Глава перша - Дитинство.
Денис народився 16 лютого 2000 року в Одесі. Його батьки були добрі і працьовиті люди. Його маму звали Дарина. Вона була медсестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Вітя працював в НПУ Одеси, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років він знав букви та ходив на бокс. Денис ходив в садочок, йому там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Вони любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом він звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Денис ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував його читати книги та допомагати йому на городі. Він не те, що не хотів допомагати, в нього на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованим та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Віталиком. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в нього з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось його попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Артемом зайшли до Дениса додому. Дідусь був дома та запропонував їм посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом з нами.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як-не-як 9 клас, тепер треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і Денис почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. Але Дениса почало тягнути на крадіжку, спочатку це була жуйка потім пляшка з водою, він не міг цього контролювати, з часом він перестав цим займатись. На той час з тенісом він взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рангу Артему, але не завжди було вдачно. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батьки хотіли, щоб він продовжив навчання, але не хотіли їм сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для нього 2 роки пролетіли дуже швидко. Він нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом вони з Артемом без проблем вступили в національний університет внутрішніх справ. Але він був в Харкові. Вони попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, вони змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, вони пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, вони одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Їм розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Вони з Артемом зовсім не сумували. Їм треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але вони трималися. Після інституту, вони продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього вони мали 6 курсів(6 років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки вони не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Вони закохались. Ніхто з них не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Вони продовжували вчитися. в останні часи він почав помічати, що Артем приходить додому пізно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Денис спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з тією дівчинкою. Він був дуже засмучений. Він не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити їхній договір, не чіпати Домініку. Після цього вони з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Вони зробили бійку прям в універі. Вчителя знають, як гарно вони навчаються, дали їм попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Вони з Артемом нормально так і не поговорили. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Вони знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Він з Артемом подолав дуже багато всього. Їхня ціль була вступити в ДКВС.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати їм не будуть, треба становитися самостійніше. Він почав подавати з Артемом заявку на вступ до ДКВС. Їм постукали у двері. Він її відкрив, йому передали 2 листівки. Відкривши їх, він побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... він поїхав до ЗСУ, його переглянули і винесли вердикт, він підходить. Так само сталося з Артемом. Їм дали неділю на те, щоб підготуватись. Вони зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Вони приїхали до військкомату Харкова, вже там сіли в автобус і доїхали до бази. Їм видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але він не здавався і продовжував йти далі. Він з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Їм доводилося мити туалети, стояти на вежах та вчити купу правил. Він підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це його призначення. Він захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, він підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїждають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Його підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, літають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, вони стали набагато сильніше. Так і проходить його життя в ЗСУ.
Глава восьма - ДКВС
Денис отримав сильну психологічну травму після того як по наказу генерала потрапив на фронт, біля них прилетіла ракета… Коли Денис та його співробітники евакуювалися бачили як страждають люди та без сильні тваринки, він зрозумів що служити в ЗСУ та бачити все це, це не його мрія життя, він вирішив піти з ЗСУ. Лікувався він довго…..
Денис вступив до фракції ДКВС. Після ЗСУ йому було тут все знайоме, він бував на території ДКВС часто. Він підвищився на звання старшина, та зрозумів що служити ДКВС це його справжнє призначення. Він намітив собі місце полковника. Денис став на звання полковника за свої заслуги! Перші дві неділі він працював гарно та чесно, але потім його знов почало тягнути на крадіжку та взятки, він почав брати взятки, і день за днем він брав великі взятки за маленьку допомогу.
Денис народився 16 лютого 2000 року в Одесі. Його батьки були добрі і працьовиті люди. Його маму звали Дарина. Вона була медсестрою в лікарні, хотіла допомагати людям, мріяла стати лікарем. Його тато Вітя працював в НПУ Одеси, мав звання Капітана, всі його дуже поважали. Так, як батьки були дуже зайняті, він найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Романом. Він був колишній Генерал ЗСУ. Вже в 5 років він знав букви та ходив на бокс. Денис ходив в садочок, йому там дуже подобалось. Він був найстаршим в групі. Вони любили грати в машинки та в поліцейських. Дитинство було прекрасне...
Глава друга - Початкова школа.
В 6 років його відправили в 1 клас, з першого погляду, йому не дуже сподобалась школа, але з часом він звик. Йому було зовсім не складно писати букви, читати книги і слухати уважно вчителя. В 3 класі було вже складніше. Денис ходив на бокс, теніс і вивчав англійську мову. Дідусь Вова змушував його читати книги та допомагати йому на городі. Він не те, що не хотів допомагати, в нього на умі було дивитися фільми та цікавитися МВС. Вже в 4 класі він зустрів нового друга. Його звали Артем. Він був ще тим пустуном. Його успіхи в школі та на тренуванні дуже впали, він став неконтрольованим та злим. Батькам це не сподобалось, вони покликали його на чай, вони сіли та почали розмову. Дізнавшись купу інформації, батьки наказали йому більше не дружити з Віталиком. Він був дуже засмучений, але розумів, що справді грая з ним, в нього з'явилися інші проблеми.
Глава третя - Середня школа.
Перейшовши в 5 клас, йому вже було 9 з половиною років. Він вчився відмінно та був слухняним хлопчиком. Вчителям він дуже подобався. Вони завжди могли щось його попросити, і він обов'язково це зробив. Також в 5 класі він знайшов нового друга. Його звали Артем, і він теж цікавився МВС. Вони були з ним, як крапля води, завжди робили все разом, грали в поліцейських. Один раз вони з Артемом зайшли до Дениса додому. Дідусь був дома та запропонував їм посидіти з ним і попити чай. Вони довго та уважно слухали, як дідусь розповідав нам, як складно було в ті роки та як він став на посаду Генерала. Після 3 годин спілкування, Артем пійшов додому робити уроки. Так і пройшов весь час середньої школи. Роки йшли, класи росли разом з нами.
Глава Четверта - Старша школа.
Вже як-не-як 9 клас, тепер треба бути дуже уважним та працьовитим. Артем і Денис почали вдвоє більше читати книги та робити уроки. Вони дуже хотіли зробити все красиво та охайно. Можна сказати, вони з Артемом стали ботанами, але також не забували про спорт. Тому після школи, зробивши всі уроки, вони обов'язково йшли на бокс. Але Дениса почало тягнути на крадіжку, спочатку це була жуйка потім пляшка з водою, він не міг цього контролювати, з часом він перестав цим займатись. На той час з тенісом він взяв паузу. Йому більше подобалось набити морду на рангу Артему, але не завжди було вдачно. Вот таке життя в нього було. Закінчився успішно 9 клас, всім однокласникам дали вибір, залишитись до 11 класу і отримати диплом за гарне навчання, або піти у доросле життя. Він всю неділю думав, як поступити, він хотів дуже червоний диплом і водночас почати розвиватися в новому житті. Батьки хотіли, щоб він продовжив навчання, але не хотіли їм сильно керувати. Він все ж таки вибрав залишитись. Артем також вибрав цей варіант. Для нього 2 роки пролетіли дуже швидко. Він нарешті отримав червоний диплом з Артемом. Вони були дуже раді. Вони відсвядкували сім'єю цю подію. Вот якось так, дуже швидко, пролетіла школа. Почалось нове самостійне життя без батьків.
Глава п'ята - Інститут.
З червоним дипломом вони з Артемом без проблем вступили в національний університет внутрішніх справ. Але він був в Харкові. Вони попрощалися з батьками та поїхали в нове життя. Приїхавши, вони змогли зняти маленьку квартиру. Після розвантаження потрібних речей, вони пішли оглянути територію. Знайшовши інститут, вони одразу зайшли привітатись та зрозуміти подальші дії. Їм розказали все потрібне. Літо пройшло дуже швидко. Вони з Артемом зовсім не сумували. Їм треба було вчити багато речей та були деякі проблеми з квартирою. Почалось навчання... Було дуже складно, але вони трималися. Після інституту, вони продовжували ходити на бокс, і вже після боксу робили уроки. Всього вони мали 6 курсів(6 років) навчання. Багато хто не справлявся, їх чекало відчислення. Все було гарно поки вони не помітили одну дуже красиву дівчину. Її звали Домініка. Вони закохались. Ніхто з них не хотів руйнувати стосунки та витрачати час на дівчат. Вони продовжували вчитися. в останні часи він почав помічати, що Артем приходить додому пізно. Він казав, що ходить в бібліотеку. Денис спробував прослідити за ним, та побачив, як він гуляє з тією дівчинкою. Він був дуже засмучений. Він не міг зрозуміти, як Артем зміг порушити їхній договір, не чіпати Домініку. Після цього вони з Артемом не розмовляли ні в школі, ні дома. Він нічого не розумів, але одного разу все ж таки почали розмову. Вони зробили бійку прям в універі. Вчителя знають, як гарно вони навчаються, дали їм попередження, в такому інституті категорично не можна так робити. Домініка з Артемом не дуже гарно спілкувались після цього інциденту. Дівчинці не подобається, коли хтось порушує договір. Вони з Артемом нормально так і не поговорили. Пройшло вже 4 курса. Артем зрозумівши свою помилку, нарешті захотів поговорити. Вони знову друзі, на цей раз ніяких проблем точно не буде. Останній курс був найскладнішим. Він з Артемом подолав дуже багато всього. Їхня ціль була вступити в ДКВС.
Глава шоста - Несподівана новина, важке життя військовослужбовця.
Тепер батьки допомагати їм не будуть, треба становитися самостійніше. Він почав подавати з Артемом заявку на вступ до ДКВС. Їм постукали у двері. Він її відкрив, йому передали 2 листівки. Відкривши їх, він побачив повістку до ЗСУ. Це було несподівано... він поїхав до ЗСУ, його переглянули і винесли вердикт, він підходить. Так само сталося з Артемом. Їм дали неділю на те, щоб підготуватись. Вони зібрали потрібні речі та відправились служити Україні. Вони приїхали до військкомату Харкова, вже там сіли в автобус і доїхали до бази. Їм видали форму с посвідченням Рекрута та розказали все необхідне. Було набагато складніше, ніж в школі та інституті. Але він не здавався і продовжував йти далі. Він з Артемом не мав часу навіть поговорити. Високі ранги полюбляли грязну працю видавати Рекрутам. Їм доводилося мити туалети, стояти на вежах та вчити купу правил. Він підвищувався, і зрозумів, що ЗСУ - це його призначення. Він захотів піти по стопам діда. Він був дуже рад, коли почув цю новину. Так і пройшло 3 роки, він підвищувався, став Лейтенантом, робив складні завдання, поки не сталося це...
Глава сьома - Війна.
2014 рік, наступила війна, війська РФ почали заходити на територію України, їх зібрали і вони виїхали захищатися. Було дуже складно, постійно стрілянина, багато загиблих, на той момент війська України були не такі сильні. Артема ледве не вбили, постійно повертаються та виїждають військовослужбовці. В них не виходило відбити РФ. Так і пройшло 9 років... Вони змогли захиститися від наступного нападу, але відбити Донбас так і не змогли. Кожен, хто допомагав Україні був нагороджений. Його підвищили до Майора. 2022 рік, РФ знову питається захопити Україну, йде війна, літають бомби, вже набагато страшніше, але за всі ці роки, вони стали набагато сильніше. Так і проходить його життя в ЗСУ.
Глава восьма - ДКВС
Денис отримав сильну психологічну травму після того як по наказу генерала потрапив на фронт, біля них прилетіла ракета… Коли Денис та його співробітники евакуювалися бачили як страждають люди та без сильні тваринки, він зрозумів що служити в ЗСУ та бачити все це, це не його мрія життя, він вирішив піти з ЗСУ. Лікувався він довго…..
Денис вступив до фракції ДКВС. Після ЗСУ йому було тут все знайоме, він бував на території ДКВС часто. Він підвищився на звання старшина, та зрозумів що служити ДКВС це його справжнє призначення. Він намітив собі місце полковника. Денис став на звання полковника за свої заслуги! Перші дві неділі він працював гарно та чесно, але потім його знов почало тягнути на крадіжку та взятки, він почав брати взятки, і день за днем він брав великі взятки за маленьку допомогу.
Останнє редагування:
