Дитинство
Історія починається з далекого 2001 року. Коли вже підходив кінець епосі криміналу, але на вулиці все досі катаються чорні волги, кришуються бізнеси та хлопці з району питают за справи. Саме в цей рік родився Владислав. Родився він в сім‘ї звичайного «работяги», який від тяжкої долі був змушенний товкати брудний товар з рук, десь у городі. Мати працювала вихователем у дитячому садочку. Тому загалом вихованням Владислав займалась вона, що не скажеш про батька. Весь у роботі, а в голові лише гроші, та й побагато… саме через ці моменти дитинство Владислава пройшло в нищіті, і дитина була доволі замкнута в характері, не мала друзів, а в наслідок контакту з навколишнім світом загалом. Єдиною розвагою Владислава була маленька іграшка, яку він беріг як зиницю ока. Цю іграшку подарував його дід, якого на цей момент вже немає з нами. Історія замовчує про нього. Єдине що відомо - дід також, як і батько Владислава, займався кримінальними справами, доволі крупніше ніж його син. Не дивлячись на те, що мати Владислава була вихователем в дит.садку, він не ходив туди. Йому було важко знайти контакт з однолітками, та й його дитяча «почемучка» була подавлена. Все через те, що в метушні вдома, коли батько часто дозволяв собі прийти додому п‘яним, і мати вчила не звертати уваги і мовчки без зайвих питань сидіти в кімнаті. Але одного разу наш «вихователь» в ролі батька дуже перепив, і вирішив провчити свого сина за те, що він залишив посуд у мийці після себе. Коли він ввійшов в кімнату, яка виглядала як палата, де сірі стіни, дуже сиро, темно, що зовсім не схоже на дитячу кімнату, він побачив як мати встала на захист дитини, зрозумівши що її чоловік задумав… але… нажаль, синьоботу це не стало перешкодою. Він вирішив провчити і її, та з великого розмаху вдарив по обличю мати Владислава. Удар прийшовся настільки сильним, що не втримавши рівноваги, вона впала та вдарилась головою о стіл, який так непримітно стояв біля дверей. З жахлм на обличі Владислава крізь сльози без відповіді окликав свою мати, але все напрасно.. Батько, як ні в чому не бувало, переступив тіло мати Владислава, та набравшись ще більшим адреналіном, виплеснув все на 7 річного Тріпсайда.
Пройшов рік з того моменту. Нажаль.. мати Владислава отримала серьйозну травму голови яка була несумісна з життям. Через дії батька, наш герой обурюється та жаждить помсти, настільки сильно що був готовий навіть вбити. Це було відправною точкою в виховаванні такої черти характеру - як жорстокість в нашому Владиславу. Подалі, після нещасного випадку, опікунство перейшло до рук рідних батьків матері Владислава, а його батько загремів за грати. На той момент, піднялось питання про освіту Владислава. Хлопчині було вже 8 років, а з навичок були тільки письмо та читання, що не скажешь про володіння ножем в усіх його можливих призначеннях. Все через те, що Владислав завжди допомогав своїй мати на кухня, та інших сферах побуту. Але зараз не про це… щодо однолітків. Відносини з ними тільки погіршились… Владислав змінився, це правда, але нажаль у гіршу сторону. Дуже часто задирався до інших хлопців, а в разі чого сразу переходив на кулаки. Постійні скандали, та «лекції» від дорослих про його поведінку. Владислав ще змалку встав не на той шлях, який хотіла би його мати…
Юність
В віці 10 років Владислав зміг піти в школу. Але це була не звичайна школа, а церковна. Дідусь з бабою вирішили що це буде найкращим варінтом для такого невиправного хлопця як Владислав. Але й там він встигав докучати іншим дітям. Одного разу, повертаючись до дому, проходячи повз свого двору, він помітив знайомі обличчя. Це були Петя і Коля. Два його «товариша», і дві його копії за характером. Коли ця трійка виходила на подвір‘я - інші діти намагались чи не дивитись в їх сторону, чи навіть не заводити бесіду. Хтось навіть повертався додому. В історію життя його друзів, не будемо вникати, адже буквально через рік, вони його продадуть за пакетик речовини.
Вже на той момент Владислав був доволі жорсткою людиною, чхав на відносини с рідними, та на освіту, яку і так з останніх сил намагались йому надати рідні дідусь з бабусею. Повернемося до «тріки». Адже саме там Владислав став на невиправний шлях. Хлопці почали з малого: дрібні крадіжки в магазинах, навіть метал встигали стягнути з подвір‘я сусіда Владислава. На «зараблені» гроші купували тютюн, інколи алкоголь. Такий темп життя Владислав тримав доводі довго, до того самого переломного моменту коли вперше зустрів наркотичні речовини. Це було навесні… коли на вулиці все квіте, пташки співають, а сонечко ласкає своїми лучиками. Але на душі в нашого героя завжди була темрява і холод. Володя, Коля та Владислав займалися справами, як один з них промовив: - «Хлопці, один мій знайомий запрошував нас до себе на дачу. Це недалеко, може сходимо?»
Звісно ніхто не заперечував, і вони направились саме до цього знайомого. На місці зустрічі їх люб‘язно зустріли, провели до хати, та почали розповідати ціль зустрічі.
Знайомий: - «Дивіться, ви хлопці проворі, та вде давно знаєте де і як можно сбути награбоване?»
Хлопці: - «Ну так» пожавши плечима
З: - «Що ви скажете на пропозицію товкати мій товар на цих своїх точках? А деякий процент буде перепадати вам?»
Ще б пак хлопці дали згоду, адже цей самий знайомий був авторитетом на районі Владислава і хлопців. Але нажаль нашу трійку було легко обдурити, все д таки діти..
Х: - «Звісно ми згодні! Що за товар?»
Знайомий лише з підступною усмішкою дістав з карману пакет незрозумілої речовини та запропонував спробувати. Недовго обміркувавши це, хлопці прийнялись до «справи».
Через 15 хвилин дало свій ефект, але нажаль дуже сумний ефект…
Хлопцям далі більше звичайної дози, а сам знайомий лише зробив вид що приймав препарати. Владислав, хлопець не дурний, але все ж таки трохи перебрав з дозою, через незнання… в голові була лише одна думка: «як звідси втікти», але тіло не слухалось, а розум не піддавався звичайному мисленню. Петя та Коля взагалі не були схожі на себе… ще й в силу віку, наслідки були дуже плачевні. Буквально ще через декілька десятків хвилин, хлопці все ж таки вийшли звідти, та без зайвих слів розійшлись хто куди.
Саме цією ночі Владислав не прийшов додому. Бабуся стала дуже хвилюватись, а стан Владислава погіршуватись. Почались сильні галюцинації та нудота. Темніло в глазах, а потім й зовсі втрата свідомості. Вже через півтора години його знайшли на районі, буквально поруч з домом. В жахливому стані, його забрали додому, а на утро щодо цієї ситуацію почались лекції. Владислав зірвався, зібрав речі та пішов геть з дому.
Дросле життя
Вже пройшлов багато років з моменту коли Владислав пійшов з дому… Так.. він ще досі не розмовляв з рідним дідусем та бабусею.. та має сумніви щодо їх здоров‘я і життя вцілому.
Але це його наівіть не чепляє. Владислав став дуже жорстоким, холодним, та навіть в деякій ступені неадекватною людиною. Все через що?
Цей час, коли він зник… не пройшов «задарма». Владислав встиг підсісти на тю погань що щеб трохи і загубила би його життя, зв‘язався с кримінальним світом, та почав «грати по великому». Взагалі його роботою були вбивства на замовлення, тобто кіллер. Таким чином Владислав заробляв собі на хліб, і не міг нічого з цим зробити.. але чесно кажучи й бажання як такого і не було.
Гроші були великі, а на цих грошах було багато крові. Але розповім про один момент, які в корені змінив життя вбивці.
Був звичайний вечір, ситуація розгортається біля НПУ міста Дніпро. В Владислава було замовлення на Підполковника. Він сидів у своєму авто, курив сигарету та чекав на людину. Як він вийшов, сів в своє авто, Владислав виїхав слідом за ним. Десь біля переїзду з Дніпра у Полтаву, машина Підполковника зупинилась, на що Владислав не зреагував і вдарився прямо у зад машини Підполковника. «Це мій шанс» - подумав Владислав, і взявши пістолет з пасажирського сидіння поруч, вийшов з машини, и попрямував до вікна водія машини Підполковника. Але, це зіграло злий жарт з Владиславом. З машини Підполковника вилетілі співробітники КОРД, та жорстко затримали нашего кіллера. Обличчям в землю, наносивши удар за ударом, обшукали його, і знайшли цей самий пістолет, ще пару-трійку пакетиків дурі, та гаманець. Його будо доставленно у відділення, а про його заказ було відомо. В вас з‘являється питання «Яким чином?», а я вам відповім: «Дуже просто».
Все через те, що замовником був сам Підполковник. Владислав користувався «популярністью» серед осіб у розшуку, за голову якого давали цілі мільйони гривень. Але зараз не про ціни… повернемося до ситуації.
По приїзду до відділення, Владислава почали жорстоко допитувати. Знеможенний кіллер не відавав звіту що відбувається.
Через годину тортур, до кімнати зайшов Підполковник, та запропонував Кезо працювати на нього. Він пропонував Владиславу стати «первертнем у погонах», на що Владислав, на диво, погодився. Він зрозумів масштаб своїх можливостей, і хитро обійшов умови Підполковника. І ось… перетворення з пронири до поліцейського… аде не звичайного. В цей період життя, в нього зірвало дах. почав «заробляти» в три рази більше. Він став корупціонером з великої літери. Гроші йшли рікою, хабар за хабаром. Також Владислав потрапив у засекреченний відділ, який займався допитом осіб особливої важливості. Саме там, він мав змогу відігратись за всі свої страхи, образи та горе що трапилось з ним за все життя. Часто допитуванні повертались без кінцівок, а інколи і зовсім не повертались. Владислав, серед відділу, дали клеймо «Монстр», адже настількі байдуже ставитись до людини міг тільки він. Але таким чином, ціль допитів просто зникала, і перевторювалась в ігри для Владислава, що дуже дратувало Підполковника, доречі який нещодавно був підвищен до заання «Полковник». Саме цей «мессія» - почав підготовку щодо Владислав нашого монстра. І ось цей день настав. Після чергового кривавого допиту, вийшов через чорний вихід на перекур, але його вже там чекала машина, з людьми у масках. «Я тебе «породив»- я тебе і вб‘ю» - саме це почув Владислав перед тим, як на нього наділи мішок і він втратив свідомість.
Прийшов до тями вже на березі річки, але це не як в якійсь сказці, адже обернувшись назад, він побачив ствол наведенний прямо у голову. Стояв саме цей «мессія» в обліку Полковника, та його 4 прихвостня. Владислав був божевільний, та замість страху і прохань залашити його живим, він сміло підвівся на ноги, та промовив:
- «Ось ти й потрапив в мої лапи, Полковничку»
І саме в цей момент дула зброї перейшли на «мессію». У Владислава розмова коротка, і вже через один мить тіло Полковника лежало на землі з дирою у черепі, а ще через пару хвилин і зовсі вивчало води місної річки, біля Гостомеля. Саме так, Владислав взяв брудні справи Полковника під свій контроль, та «заліг на дно».
Наш час
Владислав вступив до лав МОЗу, де лікує людей (коли захоче) примітив собі місце Головного лікаря, але йому терміново потрібнго кошти на весілля. Але Владислову не хватає коштів, тому він вирішує стати корупціонером та брати взятки
Історія починається з далекого 2001 року. Коли вже підходив кінець епосі криміналу, але на вулиці все досі катаються чорні волги, кришуються бізнеси та хлопці з району питают за справи. Саме в цей рік родився Владислав. Родився він в сім‘ї звичайного «работяги», який від тяжкої долі був змушенний товкати брудний товар з рук, десь у городі. Мати працювала вихователем у дитячому садочку. Тому загалом вихованням Владислав займалась вона, що не скажеш про батька. Весь у роботі, а в голові лише гроші, та й побагато… саме через ці моменти дитинство Владислава пройшло в нищіті, і дитина була доволі замкнута в характері, не мала друзів, а в наслідок контакту з навколишнім світом загалом. Єдиною розвагою Владислава була маленька іграшка, яку він беріг як зиницю ока. Цю іграшку подарував його дід, якого на цей момент вже немає з нами. Історія замовчує про нього. Єдине що відомо - дід також, як і батько Владислава, займався кримінальними справами, доволі крупніше ніж його син. Не дивлячись на те, що мати Владислава була вихователем в дит.садку, він не ходив туди. Йому було важко знайти контакт з однолітками, та й його дитяча «почемучка» була подавлена. Все через те, що в метушні вдома, коли батько часто дозволяв собі прийти додому п‘яним, і мати вчила не звертати уваги і мовчки без зайвих питань сидіти в кімнаті. Але одного разу наш «вихователь» в ролі батька дуже перепив, і вирішив провчити свого сина за те, що він залишив посуд у мийці після себе. Коли він ввійшов в кімнату, яка виглядала як палата, де сірі стіни, дуже сиро, темно, що зовсім не схоже на дитячу кімнату, він побачив як мати встала на захист дитини, зрозумівши що її чоловік задумав… але… нажаль, синьоботу це не стало перешкодою. Він вирішив провчити і її, та з великого розмаху вдарив по обличю мати Владислава. Удар прийшовся настільки сильним, що не втримавши рівноваги, вона впала та вдарилась головою о стіл, який так непримітно стояв біля дверей. З жахлм на обличі Владислава крізь сльози без відповіді окликав свою мати, але все напрасно.. Батько, як ні в чому не бувало, переступив тіло мати Владислава, та набравшись ще більшим адреналіном, виплеснув все на 7 річного Тріпсайда.
Пройшов рік з того моменту. Нажаль.. мати Владислава отримала серьйозну травму голови яка була несумісна з життям. Через дії батька, наш герой обурюється та жаждить помсти, настільки сильно що був готовий навіть вбити. Це було відправною точкою в виховаванні такої черти характеру - як жорстокість в нашому Владиславу. Подалі, після нещасного випадку, опікунство перейшло до рук рідних батьків матері Владислава, а його батько загремів за грати. На той момент, піднялось питання про освіту Владислава. Хлопчині було вже 8 років, а з навичок були тільки письмо та читання, що не скажешь про володіння ножем в усіх його можливих призначеннях. Все через те, що Владислав завжди допомогав своїй мати на кухня, та інших сферах побуту. Але зараз не про це… щодо однолітків. Відносини з ними тільки погіршились… Владислав змінився, це правда, але нажаль у гіршу сторону. Дуже часто задирався до інших хлопців, а в разі чого сразу переходив на кулаки. Постійні скандали, та «лекції» від дорослих про його поведінку. Владислав ще змалку встав не на той шлях, який хотіла би його мати…
Юність
В віці 10 років Владислав зміг піти в школу. Але це була не звичайна школа, а церковна. Дідусь з бабою вирішили що це буде найкращим варінтом для такого невиправного хлопця як Владислав. Але й там він встигав докучати іншим дітям. Одного разу, повертаючись до дому, проходячи повз свого двору, він помітив знайомі обличчя. Це були Петя і Коля. Два його «товариша», і дві його копії за характером. Коли ця трійка виходила на подвір‘я - інші діти намагались чи не дивитись в їх сторону, чи навіть не заводити бесіду. Хтось навіть повертався додому. В історію життя його друзів, не будемо вникати, адже буквально через рік, вони його продадуть за пакетик речовини.
Вже на той момент Владислав був доволі жорсткою людиною, чхав на відносини с рідними, та на освіту, яку і так з останніх сил намагались йому надати рідні дідусь з бабусею. Повернемося до «тріки». Адже саме там Владислав став на невиправний шлях. Хлопці почали з малого: дрібні крадіжки в магазинах, навіть метал встигали стягнути з подвір‘я сусіда Владислава. На «зараблені» гроші купували тютюн, інколи алкоголь. Такий темп життя Владислав тримав доводі довго, до того самого переломного моменту коли вперше зустрів наркотичні речовини. Це було навесні… коли на вулиці все квіте, пташки співають, а сонечко ласкає своїми лучиками. Але на душі в нашого героя завжди була темрява і холод. Володя, Коля та Владислав займалися справами, як один з них промовив: - «Хлопці, один мій знайомий запрошував нас до себе на дачу. Це недалеко, може сходимо?»
Звісно ніхто не заперечував, і вони направились саме до цього знайомого. На місці зустрічі їх люб‘язно зустріли, провели до хати, та почали розповідати ціль зустрічі.
Знайомий: - «Дивіться, ви хлопці проворі, та вде давно знаєте де і як можно сбути награбоване?»
Хлопці: - «Ну так» пожавши плечима
З: - «Що ви скажете на пропозицію товкати мій товар на цих своїх точках? А деякий процент буде перепадати вам?»
Ще б пак хлопці дали згоду, адже цей самий знайомий був авторитетом на районі Владислава і хлопців. Але нажаль нашу трійку було легко обдурити, все д таки діти..
Х: - «Звісно ми згодні! Що за товар?»
Знайомий лише з підступною усмішкою дістав з карману пакет незрозумілої речовини та запропонував спробувати. Недовго обміркувавши це, хлопці прийнялись до «справи».
Через 15 хвилин дало свій ефект, але нажаль дуже сумний ефект…
Хлопцям далі більше звичайної дози, а сам знайомий лише зробив вид що приймав препарати. Владислав, хлопець не дурний, але все ж таки трохи перебрав з дозою, через незнання… в голові була лише одна думка: «як звідси втікти», але тіло не слухалось, а розум не піддавався звичайному мисленню. Петя та Коля взагалі не були схожі на себе… ще й в силу віку, наслідки були дуже плачевні. Буквально ще через декілька десятків хвилин, хлопці все ж таки вийшли звідти, та без зайвих слів розійшлись хто куди.
Саме цією ночі Владислав не прийшов додому. Бабуся стала дуже хвилюватись, а стан Владислава погіршуватись. Почались сильні галюцинації та нудота. Темніло в глазах, а потім й зовсі втрата свідомості. Вже через півтора години його знайшли на районі, буквально поруч з домом. В жахливому стані, його забрали додому, а на утро щодо цієї ситуацію почались лекції. Владислав зірвався, зібрав речі та пішов геть з дому.
Дросле життя
Вже пройшлов багато років з моменту коли Владислав пійшов з дому… Так.. він ще досі не розмовляв з рідним дідусем та бабусею.. та має сумніви щодо їх здоров‘я і життя вцілому.
Але це його наівіть не чепляє. Владислав став дуже жорстоким, холодним, та навіть в деякій ступені неадекватною людиною. Все через що?
Цей час, коли він зник… не пройшов «задарма». Владислав встиг підсісти на тю погань що щеб трохи і загубила би його життя, зв‘язався с кримінальним світом, та почав «грати по великому». Взагалі його роботою були вбивства на замовлення, тобто кіллер. Таким чином Владислав заробляв собі на хліб, і не міг нічого з цим зробити.. але чесно кажучи й бажання як такого і не було.
Гроші були великі, а на цих грошах було багато крові. Але розповім про один момент, які в корені змінив життя вбивці.
Був звичайний вечір, ситуація розгортається біля НПУ міста Дніпро. В Владислава було замовлення на Підполковника. Він сидів у своєму авто, курив сигарету та чекав на людину. Як він вийшов, сів в своє авто, Владислав виїхав слідом за ним. Десь біля переїзду з Дніпра у Полтаву, машина Підполковника зупинилась, на що Владислав не зреагував і вдарився прямо у зад машини Підполковника. «Це мій шанс» - подумав Владислав, і взявши пістолет з пасажирського сидіння поруч, вийшов з машини, и попрямував до вікна водія машини Підполковника. Але, це зіграло злий жарт з Владиславом. З машини Підполковника вилетілі співробітники КОРД, та жорстко затримали нашего кіллера. Обличчям в землю, наносивши удар за ударом, обшукали його, і знайшли цей самий пістолет, ще пару-трійку пакетиків дурі, та гаманець. Його будо доставленно у відділення, а про його заказ було відомо. В вас з‘являється питання «Яким чином?», а я вам відповім: «Дуже просто».
Все через те, що замовником був сам Підполковник. Владислав користувався «популярністью» серед осіб у розшуку, за голову якого давали цілі мільйони гривень. Але зараз не про ціни… повернемося до ситуації.
По приїзду до відділення, Владислава почали жорстоко допитувати. Знеможенний кіллер не відавав звіту що відбувається.
Через годину тортур, до кімнати зайшов Підполковник, та запропонував Кезо працювати на нього. Він пропонував Владиславу стати «первертнем у погонах», на що Владислав, на диво, погодився. Він зрозумів масштаб своїх можливостей, і хитро обійшов умови Підполковника. І ось… перетворення з пронири до поліцейського… аде не звичайного. В цей період життя, в нього зірвало дах. почав «заробляти» в три рази більше. Він став корупціонером з великої літери. Гроші йшли рікою, хабар за хабаром. Також Владислав потрапив у засекреченний відділ, який займався допитом осіб особливої важливості. Саме там, він мав змогу відігратись за всі свої страхи, образи та горе що трапилось з ним за все життя. Часто допитуванні повертались без кінцівок, а інколи і зовсім не повертались. Владислав, серед відділу, дали клеймо «Монстр», адже настількі байдуже ставитись до людини міг тільки він. Але таким чином, ціль допитів просто зникала, і перевторювалась в ігри для Владислава, що дуже дратувало Підполковника, доречі який нещодавно був підвищен до заання «Полковник». Саме цей «мессія» - почав підготовку щодо Владислав нашого монстра. І ось цей день настав. Після чергового кривавого допиту, вийшов через чорний вихід на перекур, але його вже там чекала машина, з людьми у масках. «Я тебе «породив»- я тебе і вб‘ю» - саме це почув Владислав перед тим, як на нього наділи мішок і він втратив свідомість.
Прийшов до тями вже на березі річки, але це не як в якійсь сказці, адже обернувшись назад, він побачив ствол наведенний прямо у голову. Стояв саме цей «мессія» в обліку Полковника, та його 4 прихвостня. Владислав був божевільний, та замість страху і прохань залашити його живим, він сміло підвівся на ноги, та промовив:
- «Ось ти й потрапив в мої лапи, Полковничку»
І саме в цей момент дула зброї перейшли на «мессію». У Владислава розмова коротка, і вже через один мить тіло Полковника лежало на землі з дирою у черепі, а ще через пару хвилин і зовсі вивчало води місної річки, біля Гостомеля. Саме так, Владислав взяв брудні справи Полковника під свій контроль, та «заліг на дно».
Наш час
Владислав вступив до лав МОЗу, де лікує людей (коли захоче) примітив собі місце Головного лікаря, але йому терміново потрібнго кошти на весілля. Але Владислову не хватає коштів, тому він вирішує стати корупціонером та брати взятки
