вижила, тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 7 років хлопчик показував дружелюбність та товариське відношення до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Меверік ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював полковником поліції міста Дніпра, не скажу, що ми були бідні, але на життя та хліб нам вистачало. Кілька раз, коли Меверік ходив з батьком на роботу – він не один раз бачив, як його батько брав хабарі на службі. Меверіку звісно ж було цікаво, навіщо батько робив так, відповідь же була така – «Я це роблю заради тебе синку. Я не хочу, щоб ти потребував чогось в своєму житті». Після цих слів, Меверік зрозумів, що батько готовий заради нього на все і він почав це цінувати і в майбутньому це зіграло роль. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя, ким я маю стати... Але, Меверік хотів грати у футбол у великому професійному клубі , він гарно грав за команду ю-9, його навіть запросили на тренування з старшою командою, де він і познайомився зі своїми майбутніми найкращими друзями…
Юність
Батько вирішує, що його син Меверік, повинен вступити до лав Нац. Пол. Укр. Під час навчання Меверік зустрічав багато людей, але його зацікавила дівчина з паралельного класу, але в нього було мало грошей та він не знав, що таке кохання, тому що, він не отримав материнської любові . Друзі Меверіка закінчили грати у футбол і почали більше часу проводити на вулиці та ображати інших підлітків, вони майже затягнули Меверіка до себе, але батько його спрямував на колії спорту та навчання. Після закінчення 11 класу почалася Революція Гідності та заворушення на сході країни і Меверік вирішив допомогти своїй країні, тому одразу після закінчення школи, Меверік вступив до Академії НПУ у м.Харків. Коли його друзі дізнались, куди саме Меверік пішов навчатись, відреклись від нього, можливо, це і врятувало життя Меверіку.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам Меверік розумів, що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання, у Меверіка зародився потяг до спецпідрозділу КОРД. Він почав вивчати цей спецпідрозділ та побачив у цьому можливість заробітку в майбутньому. За кілька місяців він був уже не просто рядовим, а вже мав звання Сержант (батько ним пишався). Меверік завів собі достатньо товаришів, так і ворогів.
Доросле Життя
Після закінчення Академії, Меверік пробує розпочати кар'єру у місцевому відділку поліції, але через те, що практики, як з такої роботи нього не було,тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки, Меверіка викликають до начальника для доповіді. Але ж Меверік вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, до того ж, Меверік чудово пам’ятає, як такого роду питання вирішував його батько, тому Меверік вирішив дати хабаря, щоб його не звільнили з поліції, а навпаки віддали на навчання до вищої академії, щоб та навчила його чомусь новому і знаєте що? Це спрацювало - начальник погодився та відправив його на практику до Вищої Академії, під час практики, Академію доєднали до справи, про трьох грабіжниках, то були ті самі колишні друзі Меверіка. Під час слідства, він показав себе з гарної сторони не дивлячись на те, що ще декілька років тому, обіцяв бути з ними до кінця. Ось так розірвалась їх дружба, вони потрапили за грати, а Меверік продовжив допомагати країні.
День за днем, робота з документами ставала звичною та буденною. Починаючи з 20 років, Меверік підіймався від звичайного рядовго, який не в змозі поводитися із зброєю, до цілого майора. Згодом, він, після клопіткої праці в документах - отримує підвищення до підполковника, але Меверік прагнув більшого, тому що, його досі не покидала думка про ту дівчину зі школи, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи. Підполковник поліції, який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю. За допомогою свого красномовства та аналітичного розуму, він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні
Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Меверік проводив розглядав заяв громадян, до нього позвонила полковник Хомс з тремтячим голосом, розповіла Меверіку, про рішення розпуску НПУ Дніпра, так, як генерал, полковник та майори займались корупцією та співпрацювали з бандитами. Меверік звісно також брав та давав хабарі, але за рахунок того, що він не працював з бандитами та брав хабарі обережно, ніхто не дізнався про ці справи.
Ось ця новина добряче збила його з пантелику та затуманила розум Меверіка, тому що пів року він провів в цих стінах відділку, а зараз він не знає, що саме робить тому що НПУ м. Дніпра для нього стало другим домом, звідки він не хотів йти, це дуже засмучувало Меверіка...
Після того, як зібравши свої речі з кабінету, він завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так званну відпустку за свій рахунок... Меверік сидячи в дома, довго думав, що ж далі робити йому? Він розуміє, що всі кошти, які він відкладав на нове авто, скоро закінчуться на прожиття. Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Меверік довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому, в тому що, може допомогти простим громадянами, та бути частинкою МВС...
Тому, він вирішує подати заяву на пост Полковника Служби Безпеки України. Після того, як з ним зв’язався Генерал СБУ м. Дніпра та провів співбесіду з Меверіком, його прийняли на роботу за його заслуги та чесну роботу в НПУ М. Дніпра. Під час роботи в СБУ Меверік зрозумів це і є його покликання. Хабарі він також там брав, хоча, вже коли він був на званні полковника, він також часто почав використовувати ненормативну лексику до своїх співробітників, ви спитаєте чому? Просто тому що у нього в руках з’явилася влада і до того ж за рахунок того, що він сумлінно виконував свою працю генерал дозволив йому так спілкуватись, але в рамках розумного. Потім він наважився і запросив ту саму дівчину зі школи на побачення, після чого вони почали гарно спілкуватись та через пів року Меверік зробив пропозицію, на яку отримав беззаперечну згоду та у скорі одружився . На весіллі було багато співробітників та друзів з життя . Це був найкращій день для Меверіка та його дружини, тому що, Меверік нарешті переборов страх до дівчат та став нарешті щасливим. Батько почав ним все більше пишатись. Одного дня після тяжкої спец операції Меверіка та Генерала запросили до Мерії м. Дніпра їх там чекали Міністр МВС та Прокурор, вони сказали наступне - «Пан Меверік, ми довго дивились за вашою роботою та вирішили що вам потрібне підвищення, ото ж ми вам пропонуємо зайняти посаду Генерала СБУ міста Харкова, тому що, ми вважаємо, що краще вас не має кандидатів». Він пообіцяв подумати над пропозицією. Меверік знає, якщо не він, то хто зможе змінити щось на краще? Меверік дуже працьовитий, добрий, відзивчивий та професіонал своєї справи. За роки роботи в СБУ, він дуже добре розбирався в законах, навіть якийсь час намагався стати приватним адвокатом, але через напругу графіка робочого дня в СБУ, він не зміг. Потім, Меверік вирішив спробувати себе в чомусь новому і тут якраз почався відбір на посаду мера м. Дніпра. Він зрозумів, що це його шанс і почав готуватися – вивчав закони по ночам, підготував хорошу агітацію, набрав команду професіоналів, вивчав специфіку цієї роботи, добре виступив на дебатах, всі в залі слухали його промову з зацікавленістю. І в кінці кінців у нього вийшло, громадяни вирішили спробувати щось нове і довірились Меверіку. В мерії же Меверік також лаявся та брав хабарі, заради своєї родини, прямо, як його батько. Роботу свою він також виконував – доповнював закони, щоб вони були на стороні громадян, покращував інфраструктуру Дніпра, покращив зі своїм міністром МВС держ. структури, такі як СБУ, НПУ – рівень злочинності стрімко падав і Меверік зі своєю командою по цей день покращує місто Дніпро та життя його громадян.
Далі буде….
Розкажу вам з чого почалось дитинство Меверіка
Народився Меверік в м. Буча , в державному пологовому будинку з 14.09.2004 на 15.09.2004 о 3:25 годині ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Меверік, за ім’ям Меверік лежить велика історія - під час військових дій батьку врятував життя його побратим Меверік, але він сам загинув в остані хвилини життя, батько пообіцяв побратиму, назвати в його честь свого сина . Після його народження, на жаль, мати не вижила, тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 7 років хлопчик показував дружелюбність та товариське відношення до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Меверік ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював полковником поліції міста Дніпра, не скажу, що ми були бідні, але на життя та хліб нам вистачало. Кілька раз, коли Меверік ходив з батьком на роботу – він не один раз бачив, як його батько брав хабарі на службі. Меверіку звісно ж було цікаво, навіщо батько робив так, відповідь же була така – «Я це роблю заради тебе синку. Я не хочу, щоб ти потребував чогось в своєму житті». Після цих слів, Меверік зрозумів, що батько готовий заради нього на все і він почав це цінувати і в майбутньому це зіграло роль. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя, ким я маю стати... Але, Меверік хотів грати у футбол у великому професійному клубі , він гарно грав за команду ю-9, його навіть запросили на тренування з старшою командою, де він і познайомився зі своїми майбутніми найкращими друзями…
Юність
Батько вирішує, що його син Меверік, повинен вступити до лав Нац. Пол. Укр. Під час навчання Меверік зустрічав багато людей, але його зацікавила дівчина з паралельного класу, але в нього було мало грошей та він не знав, що таке кохання, тому що, він не отримав материнської любові . Друзі Меверіка закінчили грати у футбол і почали більше часу проводити на вулиці та ображати інших підлітків, вони майже затягнули Меверіка до себе, але батько його спрямував на колії спорту та навчання. Після закінчення 11 класу почалася Революція Гідності та заворушення на сході країни і Меверік вирішив допомогти своїй країні, тому одразу після закінчення школи, Меверік вступив до Академії НПУ у м.Харків. Коли його друзі дізнались, куди саме Меверік пішов навчатись, відреклись від нього, можливо, це і врятувало життя Меверіку.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам Меверік розумів, що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання, у Меверіка зародився потяг до спецпідрозділу КОРД. Він почав вивчати цей спецпідрозділ та побачив у цьому можливість заробітку в майбутньому. За кілька місяців він був уже не просто рядовим, а вже мав звання Сержант (батько ним пишався). Меверік завів собі достатньо товаришів, так і ворогів.
Доросле Життя
Після закінчення Академії, Меверік пробує розпочати кар'єру у місцевому відділку поліції, але через те, що практики, як з такої роботи нього не було,тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки, Меверіка викликають до начальника для доповіді. Але ж Меверік вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, до того ж, Меверік чудово пам’ятає, як такого роду питання вирішував його батько, тому Меверік вирішив дати хабаря, щоб його не звільнили з поліції, а навпаки віддали на навчання до вищої академії, щоб та навчила його чомусь новому і знаєте що? Це спрацювало - начальник погодився та відправив його на практику до Вищої Академії, під час практики, Академію доєднали до справи, про трьох грабіжниках, то були ті самі колишні друзі Меверіка. Під час слідства, він показав себе з гарної сторони не дивлячись на те, що ще декілька років тому, обіцяв бути з ними до кінця. Ось так розірвалась їх дружба, вони потрапили за грати, а Меверік продовжив допомагати країні.
День за днем, робота з документами ставала звичною та буденною. Починаючи з 20 років, Меверік підіймався від звичайного рядовго, який не в змозі поводитися із зброєю, до цілого майора. Згодом, він, після клопіткої праці в документах - отримує підвищення до підполковника, але Меверік прагнув більшого, тому що, його досі не покидала думка про ту дівчину зі школи, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи. Підполковник поліції, який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю. За допомогою свого красномовства та аналітичного розуму, він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні
Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Меверік проводив розглядав заяв громадян, до нього позвонила полковник Хомс з тремтячим голосом, розповіла Меверіку, про рішення розпуску НПУ Дніпра, так, як генерал, полковник та майори займались корупцією та співпрацювали з бандитами. Меверік звісно також брав та давав хабарі, але за рахунок того, що він не працював з бандитами та брав хабарі обережно, ніхто не дізнався про ці справи.
Ось ця новина добряче збила його з пантелику та затуманила розум Меверіка, тому що пів року він провів в цих стінах відділку, а зараз він не знає, що саме робить тому що НПУ м. Дніпра для нього стало другим домом, звідки він не хотів йти, це дуже засмучувало Меверіка...
Після того, як зібравши свої речі з кабінету, він завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так званну відпустку за свій рахунок... Меверік сидячи в дома, довго думав, що ж далі робити йому? Він розуміє, що всі кошти, які він відкладав на нове авто, скоро закінчуться на прожиття. Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Меверік довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому, в тому що, може допомогти простим громадянами, та бути частинкою МВС...
Тому, він вирішує подати заяву на пост Полковника Служби Безпеки України. Після того, як з ним зв’язався Генерал СБУ м. Дніпра та провів співбесіду з Меверіком, його прийняли на роботу за його заслуги та чесну роботу в НПУ М. Дніпра. Під час роботи в СБУ Меверік зрозумів це і є його покликання. Хабарі він також там брав, хоча, вже коли він був на званні полковника, він також часто почав використовувати ненормативну лексику до своїх співробітників, ви спитаєте чому? Просто тому що у нього в руках з’явилася влада і до того ж за рахунок того, що він сумлінно виконував свою працю генерал дозволив йому так спілкуватись, але в рамках розумного. Потім він наважився і запросив ту саму дівчину зі школи на побачення, після чого вони почали гарно спілкуватись та через пів року Меверік зробив пропозицію, на яку отримав беззаперечну згоду та у скорі одружився . На весіллі було багато співробітників та друзів з життя . Це був найкращій день для Меверіка та його дружини, тому що, Меверік нарешті переборов страх до дівчат та став нарешті щасливим. Батько почав ним все більше пишатись. Одного дня після тяжкої спец операції Меверіка та Генерала запросили до Мерії м. Дніпра їх там чекали Міністр МВС та Прокурор, вони сказали наступне - «Пан Меверік, ми довго дивились за вашою роботою та вирішили що вам потрібне підвищення, ото ж ми вам пропонуємо зайняти посаду Генерала СБУ міста Харкова, тому що, ми вважаємо, що краще вас не має кандидатів». Він пообіцяв подумати над пропозицією. Меверік знає, якщо не він, то хто зможе змінити щось на краще? Меверік дуже працьовитий, добрий, відзивчивий та професіонал своєї справи. За роки роботи в СБУ, він дуже добре розбирався в законах, навіть якийсь час намагався стати приватним адвокатом, але через напругу графіка робочого дня в СБУ, він не зміг. Потім, Меверік вирішив спробувати себе в чомусь новому і тут якраз почався відбір на посаду мера м. Дніпра. Він зрозумів, що це його шанс і почав готуватися – вивчав закони по ночам, підготував хорошу агітацію, набрав команду професіоналів, вивчав специфіку цієї роботи, добре виступив на дебатах, всі в залі слухали його промову з зацікавленістю. І в кінці кінців у нього вийшло, громадяни вирішили спробувати щось нове і довірились Меверіку. В мерії же Меверік також лаявся та брав хабарі, заради своєї родини, прямо, як його батько. Роботу свою він також виконував – доповнював закони, щоб вони були на стороні громадян, покращував інфраструктуру Дніпра, покращив зі своїм міністром МВС держ. структури, такі як СБУ, НПУ – рівень злочинності стрімко падав і Меверік зі своєю командою по цей день покращує місто Дніпро та життя його громадян.
Далі буде….
