Чернюк Олександр Олегович
Дата народження: 10 липня 2000 р.
Місце народження: м. Бориспіль, Київська область, Україна
Національність: українець
Стать: чоловіча
Зріст/вага: 184 см / 81 кг
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: світло-карі
Зачіска: коротка, строга
Відмітні знаки: службовий жетон і татуювання з гербом Нацполіції
Захоплення: спорт, бойові мистецтва
З дитинства я був енергійним і непосидючим. Усе навколо здавалося викликом: чи то дерева, на які треба було вилізти, чи старші хлопці, яких хотілося перемогти у дворі.
У дев’ятому класі — перша серйозна бійка, через яку ледь не вилетів зі школи. Але замість покарання — я отримав шанс: вчитель фізкультури забрав мене на обласні змагання, і там я вперше відчув смак перемоги на рівні команди.
У 2021 році, одразу після випуску, був прийнятий до Національної поліції України. Перше патрулювання — спекотне літо, дві бійки, п’ять викликів. Я зрозумів: це моє. Я народжений захищати, а не мовчати.
Аж поки одного вечора не довелося обирати: або врятувати свідка, або дотримуватись інструкцій. Я врятував. І порушив протокол. Тоді вперше зрозумів, що правда — складніша за закон.
І хоч система намагається переламати кожного — я поки стою. Сильний тілом. Сильніший духом.
Дата народження: 10 липня 2000 р.
Місце народження: м. Бориспіль, Київська область, Україна
Національність: українець
Стать: чоловіча
Зріст/вага: 184 см / 81 кг
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: світло-карі
Зачіска: коротка, строга
Відмітні знаки: службовий жетон і татуювання з гербом Нацполіції
Захоплення: спорт, бойові мистецтва
Дитинство і витоки характеру
Я, Чернюк Олександр Олегович, народився влітку 2000 року у місті Бориспіль, у звичайній лікарні. Батьки — звичайні люди, що працювали без вихідних, аби звести кінці з кінцями. Мене виховували в дусі строгості та справедливості — кожне слово мало вагу, кожна обіцянка — наслідки.З дитинства я був енергійним і непосидючим. Усе навколо здавалося викликом: чи то дерева, на які треба було вилізти, чи старші хлопці, яких хотілося перемогти у дворі.
Школа, боротьба і перші принципи
Навчання давалося легко, але нецікаво. Мене більше цікавили бійки, спортивні змагання та тренування. У 12 років почав займатись боксом, а згодом — рукопашним боєм. У кожному ударі я бачив не агресію, а контроль, дисципліну, рівновагу.У дев’ятому класі — перша серйозна бійка, через яку ледь не вилетів зі школи. Але замість покарання — я отримав шанс: вчитель фізкультури забрав мене на обласні змагання, і там я вперше відчув смак перемоги на рівні команди.
Вибір шляху
Після школи вступив до Національної академії внутрішніх справ. Був переконаний, що справедливість — це не слова, а дії. Навчання давалося важко — фізична витривалість не компенсувала моральну боротьбу. Але я не здавався.У 2021 році, одразу після випуску, був прийнятий до Національної поліції України. Перше патрулювання — спекотне літо, дві бійки, п’ять викликів. Я зрозумів: це моє. Я народжений захищати, а не мовчати.
Поліція, правда і межа компромісу
Я працював по 12 годин, без вихідних, без жодного хабара. Але система — вона інша. Колеги жили краще, машини кращі, відпустки довші. Мене кликали в "клуб", обіцяли гроші, мовчання, повагу. Я відмовив. І ще раз. І ще.Аж поки одного вечора не довелося обирати: або врятувати свідка, або дотримуватись інструкцій. Я врятував. І порушив протокол. Тоді вперше зрозумів, що правда — складніша за закон.
2025 рік: життя між чорним і білим
Тепер я — старший офіцер поліції. Маю репутацію незручного, чесного і непідкупного. Ворогів — багато, друзів — мало. Але сплю спокійно. Удень — патрулюю, вночі — тренуюсь. Мій дім — це маленька квартира в Києві, моя сила — це принципи, що не продаються.І хоч система намагається переламати кожного — я поки стою. Сильний тілом. Сильніший духом.
